Гра­дус де­стру­кції під­ви­щу­є­ться

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Головна Сторінка - Ігор Ло­сєв

На де­які те­ле­ка­на­ли вза­га­лі не хо­че­ться за­хо­ди­ти, один раз гля­неш — і не­гай­но пе­ре­ми­ка­єш на ін­ший, оскіль­ки важ­ко ви­тер­пі­ти атмо­сфе­ру во­ро­жо­сті та не­тер­пи­мо­сті, не­при­кри­тої не­при­я­зні до на­шої кра­ї­ни. Во­ни в опо­зи­ції не до По­ро­шен­ка, не до Грой­сма­на, не до Па­ру­бія, а до Укра­ї­ни як та­кої. І як­би був тут на­віть іде­аль­ний пре­зи­дент, без­до­ган­ний прем’єр і сим­па­ти­чний спі­кер, во­ни б, як ме­ні зда­є­ться, не­на­ви­ді­ли б Укра­ї­ну ще біль­ше. Ні, пря­мо про це ве­ду­чі й уча­сни­ки всі­ля­ких ток-шоу не ви­го­ло­шу­ють, але май­же в ко­жно­му за­пи­тан­ні, ре­плі­ці, фра­зі від­чу­ва­є­ться та­ка бе­зо­дня не­прийня­т­тя, пре­зир­ства та від­ра­зи, та­ке ба­жа­н­ня по­раз­ки та ка­пі­ту­ля­ції Укра­ї­ни, та­ке жа­да­н­ня мо­сков­сько­го чо­бо­та, що ви­три­ма­ти по­ді­бне для нор­маль­ної лю­ди­ни про­сто не­мо­жли­во.

Су­дя­чи з усьо­го, ви­бо­ри 2019 року бу­дуть би­твою на зни­ще­н­ня Укра­ї­ни. Вла­сне, бої на про­па­ган­дист­сько­му фрон­ті вже йдуть на пов­ну си­лу.

Ці­ка­во, що від­ро­джу­ю­ться про­па­ган­дист­ські схе­ми, які, як нам зда­ва­ло­ся, за­ли­ши­ли­ся у ми­ну­ло­му. Зно­ву ді­ли­ти­муть Укра­ї­ну на сор­ти, на­цько­ву­ва­ти­муть одні ре­ґіо­ни на ін­ші, ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти­муть мов­не пи­та­н­ня для по­лі­ти­чних про­во­ка­цій. Ну, а вла­да не ре­а­гує на те, що сво­бо­да сло­ва дав­но ви­йшла з бе­ре­гів і пе­ре­тво­ри­ла­ся на сво­бо­ду ан­ти­укра­їн­ських зло­вжи­вань на ко­ристь зов­ні­шньо­го во­ро­га.

Кремль має не­ма­ло про­па­ган­дист­ських цен­трів в Укра­ї­ні. А скіль­ки та­ких цен­трів у Ро­сії має Укра­ї­на? Ось і во­но! А по­тім зно­ву бу­дуть на­ші на­чаль­ни­ки схли­пу­ва­ти та скар­жи­ти­ся, що ми про­гра­є­мо ін­фор­ма­цій­ну вій­ну. Про­сте за­пи­та­н­ня: а скіль­ки ство­ре­но пі­сля 2013 року па­трі­о­ти­чних ЗМІ: на те­ле­ба­чен­ні, ра­діо? Скіль­ки з’яви­ло­ся но­вих га­зет, жур­на­лів, ін­тер­нет-ре­сур­сів? Яка під­трим­ка бу­ла на­да­на тим, хто вже дав­но за­хи­щає в ін­фор­ма­цій­но­му про­сто­рі на­ціо­наль­ні ін­те­ре­си? І то­ді все від­ра­зу бу­де зро­зумі­ло.

