Дер­жав­на мо­ва — за­по­ру­ка єд­но­сті Укра­ї­ни

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Об’єктив - Ла­ри­са Ма­сен­ко

Про­мо­ва Пе­тра По­ро­шен­ка на це­ре­мо­нії вру­че­н­ня Шев­чен­ків­ської пре­мії про­де­мон­стру­ва­ла змі­ни у став­лен­ні Пре­зи­ден­та до мов­них про­блем кра­ї­ни. Він схва­лив не­що­дав­нє ска­су­ва­н­ня у Кон­сти­ту­цій­но­му су­ді За­ко­ну «Про за­са­ди дер­жав­ної мов­ної по­лі­ти­ки» (так зва­ний мов­ний за­кон Кі­ва­ло­ва­Ко­ле­сні­чен­ка).

«За по­та­єм­ним за­ду­мом йо­го ав­то­рів, яв­них і за­ла­штун­ко­вих, за­кон мав до­вер­ши­ти чор­ну спра­ву Ва­лу­єв­сько­го цир­ку­ля­ру та Ем­сько­го еди­кту, — ска­зав По­ро­шен­ко. — Суд ли­ше ви­пи­сав сві­до­цтво про смерть цьо­го зло­чин­но­го акта, де­фа­кто ж кі­нець йо­го на­став кіль­ка ро­ків то­му».

Хо­ча ще на по­ча­тку сво­го пре­зи­дент­ства Пе­тро По­ро­шен­ко не­га­тив­но оці­ню­вав рі­ше­н­ня Вер­хов­ної Ра­ди про ви­зна­н­ня цьо­го за­ко­ну не­чин­ним.

По­ро­шен­ко про ста­тус

укра­їн­ської мо­ви

На­сту­пні сло­ва Пре­зи­ден­та ма­ли під­твер­ди­ти йо­го від­мо­ву від то­ле­ру­ва­н­ня дво­мов­но­го роз­ви­тку кра­ї­ни і по­си­ле­н­ня ува­ги до дер­жав­но­го ста­ту­су укра­їн­ської мо­ви. У від­по­відь на звер­не­н­ня ві­до­мих ді­я­чів на­у­ки і куль­ту­ри з ви­мо­гою ого­ло­си­ти 2018 рік ро­ком укра­їн­ської мо­ви він за­явив, що «ро­ку за­ма­ло, щоб на­до­лу­жи­ти все те, що вна­слі­док ко­ло­ні­аль­ної по­лі­ти­ки втра­ти­ла укра­їн­ська мо­ва».

«Хо­тів би по­ві­до­ми­ти, — ска­зав Президент, — що най­ближ­чим ча­сом під­пи­шу указ про роз­роб­ку, мо­жли­во, де­ся­ти­рі­чної про­гра­ми уко­рі­не­н­ня та змі­цне­н­ня дер­жав­но­го ста­ту­су рі­дної укра­їн­ської мо­ви… Бо по­пе­ре­ду — де­ся­ти­лі­т­тя укра­їн­ської мо­ви в Укра­ї­ні. Про­тя­гом цих де­ся­ти­літь по­зи­тив­ні не­зво­ро­тні змі­ни ма­ють від­бу­ти­ся. І клю­чо­ве сло­во — не­зво­ро­тні».

Та­ким чи­ном, Президент за­де­кла­ру­вав до­брі на­мі­ри змі­цни­ти по­зи­ції дер­жав­ної мо­ви. За­пи­та­н­ня, однак, ви­ни­ка­ють сто­сов­но за­хо­дів їхньої ре­а­лі­за­ції.

