Обе­ре­жно: злий су­сід!

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Об’єктив - Оле­ксандр Кор­ні­єн­ко

Ро­сія — не­без­пе­чний су­сід, по­лі­ти­ка яко­го по­ля­гає в під­по­ряд­ку­ван­ні всіх дер­жав, на­сам­пе­ред, су­мі­жних, вла­сним стра­те­гі­чним ін­те­ре­сам. Агре­сив­на іде­о­ло­гія Крем­ля що­до ко­ли­шніх «бра­тер­ських ре­спу­блік» спря­мо­ва­на на фор­му­ва­н­ня у них пов­ної ва­саль­ної за­ле­жно­сті та не­д­опу­ще­н­ня пе­ре­хо­ду під вплив За­хо­ду. За­ра­ди до­ся­гне­н­ня вла­сних ці­лей «ім­пе­рія зла» за­сто­со­вує пе­ре­ві­ре­ні ча­сом ін­стру­мен­ти впли­ву: тор­гі­вель­ні вій­ни, по­лі­ти­чний шан­таж, бру­дні ін­фор­ма­цій­ні кам­па­нії, кро­во­про­ли­тні ло­каль­ні кон­флі­кти. Розв’яза­н­ня вій­ни в Гру­зії та Укра­ї­ні про­де­мон­стру­ва­ло, на­скіль­ки да­ле­ко Ро­сія мо­же пі­ти для утри­ма­н­ня під вла­сним кон­тро­лем «бун­тів­них кра­їн». Ре­а­лі­за­ція «ім­пер­ських» ін­те­ре­сів по­тре­бує від пу­тін­сько­го ре­жи­му зна­чних фі­нан­со­вих ви­трат на за­хо­пле­н­ня та змі­цне­н­ня вла­сних фор­по­стів на те­ри­то­рії «не­дру­жніх» дер­жав: Дон­бас, Крим, Пів­ден­на Осе­тія, Аб­ха­зія, При­дні­стров’я…

На при­кла­ді по­дій в Укра­ї­ні Кремль усві­до­мив, що че­рез ве­ли­че­зні про­бле­ми в еко­но­мі­ці та вве­де­н­ня За­хо­дом сан­кцій ре­сур­сів на утри­ма­н­ня ло­яль­них пар­тне­рів на пост­ра­дян­сько­му про­сто­рі кри­ти­чно не ви­ста­чає. З ці­єї при­чи­ни Мо­сква пе­ре­йшла до стра­те­гії си­ло­во­го утри­ма­н­ня со­ю­зни­ків у сфе­рі вла­сно­го впли­ву.

З 2015 ро­ку Ро­сія по­сту­по­во збіль­шує тиск на Бі­ло­русь, з якою офі­цій­но пе­ре­бу­ває в со­ю­зно­му ста­ту­сі. Остан­ні по­лі­ти­чні рі­ше­н­ня Крем­ля: за­сто­су­ва­н­ня еко­но­мі­чних обме­жень всу­пе­реч існу­ю­чим до­мов­ле­но­стям, роз­гор­та­н­ня бо­йо­вих вій­сько­вих з’єд­нань у су­сі­дніх із Бі­ло­рус­сю ре­ґіо­нах, ство­ре­н­ня при­кор­дон­ної ін­фра­стру­кту­ри на спіль­но­му кор­до­ні — свід­чать про те, що Мо­сква біль­ше не вва­жає Мінськ сво­їм со­ю­зни­ком та здій­снює ці­ле­спря­мо­ва­ну ді­яль­ність із під­ри­ву не­за­ле­жно­сті Бі­ло­ру­сі.

Бі­ло­ру­ський гам­біт і но­вий стат­ський ра­дник

На­при­кін­ці сер­пня цьо­го ро­ку, від­ра­зу пі­сля про­ве­де­н­ня «дру­жньої» зу­стрі­чі з бі­ло­ру­ським лі­де­ром у м. Со­чі, «за­сі­да­тель Крем­ля» при­зна­чив но­во­го по­сла в Бі­ло­ру­сі та на­ді­лив йо­го пов­но­ва­же­н­ня­ми сво­го спе­ці­аль­но­го пред­став­ни­ка. При цьо­му в офі­цій­них до­ку­мен­тах «кан­це­ля­рії йо­го ве­ли­чно­сті» йшло­ся про при­зна­че­н­ня по­са­дов­ця в «Ре­спу­блі­ку Бі­ло­ру­сія». Ди­пло­ма­ти­чний ка­зус, пов’яза­ний із вла­сним тра­кту­ва­н­ням на­зви су­сі­дньої дер­жа­ви, «з-за по­ре­бри­ка» по­ясни­ли нор­ма­ми «ве­ли­ко­го та мо­гу­чо­го ру­сько­го язи­ка».

