При­лу­ки. Онов­ле­ний про­філь

Marshrut №1 - - News -

Та­ким чи­ном, При­лу­ки ста­ють в один ряд із біль­ши­ми, зна­чи­ми­ми істо­ри­чни­ми мі­сця­ми. Ось які силь­ні хви­лі ма­гне­ти­зму цьо­го мі­ста. І то­му При­лу­ки — це ще один ве­ли­че­зний до­каз, як нам по­трі­бно по­лю­би­ти се­бе. Нав­чи­ти­ся ці­ну­ва­ти і лю­би­ти своє. Ро­би­ти з цьо­го все­сві­тньо­го зна­че­н­ня істо­рію, ча­сти­ну сві­то­вої ци­ві­лі­за­ції. Вже час.

З лю­бов’ю Ла­ри­са ІВШИНА

...Чи ба­га­то хто знає, що був час, ко­ли При­лу­ки фа­кти­чно ке­ру­ва­ли Мо­ско­ві­єю? А цей сю­жет — про­стір для те­а­тру зраз­ка Шек­спі­ра або Шіл­ле­ра чи ці­ло­го істо­ри­чно­го се­рі­а­лу в ре­а­лі­ях сьо­го­дні­шньо­го ча­су. Та ще ви­йшла б «гра пре­сто­лів»...

За свід­че­н­ням біо­гра­фів мі­ста, кня­зів­ський рід Глин­ських — один із во­ло­да­рів При­лук. На при­кла­ді Глин­ських ви­дно, як ми з са­мо­го по­ча­тку да­ли по­штов­хи на­ро­джен­ню мон­стра. Один із Глин­ських одру­жив свою до­чку з мо­сков­ським кня­зем Ва­си­лем ІІІ, і від цьо­го шлю­бу на­ро­див­ся Іван ІV, ві­до­мий як Гро­зний.

А чи хтось зга­дує, що се­ред тих, хто руй­ну­вав При­лу­ки, був Бо­рис Го­ду­нов? Але пі­сля чи­слен­них за всі ча­си істо­рії ни­щень мі­сто не­о­дмін­но від­ро­джу­ва­ло­ся. І в основ­но­му ста­ра­н­ня­ми кня­зів, яких ду­же ба­га­то хто «роз­дає» то Поль­щі, то Ро­сії, то Ли­тві... А це бу­ли всі, що на­зи­ва­є­ться, «мі­сце­ві»: Ви­шне­ве­цькі, Га­ла­га­ни... На За­хі­дній Укра­ї­ні вжи­ва­ють ду­же гар­не сло­во — «ту­тей­ші».

...Уза­га­лі пер­ша згад­ка в «Пов­чан­ні» Во­ло­ди­ми­ра Мо­но­ма­ха про При­лу­ки да­ту­є­ться 1085 ро­ком: «...і ко­ли ми їха­ли до При­лу­ка-го­ро­да, то стрі­ли нас зне­на­цька по­ло­ве­цькі кня­зі. Ві­сім ти­сяч во­ї­нів, і хо­ті­ли ми з ни­ми от­же би­ти­ся, та оруж­жя оді­сла­ли впе­ред на по­во­зах і вві­йшли ми в го­род...». Між ін­шим, цьо­го ж ро­ку з’яви­ло­ся пер­ше свід­че­н­ня і про Луцьк. Ро­ди­чі. До ре­чі, та­ко­го від­чу­т­тя, що в те­бе всю­ди в кра­ї­ні — рі­дні, нам ре­аль­но не ви­ста­чає. Бо во­но при­хо­дить зі зна­н­ням. Зна­н­ням не хре­сто­ма­тій­ним і не по­вер­хо­вим, а тим гли­бо­ким, зо­се­ре­дже­ним, лю­бов­ним, ти­хим або хви­лю­ю­чим, яке про­ни­кає і не від­пу­скає.

Це має, до ре­чі, пря­ме від­но­ше­н­ня до на­шої кни­ги «Ко­ро­на, або Спад­щи­на Ко­ро­лів­ства Ру­сько­го». То­му що са­ме в «Ко­ро­ні...» ми по­єд­на­ли зна­н­ня про на­шу дер­жа­ву-транс­фор­мер. А При­лу­ки — це одне із ви­ра­зних свід­чень, «смальт», із яких скла­да­є­ться за­галь­на «мо­за­ї­ка». В ній пе­ре­пле­ло­ся і те, що сто­су­ва­ло­ся Мо­но­ма­ха, і ще дав­ні­ша істо­рія, і ча­си руй­ну­вань і агре­сій, і ча­си від­бу­дов шля­хе­тни­ми ро­да­ми... І дра­ма­ти­чні ко­лі­зії — ко­ли че­рез один рід про­хо­див роз­кол. То­му що одні ви­би­ра­ли цен­три си­ли ін­ших дер­жав, а не бу­ли зо­се­ре­дже­ні нав­ко­ло сво­єї, а ін­ші нав­па­ки — жер­тву­ва­ли для Укра­ї­ни і ві­ри­ли в неї, на­віть ко­ли її дер­жав­но­сті не бу­ло... Гнат Га­ла­ган, який зра­див Ма­зе­пу і до­по­міг зруй­ну­ва­ти Січ. І Гри­го­рій Га­ла­ган — сла­ва мі­ста, ви­зна­чний ме­це­нат... Ось весь цей ки­пу­чий дра­ма­тизм скон­цен­тро­ва­ний усе­ре­ди­ні При­лук. Ми ма­є­мо по­вер­ну­ти та­ким мі­сте­чкам їхній не­по­втор­ний істо­ри­чний про­філь.

