Да­ри лісів

Йо­хан Дун­бек, біз­не­смен зі Шве­ції, шу­кає в Україні зо­ло­те дно. Дно він вже на­ма­цав. Те­пер спра­ва за зо­ло­том — йо­го він за­роб­ля­ти­ме в українсь­кій про­він­ції на де­ре­во­об­роб­но­му ком­бі­наті, який тіль­ки­но по­бу­ду­вав Олек­сандр Пас­хо­вер

Novoe vremya - Karta Novogo Vremeny - - ШВЕЦІЯ -

Знай­ом­те­ся, це Йо­хан Дун­бек. Йо­му 45 ро­ків. 20 з них він зай маєть­ся де­ре­во­об­роб­ним біз­не­сом. На йо­го скро­нях про­би­ваєть­ся си­ве во­лос­ся. Кіль­ка си­вих во­ло­син з’яви­ли­ся піс­ля трьох ро­ків ро­бо­ти в Україні. Ще на по­чат­ку 1990-х, ко­ли по­стра­дянсь­кі рес­пуб ліки роз­по­ча­ли свій са­мо­стій­ний шлях у ка­піталізм, Дун­бек за­сів за російсь­ку мо­ву, ад­же по­вірив, що на сході Єв­ро­пи за­род­жуєть­ся но­ва еко­но­міка. Не­зва­жа­ю­чи на те, що з тих часів про­май­ну­ло чверть століт­тя, він і до­те­пер вірить у це. І ось цьо­го ро­ку в Ко­сто­полі (Рів­ненсь­ка об­ласть) гість зі Шве­ції по­бу­ду­вав одне з най­по­туж­ні­ших де­ре­во­об­роб­них під­при­ємств у країні.

Чи озна­чає це, що Дун­бек на­ма­цав в Україні зо­ло­те дно? Не факт, що зо­ло­те, але точ­но дно. “Ми по­тра­пи­ли в умо­ви Шве­ції XVIII століт­тя,— по­год­жуєть­ся він з вис­нов­ком НВ.— Тут в лі­со­за­го­тів­лі ще ви­ко­ри­сто­вуєть­ся кінь та руч­ний валь­щик”.

До то­го ж до 2016-го круг­ляк, себ­то необроб­ле­на де­ре­ви­на, май­же весь — як си­ро­вин­ний про­дукт з ну­льо­вою до­дат­ко­вою вар­тістю — ви­во­зи­вся за кор­дон. Єм­ність українсь­ко­го рин­ку — 14 млн куб. м круг­ля­ку на рік, шведсь­ко­го — 100 млн куб. м.

“Там увесь ліс­ний ре­сурс зай ня­тий,— по­яс­нює під­при­є­ме­ць.— У Шве­ції вза­галі немає міс­ця для та­кої лі­со­пил­ки, ми про­сто не по­мі­сти­ли­ся б”. Це ще од­на при­чи­на, чо­му Дун­бек не там, а тут. До Украї­ни він став при­див­ля­ти­ся ще з 2010-го, але тоді вхо­ди­ти на цей ри­нок не на­ва­жи­вся. “В 2014-му я від­чув: ось час,— ка­же Дун­бек.— Єв­ро­май­дан у Києві був по­зи­тив­ним сиг­на­лом, що Украї­на від­кри­ваєть­ся і від­бу­ва­ти­му­ть­ся ре­фор­ми”. Це тре­тя при­чи­на мі­гра­ції шведсь­ко­го біз­не­сме­на в Украї­ну — ві­ра, що мо­ло­да краї­на та­ки роз­почне підй­ом із дна до вер­шин ка­піталіз­му. Од­нак шлях цей в Україні ви­яви­вся непро­стим.

Близь­кий Захід

— А чо­му у вас на в’їзді в Ко­сто­піль вста­нов­ле­на сте­ла з циф­ра­ми 230? Це код мі­ста? — пи­тає жур­наліст НВ сим­па­тич­ну жі­ноч­ку на ре­цеп­ції під­при­єм­ства, де роз­мі­сти­ла­ся ком­панія Українсь­кі лі­со­пиль­ні (USM). Во­на вло­ви­ла іронію що­до скром­но­го віку її рід­но­го мі­ста і від­по­ві­ла в то­му ж дусі. — А ви звід­ки?

— З Киє­ва. — ка­жу їй.

— А де це?

От­же, бу­де­те в Ко­сто­полі (35 км від Рів­но­го) — зва­ж­те на те, що з гід­ністю та гу­мо­ром тут все ду­же доб­ре. Це чу­до­вий ре­сурс для роз­вит­ку ка­піталіз­му, особ­ли­во в умо­вах, ко­ли ні­чо­го ін­шо­го нема.

