Або — або

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Панорама - Ігор Ло­сєв

но­ву про мо­ву», зі­тхне чи­тач і ма­ти­ме ра­цію. Так, за ро­ки так зва­ної пе­ре­бу­до­ви і пе­рі­од не­за­ле­жно­сті на цю те­му ви­слов­лю­ва­ли­ся не­ймо­вір­ну кіль­кість ра­зів. Де­ся­тки ти­сяч ста­тей, ти­ся­чі пу­блі­чних ви­сту­пів, со­тні те­ле- і ра­діо­про­грам, а скіль­ки мі­тин­гів і де­мон­стра­цій… Зда­ва­ло­ся, що вже ба­га­тьох пе­ре­ко­на­ли у ва­жли­во­сті укра­їн­ської мо­ви. Про­те й до­те­пер ро­сій­ська мо­ва в Укра­ї­ні де­фа­кто за­ли­ша­є­ться па­нів­ною…

Чо­му ж ре­аль­ні до­ся­гне­н­ня не да­ють під­став для свя­тку­ва­н­ня пе­ре­мо­ги? Уже всі чу­ли про «со­лов’їну» і «ка­ли­но­ву», про ми­ло­зву­чність укра­їн­ської, однак ця апе­ля­ція до есте­ти­чно­сті не справ­ляє ве­ли­ко­го, а го­лов­не, пра­кти­чно­го вра­же­н­ня. Я маю сум­ні­ви що­до ми­ло­зву­чно­сті ан­глій­ської мо­ви (хо­ча са­ма ця ка­те­го­рія є до­во­лі суб’єктив­ною), але ан­глій­ську охо­че і ста­ран­но вчать у ці­ло­му сві­ті. Чо­му? А то­му, що це справ­ді все­сві­тня мо­ва між­на­ціо­наль­но­го спіл­ку­ва­н­ня. От­же, мо­ву вчать не за її есте­ти­чні яко­сті, а за ре­аль­ні мо­жли­во­сті за­до­воль­ня­ти пев­ні по­тре­би. Що ж сто­су­є­ться бу­дья­кої дер­жав­ної, офі­цій­ної мо­ви, то во­на не­се в со­бі зна­чний еле­мент більш чи менш жорс­ткої при­му­со­во­сті. Не зна­єш дер­жав­ної мо­ви — бу­деш мар­гі­на­лом без пер­спе­ктив, без кар’єри, без май­бу­тньо­го.

Ще древ­ні рим­ля­ни ка­за­ли: «Чия мо­ва — то­го

й вла­да»

Мо­ва — це один із най­ва­жли­ві­ших чин­ни­ків дер­жав­но­го управ­лі­н­ня і об’єд­на­н­ня кра­ї­ни в єди­не ці­ле. Са­ме то­му під час фор­му­ва­н­ня в Єв­ро­пі ба­га­то­е­тні­чних аб­со­лю­тист­ських мо­нар­хій (XVI-XVII сто­лі­т­тя, са­ме то­ді й сфор­му­ва­ла­ся біль­шість су­ча­сних єв­ро­пей­ських на­цій) пер­ші ака­де­мії (Фран­цузь­ка, Іспан­ська та ін­ші) на­сам­пе­ред опі­ку­ва­ли­ся опра­цю­ва­н­ням і стан­дар­ти­за­ці­єю за­галь­но­на­ціо­наль­ної мо­ви, спіль­ної як для сто­ли­ці, так і для всіх про­він­цій. Зав­дя­ки та­кій мо­ві у Фран­ції ве­ли­ка кіль­кість етно­сів (бур­гунд­ці, га­скон­ці, бре­тон­ці, про­ван­саль­ці та ін­ші) кон­со­лі­ду­ва­ла­ся у фран­цузь­ку на­цію. От­же, мо­ва на­ле­жить до най­ва­жли­ві­ших дер­жав­них справ. Ще древ­ні рим­ля­ни ка­за­ли: «Чия мо­ва — то­го й вла­да». Ви­хо­дя­чи з цьо­го по­сту­ла­ту, лег­ко з’ясу­ва­ти, ко­му сьо­го­дні де-фа­кто на­ле­жить вла­да в Укра­ї­ні…

А всі ці мар­гі­наль­ні співи про «со­лов’їну» та «ка­ли­но­ву» ни­ні ли­ше дра­ту­ють і ні­чо­го не да­ють для ви­ко­на­н­ня ве­ли­ко­го на­ціо­наль­но­го зав­да­н­ня: пе­ре­тво­ре­н­ня укра­їн­ської мо­ви на справ­ді в усіх аспе­ктах дер­жав­ну мо­ву, що охо­плю­ва­ла б усю те­ри­то­рію дер­жа­ви без ви­ня­тків і ви­лу­чень. Ма­ло за­пи­са­ти мов­ну ста­т­тю в Кон­сти­ту­цію. Тре­ба ще ство­ри­ти ці­лу си­сте­му дер­жав­них ін­сти­ту­тів, ці­лий ме­ха­нізм, який до­брі на­мі­ри дер­жа­ви і су­спіль­ства вті­лю­вав би в пра­кти­чне жи­т­тя. До ре­чі, а яка дер­жав­на уста­но­ва на да­ний мо- мент від­по­від­ає за стан укра­їн­ської мо­ви в Укра­ї­ні? Я не знаю. А хто знає?

