За п’ять кі­ло­ме­трів від Во­ло­ди­ми­ра-Во­лин­сько­го роз­та­шо­ва­ний Свя­то­успен­ський Зим­нен­ський став­ро­пі­гій­ний жі­но­чий монастир, який за­клав ще князь Володимир, — той, який і Русь хре­стив

Marshrut №1 - - Новини -

По­ту­жна енер­ге­ти­ка гли­бо­кої ду­хов­но­сті від­чу­ва­є­ться тут у ко­жно­му ка­мін­чи­ку. Два хра­ми і кня­жий те­рем не­по­да­лік від мі­ста сво­го іме­ні збу­ду­вав ще 1001 ро­ку Володимир Ве­ли­кий. Те­рем був по­трі­бний для кня­жої зимової ре­зи­ден­ції, то­му і по­се­ле­н­ня ста­ло на­зи­ва­ти­ся Зим­нем. В мо­на­сти­рє, на­рі­ца­є­мом Свя­тая Го­ра, су­щи близ гра­да Вло­ди­ме­ра успє с мі­ром о Го­спо­де, жи­тію ко­нец прі­ят пре­по­до­бний Вар­ла­ам...», — зга­дує про оби­тель Не­стор-лі­то­пи­сець у «Жи­тії Фе­о­до­сія Пе­чер­сько­го.

ьо­го­дні у Зим­не до мо­на­сти­ря ве­де до­бро­тна рів­нень­ка до­ро­га, що нею, як ка­жуть мі­сце­ві, мо­жна і яй­це ко­ти­ти. З оби­те­лі від­кри­ва­є­ться пре­кра­сний кра­є­вид на за­пла­ву річки Лу­га і Володимир за нею. А ще кіль­ка де­ся­ти­літь то­му на Свя­тій го­рі па­ну­ва­ла роз­ру­ха пі­сля то­го, як звід­си з’їха­ла кол­го­спна тра­ктор­на бри­га­да...

Го­ло­ва Зим­нів­ської ОТГ (до ре­чі, одні­єї з пер­ших в Укра­ї­ні) В’яче­слав КАТОЛИК ка­же: «Го­лов­не, що монастир у се­лі вза­га­лі є». Бо це — йо­го ду­хов­не сер­це, зо­бра­же­н­ня мо­на­сти­ря зав­жди асо­ці­ю­є­ться із Зим­ним, спри­яє йо­го ту­ри­сти­чній при­ва­бли­во­сті. На­сель­ни­ці оби­те­лі з ігу­ме­нею Сте­фа­ною (Бан­ду­рою) про­дов­жу­ють дав­ні тра­ди­ції ми­ло­сер­дя, ви­сту­па­ю­чи по­мі­чни­ком гро­ма­ді у рі­зних спра­вах. І до­ро­гу монастир про­клав, і ста­ре при­мі­ще­н­ня шко­ли ре­кон­стру­ю­вав у ра­йон­ну му­зи­чну шко­лу, за­ку­пив му­зи­чні ін­стру­мен­ти й ко­стю­ми для хо­ри­стів, і ко­тель­ню для шко­ли від­бу­ду­вав. І ду­же ба­га­то лю­дей, ка­же го­ло­ва, отри­му­ють у мо­на­сти­рі під­трим­ку в скла­дні мо­мен­ти жи­т­тя.

Але чен­ці по­се­ли­ли­ся на Свя­тій Го­рі зна­чно ра­ні­ше, ме­шка­ю­чи в пе­че­рах, які збереглися до на­ших днів. Че­рез це Го­ра — Свя­та. А пер­ші до­сто­вір­ні ві­до­мо­сті про існу­ва­н­ня оби­те­лі по­дає уже в ХІ сто­літ­ті за­пис у «Па­те­ри­ку»: у ньо­му йде­ться про об­ста­ви­ни смер­ті 1062 ро­ку ігу­ме­на Ки­є­во-Пе­чер­сько­го мо­на­сти­ря пре­по­до­бно­го Вар­ла­ма. Він по­мер у Зим­нен­сько­му мо­на­сти­рі, по­вер­та­ю­чись із Кон­стан­ти­но­по­ля в Ки­їв.

З дав­ніх ча­сів до на­ших днів за­ли­ши­ла­ся не­ве­ли­ка Тро­ї­цька цер­кви­ця 1465 ро­ку. Са­ме від неї пе­чер­ні хо­ди ве­дуть до під­зем­но­го храму свя­то­го Вар­ла­а­ма.

Кам’яний Успен­ський храм збу­до­ва­но на мі­сці ста­ро­дав­ньо­го де­рев’яно­го — 1495 ро­ку. Цер­ква святої Юлі­а­нії Оль­шан­ської — це ко­ли­шній те­рем кня­зя Во­ло­ди­ми­ра. Тут ко­лись бу­ли і ке­лії, а не­ве­ли­кі ві­кна­бій­ни­ці і тов­сте­зні сті­ни свід­чать про обо­рон­не при­зна­че­н­ня спо­ру­ди.

А най­біль­шою свя­ти­нею мо­на­сти­ря, крім йо­го, без сум­ні­ву, уні­каль­ної істо­рії, є чу­до­твор­ний образ Зим­нів­ської Бо­жої Ма­те­рі.

Це та іко­на, яку по­да­ру­вав оби­те­лі сам князь Володимир Ве­ли­кий. Цим обра­зом Кон­стан­ти­но­поль­ський па­трі­арх Ми­ко­ла ІІ Хри­со­верг він­чав йо­го та гре­цьку ца­рів­ну Ан­ну.

«

С

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.