Ро­сія – ім­пе­рія стра­ху

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Об’єктив - Ві­ктор Ка­спрук

Усу­ча­сній Ро­сії все ке­ру­є­ться стра­хом. І пе­ре­фра­зу­вав­ши ві­до­ме ви­зна­че­н­ня ко­ли­шньо­го пре­зи­ден­та США Ро­наль­да Рей­га­на що­до СССР, мо­жна кон­ста­ту­ва­ти, що сьо­го­дні Пу­тін ке­рує «Ім­пе­рі­єю стра­ху». В якій са­ме страх став ви­зна­чаль­ним чин­ни­ком зло­чин­них і не­про­ду­ма­них рі­шень крем­лів­ської вла­ди.

На­стра­ха­не ФСБ, ін­ши­ми спец­слу­жба­ми і по­лі­ці­єю на­се­ле­н­ня Ро­сії, в основ­ній свої ма­сі, бо­ї­ться вла­ди, чи­нов­ни­ків на мі­сцях, кон­тро­лю­ю­чих ор­га­нів і ре­пре­сій. Во­но знає, якщо ре­жим так лег­ко пі­шов на вбив­ство одно­го з лі­де­рів опо­зи­ції Бо­ри­са Нем­цо­ва, то їх від пу­тін­ських «тон­тон-ма­ку­тів» не за­хи­стить ні­хто.

З ін­шо­го бо­ку, страх став спо­ну­каль­ним чин­ни­ком ді­янь і са­мо­го Пу­ті­на. Все, що ро­бив він остан­ні­ми ро­ка­ми, є на­слід­ка­ми стра­ху Пу­ті­на втра­ти­ти вла­ду: стра­хом то­го, що Ре­во­лю­ція гі­дно­сті мо­же від­бу­ти­ся і в Ро­сії, що Укра­ї­на ста­не чле­ном Єв­ро­пей­сько­го со­ю­зу і НА­ТО, стра­хом, що на За­хо­ді за­а­ре­шту­ють йо­го та­єм­ні мі­льяр­дні акти­ви і кон­фі­ску­ють елі­тні ма­є­тно­сті, стра­хом, пі­сля всьо­го ним ско­є­но­го, по­тра­пи­ти до Мі­жна­ро­дно­го су­ду в Га­а­зі, як йо­го ко­ле­га серб­ський ди­кта­тор Сло­бо­дан Мі­ло­ше­вич, стра­хом за­ли­ши­ти­ся в істо­рії пра­ви­те­лем, який хо­тів, але не зміг від­ро­ди­ти ко­ли­шній Ра­дян­ський Со­юз.

Цей по­стій­ний страх про­гра­ти і ви­гля­да­ти в очах сво­їх при­бі­чни­ків та сві­то­вої спіль­но­ти слаб­ким лі­де­ром й став го­лов­ною при­чи­ною то­го, що він по­стій­но ста­вить та­кти­ку на­пе­ред стра­те­гії. Звід­си й та­кі про­валь­ні ре­зуль­та­ти пу­тін­ської ді­яль­но­сті.

У Ро­сій­ській Фе­де­ра­ції не ви­вчи­ли уро­ки роз­па­ду

СРСР

Ане­ксу­вав­ши укра­їн­ський Крим у 2014 ро­ці, Пу­тін за­ті­яв гру­бу гру на сві­то­вій ша­хів­ни­ці. На­ма­га­ю­чись від­но­ви­ти ста­тус над­дер­жа­ви, який був у СРСР, він руй­нує осно­ви Ро­сії. І ско­ро цей про­цес мо­же ста­ти не­зво­ро­тнім.

Спро­во­ку­вав­ши но­ву Хо­ло­дну вій­ну із За­хо­дом, Пу­тін по­вто­рює те, що при­зве­ло до роз­па­ду Ра­дян­сько­го Со­ю­зу, ко­ли одно­пар­тій­на то­та­лі­тар­на си­сте­ма і ко­ман­дна еко­но­мі­ка СССР з трі­ском про­гра­ли лі­бе­раль­ній де­мо­кра­тії США і За­хо­ду та віль­но­му рин­ку ка­пі­та­лі­зму.

Тіль­ки те­пер, у дру­го­му де­ся­ти­літ­ті ХХІ сто­лі­т­тя, си­ту­а­ція ви­ли­ла­ся у про­ти­сто­я­н­ня за­хі­дної де­мо­кра­тії і віль­но­го рин­ку з ав­то­ри­тар­ним пу­ті­ні­змом та олі­гар­хі­чним псев­до­ка­пі­та­лі­змом, який ре­гу­лює вру­чну з Крем­ля еко­но­мі­ку Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції. І хо­ча з Мо­скви зда­ва­ло­ся, що Пу­ті­ну вда­ло­ся тим­ча­со­во по­си­ли­ти по­зи­ції і вплив РФ у сві­ті, в ре­аль­но­сті ця імі­та­ція «ве­ли­чі Ро­сії» від­бу­ва­ла­ся за ра­ху­нок дов­го­стро­ко­вої стій­ко­сті Ро­сії як дер­жа­ви.