Спі­ке­ри на­ших спе­ци­фі­чно «укра­їн­ських» те­ле­ка­на­лів ін­ко­ли ду­же ха­ра­ктер­но про­хо­плю­ю­ться. На­при­клад, екс-ди­пло­мат ча­сів Яну­ко­ви­ча Олег Во­ло­шин на «112» за­явив, що він во­ло­діє укра­їн­ською мо­вою, але роз­мов­ля­ти нею не бу­де, і це йо­го прин­ци­по­ва по­зи­ція, оскіль­ки він пред­став­ляє лю­дей, що іна­кше ба­чать Укра­ї­ну і не ба­жа­ють її «пе­ре­тво­ре­н­ня на Бан­дер­штадт». Хто в Крем­лі не під­пи­ше­ться під та­кою за­явою і та­кою по­ве­дін­кою?

Це та­кож си­гнал про­мо­сков­сько­му еле­кто­ра­ту кон­со­лі­ду­ва­ти­ся, бу­ду­ва­ти­ся в еле­кто­раль­ні ко­ло­ни та ді­я­ти, би­ти­ся за «Ма­ло­ро­сію», а най­кра­ще вза­га­лі за «Пів­ден­но-за­хі­дний край». Се­ред орі­єн­то­ва­них на агре­со­ра осіб є та­кі, що мрі­ють про пов­не роз­чи­не­н­ня Укра­ї­ни в Ро­сії (на рів­ні Туль­ської або Са­ра­тов­ської обла­сті) та ба­жа­ють ко­ло­ні­аль­но­сті про­те­кто­ра­ту Мо­скви над Укра­ї­ною з де­яки­ми мі­сце­ви­ми бу­та­фор­ськи­ми стру­кту­ра­ми (за зраз­ком «ДНР»-«ЛНР») і ті, хто зго­ден на щось по­ді­бне до до­мі­ніо­ну, ко­ли фор­маль­но всі ін­сти­ту­ти не­за­ле­жно­сті є, а са­мої не­за­ле­жно­сті не­має (за зраз­ком Білорусі). Ви­ще­на­зва­ний екс­ди­пло­мат де­мон­струє вель­ми агре­сив­ну про­па­ган­дист­ську фор­му, бу­ду­чи одним із най­більш за­про­шу­ва­них на «112» спі­ке­рів.

У одно­му з остан­ніх сво­їх сю­же­тів на «112» Во­ло­шин вів дис­ку­сію з ро­сій­ським опо­зи­ціо­не­ром, со­ціо­ло­гом і ро­ди­чем уби­то­го в Мо­скві Бо­ри­са Нем­цо­ва Іго­рем Ей­дма­ном, що ни­ні про­жи­ває за ме­жа­ми РФ. Во­ло­шин усі­ля­ко ви­го­ро­джу­вав Ро­сію та з «луб’ян­ським» ен­ту­зі­а­змом тав­ру­вав США, які ні­би­то вин­ні в усіх бі­дах Укра­ї­ни. Екс-ди­пло­мат спро­бу­вав на­вча­ти Іго­ря Ей­дма­на ро­сій­сько­му па­трі­о­ти­зму, зви­ну­ва­чу­ю­чи йо­го в ду­же до­бро­му став­лен­ні до Аме­ри­ки. Але й Ей­дман ди­ву­вав­ся, що гро­ма­дя­нин Укра­ї­ни Во­ло­шин так актив­но ви­сту­пає про­ти сво­єї кра­ї­ни. А Во­ло­шин від­по­вів за­явою, що лю­ди­на на прі­зви­ще Ей­дман не має пра­ва по­га­но го­во­ри­ти про Ро­сію. Це чо­му ж, до­зволь­те за­пи­та­ти? Ма­буть, зро­зу­мів­ши, що пе­ре­тнув ме­жу, Во­ло­шин по­чав роз­по­від­а­ти про вла­сних «чи­сель­них єв­рей­ських ро­ди­чів». Усе це ма­ло якийсь жа­лю­гі­дний і не­при­стой­ний ви­гляд. У ци­ві­лі­зо­ва­ній (по­ки що!) дер­жа­ві, якою є Укра­ї­на, обго­во­рю­ва­ти в те­ле­е­фі­рі етнічне по­хо­дже­н­ня учас- ни­ка дис­ку­сії — не­при­стой­но та не­до­ре­чно.

