Зви­тя­жний марш п’ятої ко­ло­ни

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Головна Сторінка - Ігор Ло­сєв

Або Укра­ї­на за­криє во­ро­жо-де­ма­го­гі­чні те­ле­ка­на­ли, або ці те­ле­ка­на­ли за­кри­ють Укра­ї­ну

Якщо зва­жа­ти на кон­тент на­шо­го те­ле­ба­че­н­ня, то си­ту­а­ція стає де­да­лі три­во­жні­шою. На ба­га­тьох ка­на­лах від­бу­ва­є­ться щось схо­же на Валь­пур­гі­є­ву ніч, ко­ли в одне мі­сце злі­та­ю­ться відьми й ін­ша не­чи­ста си­ла. Лу­на­ють за­кли­ки «зми­ри­ти­ся з до­лею», тоб­то з Пу­ті­ним, під­ко­ри­ти­ся, ка­пі­ту­лю­ва­ти, і то­ді бу­де вам мир і спо­кій. Який мир і спо­кій бу­ває під ро­сій­ською оку­па­ці­єю — ві­до­мо.

Те­ле­ка­на­ли «112» і «NewsOne», які й ра­ні­ше не ви­рі­зня­ли­ся ло­яль­ні­стю, те­пер не­на­че з лан­цю­га зір­ва­ли­ся. Ра­би­но­ви­ча стає де­да­лі біль­ше, і він мі­цні­шає. Під­тя­гу­є­ться Віл­кул, Ба­ли­цький та ін­ша «важ­ка ар­ти­ле­рія» Пар­тії ре­ґіо­нів, яка те­пер на­зи­ва­є­ться «Опо­зи­цій­ним бло­ком». Яну­ко­вич «по­мер», але не­хай жи­ве Яну­ко­вич? Зда­є­ться, ста­ла­ся то­таль­на мо­бі­лі­за­ція всіх про­мо­сков­ських сил, що ла­дні до най­рі­шу­чі­ших дій. А вла­да со­лод­ко спить у сво­їх па­ла­цах.

На жаль, на цих ша­ба­шах при­су­тні й на­ші «ре­є­стро­ві» па­трі­о­ти та де­мо­кра­ти, що по­лю­ють за рей­тин­га­ми. Во­ни не­суть пов­ну від­по­від­аль­ність за ан­ти­дер­жав­ну про­па­ган­ду, яка зву­чить у цих те­ле­е­фі­рах. Ви — спів­у­ча­сни­ки, па­но­ве! Ви сво­єю при­су­тні­стю ано­ма­лію ро­би­те нор­мою, ле­гі­ти­мі­зу­є­те яви­ща не­д­опу­сти­мі й для кра­ї­ни не­без­пе­чні, на­ві­ю­є­те ма­сам ідею, що аген­ти Мо­скви — це та­кі ж нор­маль­ні укра­їн­ські по­лі­ти­ки, як і всі ін­ші.

Осо­би­сто я за тих «на­ціо­на­лі­стів» і «де­мо­кра­тів», які хо­дять на во­ро­жі те­ле­ка­на­ли, го­ло­су­ва­ти не бу­ду. Ра­ні­ше я з ці­ка­ві­стю по­гля­дав на пол­ков­ни­ка Гри­цен­ка, але пі­сля то­го, як він «про­пи­сав­ся» на «NewsOne» і на «112», то­чно ви­зна­чив­ся, що це не мій кан­ди­дат. До не­дав­ньо­го ча­су сим­па­ти­зу­вав нар­де­по­ві Чу­ма­ку, але ко­ли ви­яви­ло­ся, що для ньо­го не­має рі­зни­ці між ка­на­ла­ми па­трі­о­ти­чни­ми та їм про­ти­ле­жни­ми (аби рейтинги), сим­па­тії за­кін­чи­ли­ся. Зди­ву­ва­ла (вко­тре!) при­су­тність на про­гра­мі «Пульс» ка­на­лу «112» пред­став­ни­ка ВО «Сво­бо­да» Іго­ря Мі­ро­шни­чен­ка. Він що, не знає, хто вла­сник ка­на­лу? Не знає, яка лі­нія, ре­да­кцій­на по­лі­ти­ка «112»? Але рейтинги по­над усе? Не хо­че­ться ма­ти ні­чо­го спіль­но­го з «па­трі­о­та­ми з по­двій­ним дном». У го­ни­тві за рей­тин­га­ми «Сво­бо­да» мо­же роз­гу­би­ти ба­га­то сво­їх тра­ди­цій­них при­хиль­ни­ків.