Істо­рія уря­до­вих про­грам

із фун­кціо­ну­ва­н­ня і роз­ви­тку укра­їн­ської мо­ви

Річ у тім, що по­чи­на­ю­чи з 1991 ро­ку в Укра­ї­ні бу­ло ухва­ле­но чи­ма­ло уря­до­вих про­грам, при­зна­че­них для впро­ва­дже­н­ня укра­їн­ської мо­ви як дер­жав­ної. Пер­ша з них бу­ла утвер­дже­на По­ста­но­вою Ра­ди мі­ні­стрів УССР 12 лю­то­го 1991 ро­ку, ще пе­ред роз­па­дом Со­вєт­сько­го Со­ю­зу. Во­на ма­ла на­зву «Дер­жав­на про­гра­ма роз­ви­тку укра­їн­ської мо­ви та ін­ших на­ціо­наль­них мов в Укра­їн­ській ССР на пе­рі­од до 2000 ро­ку» і, як ба­чи­мо, та­кож бу­ла роз­ра­хо­ва­на на де­ся­ти­лі­т­тя. Про­гра­ма бу­ла ухва­ле­на «з ме­тою за­без­пе­че­н­ня по­слі­дов­ної ре­а­лі­за­ції За­ко­ну УССР «Про мо­ви в Укра­їн­ській ССР», ство­ре­н­ня не­об­хі­дних умов для все­бі­чно­го роз­ви­тку та фун­кціо­ну­ва­н­ня укра­їн­ської мо­ви в усіх сфе­рах су­спіль­но­го жи­т­тя, роз­ви­тку й ви­ко­ри­ста­н­ня мов ін­ших на­ціо­наль­но­стей у ре­спу­блі­ці».

У 1997 ро­ці бу­ла ухва­ле­на про­гра­ма «Ком­пле­ксні за­хо­ди що­до все­бі­чно­го роз­ви­тку і фун­кціо­ну­ва­н­ня укра­їн­ської мо­ви», по­ста­но­вою від 2 жов­тня 2000 ро­ку за­твер­дже­но «Дер­жав­ну про­гра­му роз­ви­тку і фун­кціо­ну­ва­н­ня укра­їн­ської мо­ви на 2004­2010 ро­ки», де бу­ло сфор­му­льо­ва­но ба­га­то пра­виль­них зав­дань, в то­му чи­слі й «змі­цне­н­ня ста­ту­су укра­їн­ської мо­ви як дер­жав­ної». Ухва­лю­ва­ли й ін­ші про­гра­ми з ті­єю ж ме­тою, про­те жо­дна з них ви­ко­на­на не бу­ла.

Усе це свід­чить про те, що для дер­жав­но­го за­хи­сту й під­трим­ки на­ціо­наль­ної мо­ви по­трі­бні не про­гра­ми, які, на жаль, ли­ша­ю­ться пе­ре­ва­жно де­кла­ра­ці­я­ми, не обов’яз­ко­ви­ми до ви­ко­на­н­ня, а за­ко­ни, ана­ло­гі­чні тим, які в 1990­х ро­ках ухва­ли­ли кра­ї­ни Бал­тії і Цен­траль­но­Схі­дної Єв­ро­пи.

З істо­рії крем­лів­сько­го про­е­кту де­мон­та­жу Укра­їн­ської дер­жа­ви

Не­без­пе­ки, пов’яза­ні з від­су­тні­стю ефе­ктив­но­го мов­но­го за­ко­но­дав­ства, вже за­свід­чи­ла оку­па­ція Ро­сі­єю укра­їн­ських те­ри­то­рій. Адже ще за­дов­го до цих по­дій Пу­тін пе­ре­ко­ну­вав за­хі­дних лі­де­рів у не­ле­гі­тим­но­сті Укра­їн­ської дер­жа­ви, об­ґрун­то­ву­ю­чи свої плани її де­мон­та­жу без­пар­дон­ним ви­крив­ле­н­ням істо­ри­чних фа­ктів та бре­хли­вою ін­фор­ма­ці­єю про її де­мо­гра­фі­чний та мов­но­етні­чний склад. Те­ри­то­рі­аль­ні пре­тен­зії до Укра­ї­ни Пу­тін об­ґрун­то­ву­вав не­об­хі­дні­стю за­хи­ща­ти пра­ва ро­сій­сько­мов­но­го на­се­ле­н­ня і ро­сі­ян, чи­сель­ну при­су­тність яких в Укра­ї­ні ма­ні­пу­ля­тив­но пе­ре­біль­шив у кіль­ка ра­зів.