При­зна­че­н­ня но­во­го по­слан­ни­ка Крем­ля із спе­ці­аль­ним ста­ту­сом у Бі­ло­русь свід­чить про те, що зов­ні­шня по­лі­ти­ка що­до сво­го ци­ві­лі­зо­ва­но­го со­ю­зни­ка стає жорс­ткі­шою. Улі­тку 2016 ро­ку Ми­хай­ла Ба­би­ча го­ту­ва­ли до від­ря­дже­н­ня в Укра­ї­ну, про­те ста­ти «по­слом вій­ни» йо­му не су­ди­ло­ся че­рез від­мо­ву Ки­є­ва у ви­да­чі агре­ма­ну.

Ко­ли­шній вій­сько­вий Ми­хай­ло Ба­бич на прі­зви­сько «БМВ», який має до­свід вій­сько­вої слу­жби в ПДВ та КДБ СРСР, не­три­ва­лий час фі­гу­ру­вав в уря­ді Че­чні в пі­сля­во­єн­ний пе­рі­од, остан­ніх п’ять ро­ків був пред­став­ни­ком пре­зи­ден­та РФ у При­волзь­ко­му фе­де­раль­но­му окру­зі. Та­кож із близь­кі­стю до «йо­го ве­ли­чно­сті» но­во­го по­сла пов’язує факт під­по­ряд­ку­ва­н­ня Пу­ті­на ба­тьку Ба­би­ча під час слу­жби в ре­зи­ден­ту­рі КДБ у Дре­зде­ні.

Оче­ви­дно, що при­зна­че­н­ня у Мінськ від­да­но­го іде­а­лам «ім­пе­рії» управ­лін­ця, яко­го де­кіль­ка ро­ків то­му го­ту­ва­ли до ро­бо­ти в Ки­є­ві «в ти­лу во­ро­га», пов’яза­не з на­пру­же­ні­стю ро­сій­сько-бі­ло­ру­ських від­но­син, збіль­ше­н­ням не­до­ві­ри один до одно­го, не­об­хі­дні­стю вста­нов­ле­н­ня більш жорс­тко­го кон­тро­лю за си­ту­а­ці­єю в Бі­ло­ру­сі, яку в Крем­лі вва­жа­ють «Бє­ла­ру­скім фе­де­раль­ним окру­гом». Ціл­ком мо­жли­во, що по­ява га­у­ляй­те­ра пу­тін­сько­го ре­жи­му в Бі­ло­ру­сі є чер­го­вим кро­ком ці­ле­спря­мо­ва­ної опе­ра­ції «Бі­ло­ру­ський гам­біт» або «Мін­ськнаш» із за­хо­пле­н­ня вла­ди під ви­гля­дом за­хи­сту ро­сій­сько­мов­но­го на­се­ле­н­ня. При­найм­ні, до­свід ор­га­ні­за­ції ди­вер­сій­ної ро­бо­ти в Ба­би­ча за ча­сів вій­сько­вої слу­жби в спе­цвій­ськах ко­ли­шньо­го СРСР на­яв­ний, а вір­них іде­о­ло­гії «ру­сько­го ми­ру» в Бі­ло­ру­сі, зокре­ма в її дер­жав­них та си­ло­вих стру­кту­рах, ви­ста­чає.

У да­но­му кон­текс­ті по­трі­бно зга­да­ти не­о­дно­зна­чні сло­ва по­пе­ре­дньо­го по­сла Ро­сії в Бі­ло­ру­сі Оле­ксан­дра Су­рі­ко­ва, який на уро­чи­сто­му при­йо­мі з на­го­ди за­вер­ше­н­ня сво­єї два­над­ця­ти­рі­чної мі­сії по­ба­жав, щоб спір­ні пи­та­н­ня між обо­ма сто­ро­на­ми ви­рі­шу­ва­ли­ся без сер­йо­зних імі­дже­вих втрат. А спір­них пи­тань, як і пи­тань для роз­ду­мів, до­сить ба­га­то…

Со­юз трі­щить по швах?