Ей­дман і Во­ло­шин — дві рі­зні лю­ди­ни, що є пред­став­ни­ка­ми по­ляр­но про­ти­ле­жних по­лі­ти­чних по­гля­дів. І їхнє по­хо­дже­н­ня аб­со­лю­тно ні­чо­го до цьо­го фа­кту не до­дає.

На­ве­де­на ви­ще істо­рія ма­ла про­дов­же­н­ня. На ка­на­лі «Ес­пре­со-TV» у сту­дії «Захід» Ан­то­на Бор­ков­сько­го Ігор Ей­дман по­ді­лив­ся сво­ї­ми вра­же­н­ня­ми від спіл­ку­ва­н­ня з ка­на­лом «112». На йо­го дум­ку, там ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться ті ж ін­фор­ма­цій­но­про­па­ган­дист­ські те­хно­ло­гії, що і на ро­сій­сько­му те­ле­ба­чен­ні. Ба­га­то що ро­би­ться за ро­сій­ськи­ми ле­ка­ла­ми та ме­то­ди­чка­ми. Усе це мо­же при­зве­сти до тра­гі­чних на­слід­ків для Укра­ї­ни.

Але за крем­лів­ськи­ми ме­то­ди­чка­ми пра­цює не ли­ше «112» та пан Во­ло­шин. Ось і не­пе­ре­вер­ше­ний Ва­дим Ра­бі­но­вич, нар­деп і кер­ма­нич пар­тії «За жи­т­тя», по­дав (за йо­го сло­ва­ми) по­зов до су­ду про­ти спі­ке­ра ВР Ан­дрія Па­ру­бія, зви­ну­ва­чу­ю­чи йо­го в «про­па­ган­ді на­ци­зму». І як це бу­ло? Про це у сво­є­му «По­лі­тклу­бі» роз­по­вів Ві­та­лій Пор­тни­ков.

Па­ру­бій ска­зав, що пря­ма де­мо­кра­тія — річ хо­ро­ша, але її ме­ха­ні­зми ча­сто ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли­ся ди­кта­то­ра­ми для за­хо­пле­н­ня вла­ди та пе­ре­тво­ре­н­ня її на аб­со­лю­тну. Вір­ту­о­зно ви­ко­ри­сто­ву­вав ці ме­ха­ні­зми (ре­фе­рен­ду­ми, пле­бі­сци­ти) й Адольф Гі­тлер, пе­ре­тво­рю­ю­чи пря­му де­мо­кра­тію на за­сіб зни­ще­н­ня де­мо­кра­тії як та­кої. Де ж тут «про­па­ган­да на­ци­зму», як ствер­джує Ра­бі­но­вич? Це кон­ста­та­ція істо­ри­чно­го фа­кту. Ін­ци­дент де­мон­струє, що пу­блі­ка, яку пред­став­ляє лі­дер пар­тії «За жи­т­тя», не зу­пи­ня­ти­ме­ться пе­ред спо­тво­ре­н­ням фа­ктів, на­кле­па­ми, про­ду­ку­ва­н­ням фей­ків та ін­шо­го.

На «ICTV» у про­гра­мі «Сво­бо­да сло­ва» обговорювали еко­ло­гі­чну ка­та­стро­фу в Кри­му, пов’яза­ну з ро­бо­тою хі­мі­чно­го за­во­ду «Ти­тан».

У сту­дії роз­по­від­а­ли, що на «Ти­тан» до цьо­го ча­су, по­при всі між­на­ро­дні сан­кції, по­став­ля­є­ться укра­їн­ська си­ро­ви­на.

Що ж, про­дов­жу­є­ться го­ре­зві­сна стра­те­гія «до­го­вор­ня­ків» і си­ді­н­ня одним за­дом на двох стіль­цях.

Пер­ший за­сту­пник мі­ні­стра у спра­вах тим­ча­со­во оку­по­ва­них те­ри­то­рій Юсуф Кур­кчі по­ві­до­мив, що За­кон Укра­ї­ни «Про віль­ну еко­но­мі­чну зо­ну Крим» ви­ма­гає та­ких по­ста­чань. Ма­буть, цей за­кон дав­но вже слід від­мі­ни­ти.