Вар­то на­га­да­ти фра­гмент зі сте­но­гра­ми йо­го ви­сту­пу на са­мі­ті НАТО в Бу­ха­ре­сті 4 кві­тня 2008 ро­ку: «Укра­і­на в том відє, в ко­то­ром она су­щє­ству­єт, би­ла со­з­да­на в со­вєт­скоє врє­мя: она по­лу­чі­ла тєр­рі­то­ріі от Поль­ші по­слє Вто­рой мі­ро­вой вой­ни, от Чє­хо­сло­ва­кіі, от Ру­ми­ніі. Зна­чіт, от Рос­сіі огром­ниє тєр­рі­то­ріі по­лу­чі­ла на во­сто­кє і на югє стра­ни. Ето сло­жноє го­су­дар­ствєн­ноє обра­зо­ва­ніє… Ну, сєм­над­цать міл­ліо­нов рус­скіх на Укра­і­нє жі­вьот. Кто нам мо­жєт ска­зать, что у нас там нєт ні­ка­кіх ін­тє­рє­сов? Юг, юг Укра­і­ни пол­но­стью, там толь­ко одні рус­скіє».

Не ви­клю­че­на мо­жли­вість, що та­кі за­яви очіль­ни­ка Крем­ля, а ще біль­ше — їхня ни­ні­шня ре­а­лі­за­ція у Кри­му і на Дон­ба­сі, за­охо­ти­ли й де­ко­го з на­ших за­хі­дних су­сі­дів. Чи не сто­ять за ни­ні­шнім агре­сив­ним не­прийня­т­тям із бо­ку ке­рів­ни­цтва Угор­щи­ни мов­ної ста­ті За­ко­ну Укра­ї­ни «Про осві­ту» по­та­єм­ні на­мі­ри ві­ді­рва­ти в май­бу­тньо­му від За­кар­па­т­тя те­ри­то­рію ком­па­ктно­го про­жи­ва­н­ня угор­ської мен­ши­ни? Ви­хо­ва­н­ня мо­лод­шо­го по­ко­лі­н­ня угор­ською мо­вою зі слаб­ким во­ло­ді­н­ням укра­їн­ ською спри­я­ти­ме ін­те­гра­ції ре­ґіо­ну в мов­но­куль­тур­ний про­стір су­сі­дньої Угор­щи­ни з одно­ча­сним ство­ре­н­ням мов­но­го бар’єру з Укра­ї­ною. І що то­ді убез­пе­чить на­шу кра­ї­ну від по­вто­ре­н­ня на За­кар­пат­ті ро­сій­сько­го сце­на­рію за­гар­ба­н­ня Кри­му?

На­слід­ки про­ро­сій­ської ді­яль­но­сті Пар­тії ре­ґіо­нів

Уже чи­ма­ло ска­за­но й на­пи­са­но про згу­бність не­да­ле­ко­гля­дної та­кти­ки не­втру­ча­н­ня у мов­ні про­бле­ми Укра­ї­ни, вла­сти­ву ке­рів­ни­кам дер­жа­ви впро­довж усіх ро­ків не­за­ле­жно­сті, що при­зве­ло до інер­цій­но­го пос­тко­ло­ні­аль­но­го про­дов­же­н­ня про­це­сів ру­си­фі­ка­ції укра­їн­ців. Збе­ре­же­н­ня до­мі­нан­тних по­зи­цій ро­сій­ської мо­ви на зна­чній ча­сти­ні укра­їн­ських те­ри­то­рій дає мо­жли­вість Крем­лю ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти її як ін­стру­мент не­о­ім­пер­ських пла­нів зни­ще­н­ня на­шої дер­жа­ви.

Не­спро­мо­жність про­ти­сто­я­ти ро­сій­ській екс­пан­сії в наш мов­но­куль­тур­ний та ін­фор­ма­цій­ний про­стір упро­довж по­пе­ре­дніх ро­ків умо­жли­ви­ли при­хід до вла­ди Яну­ко­ви­ча і про­ро­сій­ської Пар­тії ре­ґіо­нів, чи­їм зав­да­н­ням був де­мон­таж Укра­їн­ської дер­жа­ви. На­слід­ки ді­яль­но­сті цих по­лі­ти­чних сил, при­су­тність їхніх пред­став­ни­ків в ор­га­нах мі­сце­вої вла­ди і сьо­го­дні ста­нов­лять ве­ли­ку загрозу для збе­ре­же­н­ня ці­лі­сно­сті дер­жа­ви. У ча­сти­ні пів­ден­них і схі­дних ре­ґіо­нів дер­жав­ну мо­ву від­вер­то ігно­ру­ють на­віть у клю­чо­вих для її фун­кціо­ну­ва­н­ня сфе­рах — адмі­ні­стра­тив­но­управ­лін­ській та осві­тній.

