«У Володимир за­ко­ху­є­шся швид­ко, раз — і на все жи­т­тя...»

Marshrut №1 - - Новини - Володимир-Во­лин­ський мі­ський го­ло­ва Пе­тро САГАНЮК Фо­то Іва­на ДУДИ

На пер­ший по­гляд, Володимир-Во­лин­ський ні­чим не від­рі­зня­є­ться від ін­ших міст обла­сно­го зна­че­н­ня, яких ба­га­то в Укра­ї­ні. Але, при­ди­вив­шись ува­жно, ко­жен, хто зу­пи­ни­ться в на­шо­му мі­сті хо­ча б на де­який час, по­ба­чить, що во­но са­мо­бу­тнє, зі своїм шар­мом, не­по­втор­ним ко­ло­ри­том і спо­ко­єм, на­ві­я­ним ти­ся­чо­лі­тньою істо­рі­єю.

Цьо­го ро­ку Во­ло­ди­ми­ру ви­пов­ню­є­ться 1030 ро­ків. Не­ба­га­то міст Укра­ї­ни мо­жуть по­хва­ли­ти­ся та­ким слав­ним істо­ри­чним ми­ну­лим. Жи­те­лі мі­ста усві­дом­лю­ють це і пи­ша­ю­ться тим, що є володимир-во­лин­ця­ми.

На­ше мі­сто має ба­га­то ту­ри­сти­чних при­над: ва­ли го­ро­ди­ща, Істо­ри­чний му­зей, цер­кви, кожна з яких має дов­гу та ці­ка­ву істо­рію. Усі ці пам’ятки істо­рії не­по­втор­ні, як не­по­втор­ні й жи­те­лі кня­жо­го мі­ста — при­ві­тні та дру­жні до всіх, хто при­хо­дить з до­бром, во­ло­ди­мир­ча­ни. Усьо­го кіль­ка кі­ло­ме­трів від на­шо­го мі­ста до кор­до­ну. Тож ра­до при­йма­є­мо в на­шо­му мі­сті го­стей з європейських дер­жав, зокре­ма най­ближ­чих су­сі­дів — по­ля­ків, під­три­му­є­мо мир­ні від­но­си­ни, ді­ли­мо­ся досвідом, сво­єю дру­жбою змі­цню­є­мо Єв­ро­пу.

При­їхав­ши сю­ди, про­був­ши тут пев­ний час, важ­ко роз­лу­чи­тись із цим мі­стом. У Володимир за­ко­ху­є­шся швид­ко, раз — і на

Істо­рія ото­чує в мі­сті всю­ди — у зви­ви­стих вуличках, пар­ках, скве­рах, на ва­лах го­ро­ди­ща, в цер­квах і хра­мах. Лю­ди­на за­ну­рю­є­ться в неї, ста­ю­чи ча­сти­ною ми­ну­ло­го, сьо­го­де­н­ня і май­бу­тньо­го мі­ста.

все жи­т­тя, хо­чеш від­да­ти йо­му всі си­ли, зна­н­ня і вмі­н­ня. Як це зро­бив я.

Моє жи­т­тя, весь шлях, який я про­йшов, не­ро­зрив­но пов’яза­ний з ним, з цим місцем на ма­пі Укра­ї­ни. Я спри­ймаю Во­ло­ди­ми­рВо­лин­ський як свою до­мів­ку, а йо­го ме­шкан­ців — як ро­ди­ну, ве­ли­ку, рі­зно­ма­ні­тну за ха­ра­кте­ра­ми — але свою, рідну.

Са­ме це — став­ле­н­ня до мі­ста як не до аб­стра­ктно­го мі­сця про­жи­ва­н­ня, а до рі­дно­го, що про­ро­сло в тво­є­му сер­ці, й дає ме­ні та мо­їм ко­ле­гам си­ли до що­ден­ної ро­бо­ти на йо­го бла­го. Мі­сто, яко­му ти від­да­єш усе жи­т­тя, ко­жну віль­ну хви­ли­ну, мі­сто, про­бле­ми яко­го ти спри­йма­єш як ро­дин­ні — во­но не мо­же бу­ти чу­же. Це — дім. Кожна ву­ли­ця, бу­ди­нок — до­ро­гий тво­є­му сер­цю.

Тож чи варто від­ві­да­ти Володимир-Во­лин­ський? Без сум­ні­ву, ТАК! Нам є що по­ка­за­ти і го­стям з ін­ших ре­гіо­нів Укра­ї­ни, і за­кор­дон­ним ту­ри­стам.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.