Са­мо­стій­не мі­сто ....................................................................................................................

Як При­лу­ки ко­ри­сту­ва­ли­ся сво­їм пра­вом на са­мов­ря­ду­ва­н­ня

Marshrut №1 - - News -

Є вер­сія, що мі­сто здо­бу­ло ма­где­бурзь­ке пра­во пер­шим на Чер­ні­гів­щи­ні — ще на­при­кін­ці XVI сто­лі­т­тя, ко­ли Ви­шне­ве­цькі отри­ма­ли ці зем­лі від поль­сько­го ко­ро­ля. При­лу­ки бу­ли по­ді­ле­ні на дві ча­сти­ни. До пер­шої на­ле­жа­ли центр мі­ста і пе­ред­мі­стя Ква­шин­ці.

М агде­бурзь­ке пра­во, яке сфор­му­ва­ло­ся у ХІІІ ст., ду­же впли­ну­ло на ста­нов­ле­н­ня се­ре­дньо­ві­чних міст. Во­но ре­гла­мен­ту­ва­ло ді­яль­ність мі­сце­вої вла­ди і су­ду, це­хів та ку­пе­цьких об’єд­нань, вклю­ча­ло в се­бе пра­ви­ла бла­го­устрою міст та гро­мад­сько­го по­ряд­ку. В укра­їн­ських мі­стах це пра­во з’яви­ло­ся ще за ча­сів кня­зя Да­ни­ла Ро­ма­но­ви­ча. Із пе­ре­хо­дом під вла­ду Ли­тви і Поль­щі йо­го на­да­ва­ли ве­ли­кі кня­зі чи ко­ро­лі.

Піо­не­ра­ми ма­где­бурзь­ко­го пра­ва бу­ли Во­ло­ди­мир-Во­лин­ський (1324 р.), Львів (1352 р.), Кам’янець (1374 р.). У ХV — XVII сто­лі­т­тях йо­го ма­ли ба­га­то укра­їн­ських міст. При­лу­ки не ста­ли ви­ня­тком.

За при­пу­ще­н­ням кра­є­знав­ця Дми­тра Шко­ро­па­да, ра­зом із гра­мо­тою на ма­где­бурзь­ке пра­во мі­сто одер­жа­ло від кня­зів­сько­го ро­ду герб і пе­ча­тку.

За Ви­шне­ве­цьких ор­га­ном мі­сько­го са­мо­управ­лі­н­ня бу­ла Ра­ту­ша, в якій пра­цю­ва­ли війт, два бур­ми­стри та пи­сар. Во­ни дба­ли про на­ле­жний стан ву­лиць, пиль­ну­ва­ли за са­ні­тар­ним ста­ном, по­же­жною охо­ро­ною, тор­гів­лею. Ра­ту­шне управ­лі­н­ня мі­стом про­існу­ва­ло до 1782 ро­ку. То­ді на Лі­в­обе­ре­жній Укра­ї­ні бу­ло утво­ре­но три на­мі­сни­цтва: Ки­їв­ське, Нов­го­род-Сі­вер­ське та Чер­ні­гів­ське. До остан­ньо­го уві­йшов і При­лу­цький по­віт. То­го ж ро­ку При­лу­ки отри­ма­ли від ро­сій­ської вла­ди ста­тус «го­ро­да» та ма­где­бурзь­ке пра­во з від­да­чею на ко­ристь вин­ної тор­гів­лі.