Бу­ду­ва­ти ве­ли­ку лі­со­пил­ку на міс­ці, де рані­ше пра­ц­ю­ва­ло ра- дянсь­ке де­ре­во­об­робне під­при­єм­ство, а те­пер ржавіє ве­ли­ке ми­ну­ле, спра­ва важ­ка, але це на­ба­га­то кра­ще, ніж роз­по­чи­на­ти в чи­сто­му полі. Тим більш що по­руч пра­ц­ює цех з ви­роб­ництва плит ДСП, який по­тре­бує си­ро­ви­ни — тир­си та струж­ки. Це озна­чає, що є ко­му про­да­ва­ти від­хо­ди з ви­роб­ництва. Дру­ге — в ре­гіоні мільй­о­ни ку­бо­мет­рів де­ре­ви­ни, що безта­лан­но гниє. Тре­тя, най­важ­ливі­ша при­чи­на пе­ре­хо­ду Дун­бе­ка “із ва­ряг у гре­ки”,— до кор­до­ну з ЄС ли­ше 200 км. “Я при­ї­хав ближ­че до моїх клієн­тів — По­льща, Угор­щи­на, При­бал­ти­ка”,— ка­же під­при­є­ме­ць.

Та й не ли­ше до них. Ад­же Дун­бек пра­ц­ює і на рин­ки Пів­ніч­ної Аф­ри­ки, Се­ред­ньої Азії, Близь­ко­го Схо­ду. Зі Шве­ції до Са­удівсь­кої Аравії вит­ра­ти на транс­пор­ту­ван­ня кож­ної ти­сячі ку­бо­мет­рів де­ре­ви­ни — €60 тис. З Украї­ни — €45 тис. На ве­ли­ких об’ємах, а USM ро­з­ра­хо­вує ви­роб ля­ти що­най­мен­ше 300 тис. кубів на рік, еко­но­мія сут­тє­ва — по­над €4 млн ли­ше на ло­гі­сти­ці.

Ну і остан­ній ар­гу­мент на ко­ристь українсь­ко­го про­ек­ту — це де­ся­ти­річ­ний мо­ра­торій на екс­порт лі­со­ма­теріалів у необроб­ле­но­му вигляді, що був ухва­ле­ний Вер-

хов­ною ра­дою у квіт­ні 2015 ро­ку, на­був чин­но­сті у лю­то­му 2016-го, роз­по­всю­див свою дію на хвой­ні по­ро­ди з січ­ня 2017-го. “Це ду­же важ­ли­вий мо­мент,— ка­же Дун­бек.— Я тоді від­чув, що во­ни [вла­да] під­т­ри­му­ють ін­ве­сти­ції”. Що­прав­да, на під­при­єм­ця че­ка­ли й непри­єм­ні від­крит­тя від тієї ж українсь­кої вла­ди.

У 2015-му Дун­бек при­віз до Украї­ни фінсь­ке, італійсь­ке і шведсь­ке об­лад­нан­ня. На те­ри­торії ко­лиш­ньої ра­дянсь­кої пи­ло­ра­ми по­чав бу­ду­ва­ти лі­со­пиль­ний цех, сор­ту­валь­ні лінії, ком­плекс су­ша­рок то­що. Об’єм ін­ве­сти­ції — €25 млн. Май­же відра­зу бу­ло від­кри­то 150 ро­бо­чих міс­ць, що і для ве­ли­ко­го мі­ста — ман­на небес­на, а для ма­лень­ко­го — про­сто про­ми­сло­ва ре­во­лю­ція.

Втім, Украї­на — не Шве­ція, і Дун­бе­ку ду­же хут­ко вка­за­ли на цю ци­вілі­за­цій­ну прірву. В Скан­ди­навії на про­ект­ні ро­бо­ти та уз­год­жен­ня тех­ніч­ної до­ку­мен­та­ції вит­ра­чаєть­ся не біль­ше двох мі­ся­ців, в Україні — це за­тяг­ло­ся на пів­то­ра ро­ки.

Але й за цей ма­лий пе­ріод на­ціо­наль­на бю­ро­кратія не да­ва­ла Дун­бе­ку су­му­ва­ти. Свій но­вий до­свід вве­зен­ня в Украї­ну об­лад­нан­ня та йо­го роз­мит­нен­ня під­при­є­ме­ць на­зи­ває “зов­сім ін­ша пла­не­та”. Чи не кож­ний епізод пре­тен­дує на пе­ре­могу в те­ле­шоу Роз­смі­ши ко­міка або Посміх­ніть­ся, вас зні­ма­ють.

На­при­клад, USM при­віз в Украї ну трак­тор Volvo L90 і три окре­мі на­сад­ки для різ­них робіт до ньо­го. На мит­ни­ці шве­ду по­яс­ни­ли, що жо­ден трак­тор не мо­же ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти вод­но­час всі три ін­стру­мен­ти, а то­му це ні­що ін­ше, як до­дат­ко­ве об­лад­нан­ня. На мит­ни­ці дві з на­са­док за­аре­шту­ва­ли — щіт­ку, що чи­стить, та вил­ку.

“Це жарт? — пе­ре­пи­тав шведсь­кий ін­ве­стор.— Зви­чай­но, ми не ви­ко­ри­сто­вує­мо їх вод­но­час, а ли­ше од­ну з них, за­леж­но від ха­рак­те­ру робіт”. Мит­ни­ки на свій ма­нер за­спо­кої­ли Дун­бе­ка: нема при­чин хви­лю­ва­ти­ся. Об­лад­нан­ня бу­де під аре­штом “всьо­го” три мі­ся­ці. По­тім йо­го ви­став­лять на тен­дер, і Дун­бек змо­же йо­го ви­ку­пи­ти. Власне так ця історія і за­кін­чи­ла­ся. Шведсь­кий ін­ве­стор че­рез аук­ціон ви­ку­пив власне за­аре­што­ване об­лад­нан­ня.