Так, фі­кса­ція від­по­від­ей на те­ле­фон­ний дзві­нок укра­їн­ською мо­вою до при­ймаль­ні го­лів обл­держ­адмі­ні­стра­цій, здій­сне­на в трав­ні 2017 ро­ку, по­ка­за­ла, що в адмі­ні­стра­ці­ях Дні­про­пе­тров­ської, Ми­ко­ла­їв­ської, Лу­ган­ської і До­не­цької обла­стей на дзві­нок від­по­від­а­ють ро­сій­ською, хо­ча в бе­сі­ді з укра­їн­сько­мов­ним спів­ро­змов­ни­ком усе ж пе­ре­хо­дять на йо­го мо­ву. Во­дно­час в адмі­ні­стра­ці­ях За­по­різь­кої та Оде­ської обла­стей на­віть не вва­жа­ють за по­трі­бне пе­ре­ми­ка­ти мов­ний код з ро­сій­сько­го на укра­їн­ський.

Не кра­щою є ситуація в осві­тній сфе­рі, що за­зна­ла роз­кла­до­во­го впли­ву за­ко­ну Кі­ва­ло­ва­Ко­ле­сні­чен­ка. У ба­га­тьох ви­шах, осо­бли­во те­хні­чних, зна­чну ча­сти­ну ле­кцій і се­мі­на­рів про­во­дять ро­сій­ською мо­вою. З по­ві­дом­лень у ме­ре­жі ін­тер­нет мо­жна ді­зна­ти­ся, що в мі­стах Схо­ду й Пів­дня чи­ма­ло шкіл з укра­їн­ською мо­вою на­вча­н­ня є та­ки­ми ли­ше но­мі­наль­но. На­справ­ді ж ви­кла­да­н­ня у них вчи­те­лі про­во­дять ро­сій­ською мо­вою, а про­те­сти ба­тьків із цьо­го при­во­ду мі­сце­ві ке­рів­ни­ки ігно­ру­ють, пе­ред­усім у тих на­се­ле­них пун­ктах, де у вла­ді пе­ре­бу­ва­ють ко­ли­шні «ре­ґіо­на­ли».

Усе це го­во­рить про не­об­хі­дність ухва­ле­н­ня мов­но­го за­ко­ну, при­зна­че­но­го зу­пи­ни­ти про­це­си зро­сій­ще­н­ня укра­їн­сько­го на­се­ле­н­ня. Від­по­від­ний за­ко­но­про­ект «Про дер­жав­ну мо­ву», під­го­тов­ле­ний гру­пою на­у­ков­ців і гро­мад­ських акти­ві­стів під ке­рів­ни­цтвом до­кто­ра юри­ди­чних на­ук Во­ло­ди­ми­ра Ва­си­лен­ка, за­ре­є­стро­ва­ний у Вер­хов­ній Ра­ді 19 сі­чня 2017 ро­ку. Пі­сля роз­гля­ду в про­філь­но­му ко­мі­те­ті за­ко­но­про­ект отри­мав на­зву «Про за­без­пе­че­н­ня фун­кціо­ну­ва­н­ня укра­їн­ської мо­ви як дер­жав­ної» (5670­Д). Йо­го ухва­ле­н­ня у Вер­хов­ній Ра­ді ста­не пе­ред­умо­вою змі­цне­н­ня по­зи­цій дер­жав­ної мо­ви, а вже на йо­го осно­ві мо­жуть бу­ти ство­ре­ні від­по­від­ні про­гра­ми. Ли­ше за­кон, який за­хи­ща­ти­ме дер­жав­ний ста­тус укра­їн­ської мо­ви, ін­сти­ту­ції, що кон­тро­лю­ва­ти­муть ви­ко­на­н­ня за­ко­ну і на­кла­да­ти­муть сан­кції за йо­го по­ру­ше­н­ня, зда­тні зро­би­ти не­зво­ро­тни­ми змі­ни в мов­ній си­ту­а­ції кра­ї­ни на ко­ристь дер­жав­ної мо­ви. А це є одні­єю з го­лов­них умов збе­ре­же­н­ня дер­жа­ви і май­бу­тньо­го по­вер­не­н­ня на сьо­го­дні втра­че­них те­ри­то­рій.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.