Оскіль­ки Ро­сій­ська Фе­де­ра­ція, пі­сля та­ко­го те­а­траль­но­го гео­по­лі­ти­чно­го дій­ства, зі­ткну­ла­ся з кри­ти­чно сер­йо­зни­ми для сво­го подаль­шо­го існу­ва­н­ня про­бле­ма­ми: жа­хли­вою де­мо­гра­фі­єю, ір­жа­вим і ста­рі­ю­чим про­ми­сло­вим ком­пле­ксом та по­стій­но зро­ста­ю­чою ко­ру­пці­єю.

Кле­пто­кра­ти­чний пу­тін­ський ре­жим ні­чо­го не зро­бив для ви­рі­ше­н­ня цих на­ро­ста­ю­чих про­блем. На­то­мість він по­ста­вив еко­но­мі­ку кра­ї­ни під кон­троль олі­гар­хів.

Те­пер Ро­сія кри­ти­чно за­ле­жить від цін на її га­зо­на­фто­ву про­ду­кцію і мі­не­раль­ні ре­сур­си, а між­на­ро­дна по­лі­ти­ка Крем­ля ґрун­ту­є­ться на нев­пин­но­му за­ля­ку­ван­ні су­сі­дніх дер­жав і ство­рен­ні во­гнищ кон­флі­ктів по всьо­му сві­ту. Але це не мо­же три­ва­ти дов­го. Адже по­при те, що Ро­сій­ська Фе­де­ра­ція має ве­ли­ку кіль­кість ко­ри­сних ко­па­лин, і ве­ли­че­зні не­о­сво­є­ні те­ри­то­рії, во­на все ближ­че про­су­ва­є­ться до ста­ту­су сві­то­во­го ізгоя на кшталт Пів­ні­чної Ко­реї, який пе­ре­бу­ва­ти­ме у ва­ку­у­мі сво­го шту­чно ство­ре­но­го гет­то.

І у Пу­ті­на не­має жо­дних стра­те­гі­чних рі­шень що­до ви­хо­ду з дов­го­стро­ко­во­го спа­ду Ро­сії. Все, що він ро­бить, ке­ру­є­ться по­зи­ці­єю слаб­ко­сті, яка під­штов­хує йо­го до ще біль­шої гі­пе­р­агре­сив­но­сті на між­на­ро­дній аре­ні. Але, зре­штою, на­фта і газ за­кін­чу­ю­ться, від­но­си­ни з Укра­ї­ною та ін­ши­ми су­сі­да­ми Ро­сії весь час по­гір­шу­ю­ться, а справ­жнє мі­сце РФ у сві­ті вже ні в ко­го не ви­кли­кає сум­ні­вів.

Ге­о­по­лі­ти­чне псев­до­лі­дер­ство ста­ло

тра­ге­ді­єю для Ро­сії

Ко­рум­по­ва­на си­сте­ма РФ не­зда­тна кон­ку­ру­ва­ти з віль­ним сві­том. І бі­да ро­сі­ян у то­му, що ни­ми ни­ні ке­ру­ють ті, хто прин­ци­по­во не­зда­тні зро­зу­мі­ти, що ге­о­по­лі­ти­чне псев­до­лі­дер­ство ста­ло тра­ге­ді­єю для Ро­сії.

Пу­тін­ська гра в гло­баль­ну Ро­сій­ську ім­пе­рію, в яку крім Пу­ті­на у сві­ті ні­хто не ві­рить, зро­би­ла Ро­сію ма­ріо­не­ткою йо­го збо­че­них ім­пер­ських ба­жань, які не тіль­ки ні­чим не під­крі­пле­ні, а й пов­ні­стю де­валь­во­ва­ні не­мо­жли­ві­стю си­лою по­ши­ри­ти пра­ви­ла шо­ві­ні­сти­чно­го «рус­ско­го ми­ра» в Укра­ї­ні та ін­ших су­сі­дніх з Ро­сій­ською Фе­де­ра­ці­єю дер­жа­вах.

Ді­я­ми Пу­ті­на, як і всіх ін­ших ди­кта­то­рів, ке­рує страх втра­ти­ти вла­ду. Звід­си й на­ма­га­н­ня утри­ма­ти її за будь-яку ці­ну. Однак ігно­ру­ва­н­ня тен­ден­цій сві­то­во­го істо­ри­чно­го роз­ви­тку та іде­о­ло­гі­за­ція по­лі­ти­ки, ре­лі­гії і су­спіль­ної дум­ки в Ро­сії не змо­гли ком­пен­су­ва­ти стра­те­гі­чних пу­тін­ських про­ра­хун­ків в де­мон­стра­ції йо­го «лі­дер­ства».