...На­ше збли­же­н­ня з При­лу­ка­ми по­ча­ло­ся з іні­ці­а­ти­ви «фан­клу­бу» «Дня» там. Мі­стя­ни, що за­сну­ва­ли Фонд на­ціо­наль­но­куль­тур­них іні­ці­а­тив іме­ні Ми­ко­ли Фе­до­ро­ви­ча Яков­чен­ка, за- про­си­ли 2004 ро­ку на чи­та­цьку кон­фе­рен­цію. І ко­ли ми обго­во­рю­ва­ли пер­ші кни­ги на­шої Бі­блі­о­те­ки, при­лу­ча­ни ви­сло­ви­ли про­ха­н­ня: «По­лю­біть При­лу­ки так са­мо, як Острог». То­ді я ще не зна­ла ці­ка­во­го фа­кту, він від­крив­ся ме­ні під час ро­бо­ти над подаль­ши­ми книж­ка­ми. Ви­яв­ля­є­ться, сво­го ча­су Глин­ські по­ро­ди­ча­ли­ся з кня­зя­ми Острозь­ки­ми. І те­пер при но­во­му про­чи­тан­ні це ви­гля­дає ще більш сим­во­лі­чно.

На­дзви­чай­но ва­жли­во, що це — по­єд­на­н­ня ста­рої дав­ни­ни — са­ме ру­ської — з пе­рі­о­дом ли­тов­ським, Ре­чі По­спо­ли­тої і Ма­где­бурзь­ким пра­вом. Оце «пла­виль­ний ко­тел», який і справ­ді «ви­ва­рив» осо­бли­ву вар­тість та­ких міст. Бо мо­жуть бу­ти ма­лі гео­гра­фі­чно, не­ве­ли­кі мі­ста — з ко­ло­саль­ни­ми тра­ди­ці­я­ми, з пам’ят­тю лю­дей. Це є цін­ні­стю. Як рі­чки зба­га­чу­ю­ться від не­ве­ли­чких струм­ків, озер, дже­рел, так са­мо збіль­ше­н­ня знань про на­ші ма­лі — Ве­ли­кі мі­ста — на­си­чує пов­но­во­дну істо­рію Укра­ї­ни. Ми все ще не про­чи­ни­ли справ­жні обра­зи на­ших міст. Ра­дян­ська то­по­ні­мі­ка, яка «при­пи­са­ла» їх до ра­йон­них цен­трів, ні­би зав­жди хо­ті­ла тро­хи при­мен­ши­ти їхній справ­ді ве­ли­чний образ.

...Най­біль­шо­го роз­кві­ту При­лу­ки ма­ли за Ге­тьман­щи­ни. То­ді, ко­ли ста­ли пол­ко­вим мі­стом. Теж пра­виль­ний під­хід до вій­сько­вої де­мо­кра­тії. За­раз у нас ду­же ба­га­то го­во­рять про ре­ін­те­гра­цію те­ри­то­рій. Зві­сно, ни­ні це ви­му­ше­на дія. Але тим ча­сом у нас є де­які пра­кти­ки ві­тчи­зня­ної тра­ди­ції, ко­ли успі­шно існу­ва­ли вій­сько­ві окру­ги (і до Бо­г­да­на, і під час Бо­г­да­на, і пі­сля).

...Уро­дже­нець При­лук про­фе­сор Ан­тон Ан­тон­ський-Про­ко­по­вич, ви­пу­скник Ки­їв­ської ака­де­мії, — став ре­кто­ром Мо­сков­сько­го уні­вер­си­те­ту. А пер­шим по­че­сним гро­ма­дя­ни­ном При­лук був Іван Ско­ро­пад­ський — за­снов­ник Тро­стя­не­цько­го пар­ку, дід геть­ма­на Пав­ла Ско­ро­пад­сько­го... До ре­чі, 2018-й «День» на­звав са­ме ро­ком глиб­шо­го пі­зна­н­ня 100-річ­чя Ге­тьма­на­ту Ско­ро­пад­сько­го. А Ле­нін (той са­мий Во­ло­ди­мир Іл­ліч) ка­зав: «Якщо геть­ман утвер­ди­ться, то Ро­сія по­вер­не­ться до кор­до­нів Мо­ско­вії XVI сто­лі­т­тя». Як ба­чи­те, все має від­но­ше­н­ня і до Глин­ських, і до При­лук...

Та­ке по­си­ле­н­ня вла­сної істо­рії зно­ву від­но­сить нас до те­зи, чо­му Укра­ї­на має бу­ти Бри­та­ні­єю слов’ян­сько­го сві­ту. Ко­ли я востан­нє від­ві­ду­ва­ла Лон­дон, то за­пи­та­ла на­шо­го при­я­те­ля: «За ва­ши­ми спо­сте­ре­же­н­ня­ми, ко­го бри­тан­ці лю­блять най­біль­ше?» А він ска­зав: «Як ко­го? Се­бе!».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.