Остан­нім ча­сом із вуст ро­сій­ських та бі­ло­ру­ських по­лі­ти­ків лу­нає де­да­лі біль­ше за­яв про про­бле­ми в со­ю­зних від­но­си­нах, які рі­зни­ми по­са­дов­ця­ми ха­ра­кте­ри­зу­ю­ться і шорс­тки­ми, і во­дно­час вар­вар­ськи­ми. В умо­вах за­го­стре­н­ня гео­по­лі­ти­чної си­ту­а­ції у сві­ті по­зи­ції Мо­скви та Мін­ська ста­ли кар­ди­наль­но рі­зни­ти­ся. Бі­ло­русь де­кла­рує свою ней­траль­ну по­зи­цію, не ба­жа­ю­чи бу­ти без­по­се­ре­днім уча­сни­ком у про­це­сі кон­фрон­та­ції між Схо­дом та За­хо­дом. Ро­сія, нав­па­ки, пе­ре­бу­ває в ста­ту­сі ге­ге­мо­на та на­ма­га­є­ться втя­гну­ти сво­їх пар­тне­рів у гео­по­лі­ти­чне про­ти­сто­я­н­ня.

Змі­ни у сві­то­вій еко­но­мі­ці та на рин­ку енер­го­ре­сур­сів, зна­чні ви­тра­ти на ре­а­лі­за­цію по­лі­ти­ки те­ри­то­рі­аль­ної екс­пан­сії зму­си­ли Кремль пе­ре­гля­ну­ти со­ю­зни­цькі до­мов­ле­но­сті у сфе­рі еко­но­мі­чних пре­фе­рен­цій. Бі­ло­русь, яка жо­дним чи­ном не по­ру­шу­ва­ла взя­тих на се­бе зо­бов’язань у рам­ках ін­те­гра­цій­них утво­рень, в умо­вах еко­но­мі­чної за­ле­жно­сті від Ро­сії роз­ра­хо­вує на про­дов­же­н­ня отри­ма­н­ня ди­ві­ден­дів, се­ред яких зни­же­ні ці­ни на енер­го­но­сії, кре­ди­тну під­трим­ку, не­о­бме­же­ний до­ступ вла­сних то­ва­рів на ро­сій­ські рин­ки.

Сце­на­рій із за­хо­пле­н­ня Бі­ло­ру­сі та її вклю­че­н­ня до скла­ду Ро­сії пе­ре­бу­ває на по­ряд­ку ден­но­му в Крем­ля. Про це свід­чать дії вій­сько­во-по­лі­ти­чно­го ке­рів­ни­цтва схі­дно­го су­сі­да з фор­му­ва­н­ня у при­кор­дон­них із Бі­ло­рус­сю ре­ґіо­нах «аван­гар­дно­го» бо­йо­во­го угру­пу­ва­н­ня зброй­них сил за­галь­ною чи­сель­ні­стю 10-12 тис. осіб. З 2016 ро­ку на те­ри­то­рії Смо­лен­ської та Брян­ської обла­стей роз­гор­та­ю­ться під­роз­ді­ли (тан­ко­вий, са­мо­хі­дно-ар­ти­ле­рій­ський, три мо­то­стрі­ле­цьких пол­ки) у скла­ді 144-ї Гвар­дій­ської мо­то­стрі­ле­цької Єль­нин­ської ди­ві­зії, в Смо­лен­ській обла­сті пла­ну­є­ться ство­ре­н­ня змі­ша­но­го авіа­цій­но­го пол­ку з лі­та­ка­ми­бом­бар­ду­валь­ни­ка­ми.

В яко­сті удар­но­го ку­ла­ка дру­го­го еше­ло­ну на укра­їн­сько-бі­ло­ру­сько­му на­прям­ку роз­мі­ще­но під­роз­ді­ли від­нов­ле­них 1-ї гвар­дій­ської тан­ко­вої ар­мії (в сму­зі від Кур­ської до Ни­же­го­род­ської обла­стей) та 20-ї за­галь­но­вій­сько­вої ар­мії (по ши­ри­ні від Во­ро­незь­кої до Смо­лен­ської обла­стей) за­галь­ною чи­сель­ні­стю до 100 ти­сяч «шти­ків».