Ці­ка­во, що ко­ли ве­ду­чі «112» По­лу­нін і Сте­па­нець від сво­го то­таль­но­го «ру­ско­я­зи­чія» пе­ре­йшли до ва­рі­ан­ту Та­ра­пунь­ки і Ште­псе­ля, ви­яви­ло­ся, що Сте­па­нець не во­ло­діє укра­їн­ською і те­пер ду­е­том з По­лу­ні­ним де­мон­струє нам «че­сно­ти» дво­мов­но­сті. Ма­буть, на ви­бо­рах чер­го­ве ви­да­н­ня лін­гві­сти­чно­по­лі­ти­чних про­во­ка­цій, ви­гу­ки про «пе­ре­слі­ду­ва­н­ня» ро­сій­ської мо­ви нас не оми­нуть. Зда­ва­ло­ся, що пі­сля 2014 ро­ку все це вже у ми­ну­ло­му, але че­рез без­ді­яль­ність і не­дбаль­ство вла­ди все мер­зен­не в на­шо­му жит­ті від­ро­джу­є­ться.

Ви­ни­ка­ють по­хму­рі пе­ред­чу­т­тя, що ці те­ле­ка­на­ли за­на­па­стять Укра­ї­ну та за­без­пе­чать ре­ванш Пу­ті­ну.

Осо­бли­во в «Пуль­сі» ша­ле­нів Ра­бі­но­вич, об­пльо­ву­вав усіх, хто був у вла­ді в Укра­ї­ні про­тя­гом остан­ніх 24 ро­ків. А що ро­бив сам обви­ну­вач, по­чи­на­ю­чи з ча­сів СССР? Нев­же на­ша най­віль­ні­ша жур­на­лі­сти­ка ко­ли­не­будь на­ва­жи­ться роз­по­ві­сти прав­ду про біо­гра­фію цьо­го па­на? До речі, Ра­бі­но­вич на­звав Ме­двед­чу­ка «зо­ло­тим клю­чи­ком ми­ру». Пу­тін­сько­го? Ме­двед­чук уже був «зо­ло­тим клю­чи­ком спра­ве­дли­во­сті» для Ва­си­ля Сту­са... Те­пер ви­рі­ши­ли цей «не­оці­нен­ний до­свід» пе­ре­не­сти на всю Укра­ї­ну?

За­га­лом, іде жорс­тка, во­єн­но­го ча­су про­па­ган­да про­ти Укра­ї­ни. Ще раз по­вто­рюю: або Укра­ї­на за­криє во­ро­жо­де­ма­го­гі­чні те­ле­ка­на­ли, або ці те­ле­ка­на­ли за­кри­ють Укра­ї­ну. Во­ни зро­блять у ти­лу те, що Пу­ті­ну не вда­ло­ся зро­би­ти на фронті.

А Ра­бі­но­вич у ро­лі на­ро­дно­го за­хи­сни­ка, по­бор­ни­ка бі­дних, зне­до­ле­них і го­ло­дних мо­же у ми­сля­чих лю­дей ви­кли­ка­ти ли­ше го­ме­ри­чний сміх. Але чи ба­га­то у нас ми­сля­чих?

Фі­ліп­пі­ки цьо­го фі­гу­ран­та про­ти ба­га­тих спо­ну­ку­ють при­га­да­ти, як за ра­дян­ських ча­сів у Ки­є­ві на Бес­са­раб­ці бі­ля пам’ятни­ка Ле­ні­ну пу­за­ті, вго­до­ва­ні чле­ни по­літ­бю­ро ЦК КПУ 7 ли­сто­па­да ви­спі­ву­ва­ли: «Пов­стань­те, гна­ні та го­ло­дні...». А те­пер ось «гна­ний і го­ло­дний» Ра­бі­но­вич ба­жає по­ве­сти за со­бою зу­бо­жі­лі ма­си.