У ті ча­си в Ро­сій­ській ім­пе­рії в усіх гу­бер­ні­ях та по­ві­тах за­сно­ву­ва­ли­ся «учре­жде­ния» з одна­ко­вим шта­том чи­нов­ни­ків. Мі­стом ке­ру­вав го­ро­до­вий ма­гі­страт на чо­лі з го­ро­дни­чим. Він на­гля­дав за по­ряд­ком у мі­сті, а та­кож був від­по­від­аль­ним за мі­ські тюр­ми. При­лу­цький го­ро­дни­чий отри­му­вав зна­чне на­ту­раль­не утри­ма­н­ня: «бо­ро­шна жи­тньо­го пів­то­ри осма­чки, гре­ча­но­го — осма­чка, пше­ни­чно­го — пол-осма­чки, пшо­на — пол­тре­ті (че­тве­ри­ка), го­ро­ху — че­тве­рик», а ще — сіль, ри­бу і два кар­бо­ван­ці грі­шми. Рі­зні йо­го до­ру­че­н­ня ви­ко­ну­ва­ли два оса­вуль­чи­ки. У ма­гі­стра­ті та­кож слу­жи­ли по­шта­рі. Був у При­лу­ках, як і в ко­жно­му пол­ко­во­му мі­сті, кат, яко­го у При­лу­ках на­зи­ва­ли «митр».

Згі­дно з «Уста­вом бла­го­чи­ния», мі­сто по­ді­ля­ло­ся на ча­сти­ни по 200—700 бу­дин­ків, а ча­сти­ни — на квар­та­ли по 50—100 бу­дин­ків. До ко­жної ча­сти­ни бу­ло при­зна­че­но «ча­стно­го при­ста­ва» та по­же­жних, а до ко­жно­го квар­та­лу — «квар­таль­но­го на­дзи­ра­те­ля». Ма­ли там бу­ти і са­жо­тру­си й під­ря­дни­ки для утри­ма­н­ня та ви­кла­де­н­ня до­ріг, чи­ще­н­ня ву­лиць та ви­ве­зе­н­ня не­чи­стот, за­па­лю­ва­н­ня лі­хта­рів.

Там на­при­кін­ці ХVІІІ ст. на­лі­чу­ва­ло­ся 475 жи­тло­вих бу­дин­ків, а в дру­гій (пе­ред­мі­стя Бро­ва­ри, Ку­стів­ці та Пли­ску­нів­ка) — 494. У ті ча­си в мі­сті ді­я­ли п’ять цер­ков і бу­ли три ве­ли­кі ву­ли­ці — Ки­їв­ська, Пи­ря­тин­ська та Ро­мен­ська. Пі­зні­ше зга­ду­є­ться й че­твер­та — Іва­ни­цька.

Основ­ним ви­дом ді­яль­но­сті у При­лу­ках на­при­кін­ці XVIII ст. за­ли­ша­ло­ся ре­мі­сни­цтво. Із ше­сти при­лу­цьких це­хів це­хо­вий двір ма­ли ли­ше два — кра­ве­цький та шев­ський. Во­ни бу­ли най­ба­га­тши­ми і най­чи­слен­ні­ши­ми, їхні дво­ри вва­жа­ли­ся віль­ни­ми. Крім то­го, в мі­сті пра­цю­ва­ли мли­на­рі, те­сля­рі, гон­ча­рі, ма­ля­рі, ци­руль­ни­ки, зо­ло­та­рі то­що. Вар­то пам’ята­ти, що При­лу­ки бу­ли на той час і тор­го­вель­ним цен­тром із мас­шта­бни­ми та ве­ле­лю­дни­ми яр­мар­ка­ми.

1831 ро­ку Ми­ко­ла І сво­їм ука­зом ска­су­вав ма­где­бурзь­ке пра­во по всій Укра­ї­ні, крім Ки­є­ва, де во­но збе­ре­гло­ся до 1835 ро­ку. Але фа­кти­чно во­но при­пи­ни­ло своє існу­ва­н­ня ще пі­сля за­про­ва­дже­н­ня 1782 ро­ку «Уста­нов­ле­н­ня про гу­бер­нії» та ство­ре­н­ня но­вої су­до­вої си­сте­ми. Тож «ро­сій­ською» вер­сі­єю цих прав укра­їн­ські мі­сте­чка ко­ри­сту­ва­ли­ся не­дов­го.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.