Чо­го бра­кує?

Справ­ді, чо­го бра­кує, щоб у мов­ній сфе­рі по­стій­не ту­пцю­ва­н­ня на мі­сці змі­ни­ло­ся на по­мі­тні на­ди­ха­ю­чі успі­хи? Пе­ре­д­усім по­лі­ти­чної во­лі вла­ди. Пра­кти­чно для всіх адмі­ні­стра­цій Укра­ї­ни (про від­вер­тих укра­ї­но­фо­бів ка­за­ти не бу­де­мо) укра­їн­ська мо­ва бу­ла чи­мось за ви­зна­че­н­ням дру­го­ря­дним і пе­ри­фе­рій­ним, чи­мось та­ким, чим мо­жна бу­ло лег­ко по­жер­тву­ва­ти, зро­би­ти об’єктом по­лі­ти­чних тор­гів і обмі­ну на щось, на по- гляд по­лі­ти­ків і чи­нов­ни­ків, зна­чно сут­тє­ві­ше. Укра­їн­ська бу­ла тим, за ра­ху­нок чо­го міг зав­жди по­ста­ти без­прин­ци­пний ком­про­міс. На­ві­що дра­жни­ти гу­сей че­рез якусь там мо­ву?

На тлі укра­їн­ських нев­дач у мов­ній ца­ри­ні не­аби­яке вра- же­н­ня справ­ля­ють при­кла­ди фе­но­ме­наль­них успі­хів на­ціо­наль­но­го від­ро­дже­н­ня у кра­ї­нах Цен­траль­но-Схі­дної і Пів­ні­чної Єв­ро­пи по­ча­тку ХХ сто­лі­т­тя. Май­же всу­ціль ні­ме­цько­мов­на Пра­га за 10 ро­ків ста­ла май­же всу­ціль че­сько­мов­ною, а за нею і вся Че­хія. Тут не обі­йшло­ся без че­хо­сло­ва­цької дер­жа­ви і пре­зи­ден­та То­ма­ша Ма­са­ри­ка, во­ни бра­ли най­актив­ні­шу участь у спра­ві від­нов­ле­н­ня че­ської мо­ви як дер­жав­ної. Ана­ло­гі­чні по­дії від­бу­ва­ли­ся в Угор­щи­ні, Ла­твії, Ли­тві, Есто­нії, Фін­лян­дії. Не мо­жна мов­ну по­лі­ти­ку пе­ре­кла­да­ти ви­клю­чно на пле­чі ен­ту­зі- астів, гро­мад­сько­сті, не мо­бі­лі­зу­ю­чи всю по­ту­гу дер­жа­ви.

Гір­ко про це зга­ду­ва­ти, однак дер­жа­ва Укра­ї­на ду­же ча­сто дає зраз­ки зне­ва­ги до укра­їн­ської мо­ви, зраз­ки де­мон­стра­тив­ні та на­ціо­наль­но-при­ни­зли­ві. Чо­го вар­ті хо­ча б ка­дро­ві при­зна­че­н­ня? Якщо в Укра­ї­ні лю­ди­на, яка геть не во­ло­діє дер­жав­ною мо­вою, мо­же ста­ти гла­вою уря­ду (сум­но­зві­сний «Азі­ров»), ві­це­прем’єром (Бо­рис Ко­ле­сні­ков, який на­віть у Льво­ві вів на­ра­ди ро­сій­ською, зму­шу­ю­чи мі­сце­вих на­чаль­ни­ків пе­ре­хо­ди­ти на неї), мі­ні­стром (Ар­сен Ава­ков і ці­ла ку­па ім­порт­них «ре­фор­ма­то­рів» у стру­кту­рах вла­ди Укра­ї­ни), ге­не­ра­лом, ше­фом ві­дом­ства, то всі роз­мо­ви про від­ро­дже­н­ня укра­їн­ської мо­ви втра­ча­ють сенс. Вла­да ци­ми сво­ї­ми рі­ше­н­ня­ми ні­би під­мор­гує пу­блі­ці — мов­ляв, не спри­ймай­те сер­йо­зно все те, що ми з ви­со­ких три­бун ба­зі­ка­є­мо про ва­жли­вість укра- їн­ської мо­ви, на­справ­ді все не так…

Одне та­ке «під­мор­гу­ва­н­ня» вла­ди є ва­жли­ві­шим, пе­ре­кон­ли­ві­шим і ді­є­ві­шим, ніж ти­ся­чі про­мов на ко­ристь укра­їн­ської. На жаль, чин­на вла­да ке­ру­є­ться в мов­ній по­лі­ти­ці не на­ціо­наль­ни­ми ін­те­ре­са­ми, а сво­ї­ми его­їсти­чно-еле­кто­раль­ни­ми ін­те­ре­са­ми по­то­чно­го мо­мен­ту.

