Бра­те мій

У 1989 ро­ці Мюн­хен став для Киє­ва мі­стом-по­бра­ти­мом. Ця мі­жмісь­ка спорід­неність пе­ред­ба­чає роз­ви­ток друж­ніх зв’яз­ків у га­лузі еко­но­міки, куль­ту­ри, освіти то­що. То­му не бу­де зай­вим ре­тель­ні­ше роз­г­ля­ну­ти сьо­го­ден­ня, по­бут та зви­чаї на­ших ба­варсь­ких ро­ди­чів

Novoe vremya - Karta Novogo Vremeny - - НІМЕЦЬКА ЯКІСТЬ -

1 На­ші бра­ти та сест­ри ба­вар­ці по­люб­ля­ють виді­ля­ти свою на­ціо­наль­ну са­мо­бут­ність еле­мен­та­ми фольк­ло­ру в одязі. Dirndl — жі­но­чий ко­стюм аль­пійсь­ких ре­гіонів. Так са­мо роб­лять і чо­ло­віки, на­віть ко­ли немає для цьо­го жод­но­го уро­чи­сто­го при­во­ду. Про фе­сти­валь­ний і свят­ко­вий дрес-код годі й го­во­ри­ти. Вод­но­час нечасто мож­на по­ба­чи­ти нім­кень із кра­си­вим ма­кія­жем, укла­де­ним во­лос­сям та манікю­ром. Своєрід­ний стиль. Наз­ва йо­го — на­ту­раль­ність. Ні­ме­ць­кі чо­ло­віки по­де­ку­ди ви­да­ють­ся більш до­гля­ну­ти­ми. Люб­лять три­ма­ти фа­сон: шта­ни, під­жа­чок, ху­стин­ка — все в клітин­ку.

2

Муні­ци­паль­ний транс­порт ру­хаєть­ся точ­но за роз­кла­дом. Але як­що за­мря­чив до­щик, при­тру­сив сні­жок, по­чи­наєть­ся транс­порт­на паніка. Елек­трон­ні таб­ло по­ві­дом­ля­ють: Ав­то­бус за­піз­нюєть­ся у зв’яз­ку з него­дою. Ось та­кі во­ни ок­са­ми­то­ві, ба­вар­ці. Втім, я по­ра­ди­ла б усім за­ка­ча­ти на смарт­фон до­да­ток MVG. Вно­сиш до ньо­го на­зву мюн­хенсь­кої ву­ли­ці, стан­ції мет­ро, за- кла­ду та негай­но от­ри­муєш іде­аль­ний марш­рут пря­му­ван­ня. Я, при­міром, пи­шу: Ludwig Maximilians Universetät, свій універ­си­тет, і до­да­ток ви­дає най­ліп­шу про­по­зи­цію. Роз­пи­са­но щох­ви­лин­но, ко­ли слід сі­сти в ав­то­бус, о ко­трій го­дині та де пе­ре­сад­ка, ку­ди і як чим­чи­ку­ва­ти до міс­ця при­зна­чен­ня. У разі форс-ма­жорів — ре­монт­них робіт, змі­ни у гра­фіку ру­ху то­що — до­да­ток про­по­нує аль­тер­на­ти­ву. Нім­ці зна­ють ці­ну ча­су. Як­що бать­ки або ня­ня із за­піз­нен­ням хоч у п’ять хви­лин за­би­ра­ють свій kinder surprise із дит­сад­ка,

то два ра­зи ще мо­жуть про­ба­чи­ти. Але на третій раз точ­но ви­пи­шуть штраф.

3

Не про­ходь­те осто­ронь. В Ан­глійсь­ко­му пар­ку є ві­до­ма ки­тайсь­ка ве­жа. Нав­ко­ло неї розта­шо­ва­ний пив­ний сад із лав­ка­ми й сто­ла­ми, за яки­ми нім­ці вла­што­ву­ють по­си­день­ки.

Там про­даєть­ся ву­лич­на їжа. Лю­би­телі пи­ва із бре­це­лем (со­ло­на ви­піч­ка). До речі, я теж люб­лю бре­цель. Нав­ко­ло озера — стру­мок. Едем. Далі. Мюн­хенсь­ка місь­ка біб­ліо­те­ка Am Gasteig, ад­ре­са: Ро­зен­хай­мер, 5. Чу­до­ва біб­ліо­те­ка розта­шо­ва­на бі­ля стан­ції мет­ро Ро­зен­хай­мер­плац у са­мо­му цен­трі. Ве­ли­чез­на біб­ліо­те­ка на три по­вер­хи, по­руч центр ми­стецтва. Мож­на спу­сти­ти­ся на один по­верх униз та за­гу­би­ти­ся в му­зич­ній біб­ліо­те­ці. У ма­лень­ких кім­нат­ках по­ди­ви­ти­ся філь­ми, по­слу­хати му­зи­ку в на­вуш­ни­ках та по­гра­ти на елек­трон­но­му піані­но Yamaha. Звук йде в на­вуш­ни­ки, тож ніх­то ніко­му не за­ва­жає жи­ти. Я люб­лю при­хо­ди­ти сю­ди, щоб по­гра­ти на піані­но. На пів­день від цен­тру мі­ста міс­цеві та за­льот­ні ніч­ні гу­ля­ки упо­до­ба­ли рай­он Гло­кен­бах. Га­мір­ке міс­це з ве­ли­кою кіль­кістю клубів, барів. Як то ка­жуть в Україні, там доб­ре, але мені ту­ди не тре­ба. Пі­на­ко­те­ки. Я бу­ла у двох пі­на­ко­те­ках, у Старій та Но­вій. Пер­ша — од­на з най­біль­ших ху­дож­ніх га­ле­рей Єв­ро­пи. Тут зібра­но най­цін­ні­ші тво­ри жи­во­пи­су з часів Се­ред­ньо­віч­чя до се­ре­ди­ни XVIII століт­тя — Ру­бенс, Рем­брант, Бо­ті­чел­лі, Ель Гре­ко, Да Він­чі та ін­ші рів­ноап­о­столь­ні від ми­стецтва. На­про­ти Ста­рої пі­на­ко­те­ки — Но­ва: Моне, Мане, Ре­ну­ар, Го­ген. Ма­ло? Се­занн, Де­га, Ван Гог, Клімт та ін­ші небо­жи­телі ар­ту XIX-XX століть. У неді­лю вхід 1 єв­ро, в буд­ні — 7 єв­ро.

