Чу­до­ва сім­ка

В Україні три­ває фе­сти­валь Но­ве ні­ме­ць­ке кі­но — 2018, до яко­го увій­шли кар­ти­ни як українсь­ких, так і ні­ме­ць­ких мит­ців. Тут є на що по­ди­ви­тись Ка­те­ри­на Бо­г­да­но­вич

Novoe vremya - Karta Novogo Vremeny - - НІМЕЦЬКА ЯКІСТЬ -

Віл­лі Ге­рольд, війсь­ко­вий зло­чи­не­ць часів Дру­гої світо­вої вій­ни, Карл Маркс, ні­ме­ць­кий фі­ло­соф та еко­но­міст, і Ро­мі Шнай­дер, ві­до­ма єв­ро­пейсь­ка кі­нозір­ка, — усіх їх мож­на знай­ти цьо­го ро­ку се­ред пер­со­на­жів стрі­чок, які по­тра­пи­ли до про­гра­ми фе­сти­ва­лю Но­ве ні­ме­ць­ке кі­но. Ра­зом із ни­ми там фі­гу­ру­ють ки­я­нин Лу­кас, Во­ва з містеч­ка на півд­ні Украї­ни, а та­кож меш­кан­ці оку­по­ва­них те­ри­торій Дон­ба­су.

Іл­ля Дя­дик, про­грам­ний ди­рек­тор ком­панії Арт­ха­ус Тра­фік, звер­тає ува­гу НВ, що цьо­го ро­ку до про­гра­ми впер­ше увій­шли дві стріч­ки, зняті українсь­ки­ми ре­жи­се­ра­ми у ко­про­дук­ції з Ні­меч­чи­ною — Дон­бас Сер­гія Лоз­ни­ці та Вул­кан Ро­ма­на Бон­дар­чу­ка. “До речі, — до­дає Дя­дик, — Ні­меч­чи­на є од­ним із ос­нов­них парт­нерів Украї­ни у сфері кі­не­ма­то­гра­фу се­ред єв­ро­пейсь­ких країн”. Кі­но­огляд за­по­чат­ко­ва­ний Ге­те-ін­сти­ту­том 24 ро­ки то­му. За сло­ва­ми Дя­ди­ка, це був один із пер­ших щоріч­них шо­укей­сів на­ціо­наль­них кі­не­ма­то­гра­фій в Україні. За ці ро­ки гля­да­чам по­ка­за­но по­над 100 ні­ме­ць­ких філь­мів, зо­кре­ма стріч­ки Ві­ма Вен­дер­са, То­ма Ти­кве­ра, Фаті­ха Акі­на то­що. Цьо­го ро­ку се­ред ре­жи­серів — Крістіан Пет­цольд, лі­дер бер­лінсь­кої шко­ли, су­час­но­го на­пря­му ні­ме­ць­ко­го ав­торсь­ко­го кі­но, та Ро­берт Швент­ке, ві­до­мий свої­ми аме­ри­кансь­ки­ми про­ек­та­ми за участю гол­лівудсь­ких зірок. Фе­сти­валь Но­ве ні­ме­ць­ке кі­но — 2018 роз­по­чав­ся в Києві 18 жо­втня і три­ва­ти­ме до 26 ли­сто­па­да, від­бу­ва­ю­чись в Одесі, Маріу­полі, Хар­ко­ві, Чер­нів­цях, Дні­прі та Ль­во­ві. 1 МОЛОДИЙ КАРЛ МАРКС РЕЖИСЕР РАУЛЬ ПЕК Фільм роз­по­ві­дає про зустріч у 1844 ро­ці в Па­ри­жі 26-річ­но­го Кар­ла Марк­са і 24-річ­но­го Фрідрі­ха Ен­гель­са: події охо­плю­ють пер­ші ро­ки їх друж­би та спів­пра­ці аж до спіль­но­го ство­рен­ня Мані­фе­сту ко­муні­стич­ної пар­тії. Ав­тор стріч­ки — гаїтянсь­кий кі­но­ре­жи­сер, жур­наліст і гро­мадсь­кий діяч Рауль Пек. Він нав­чав­ся в Гум­больдтсь­ко­му універ­си­теті в Бер­ліні та в Ні­ме­ць­кій ака­де­мії кі­но і те­ле­ба­чен­ня, у різ­ні ча­си пра­ц­ю­вав так­си­стом в Нью-Йор­ку та міністром куль­ту­ри в Рес­пуб­лі­ці Гаїті. Як режисер

Пек ві­до­мий біо­гра­фіч­ною кар­ти­ною Лу­мум­ба про пер­шо­го прем’єр-мініст­ра Де­мо­кра­тич­ної Рес­пуб­ліки Кон­го та до­ку­мен­таль­ною стріч­кою Я не твій негр. Торік її бу­ло но­мі­но­ва­но на пре­мію Оскар у ка­те­горії Най­к­ра­щий до­ку­мен­таль­ний фільм.