Українсь­ка мит­ни­ця ніку­ди не по­спі­шає. Ста­ре пра­ви­ло “час — гро­ші” тут тлу­ма­чать інак­ше, аніж звик Дун­бек. І ось при­клад. Під­при­єм­цю тер­мі­но­во зна- до­би­вся но­вий дат­чик, то­му що ста­рий рап­то­во вий­шов з ла­ду. Лінія зу­пи­не­на. Кон­тракт го­рить. Біз­не­смен ка­же, що зда­тен мит­тєво при­вез­ти необ­хід­ну де­таль, при­міром з Поль­щі. Але за за­ко­ном мит­ни­ця мо­же три­ма­ти у се­бе то­вар про­тя­гом двох тиж­нів. І во­на цією нор­мою ко­ри­стуєть­ся мак­си­маль­но. На­віть шве­ду вже непо­тріб­но по­яс­ню­ва­ти, на чию ко­ристь та нор­ма і яким чи­ном во­на жи­вить ко­руп­цію та ни­щить біз­нес. Але йо­го кло­піт — в ін­шо­му.

“Як я по­яс­ню японсь­ко­му за­мов­ни­ку, що не мо­жу ви­ко­на­ти вчас­но по­став­ки, то­му що у мене зла­мав­ся дат­чик? — зни­зує пле­чи­ма Дун­бек.— Мені японсь­кий за­мов­ник ска­же: Йо­хан, я біль­ше у те­бе ні­чо­го не куп­лю. Я куп­лю в Шве­ції, Поль­щі. Я не хо­чу ба­ви­ти­ся в дитячий са­док”. Та­ких при­год за 2,5 ро­ки у Дун­бе­ка зі­бра­ло­ся на чо­ти­ри­том­ник роз­міром з ро­ман Вій­на і мир, тіль­ки на­зи­ва­ти­ся він бу­де Як на­ля­ка­ти ін­ве­сто­ра. Українсь­кий до­свід.

На пи­тан­ня НВ, нев­же зов­сім ні­чо­го не змі­ни­ло­ся на кра­ще, під­при­є­ме­ць зу­мів зга­да­ти один, але ду­же важ­ли­вий факт: від­шко­ду­ван­ня ПДВ те­пер здійс­нюєть­ся дійс­но ав­то­ма­тич­но і вчас­но. Це ря­до­ве до­сяг­нен­ня як для єв­ро­пейсь­кої прак­ти­ки, але неа­би­я­ка ви­со­та для українсь­кої дійс­но­сті.

НВ та­кож спи­тав Дун­бе­ка, чи бу­ло у ньо­го ба­жан­ня ки­ну­ти все та пої­ха­ти? І він чес­но від­по­вів, що один раз в йо­го го­ло­ві про­май­ну­ла та­ка дум­ка. Але він не здаєть­ся без бою. Ро­бо­ти з ре­кон­струк­ції 15 га за­нед­ба­ної те­ри­торії за­во­ду три­ва­ють без пе­ре­рви на бю­ро­кра­тич­ні дур­ни­ці.”Ось тут до­ро­га ще в жах­ли­во­му стані,— ка­же він, об­хо­дя­чи слизь­ку су­міш гли­ни, зем­лі та бру­ду. — Але ми за­бе­то­нує­мо — і бу­де чи­сто та рів­но”.

І ось со­лод­ка мить. 30 трав­ня USM за­пу­сти­ла на по­в­ну по­туж­ність все своє ви­роб­ниц­тво. Мож­на ви­ди­ха­ти. Але на­при­кін­ці на­шої про­гу­лян­ки по лі­со­пил­ці Дун­бек ка­же, що дня­ми під­пи­сав уго­ду з міс­це­вою вла­дою в сусід­ньо­му місті Сар­ни. І він роз­по­чи­нає там бу­ду­ва­ти подібне ви­роб­ниц­тво у чи­сто­му полі. Як­що все бу­де як го­дить­ся, а не як за­вжди, то USM стане най­біль­шим в Украї ні ви­роб­ни­ком пи­ло­ма­теріалів.

“Де ж ви в Сар­нах знай­де­те та­ку кіль­кість квалі­фі­ко­ва­них кад­рів?” — це пи­тан­ня НВ зму­си­ло Дун­бе­ка зу­пи­ни­ти­ся на схо­дах бі­ля прохід­ної та взя­ти нетри­ва­лу па­у­зу. Піс­ля чо­го він коротко від­по­вів: “Нав­чи­мо”.

ПОСТУКАВ ПО ДЕРЕВУ: Йо­хан Дун­бек роз­по­чи­нає в Україні біз­нес, який, окрім гро­шей, при­не­се йо­му есте­тичне за­до­во­лен­ня. Як­що бю­ро­кратія доз­во­лить

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.