4

Ін­тер­нет. Пуб­ліч­них міс­ць з WiFi не так ба­га­то. Здаю од­ну гар­ну точ­ку — McDonald’s бі­ля Марієн­плац. Моє улюб­лене міс­це в Мюн­хені — італійсь­кий бар Ельф (Elf) (ад­ре­са: TAL, 11). Він розта­шо­ва­ний у са­мо­му цен­трі, цен­трі­ше не бу­ває — бук­валь­но за три кро­ки від Марієн­плац, на­про­ти McDonald’s. Звід­си че­рез фран­цузь­кі вік­на мож­на спо­стері­га­ти за жит­тям цен­траль­ної ву­ли­ці. В італійсь­ко­му барі го­ту­ють най­кра­щу ка­ву з тих, що я пи­ла у Мюн­хені. Привіт­ний пер­со­нал. Особ­ли­ва ат­мо­сфе­ра. Бар­мен італіє­ць, вітаєть­ся та про­щаєть­ся з усі­ма італійсь­кою. Най­часті­ше відві­ду­ва­чі за­мо­в­ля­ють кок­тей­лі, ке­лих ви­на. Але по­пої­сти теж є що — са­ла­ти, сенд­вічі, пи­ро­ги.

5

Про що мов­ча­ти. Ко­ли я ка­жу міс­це­вим, що вив­чаю ні­ме­ць­ку, во­ни спів­чут­ли­во від­по­ві­да­ють: “На­пев­но, тобі нелег­ко, мо­ва склад­на”. Так во­но й є. За­плу­та­на гра­ма­ти­ка. Але ліп­ше не зізна­вай­те­ся в цьо­му. Нім­ці на­справ­ді цьо­го не ша­ну­ють. Во­ни ці­ну­ють, ко­ли ти на­ма­гаєш­ся го­во­ри­ти їх­ньою рід­ною мо­вою, на­віть як­що во­на у те­бе ко­с­тру­ба­та. Во­ни не му­чи­ти­муть вас дов­го. Оці­нять та пе­рей­дуть на ан­глійсь­ку. Рівень ан­глійсь­кої тут до­сить ви­со­кий. В універ­си­теті важ­ко відріз­ни­ти носія мо­ви від нім­ця.

6 Во­да. Її мож­на пи­ти про­сто з кра­на і в будь-яко­му гро­мадсь­ко­му міс­ці. Це ціл­ком без­печ­но. Єдине за­сте­ре­жен­ня — в по­тя­гах екс­пе­ри­мен­ту­ва­ти не вар­то. У ло­ка­ціях, де пи­ти не ра­дять, за­зви­чай ви­сить по­пе­реджу­валь­ний знак. Як­що йо­го немає, пий­те смі­ли­во. На ко­зе­ня не пе­ре­тво­ри­те­ся. 7

Ети­кет. Ці­ка­во, ко­ли у від­по­відь на люб’яз­ність ка­жеш ба­вар­цям “danke” (”дя­кую”), во­ни все часті­ше від­по­ві­да­ють не “bitte” (”будь лас­ка”), а “gerne”

(“із за­до­во­лен­ням”). Як­що ти щось гарне вчи­нив, мо­жуть ска­за­ти “das ist nett” (”це ми­ло”). По­лю­би­ли во­ни оці мі­міш­но­сті. Роз­чу­лю­ють­ся грай­ли­ви­ми со­бач­ка­ми, ко­ти­ка­ми, діточ­ка­ми. Але не ло­віть ґав. Тіль­ки-но ви по­тра­пи­те до них, та­ких ла­гід­них та со­лод­ких, на ро­бо­ту або як сту­дент на прак­ти­ку, во­ни хут­ко пе­ре­тво­рять­ся на до­сить жорст­ких, ви­мо­гли­вих і праг­ма­тич­них, як той штуч­ний ін­те­лект. Тим не менш мені по­до­ба­ють­ся Ба­варія та Мюн­хен — по­бра­тим Киє­ва. Споді­ва­юсь, я їм теж.

СЕРЦЕ МІ­СТА: Марієн­плац з ви­со­ти пта­ши­но­го по­льо­ту — най­кра­ща ві­зи­тів­ка Мюн­хе­на

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.