При­та­ман­ни­ми «пу­тін­сько­му ре­жи­му» ме­то­да­ми по­лі­ти­чно­еко­но­мі­чно­го шан­та­жу та за­ля­ку­ва­н­ня Кремль ро­бить усе мо­жли­ве для роз­ши­ре­н­ня сво­го плац­дар­му в Бі­ло­ру­сі. Три­ма­ю­чи під вла­сним кон­тро­лем вій­сько­ві об’єкти (стан­цію управ­лі­н­ня ру­хом під­во­дних чов­нів у Мін­ській обла­сті та ра­діо­ло­ка­цій­ну стан­цію у Брест­ській), Мо­сква си­сте­ма­ти­чно схи­ляє Мінськ до роз­мі­ще­н­ня сво­єї вій­сько­вої ба­зи в Бі­ло­ру­сі з ме­тою без­пе­ре­шко­дно­го пе­ре­бу­ва­н­ня яко­мо­га біль­шої кіль­ко­сті сво­їх вій­сько­вих на те­ри­то­рії «го­лов­но­го со­ю­зни­ка».

Всу­пе­реч іде­ям про­зо­ро­сті кор­до­нів Со­ю­зної дер­жа­ви, Ро­сія з 2016 ро­ку в одно­сто­рон­ньо­му по­ряд­ку за­про­ва­ди­ла про- це­ду­ру при­кор­дон­но­го та ін­ших ви­дів кон­тро­лю на дер­жав­но­му кор­до­ні з Бі­ло­рус­сю. По­при від­су­тність будь-яких дво­сто­рон­ніх до­го­во­рів про по­зна­че­н­ня лі­нії бі­ло­ру­сько-ро­сій­сько­го кор­до­ну, в по­ру­ше­н­ня всіх існу­ю­чих до­мов­ле­но­стей про по­ря­док охо­ро­ни спіль­но­го кор­до­ну, в 2017 ро­ці на­ка­за­ми ФСБ вста­нов­ле­но при­кор­дон­ні зо­ни та за­про­ва­дже­но при­кор­дон­ний ре­жим у ме­жах су­сі­дніх із Бі­ло­рус­сю Брян­ської, Смо­лен­ської та Псков­ської обла­стей.

Для ви­ко­на­н­ня «ка­раль­них» фун­кцій у скла­ді ре­ґіо­наль­них управ­лінь при­кор­дон­ної слу­жби ФСБ на кор­до­ні з Бі­ло­рус­сю роз­гор­ну­то при­кор­дон­ні під­роз­ді­ли. У рам­ках за­хо­дів з удо­ско­на­ле­н­ня при­кор­дон­ної ін­фра­стру­кту­ри ро­сій­ською сто­ро­ною вста­нов­ле­но ста­ціо­нар­ні пун­кти про­пу­ску, роз­мі­ще­но по­пе­ре­джу­валь­ні зна­ки, які ін­фор­му­ють про на­яв­ність дер­жав­но­го кор­до­ну в мі­сцях, в яких йо­го, згі­дно з со­ю­зни­ми прин­ци­па­ми, бу­ти не мо­же.

На фо­ні то­таль­но­го за­си­л­ля в Бі­ло­ру­сі ро­сій­сько­го те­ле­ба­че­н­ня та со­ці­аль­них ме­реж Кремль у пи­тан­ні ви­рі­ше­н­ня спір­них про­блем ши­ро­ко за­сто­со­вує пе­ре­ві­ре­ну ро­ка­ми у про­ти­сто­ян­ні із За­хо­дом та Укра­ї­ною пра­кти­ку ве­де­н­ня ін­фор­ма­цій­ної вій­ни.

З кін­ця 2016 ро­ку цен­траль­ні ро­сій­ські ка­на­ли актив­но «за­го­во­ри­ли» про не­д­опу­ще­н­ня укра­їн­сько­го сце­на­рію у «брат­ській ре­спу­блі­ці». Вда­ю­чись до бру­дних ін­фор­ма­цій­них те­хно­ло­гій, не­дер­жав­ні ро­сій­ські ЗМІ де­да­лі ча­сті­ше по­ши­рю­ють ін­фор­ма­цій­ні вки­да­н­ня, спря­мо­ва­ні на не­га­тив­не сприйня­т­тя мі­сце­вою ау­ди­то­рі­єю Бі­ло­ру­сі, по­валь­но­го по­ши­ре­н­ня «на­ціо­на­лі­сти­чних» ідей на при­кла­ді Укра­ї­ни, на­ро­щу­ва­н­ня впли­ву «по­ко­лі­н­ня свя­до­мих», яке го­тує бі­ло­ру­сів до вій­ни з Ро­сі­єю.