Екс-мі­ністр ту­ри­зму Кри­му Оле­ксандр Лі­єв ска­зав, що «Ти­тан» не мо­же пра­цю­ва­ти в умо­вах оку­па­ції і має бу­ти за­кри­тий. Ди­вує мов­ча­н­ня на­шо­го Мі­ні­стер­ства еко­ло­гії та пер­со­наль­но мі­ні­стра Се­ме­ра­ка. Роз­по­від­а­ли і про шан­таж Укра­ї­ни з бо­ку оку­пан­тів, мов­ляв, те, що ста­ло­ся на «Ти­та­ні», — це ні­би­то че­рез від­су­тність во­ди. Да­вай­те во­ду до Кри­му! Але в сту­дії пе­ре­кон­ли­во до­ве­ли, що еко­ло­гі­чна ка­та­стро­фа зов­сім не че­рез від­су­тність во­ди, а вна­слі­док гру­бо­го по­ру­ше­н­ня те­хно­ло­гі­чних норм. Чо­му, до ре­чі, Укра­ї­на до цьо­го ча­су не при­пи­ни­ла спри­я­ти ро­бо­ті цьо­го за­во­ду? То­му, що пі­клу­є­ться про ки­ше­ню олі­гар­ха? Ге­ор­гій Ту­ка по­яснив, що все че­рез сум­но­зві­сний за­кон «Про віль­ну еко­но­мі­чну зо­ну», за­кон аб­со­лю­тно ко­ру­пцій­ний, який ло­бі­ю­є­ться у Вер­хов­ній Ра­ді.

Та­кий со­бі пан Си­зов із гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції «До­не­цький ін­сти­тут ін­фор­ма­ції» ви­ма­гав ві­дно­ви­ти по­ста­ча­н­ня во­ди до Кри­му за ра­ху­нок Укра­ї­ни. Си­зов ти­снув «на сльо­зу»: мов­ляв, у Кри­му на­се­ле­н­ня стра­ждає. Але під оку­па­ці­єю на­се­ле­н­ня зав­жди стра­ждає. На те й оку­па­ція. Ма­буть, Си­зов хо­тів, щоб під ро­сій­ською оку­па­ці­єю жи­ло­ся ве­се­ло та ком­фор­тно, й опла­чу­ва­ла це ща­стя Укра­ї­на? Та­кі па­ни ча­сто вда­ють із се­бе без­ме­жно на­їв­них (до ідіо­ти­зму!) лю­дей. Фі­гу­рант по­вто­рю­вав: Крим — це ж на­ша те­ри­то­рія, як же во­ди не да­ва­ти? Крим бу­де на­шим, ко­ли там при­пи­ни­ться іно­зем­на оку­па­ція. Зва­жа­ти на си­зо­вих — озна­чає уві­ко­ві­чу­ва­ти оку­па­цію і Кри­му, і Дон­ба­су. Крим­ська жур­на­ліс­тка Ва­лен­ти­на Са­мар ска­за­ла, що всі роз­мо­ви про «на­ших лю­дей» — усьо­го ли­ше спо­сіб ле­га­лі­зу­ва­ти тор­гів­лю з оку­пан­том. За її сло­ва­ми, за пер­ший рік оку­па­ції до Кри­му вве­зли укра­їн­ських то­ва­рів на один мі­льярд до­ла­рів, Укра­ї­на в осо­бі сво­їх ко­рум­по­ва­но-ма­фі­о­зних ді­я­чів до­по­мо­гла оку­пан­там обла­шту­ва­ти­ся на ще не осво­є­ній ни­ми те­ри­то­рії у най­скла­дні­ший для них пе­рі­од. По­да­ли ру­ку брат­ської до­по­мо­ги агре­со­ро­ві. Ло­бі­сти та­кої по­лі­ти­ки сьо­го­дні акти­ві­зу­ю­ться.

ви­хо­дить з 1954 р.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.