Ди­мир. ко­ро­лів­ський...

Marshrut №1 - - Новини -

На­віть ко­ли не збе­ре­же­на ви­ди­ма пам’ять, є вну­трі­шня. Пле­ка­ти її — ве­ли­ка зда­тність, яка на­га­дує ме­ні ро­бо­ту осо­бли­вих бджіл... ...Наші кон­ку­рен­ти ти­ся­чо­лі­т­тя­ми на­ма­га­ли­ся за­бра­ти на­шу істо­рію. Але те, що жи­ве в ду­ші на­ро­ду, — за­бра­ти не­мо­жли­во.

давнини — і Мсти­сла­ва, і Ро­ма­на... Ця кня­жа по­ста­ва не бу­ла пе­ре­би­та. Це, я би ска­за­ла, цен­траль­ний нерв.

Пі­сля вій­ни та­то Єв­ге­на Ки­ри­ло­ви­ча (а на фронт він пі­шов, ко­ли йо­му бу­ло вже за 30) за­хо­тів здо­бу­ти ви­щу осві­ту. Він на­вчав­ся в сіль­сько­го­спо­дар­ській ака­де­мії. А сам був ду­же та­ла­но­ви­тим са­дів­ни­ком. А де са­дів­ник, там — бджо­ли. Зві­сно, він десь ви­чи­тав, що є осо­бли­ві бджо­ли на Кав­ка­зі. І йо­го не зу­пи­ни­ли то­ді­шні не­зру­чні мар­шру­ти. Він по­їхав і при­віз цих бджіл. Во­ни ма­ли ве­ли­кий та­лант зна­хо­ди­ти ме­до­но­си, які всі ін­ші не ба­чать. Це да­ло ве­ли­ку ефе­ктив­ність йо­го го­спо­дар­ству. Зда­тність до­бу­ва­ти не­ктар у важ­ко­до­сту­пних мі­сцях.

...При­га­дую наші ро­дин­ні роз­мо­ви про те, що тре­ба по­їха­ти в се­ло, звід­ки родом ба­бу­ся. Там ні­ко­го не­має жи­вих із ро­ди­чів. Але це не про­сто факт ма­те­рі­аль­ної при­су­тно­сті. Є ця ма­гне­ти­чна по­тре­ба — від­ві­ду­ва­ти мі­сця, звід­ки пі­шов твій рід. Ці мі­сця да­ли на­віть на­шій ба­бу­сі та­ку не­злам­ну си­лу. Ма­ма ка­за­ла: «Як­би не на­ша ба­ба, ми б не ви­жи­ли». Ше­сте­ро ді­тей, ве­ли­ке го­спо­дар­ство, дві вій­ни і дві­чі го­рі­ла ха­та... Моя ба­бу­ся ска­за­ла, що «но­ги мо­єї в кол­го­спі не бу­де». І не бу­ло. А ще до то­го во­на зав­жди роз­по­від­а­ла, що з по­дру­га­ми пі­шки хо­ди­ла в По­ча­їв. От щось же є в ду­сі й в ро­зу­мін­ні то­го, як тре­ба жи­ти. Ці лю­ди бу­ли не­ба­га­то­слів­ні. Але якесь одне ска­за­не ре­че­н­ня то­ді — ти пам’ята­єш усе жи­т­тя. На­при­клад, бу­ла си­ту­а­ція, ко­ли, на­вча­ю­чись, ма­буть, у пер­шо­му кла­сі, я від­чу­ва­ла тро­хи ба­жа­н­ня ба­бу­сю «під­ко­ло­ти». Я при­йшла зі шко­ли і ска­за­ла з ве­ли­ким від­чу­т­тям: «Ба..., а нам у шко­лі ска­за­ли, що Бо­га не­ма...» Ба­бу­ся по­кла­ла ме­ні ру­ку на го­ло­ву, зі­тхну­ла і ска­за­ла: «Ні­чо­го, ди­ти­но, це прой­де. Прой­де». І зна­є­те, про­йшло. Пі­кан­тність си­ту­а­ції бу­ла в то­му, що ми з нею ду­же ба­га­то ча­су про­во­ди­ли в цер­кві. Во­на ро­зумі­ла це як ве­ли­ку ду­хов­ну си­лу. Це ли­ше один із сю­же­тів люд­ської му­дро­сті... Уже в Ки­є­ві я ду­же по­лю­би­ла стан — бу­ти разом із ма­мою на слу­жбі в хра­мі. Від­чу­ва­ти чу­до спіль­ної мо­ли­тви. Ме­ні що­ра­зу стає до­бре на ду­ші, ко­ли я ду­маю про те, що ми з ма­мою по­бу­ва­ли і в цер­квах Во­ло­ди­ми­ра, і в Зим­нен­сько­му мо­на­сти­рі.

До ре­чі, ба­бу­ся хо­ті­ла, щоб ме­не на­зва­ли Оль­гою. Пра­ба­бу­ся, ба­би­на ма­ма, бу­ла Оль­га. Це штрих до то­го, що це се­ло й ін­ші се­ла нав­ко­ло Во­ло­ди­ми­ра не­суть пе­чать дав­ньої істо­рії, де іме­на бу­ли — Оль­га, Ан­на... Оця твер­дість ду­ху — від то­го, що пе­ре­да­ва­ло­ся в пе­ре­ка­зах лю­дьми, не в під­ру­чни­ках.

...Я вже не раз го­во­ри­ла, що Володимир — це не ра­йон­ний центр, а дру­га сто­ли­ця Ки­їв­ської Ру­сі. Але для ме­не він — і Во­ли­ні сто­ли­ця. Є адмі­ні­стра­тив­ний центр — Луцьк, а є й ду­хов­на сто­ли­ця. Це Володимир. Во­ло­ди­мир­ська дер­жа­ва, Ло­ди­ме­рія, має ве­ли­ку істо­рію. Не до кін­ця про­чи­та­ну всі­ма і пе­ре­ду­ма­ну. Я по­стій­но на­го­ло­шую: істо­рію тре­ба не стіль­ки пе­ре­пи­су­ва­ти, скіль­ки спо­ча­тку пе­ре­ду­му­ва­ти. Осо­бли­во в на­шо­му ви­пад­ку. Адже Володимир став Во­лин­ським уже в скла­ді Ро­сій­ської ім­пе­рії, для роз­рі­зне­н­ня з Во­ло­ди­ми­ром-на­Кля­зьмі (за­сно­ва­ним уже Мо­но­ма­хо­ви­ча­ми). Але наш Володимир на­зва­ний на честь Во­ло­ди­ми­ра Хре­сти­те­ля, і ду­же цін­ним є те, про що всім роз­по­від­а­ють у Зим­нен­сько­му мо­на­сти­рі: там збе­рі­га­є­ться іко­на, якою князь Володимир він­чав­ся з ві­зан­тій­сько-гре­цькою ца­рів­ною Ан­ною.

По­тім Володимир став і ко­ро­лів­ським мі­стом, адже Да­ни­ло був ко­ро­лем Хол­ма, Во­ли­ні й Га­ли­ча...

З лю­бов’ю Ла­ри­са ІВШИНА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.