2 ДОН­БАС РЕЖИСЕР СЕР­ГІЙ ЛОЗНИЦЯ Дон­бас — мож­ли­во, най­ре­зо­нанс­ні­ша се­ред кар­тин все­світ­ньо ві­до­мо­го українсь­ко­го ре­жи­се­ра Сер­гія Лоз­ни­ці. Її сце­нарій зас­но­ва­ний на ама­торсь­ких ві­део, зня­тих різ­ни­ми людь­ми на по­чат­ку вій­ни на Дон­басі, — ці ро­ли­ки і сьо­год­ні мож­на знай­ти в ін­тер­неті. У філь­мі з’яв­ля­ють­ся бой­о­ви­ки, які те­ро­ри­зу­ють ци­віль­них і екс­про­прі­ю­ють їх­нє май­но, “зе­лені чо­ло­віч­ки”, які від­мо­в­ля­ють­ся на­зва­ти сво­го ко­ман­ди­ра, а та­кож міс­цеві жи­телі, які бе­руть участь у зй­ом­ках фей­ко­вих сю­жетів і вла­што­ву­ють роз­пра­ву над без­зброй­ним та зв’яза­ним українсь­ким доб­ро­воль­цем. Світо­ва прем’єра Дон­ба­су від­бу­ла­ся цьо­го ро­ку на Каннсь­ко­му кі­но­фе­сти­валі та при­нес­ла Лоз­ни­ці на­го­ро­ду за най­кра­щу ре­жи­су­ру в сек­ції Особ­ли­вий по­гляд. 3 ВУЛ­КАН РЕЖИСЕР РО­МАН БОНДАРЧУК Пер­ший по­в­но­мет­раж­ний іг­ро­вий фільм до­ку­мен­талі­ста Ро­ма­на Бон­дар­чу­ка був пред­став­ле­ний цьо­го літа на кі­но­фе­сти­валі у Кар­ло­вих Ва­рах. Вп­ли­во­ве ви­дан­ня The Hollywood Reporter порів­ня­ло Вул­кан з ро­бо­та­ми Деві­да Лін­ча, Фе­деріко Фел­ліні, Емі­ра Кусту­ри­ці та Уе­са Ан­дер­со­на. Го­лов­ний ге­рой стріч­ки Лу­кас — пе­ре­кла­дач у київсь­ко­му офісі ОБСЄ. У скла­ді моніто­рин­го­вої місії він ви­ру­шає на лінію роз­ме­жу­ван­ня з Кри­мом, але неза­ба­ром йо­го ко­ле­ги зни­ка­ють, а сам він по­трап­ляє до відір­ва­но­го від зов­ніш­ньо­го світу та іс­ну­ю­чо­го за свої­ми влас­ни­ми за­ко­на­ми на­се­ле­но­го пунк­ту десь на бе­резі Ка­ховсь­ко­го во­до­с­хо­ви­ща. Од­но­го з клю­чо­вих пер­со­на­жів кар­ти­ни, міс­це­во­го меш­кан­ця на ім’я Во­ва, зі­грав Вік­тор Жда­нов, та­кож ві­до­мий за філь­мом Кі­бор­ги. 4 ТРАНЗИТ РЕЖИСЕР КРІСТІАН ПЕТ­ЦОЛЬД Кар­ти­на Крістіа­на Пет­цоль­да Транзит зас­но­ва­на на од­ной­мен­но­му ро­мані ні­ме­ць­кої пись­мен­ни­ці Ан­ни Зеґерс. У книзі події роз­гор­та­ють­ся в 1942 ро­ці: го­лов­ний ге­рой бі­жить з оку­по­ва­ної на­ци­ста­ми пів­ніч­ної ча­сти­ни Фран­ції до Мар­се­ля, де жи­ве під чу­жим ім’ям. Зго­дом він знай­о­мить­ся з дру­жи­ною тієї са­мої лю­ди­ни, чиї до­ку­мен­ти при­влас­нив. У філь­мі дію пе­ре­не­се­но в на­ші дні. От­же, історія про бі­жен­ців часів Дру­гої світо­вої вій­ни пе­ре­гу­ку­єть­ся із су­час­ною мі­гра­цій­ною кри­зою. “Є ті, хто вва­жає ме­ло­дра­му бруд­ним сло­вом, але жо­ден ді­ю­чий режисер не від­білює її ре­пу­та­ції так, як це ро­бить Крістіан Пет­цольд”, — пи­ше про стріч­ку од­но­го з про­від­них пред­став­ни­ків су­час­но­го ав­торсь­ко­го кі­но Ні­меч­чи­ни аме­ри­кансь­кий жур­нал про кі­но Variety. 