По­при те, що ме­ха­нізм одер­жав­ле­ної про­па­ган­дист­ської ма­ши­ни за­ді­я­ний на пов­ну си­лу, а на­се­ле­н­ня нав’язли­во зом­бу­є­ться те­ле­ві­зо­ром, який роз­по­від­ає йо­му те, що во­но під­сві­до­мо хо­че по­чу­ти, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи для цьо­го про­сті сло­га­ни, пе­ре­сі­чні ро­сій­ські гро­ма­дя­ни все мен­ше ста­ли ве­сти­ся на від­вер­ту де­з­ін­фор­ма­цію і по­вто­рю­ва­н­ня бре­хні.

Ни­ні на­віть не ду­же по­лі­ти­чно про­су­ну­тим се­ре­днім ви­бор­цям Пу­ті­на все біль­ше стає зро­зумі­ло, що галь­мом на шля­ху до мо­дер­ні­за­ції Ро­сії, яку з та­ким па­фо­сом роз­пи­су­вав у ба­га­тьох сво­їх ви­сту­пах «лі­дер на­ції», є сам Пу­тін.

Пі­сля не­вда­лої спро­би в ча­си екс-пре­зи­ден­та Бо­ри­са Єль­ци­на при­ще­пи­ти де­мо­кра­тію до дре­ва пост­то­та­лі­тар­ної Ро­сії, си­сте­ма вла­ди да­ла «за­дній хід», вко­тре до­во­дя­чи, що не всі су­спіль­ства го­то­ві до то­го, щоб ав­то­ма­ти­чно ста­ти де­мо­кра­ти­чни­ми. Адже де­мо­кра­тія – це не про­сто про­ве­де­н­ня віль­них ви­бо­рів, а прийня­т­тя рі­зни­ці ду­мок ін­ших, які не обов’яз­ко­во ма­ють спів­па­да­ти з ва­ши­ми. Про­те ро­сі­я­нам важ­ко по­збу­ти­ся до­ві­чно­го пре­зи­ден­та, яко­го про­сто не­мо­жли­во пе­ре­о­бра­ти, бо він сам цьо­го не хо­че. При цьо­му він на­ма­га­є­ться кон­тро­лю­ва­ти в Ро­сії все: бю­ро­кра­ти­чний апа­рат, по­лі­ти­чні пар­тії, за­со­би ма­со­вої ін­фор­ма­ції, ре­лі­гій­ну вла­ду, ви­бо­ри, спец­слу­жби, по­лі­цію, ар­мію, про­ку­ра­ту­ру і су­ди.

Пу­тін на­віть про­бує кон­тро­лю­ва­ти дум­ки сво­їх спів­гро­ма­дян, ін­тер­нет і со­ці­аль­ні ме­ре­жі. Це пов’яза­но з тим, що в Мо­ско­вії тра­ди­ції утри­му­ва­ти під­вла­дне на­се­ле­н­ня в хо­лоп­сько­му ста­ні скла­да­ли­ся сто­лі­т­тя­ми. А за­лу­че­н­ня ре­лі­гії для кон­тро­лю, три­ма­н­ня в стра­ху і по­ко­рі су­спіль­ства бу­ло при­ду­ма­но не сьо­го­дні­шні­ми крем­лів­ця­ми. Так са­мо, як і ви­віль­не­н­ня «ка­сти пра­ви­те­лів» від не­об­хі­дно­сті до­три­ма­н­ня дер­жав­них за­ко­нів. Пе­ре­тво­рю­ю­чи цим фор­му­ва­н­ня пра­вил гри в по­лі­ти­ці на без­ме­жів’я вла­дно­го угру­по­ва­н­ня, яке не ви­знає жо­дних пра­вил, крім тих, які при­ду­ма­ло для ін­ших.

Цим і мо­жна по­ясни­ти те, що «Ім­пе­рія стра­ху» не ви­знає ані за­галь­но­прийня­тих ци­ві­лі­за­цій­них норм, ані за­ко­нів за­хі­дної де­мо­кра­тії, тим біль­ше не зби­ра­є­ться на них зва­жа­ти і їх ви­ко­ну­ва­ти. Її по­сту­ла­та­ми є «ре­лі­гія си­ли» і те­ро­ри­сти­чні ме­то­ди ре­а­лі­за­ції екс­пан­сіо­ніст­ських ці­лей по всьо­му сві­ті. І усе це по­трі­бно вра­ху­ва­ти тим, хто вва­жає, що Ро­сію мо­жна «пе­ре­ви­хо­ва­ти», і що з нею мо­жна «до­мо­ви­ти­ся».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.