Оу­нів­ці в хер­сон­сько­му «Го­ло­сі Дні­пра»

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Історія - Юрій Щур

Про те, як у Хер­со­ні з’яви­ла­ся га­зе­та «Го­лос Дні­пра», на до­пи­ті у 1944 ро­ці роз­по­вів один з її ре­да­кто­рів Ку­зьма Ку­рін­ний. Пі­сля то­го як мі­сто бу­ло зайня­те ні­ме­цьки­ми вій­ська­ми у 1941 ро­ці, до Ку­рін­но­го при­йшов ви­кла­дач мі­сце­во­го пе­дін­сти­ту­ту Оле­ксандр Ко­ля­да й за­про­сив на збо­ри — зу­стріч із пред­став­ни­ка­ми За­хі­дної Укра­ї­ни. По­ді­бні зі­бра­н­ня, ку­ди за­про­шу­ва­ли­ся пред­став­ни­ки мі­сце­вої ін­те­лі­ген­ції, про­во­ди­ли­ся чле­на­ми ОУН й у ін­ших на­се­ле­них пун­ктах.

За кіль­ка днів у Хер­со­ні у при­мі­щен­ні пе­дін­сти­ту­ту від­бу­ли­ся збо­ри, де з мі­сце­вих бу­ли при­су­тні, зокре­ма, те­хнік за­во­ду Пе­тров­сько­го Ана­то­лій Три­шев­ський, те­хнік бу­ді­вель­ної кон­то­ри Ана­то­лій Ко­вач, ін­же­нер-ме­ха­нік те­хні­ку­му Ястре­бов, ви­кла­дач укра­їн­ської мо­ви ін­сти­ту­ту Не­чай, Оле­ксандр Ко­ля­да та за­ві­ду­вач від­ді­лом на­ро­дної осві­ти Шевченко й ін­ші. На збо­рах бу­ло за­слу­ха­но до­по­відь про бо­роть­бу ОУН із поль­ською оку­па­ці­єю та подаль­ші пер­спе­кти­ви. Се­ред рі­шень, які бу­ли ухва­ле­ні на збо­рах, — ви­пу­ска­ти «Го­лос Дні­пра». Ре­да­кто­ром був при­зна­че­ний член ОУН Фе­дір Вдо­ви­чен­ко, який при­був із За­хі­дної Укра­ї­ни. На по­ча­тку сво­го існу­ва­н­ня, за да­ни­ми Ку­рін­но­го, га­зе­та від­чу­ва­ла мі­ні­маль­ний вплив ні­ме­цької оку­па­цій­ної вла­ди й ви­хо­ди­ла три ра­зи на ти­ждень.

При­на­гі­дно від­мі­ти­мо, що у пер­шо­му ж ви­пу­ску га­зе­ти «Го­лос Дні­пра» від 20 ве­ре­сня 1941 ро­ку на дру­гій сто­рін­ці під на­звою «Укра­їн­ський на­ціо­наль­ний гімн» бу­ло опу­блі­ко­ва­но пер­ший ку­плет та при­спів пі­сні «Ще не вмер­ла Укра­ї­на» (ва­рі­ант 1865 ро­ку).

Про на­ма­га­н­ня роз­ви­ва­ти га­зе­ту в укра­їн­сько­му на­прям­ку, по­при ви­му­ше­ний оку­па­цій­ний офі­ці­оз, го­во­рить і те­ма­ти­ка пу­блі­ка­цій чле­нів ОУН. Зокре­ма, і ста­т­тя «Вій­на го­во­рить» го­лов­но­го ре­да­кто­ра «Го­ло­су Дні­пра» у 1941 ро­ці, яка, за ви­зна­че­н­ням спів­ро­бі­тни­ків МҐБ, «ма­ла ан­ти­со­вєт­ський на­ціо­на­лі­сти­чний ха­ра­ктер, там під­ні­ма­ло­ся пи­та­н­ня від­окрем­ле­н­ня Укра­ї­ни від Со­вєт­сько­го Со­ю­зу, про ство­ре­н­ня са­мо­стій­ної укра­їн­ської со­бор­ної дер­жа­ви». Крім то­го, го­лов­ний ре­да­ктор у сво­їй га­зе­ті пе­ред­ру­ко­ву­вав стат­ті із кри­во­різь­кої га­зе­ти «Дзвін», ре­да­го­ва­ної оу­нів­цем Ми­хай­лом Прон­чен­ком.

За да­ни­ми оу­нів­ця Ана­то­лія Ко­ва­ча, са­ме Фе­дір Вдо­ви­чен­ко, пра­цю­ю­чи ле­галь­но ре­да­кто­ром га­зе­ти, одно­ча­сно був про­від­ни­ком ОУН у Хер­со­ні. Пі­сля вій­ни, скла­да­ю­чи схе­му на­ціо­на­лі­сти­чно­го під­пі­л­ля, спів­ро­бі­тни­ки со­вєт­ських ор­га­нів дер­жав­ної без­пе­ки ви­окрем­лю­ва­ли в скла­ді Ми­ко­ла­їв­сько­го обла­сно­го про­во­ду ОУН окру­жний про­від із цен­тром у Хер­со­ні. Во­ни ж за­ува­жу­ва­ли, що про­від­ни­ком тут був «Бо­г­дан», рі­дний брат Сте­па­на Бан­де­ри. Хер­сон­сько­му окру­жно­му про­во­ду під­по­ряд­ко­ву­ва­ло­ся під­пі­л­ля Хер­сон­сько­го та Сні­гу­рів­сько­го ра­йо­нів. Ра­зом із тим, Ко­вач фі­ксу­вав, що до Вдо­ви­чен­ка при­їзди­ли лю­ди за лі­те­ра­ту­рою із Ка­хов­ки та Бі­ло­зер­сько­го ра­йо­ну. З Ка­хов­ки, зокре­ма, при­їжджав ре­да­ктор мі­сце­вої га­зе­ти «Укра­їн­ська прав­да» К.Ка­лі­гор­ський. Мо­же­мо при­пу­сти­ти, що Фе­дір Вдо­ви­чен­ко був про­від­ни­ком під­пі­л­ля або у мі­сті Хер­сон, або ке­ру­вав одним із осе­ред­ків, які об’єд­ну­ва­ли­ся у мі­ську ор­га­ні­за­цію.

