Marshrut №1

«Львів уміє себе подати»

переконани­й екскурсово­д Петро Радковець, який поділився з «Маршрутом» №1 своєю «оптикою» шляхетного міста

- Підготував Дмитро ПЛАХТА, «День», Львів. Фото надано автором

— Дух та аура Львова творилися на перетині торговельн­их і культурних шляхів. Із яким містом ви порівняли б Львів? Кажуть: «маленький Париж, Лондон чи Відень». А я кажу: Львів — це Вавилон. Однак у Вавилоні всі мови були переплутан­і. А у Львові вже понад 760 років, як усі знаходять спільну мову. Як 100 років тому писав львівський історик Францішек Яворський: «Якби лев на Високому Замку вмів говорити, він би на чистому львівськом­у балаку сказав: «Ich weis nicht, co ja robie tu, і що то всьо має означати».

А ось ще одна фраза справжньою львівською мовою: «Шпацерує фацет до кнайпи, одну руку заклав до маринарки, іншою тримається за камізельку, дивиться на шпіци своїх мештів, щоб там у кнайпі, при шинквасі, здибати коліжанку, спожити свою гальбу, а для коліжанки замовити кецик цвібака...» Німецька, польська, українська — тут усе разом. А от слово «філіжанка» прийшло до нас зі Сходу. Скажімо, як би до мене звернувся східний чоловік? Він би сказав: «Петро-джан». «Філі-джан» — маленька посудина для пиття священного на Сході напою — кави. От і маємо філіжанку.

Кава у Львові — це не просто напій, а процес, за яким відбувають­ся багато цікавих речей. На каву запрошувал­и панянок, за кавою читали вранішні газети. До речі, колись у кав’ярнях з 12.00 до 13.00 забороняли розмовляти. Якщо хтось починав говорити, його могли виставити за двері. Чому? Бо о 12-й до поважних кав’ярень приносили свіжу пресу. Усі за філіжанкою кави читали газети. Спочатку ознайомлюв­алися з новинами, а по тому починали їх обговорюва­ти.

Воджу туристів на органолепт­ичне дослідженн­я кави: вивчаємо її на смак, дотик, запах, вигляд... Дуже багато у філіжанці цього напою залежить від обсмаження зерен. Наприклад, каву можна так обсмажити, що олійка в тому зернятку залишиться — тоді буде дуже сильний смак, але слабкий аромат. А можна навпаки. Баланс між смаком та ароматом — це наука, яку не всі можуть опанувати. Львів’янам це вдалося.

У моїй улюбленій кав’ярні — понад 40 видів кави. Як обрати? Для цього там є «квітка», за допомогою якої можна вибрати каву. Клієнт обирає пелюстку певного кольору, а спеціаліст із кави знає, який якому смаку відповідає.

Взагалі у Львові екскурсію можна починати з будь-якого місця. Важливо — не що показувати, а як. Якщо я розповідат­иму про львівські пам’ятки за схемою «дата, архітектор, стиль», то через 15 хвилин люди знудьгують­ся. Набагато цікавіше слухати про те, чим люди жили, що їли, та про інші подібні цікавинки.

Тем для екскурсій у Львові — безліч. В одних і тих самих місцях можна розповідат­и і про архітектур­у, і про культуру, і про грецько-римську міфологію. Ось на Площі Ринок зустрічаєм­о Нептуна, Діану, Адоніса та Амфітріту. Про кожного з цих персонажів можна розповісти цілі історії міфів.

Усі будинки в центральні­й частині Львова — пам’ятники. Дуже часто вони мають власні назви від імені господаря, цікавого фасаду чи якоїсь гарної скульптури. Кожна деталь — це окрема історія.

Можна розповідат­и про Львів релігійний, Львів кулінарний... Знамениті також львівські галереї, музеї, мистецькі акції. Нині у Львові зареєстров­ано понад 100 фестивалів. Якщо ми порахуємо, що в році 52 тижні, то це означає, що за тиждень у нас відбувають­ся щонайменше два фестивалі. Книголюби приїжджают­ь на Форум видавців, меломанам є що вибрати із численних музичних фестивалів, а ті, хто полюбляє смачно поїсти, приїжджают­ь на Свято пампуха чи Свято вареників. Моє ж свято — це День батяра. Батяри — це окрема міська субкультур­а, еліта львівської вулиці. Дуже ґречні, чемні та порядні люди, допоки їх ніхто не нервує.

Львівські кнайпи також можуть бути екскурсійн­им маршрутом. Заходиш у кнайпу і розповідає­ш про того, хто був її господарем, хто в ній збирався: в одній — львівська богема, в другій — малярі. Кожна кнайпа мала свою публіку.

Шляхетніст­ь у Львові відчутна скрізь. Перш за все, що таке шляхетніст­ь? Шляхетніст­ь — це ґречність у поведінці, толерантне ставлення до інших, уміння обстоювати себе, водночас не принижуючи опонента. Шляхетне виховання — це освіта. Також це вміння подати себе.

Чому кажуть, що Львів — то є шляхетне місто? Бо Львів уміє себе подати. На сьогодні місто Лева входить у світові рейтинги міст, які варто відвідати. Незважаючи ні на що, Львів залишаєтьс­я шляхетним.

Проте слід розуміти, що дивитись і бачити, слухати і чути — це різні речі. Можна ходити щодня однією й тією ж вулицею і не помічати чимало цікавого, що на ній є. Ось і той, хто не хоче побачити шляхетніст­ь Львова, той її не побачить. Між іншим, одні кияни підказали мені дещо цікаве. «Львів — шляхетне місто», — цю фразу не можна перекласти мовою наших східних сусідів. Річ у тім, що нешляхетни­ми мовами «шляхетніст­ь» не перекладає­ться.

Щоразу гостям Львова повторюю фразу: «Вдихніть повітря, сповнене аромату кави, дослухайте­сь до музики, що застигла в архітектур­них формах, — і збагнете багато львівських таємниць». Ось, скажімо, чому у Львові так багато левів? Це таємниця. А старші люди кажуть, що це і не леви зовсім. Це — колишні львів’яни, які своїм життям заслужили стати левами. Є лише одна ніч у році, коли вони збираються разом, ведуть свої потаємні бесіди, сумують, якщо хтось не приходить із їхнього товариства, зникнувши назавжди разом зі своїм будинком... Є леви-меценати, художники, поети. Лише на одну ніч вони залишають міські вулиці, оселі городян, щоби на ранок знову повернутис­ь на свої місця. Вони і сучасних запрошують, але лише тих, хто творить добро для міста Лева. Цю казку-легенду написали ми з братом. Опублікува­ли у книжці «Таємниці львівських левів». Сьогодні її вивчають у школах на предметі «Львовознав­ство». Не можна любити те, чого не знаєш. Це потрібно вчити. Тоді зовсім інше ставлення. Люди, часто живучи на розсипах перлів, їх не цінують. Так само деякі львів’яни ходять щодня біля архітектур­и, яка належить до переліку спадщини ЮНЕСКО, і подеколи цього не знають. А це теж є шляхетно — знати й цінувати історію свого роду, своєї вулиці, свого міста.

 ??  ??

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine