Ва­силь Ду­бров­ський — вче­ний-уні­вер­са­ліст

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Погляд - Ан­дро­нік Кар­ме­люк

Не­що­дав­но від­бу­ла­ся пре­зен­та­ція мо­но­гра­фії чер­ні­гів­ської до­слі­дни­ці Ві­ри Ка­зи­мір «Прав­да і до­бра во­ля пе­ре­мо­жуть. Жи­т­тя та ді­яль­ність Ва­си­ля Ду­бров­сько­го в Укра­ї­ні (1897-1943)». Кни­га при­свя­че­на ви­да­тно­му і ба­га­то­гран­но­му пра­ців­ни­ку віль­ної укра­їн­ської на­у­ки — вче­но­му-уні­вер­са­лі­сту, ро­дом із Чер­ні­го­ва, Ва­си­лю Ду­бров­сько­му (1897-1966). Під час Дру­гої сві­то­вої вій­ни уче­ний і гро­мад­ський ді­яч як «не­бла­го­на­дій­ний» на­у­ко­вець і во­рог ко­му­ні­зму був зму­ше­ний по­ки­ну­ти рі­дну зем­лю й емі­гру­ва­ти. Шлях ски­таль­ця по­чав­ся у ве­ре­сні 1943 ро­ку і вів йо­го з Ки­є­ва — че­рез Львів і Кри­ни­цю — до Мюн­хе­на. Однак вре­шті-решт 1956 ро­ку він осів у США, де про­жи­вав у м. Рі­чмонд. У трав­ні 1966 р. він зна­йшов там остан­ній спо­чи­нок.

Пра­ця Ві­ри Ка­зи­мір з’яви­ла­ся зав­дя­ки під­трим­ці донь­ки вче­но­го Сві­тла­ни Ми­ки­тчак, ону­ки Окса­ни та прав­ну­чки Лі­ни Ми­ки­тчак, які жи­вуть у Мюн­хе­ні й актив­ні в гро­мад­сько­му жит­ті, зокре­ма в Пла­сті. Мо­но­гра­фія по­ба­чи­ла світ у при­ва­бли­во­му по­лі­гра­фі­чно­му ви­гля­ді зав­дя­ки ві­до­мо­му хар­ків­сько­му ви­дав­це­ві О.Сав­чу­ку.

Пре­зен­та­ція від­бу­ла­ся у мі­стах, де В.Ду­бров­ський на­ро­див­ся, на­вчав­ся і фор­му­вав­ся як уче­ний — Чер­ні­гів, Ні­жин, Хар­ків, Ки­їв. У Ки­є­ві за­хід від­був­ся 23 ве­ре­сня в Ін­сти­ту­ті ру­ко­пи­су Бі­блі­о­те­ки ім. В.Вер­над­сько­го.

У мо­но­гра­фії опи­са­но ета­пи жи­т­тя В.Ду­бров­сько­го: ди­тин­ство і сту­дент­ство в Чер­ні­го­ві (1897-1914) та Ні­жи­ні (19151919), від­так — пе­да­го­гі­чна пра­ця й на­у­ко­ві до­слі­дже­н­ня у Чер­ні­го­ві (1919-1925), пе­ре­їзд для на­у­ко­вої пра­ці до Хар­ко­ва (19251933), а та­кож до­ля вче­но­го за ча­сів ре­пре­сій на За­бай­кал­лі та ні­ме­цької оку­па­ції (1933-1943).

Дру­гу по­ло­ви­ну мо­но­гра­фії ста­нов­лять цін­ні по­во­єн­ні ме­му­а­ри Ду­бров­сько­го про пе­рі­од пе­ре­бу­ва­н­ня йо­го в Укра­ї­ні і фо­то­гра­фії з ро­дин­но­го ар­хі­ву. За­зна­ча­є­мо: пу­блі­ка­ці­єю мо­но­гра­фії зро­бле­но ли­ше пер­ший, най­більш не­об­хі­дний крок до пред­став­ле­н­ня ни­ні­шнім на­у­ков­цям та сту­ден­там В.Ду­бров­сько­го як лю­ди­ни обда­ро­ва­ної й пра­це­лю­бної на не­озо­рій ни­ві укра­їн­ської гу­ма­ні­тар­ної на­у­ки, зокре­ма істо­ри­чної. Він по­хо­див із свя­ще­ни­чої ро­ди­ни, отри­мав гар­не ви­хо­ва­н­ня та со­лі­дну й кла­си­чну осві­ту, про­я­вив за­ці­кав­ле­н­ня до рі­зних сфер знань та умінь, так що йо­го мо­жна вва­жа­ти істо­ри­ком, пе­да­го­гом, ар­хі­ві­стом, му­зе­є­знав­цем, кра­є­знав­цем і схо­до­знав­цем. Цей остан­ній на­пря­мок на­у­ко­вих за­ці­кав­лень В.Ду­бров­сько­го став не­спо­ді­ва­ним від­кри­т­тям для су­ча­сних укра­їн­ських на­у­ков­ців, які або ма­ло зна­ли про сво­го ви­да­тно­го по­пе­ре­дни­ка, або вза­га­лі не здо­га­ду­ва­ли­ся про йо­го існу­ва­н­ня. В.Ду­бров­ський був знав­цем ту­ре­цької мо­ви, він на­віть склав укра­їн­сько-азер­бай­джан­ський слов­ник. За сло­ва­ми В.Пі­двой­но­го, ни­ні­шня істо­ри­ко­тюр­ко­ло­гі­чна осві­та в Укра­ї­ні без зна­н­ня про на­пра­цю­ва­н­ня Ду­бров­сько­го фа­кти­чно не­ми­сли­ма.

У пра­цях та пе­да­го­гі­чній ді­яль­но­сті В.Ду­бров­сько­го до­слі­дни­ки від­зна­ча­ють йо­го осо­би­стий стиль та про­ду­ма­ний ди­да­кти­чний під­хід. Уче­ний умів мо­ти­ву­ва­ти мо­ло­дих лю­дей, щоб во­ни бу­ли гор­ди­ми. Як пе­да­гог він ра­див ви­кла­да­ти свої те­ми в ма­лих гур­тках, бо це гур­тує мо­лодь у спіль­но­ту. Свої рі­зно­ма­ні­тні за­ці­кав­ле­н­ня й та­лан­ти він ста­вив на слу­жбу на­у­ці та гро­ма­ді. Він грав на скри­пці, знав п’ять мов, пра­цю­вав не­втом­но і си­сте­ма­ти­чно, але го­лов­ну ува­гу при­свя­чу­вав істо­рії Укра­ї­ни.

Укра­їн­ська на­у­ко­ва гро­мад­ськість ві­тає по­вер­не­н­ня вче­но­го-уні­вер­са­лі­ста Ва­си­ля Ду­бров­сько­го у на­ціо­наль­ний на­у­ко­во-осві­тній про­стір Укра­ї­ни. І че­кає на но­ві від­кри­т­тя ін­ших по­ста­тей — дав­но за­бу­тих і до­сі не­ві­до­мих імен укра­їн­ських уче­них та до­слі­дни­ків, які ста­нов­лять ба­гат­ство й ши­ро­кий за­сяг віль­ної укра­їн­ської на­у­ки.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.