На аван­сце­ні рі­зних ру­по­рів Крем­ля з’яви­ло­ся чи­ма­ло «екс­пер­тів» та знав­ців бі­ло­ру­ської істо­рії, які один по­пе­ред ін­шо­го «ві­ща­ють» про те, що Бі­ло­русь, як і Укра­ї­на, є «істо­ри­чною ча­сти­ною ве­ли­кої Ро­сії», і «ні про яку са­мо­стій­ність Бі­ло­ру­сі не мо­же бу­ти і мо­ви в стра­те­гі­чній пер­спе­кти­ві». На їхню дум­ку, пе­ре­ва­жна ча­сти­на бі­ло­ру­сів від­чу­ває се­бе «ру­ськи­ми», то­ді як бі­ло­ру­ська мо­ва «не має жо­дних шан­сів» і «ні­ко­му не по­трі­бна». Ро­сій­ський про­па­ган­дист­ський апа­рат має чі­тку спря­мо­ва­ність на роз­па­лю­ва­н­ня між­на­ціо­наль­них ін­фор­ма­цій­них кон­флі­ктів, фор­му­ва­н­ня в ото­че­н­ня ду­мок про те, що бі­ло­ру­си, як і укра­їн­ці, — це «не­до­на­ція», і їх існу­ва­н­ня по­за «ру­ським ми­ром» не­мо­жли­ве.

При­бор­ку­ва­н­ня

но­ров­ли­вої

По­лі­ти­ка «пу­тін­сько­го ре­жи­му» на пост­ра­дян­сько­му про­сто­рі зво­ди­ться до пра­гне­н­ня то­таль­но­го па­ну­ва­н­ня. Ро­сій­сько-гру­зин­ський кон­флікт та си­ту­а­ція в Укра­ї­ні де­мон­стру­ють, що для до­ся­гне­н­ня сво­їх «ім­пер­ських звер­шень» Кремль го­то­вий пі­ти на са­мо­ізо­ля­цію та еко­но­мі­чний за­не­пад. Ціл­ком зро­зумі­ло, що ін­те­ре­си ін­ших дер­жав екс­пан­сій­на по­лі­ти­ка Ро­сії не вра­хо­вує, і з ча­сом чер­го­вий пар­тнер або со­ю­зник та­кож мо­же ста­ти «жер­твою» та по­ста­ви­ти під пи­та­н­ня вла­сний су­ве­ре­ні­тет та те­ри­то­рі­аль­ну ці­лі­сність.

Кон­фрон­та­ція від­но­син із Бі­ло­рус­сю у всіх сфе­рах свід­чить про те, що Мо­сква біль­ше не вба­чає Мінськ со­ю­зни­ком та пе­ре­хо­дить до ре­а­лі­за­ції кур­су пря­мо­го під­по­ряд­ку­ва­н­ня ко­ли­шньо­го пар­тне­ра сво­їм стра­те­гі­чним ін­те­ре­сам. То­му най­ближ­чим ча­сом із бо­ку Ро­сії вар­то очі­ку­ва­ти актив­них за­хо­дів із «при­бор­ку­ва­н­ня но­ров­ли­вої Бі­ло­ру­сі» в по­лі­ти­чно­му, еко­но­мі­чно­му та ін­фор­ма­цій­но­му пла­ні.

Во­дно­час, Мо­сква про­яв­ляє за­не­по­ко­є­н­ня зро­ста­н­ням у Бі­ло­ру­сі на­ціо­наль­ної сві­до­мо­сті на осно­ві по­ши­ре­н­ня па­трі­о­ти­чних по­гля­дів та про­укра­їн­ських на­стро­їв, що мо­же зу­мо­ви­ти пе­ре­хід до більш жорс­тких ме­то­дів вста­нов­ле­н­ня кон­тро­лю над вну­трі­шньо­по­лі­ти­чною си­ту­а­ці­єю, се­ред яких змі­на ді­ю­чої вла­ди на «ло­яль­ний та ма­ріо­не­то­чний» ре­жим, усу­не­н­ня актив­них опо­зи­цій­них ді­я­чів, си­ло­вий сце­на­рій із вве­де­н­ням військ.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.