5 ТРИ ДНІ З РО­МІ ШНАЙ­ДЕР РЕЖИСЕРКА ЕМІЛІ АТЕФ Дія філь­му Три дні з Ро­мі Шнай­дер від­бу­ваєть­ся на ку­рорт­но­му півост­ро­ві Кві­бе­рон у пів­ніч­но-за­хід­ній ча­стині Фран­ції. Там про­хо­дить ре­а­біліта­цію 42-річ­на Ро­мі Шнай­дер — ві­до­ма єв­ро­пейсь­ка ак­тор­ка, яка все своє жит­тя ли­шаєть­ся в тіні зі­гра­ної ще в юно­сті зір­ко­вої ролі прин­це­си Сіс­сі. В са­на­торії Ро­мі відві­дує по­дру­га Гіль­де, а та­кож зад­ля ін­терв’ю при­їж­д­жа­ють ре­пор­тер ні­ме­ць­ко­го жур­на­лу Stern Мі­ха­ель Юрґс та фо­то­граф Ро­берт Ле­бек. Від­вер­та роз­мо­ва, від­тво­ре­на у філь­мі, від­бу­ла­ся на­справ­ді в 1981-му — це бу­ло остан­нє ін­терв’ю Шнай­дер, яке во­на да­ла за рік до своєї смер­ті. Біо­гра­фіч­на дра­ма ре­жи­сер­ки Емілі Атеф от­ри­ма­ла в 2018 ро­ці сім на­го­род Deutscher Filmpreis — ні­ме­ць­ких ана­ло­гів пре­мії Оскар. 6 КА­СТИНГ РЕЖИСЕР НІКОЛАС ВАКЕРБАРТ Се­ред го­лов­них пер­со­на­жів стріч­ки Ка­стинг — режисерка Ві­ра, яка має зні­ма­ти ре­мейк філь­му Рай­не­ра Вер­не­ра Фассбін­де­ра Гір­кі сльо­зи Пет­ри фон Кант, про­те ніяк не мо­же обра­ти ви­ко­на­ви­цю го­лов­ної ролі. А та­кож кіль­ка ймо­вір­них пре­тен­ден­ток, зір­ко­вих ак­трис, які при­хо­дять на чер­го­ві про­слу­хо­ву­ван­ня, і Ґервін, чия робота по­ля­гає в то­му, щоб ви­го­ло­шу­ва­ти під час ка­стин­гів репліки го­лов­но­го ге­роя. До речі, режисер стріч­ки Ніколас Вакербарт роз­по­чи­нав свою кар’єру як ак­тор, і од­но­го ра­зу йо­му до­ве­ло­ся ви­ко­ну­ва­ти та­ку са­му ро­бо­ту. У своїх ін­терв’ю він зга­дує про­яви різ­них емо­цій, які мож­на бу­ло по­міти­ти, спо­стері­га­ю­чи, як ві­до­мі ак­тор­ки зма­га­ли­ся за пра­во от­ри­ма­ти роль, а та­кож те, як у ньо­му са­мо­му по­сту­по­во зрос­та­ло ба­жан­ня ста­ти ча­сти­ною філь­му. 7 КАПІТАН РЕЖИСЕР РО­БЕРТ ШВЕНТ­КЕ Зас­но­ва­на на ре­аль­них подіях війсь­ко­ва дра­ма Капітан роз­по­ві­дає про 19-річ­но­го Віл­лі Ге­роль­да, ні­ме­ць­ко­го ря­до­во­го. На­вес­ні 1945 ро­ку, остан­ні­ми тиж­ня­ми Дру­гої світо­вої вій­ни, він зна­хо­дить мун­дир ка­піта­на Люфтваф­фе, вдя­гає йо­го і по­сту­по­во пе­ре­тво­рюєть­ся на без­жаль­но­го вбив­цю. “З пе­ре­кон­ливістю, від якої кров хо­лоне в жи­лах, Капітан вис­лов­люєть­ся що­до тем­но­го бо­ку людсь­кої на­ту­ри”, — свід­чить зве­де­ний вер­дикт кі­но­кри­ти­ків на сай­ті Rotten Tomatoes. Капітан — зня­тий в Ні­меч­чині ав­торсь­кий фільм Ро­бер­та Швент­ке, ні­ме­ць­ко­го ре­жи­се­ра, більш ві­до­мо­го своєю ро­бо­тою в США: се­ред йо­го творів — пси­хо­ло­гіч­ний три­лер Ілюзія по­льо­ту, фан­та­стич­на ме­ло­дра­ма Дру­жи­на манд­рів­ни­ка в часі та ко­медій­ний бой­о­вик RED.

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.