Укра­ї­ні­за­ція має бу­ти ва­жли­вим еле­мен­том

ді­яль­но­сті вла­ди

Чи­ма­ло огля­да­чів і екс­пер­тів ду­ма­ли, що мов­но-по­лі­ти­чні спе­ку­ля­ції і про­во­ка­ції за­ли­ши­ли­ся в пе­рі­о­ді до 2014 ро­ку. По­ми­ли- ли­ся. Зда­є­ться, на ви­бо­рах 2019 ро­ку все це по­вер­не­ться, мо­же, на­віть у по­си­ле­но­му ва­рі­ан­ті. Тим біль­ше, що чин­ною вла­дою та­ка во­ро­жа ді­яль­ність аж ні­як не при­ду­шу­є­ться.

Не­що­дав­но на те­ле­ка­на­лі «112» ве­ду­ча Але­ся Ба­цман за­пи­та­ла ві­до­мо­го пра­во­за­хи­сни­ка і ди­си­ден­та Се­ме­на Глу­зма­на: «Чи справ­ді для то­го, щоб в Укра­ї­ні нор­маль­но роз­ви­ва­ла­ся укра­їн­ська мо­ва, тре­ба пов­ні­стю при­ду­ши­ти ро­сій­ську? Ба­жа­но — ра­зом з ти­ми, хто її ви­ко­ри­сто­вує?». Це бру­таль­на і бру­дна про­во­ка­ція в ду­сі «ру­ско­го мі­ра», про­па­ган­дист­ської вій­ни Крем­ля про­ти Укра­ї­ни. На жаль, ти­по­ва для те­ле­ка­на­лу «112», «NewsOne» та по­ді­бних до них. До ре­чі, на «NewsOne» про­ве­ли ток-шоу на те­му мов­них за­ко­нів, що за­ре­є­стро­ва­ні у Вер­хов­ній Ра­ді. Ві­до­мий ді­яч Єв­ген Чер­во­нен­ко за­ля­ку­вав укра­їн­ців «гро­ма­дян­ською вій­ною» у ра­зі ухва­ле­н­ня цих за­ко­нів. А нар­деп Но­він­ський за­ля­кує нею у ра­зі на­да­н­ня Укра­ї­ні То­мо­су про ав­то­ке­фа­лію укра­їн­сько­го пра­во­слав’я…

На ви­бо­ри 2019 ро­ку екс­тре­но фор­му­є­ться по­ту­жний Ан­ти­укра­їн­ський блок, який спе­ку­лю­ва­ти­ме на бре­хні про «важ­кий стан ро­сій­ської мо­ви в Укра­ї­ні». Але си­ту­а­ція з ро­сій­ською мо­вою в Укра­ї­ні на­ра­зі фа­кти­чно є зна­чно кра­щою від си­ту­а­ції з укра­їн­ською. Є без­ліч до­ка­зів.

Усі по­дії остан­ніх ро­ків свід­чать, що ви­бір укра­їн­ська на­ція має не ду­же ве­ли­кий: або пла­но­мір­на, по­слі­дов­на і не­у­хиль­на укра­ї­ні­за­ція, або то­таль­на, на­ха­бна і без­жаль­на ру­си­фі­ка­ція. Або — або. Тре­тьо­го не да­но. До­свід Кри­му і Дон­ба­су де­мон­струє, що че­кає на Укра­ї­ну в ра­зі, якщо, не дай Бо­же, ми по­ба­чи­мо подаль­ші успі­хи «ру­ско­го мі­ра». У Кри­му, за остан­ні­ми да­ни­ми крим­сько­та­тар­сько­го те­ле­ка­на­лу «ATR», кіль­кість укра­їн­ських кла­сів у шко­лах змен­ши­ла­ся у по­над 40 (!) ра­зів. До ане­ксії в Кри­му бу­ло сім укра­їн­ських шкіл, ни­ні — жо­дної. Ро­сія ве­де то­таль­ну ру­си­фі­ка­цію без сум­ні­вів і дис­ку­сій, як па­ро­вий ко­ток чав­ля­чи все укра­їн­ське.

Не хо­че­мо укра­ї­ні­за­ції? То­ді втра­ти­мо не­за­ле­жність і ма­ти­ме­мо те, що за­раз Ро­сія по­ка­зує в Кри­му. Укра­ї­ні­за­ція має бу­ти обов’яз­ко­вим і ду­же ва­жли­вим еле­мен­том ді­яль­но­сті па­трі­о­ти­чної вла­ди Укра­ї­ни.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.