До Вдо­ви­чен­ка в ре­да­кцію «Го­ло­су Дні­пра» на по­ча­тку 1942 ро­ку при­їздив із Ми­ко­ла­є­ва обла­сний про­від­ник Явор­ський («Ди­ре­ктор»). Оче­ви­дно, ма­ла мі­сце на­ра­да ке­рів­ни­ків під­пі­л­ля. На­сту­пно­го ра­зу «Ди­ре­кто­ра» ба­чи­ли у Хер­со­ні на пе­ре­ти­ні ву­лиць Кар­ла Мар­кса та Су­во­ро­ва у су­про­во­ді оу­нів­ця Гри­цая.

Се­ред тих, із ким спів­пра­цю- вав Вдо­ви­чен­ко, фі­гу­ру­ють актор Хер­сон­сько­го те­а­тру Ла­па, бух­гал­тер сіль­сько­го­спо­дар­сько­го ко­ло­нії (ко­ли­шньо­го під­по­ряд­ку­ва­н­ня НКВД) Не­сте­рен­ко, мі­ський го­ло­ва Ка­лай­да, за­сту­пник мі­сько­го го­ло­ви Гри­цай та вчи­тель Яро­слав Сте­по­вий (цим псев­до ко­ри­сту­вав­ся член по­хі­дної гру­пи ОУН Юлі­ан Вой­то­вич). Ана­то­лій Ко­вач пра­цю­вав у ре­да­кції ко­ре­кто­ром і ви­ко­ну­вав окре­мі до­ру­че­н­ня Вдо­ви­чен­ка і Гри­цая, зокре­ма з по­ши­ре­н­ня лі­те­ра­ту­ри та ли­сті­вок. Се­ред та­ких на­зи­ва­ли­ся про­гра­мо­ві ви­да­н­ня (зокре­ма і «Де­ка­лог»), кни­ги про бо­роть­бу ОУН на За­кар­пат­ті, «Єв­ген Ко­но­ва­лець», «День Зброї» та ба­га­то укра­їн­ської ху­до­жньої лі­те­ра­ту­ри.

Ана­то­лій Ко­вач від Фе­до­ра Вдо­ви­чен­ка отри­мав зав­да­н­ня ство­ри­ти но­ві осе­ред­ки ОУН у Хер­со­ні. Пра­цю­ю­чи над ре­а­лі- за­ці­єю зав­да­н­ня, Ко­вач за­лу­чив до під­пі­л­ля за­ві­ду­ва­ча ста­діо­ном уро­джен­ця Ка­хов­ки Фе­до­ра Фе­до­ри­щен­ка. Остан­ній на той час вже був аген­том СД. За­йма­ю­чись роз­роб­кою під­пі­л­ля ОУН Хер­со­на за вка­зів­ка­ми нім­ців, Фе­до­ри­щен­ко че­рез Ко­ва­ча уві­йшов у до­ві­ру до Гри­цая. Остан­ньо­го, до ре­чі, він на до­пи­тах на­зи­вав ке­рів­ни­ком ОУН у мі­сті Хер­сон. Про­дов­жу­ю­чи роз­роб­ку, він «кіль­ка ра­зів у ньо­го на квар­ти­рі зна­йо­мив­ся з на­ціо­на­лі­сти­чною лі­те­ра­ту­рою, яку він отри­му­вав із за­хо­ду від цен­тра ОУН, мав з ним не­о­дно­ра­зо­во бе­сі­ди про на­шу спіль­ну на­ціо­на­лі­сти­чну ді­яль­ність». До­не­се­н­ня цьо­го аген­та СД до­пов­ни­ли ін­фор­ма­цію ні­ме­цьких ор­га­нів держ­без­пе­ки, він був без­по­се­ре­дньо при­че­тний до аре­штів хер­сон­ських оу­нів­ців.

За­а­ре­што­ва­ні чле­ни ОУН по­тра­пи­ли до Та­бо­ру ци­віль­но­го на­се­ле­н­ня СД на стан­ції Грей­го­во Ми­ко­ла­їв­сько­го ра­йо­ну (ін­ші на­зви та­бо­ру — Во­до­пій та Во­до­ка­чка). Шлях ба­га­тьох із них да­лі про­ля­гав на Бу­хен­вальд.

Ці­ка­во за­ува­жи­ти, що у Ні­меч­чи­ні у 1948 ро­ці по­ба­чи­ла світ бро­шу­ра «Ми — укра­їн­ці», автором якої був в’язень на­цист­ських та­бо­рів Ва­лен­тин Ко­валь. У кни­зі він час­тко­во опи­сав ре­пре­сії про­ти ОУН у Хер­со­ні у 1942 ро­ці, жер­твою яких та­кож став. Із не­кро­ло­гу 1989 ро­ку ді­зна­є­мо­ся, що Ко­валь, уро­дже­нець Хер­со­на, до­лу­чив­ся до ді­яль­но­сті по­хі­дної гру­пи ОУН і у 1941 ро­ці став го­лов­ним ре­да­кто­ром хер­сон­ської га­зе­ти. Від­по­від­но, мо­же бу­ти, що Вдо­ви­чен­ко та Ко­валь — одна й та са­ма осо­ба.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.