Іде пря­ма про­па­ган­дист­ська ата­ка на на­шу кра­ї­ну. А вла­да де­мон­струє пов­не по­лі­ти­чне без­си­л­ля. Вла­да зда­ла Крим і ча­сти­ну Дон­ба­су, а те­пер ри­зи­кує зда­ти всю Укра­ї­ну, до­зво­лив­ши про­су­ну­ти­ся у вла­ду ан­ти­укра­їн­ським ре­ван­ши­стам. Ще є час за­по­біг­ти на­ціо­наль­ній ка­та­стро­фі, але не схо­же, що на­ші лі­де­ри спро­бу­ють це зро­би­ти. Сьо­го­дні на ба­га­тьох те­ле­ка­на­лах усе­ре­ди­ні кра­ї­ни йде та­ка ж жор­сто­ка, як і з бо­ку Крем­ля, ін­фор­ма­цій­на вій­на про­ти не­за­ле­жної Укра­ї­ни. Ми зу­пи­ни­ли зов­ні­шньо­го во­ро­га, а пе­ред вну­трі­шнім від­сту­па­є­мо. А тим ча­сом у РФ уже офі­цій­но в си­сте­мі мі­ні­стер­ства обо­ро­ни сфор­мо­ва­но но­вий під­роз­діл — ін­фор­ма­цій­ні вій­ська. Їхні ча­сти­ни, їхні пол­ки та ди­ві­зії на­ха­бно й агре­сив­но ді­ють усе­ре­ди­ні Укра­ї­ни, їхні офі­це­ри та ге­не­ра­ли, на­ха­бно усмі­ха­ю­чись, си­дять у на­ших те­ле­ві­зій­них сту­ді­ях. А на­ші псев­до­де­мо­кра­ти­чні дур­ні до цих пір не на­вчи­ли­ся від­рі­зня­ти сво­бо­ду сло­ва від сво­бо­ди ан­ти­дер­жав­ної під­рив­ної про­па­ган­ди.

На то­му ж «112» Дми­тро Гор­дон роз­по­від­ав про те, якою хо­ро­шою лю­ди­ною був Л.І. Бре­жнєв. Шко­да, що Гор­дон не встиг про це роз­по­ві- сти Ва­си­ле­ві Сту­су, Оле­ксі Ти­хо­му, Юрі­є­ві Ли­тви­ну та ба­га­тьом ти­ся­чам укра­їн­ських ди­си­ден­тів і ре­пре­со­ва­них, щоб во­ни теж зна­ли про до­бро­го то­ва­ри­ша Бре­жнє­ва та про йо­го чу­до­ві осо­би­сті яко­сті. Між ін­шим, на сто­рін­ках ви­да­н­ня па­на Гор­до­на рі­зні пар­тій­ні се­кре­та­рі, що ви­хо­дять на­кла­дом, час від ча­су по­чи­на­ють роз­по­від­а­ти про чу­до­ві яко­сті Во­ло­ди­ми­ра Щер­би­цько­го, який на­справ­ді був жор­сто­ким ру­си­фі­ка­то­ром Укра­ї­ни, вір­ним са­тра­пом Мо­скви в Укра­ї­ні. Щер­би­цький і йо­го по­плі­чни­ки — Ма­лан­чук, Фе­дор­чук та ін­ші — по­ні­ве­чи­ли до­лі ти­ся­чам укра­їн­ських ін­те­лі­ген­тів. А що сто­су­є­ться спіл­ку­ва­н­ня в по­бу­ті, за ме­жа­ми по­лі­ти­ки — то тут ба­га­то ти­ра­нів бу­ли ве­ли­ки­ми сим­па­тя­га­ми. Є спо­га­ди су­ча­сни­ків про те, що Адольф Гі­тлер був світ­ською га­лан­тною лю­ди­ною та лю­бив жі­нок. Ко­мен­дант Ау­шві­цу пан Кох у не­слу­жбо­вий час був лю­бля­чим ба­тьком п’яти до­чок, що не за­ва­ди­ло йо­му вби­ти міль­йо­ни в’язнів, а Адольф Ей­хман осо­би­сто жо­дно­го не­ща­сно­го і паль­цем не чі­пав, він зни­щу­вав без­ліч лю­дей на па­пе­рі — роз­чер­ком пе­ра.

У Гор­до­на скла­дні сто­сун­ки з ло­гі­кою: у тій же сту­дії «112» він за­кли­кав по­кін­чи­ти з мер­зен­ним пе­ре­жи­тком «сов­ка», з по­че­сни­ми зва­н­ня­ми «за­слу­же­них» і «на­ро­дних» (ар­ти­стів, жур­на­лі­стів то­що) і тут же ви­ма­гав пла­ти­ти їм пер­со­наль­ні пен­сії від 500 до 1000 до­ла­рів США. Як це по­єд­на­ти? Дми­тро Гор­дон — лю­ди­на скла­дна: вран­ці має одну дум­ку, в обід — дру­гу, а за ве­че­рею — тре­тю. Ре­да­ктор «Буль­ва­ру» спів­ав гімн вір­но­му пу­тін­цю, по­мер­ло­му Ко­бзо­ну, який зро­бив ба­га­то зла Укра­ї­ні, хо­ча Укра­ї­на не зро­би­ла йо­му ні­чо­го по­га­но­го, нав­па­ки — ба­га­то хо­ро­шо­го. Ось це став­ле­н­ня до Укра­ї­ни і по­вин­но бу­ти для нас го­лов­ним ви­зна­чаль­ним чин­ни­ком, а зов­сім не те, яким по­мер­лий був ми­слив­цем і ри­бал­кою...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.