КГБ про­ти укра­їн­ської ін­те­лі­ген­ції: роз­роб­ка спра­ви «Блок» у 1976 ро­ці

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Історія -

Від­по­від­но до вка­зі­вок КГБ СССР від 2 гру­дня 1975 ро­ку №2888, спів­ро­бі­тни­ки КГБ УССР при­ді­ля­ли ува­гу більш де­таль­но­му ви­вчен­ню зв’яз­ків фі­гу­ран­тів спра­ви «Блок», не­за­ле­жно від то­го про­яв­ля­ють во­ни актив­ність остан­нім ча­сом чи ні. Та­ким чи­ном, під час роз­роб­ки бу­ло ви­яв­ле­но 244 осо­би і за­галь­на кіль­кість їх з 1971 ро­ку ся­гну­ла 1074. З них 283 бу­ло «про­фі­ла­кто­ва­но», 31 – за­су­дже­но за «ан­ти­со­вєт­ську ді­яль­ність та об­брі­ху­ва­н­ня со­вєт­сько­го устрою», 24 – за ско­є­н­ня кри­мі­наль­них зло­чи­нів, 12 – ском­про­ме­то­ва­но, 9 – ви­сту­пи­ли у ЗМІ з «по­ка­я­н­ням». Крім то­го, 32 осо­би ви­бу­ли за ме­жі УССР, 87 – ви­яви­ли­ся не­пер­спе­ктив­ни­ми (ви­пад­ко­ви­ми зв’яз­ка­ми), 12 – по­мер­ло. 227 осіб з се­ре­до­ви­ща фі­гу­ран­тів спра­ви «Блок» бу­ло за­аген­ту­ре­но.

Ста­ном на лі­то 1976 ро­ку з 584 осіб, які за­ли­ша­ли­ся у роз­роб­ці, 296 ма­ли на­ціо­на­лі­сти­чні пе­ре­ко­на­н­ня й на них ве­ли­ся спра­ви опе­ра­тив­но­го облі­ку. Спів­ро­бі­тни­ки КГБ за­ува­жу­ва­ли, що ці осо­би «при­три­му­ю­ться та­кти­ки ви­чі­ку­ва­н­ня й су­ча­сне ста­но­ви­ще вва­жа­ють не­спри­я­тли­вим для про­ве­де­н­ня актив­ної ді­яль­но­сті». Ще 288 осо­би пе­ре­ві­ря­ли­ся без за­ве­де­н­ня справ, з них 77 – на пре­дмет опе­ра­тив­но­го ви­ко­ри­ста­н­ня (за­аген­ту­ре­н­ня).

Для бо­роть­би з фі­гу­ран­та­ми спра­ви «Блок» та на­бли­же­ни­ми до них осо­ба­ми, спів­ро­бі­тни­ки КГБ, з «бла­го­сло­ве­н­ня» ЦК Ком­пар­тії Укра­ї­ни, про­дов­жу­ва­ли вті­лю­ва­ти у жи­т­тя за­хо­ди про­фі­ла­кти­чно­го ха­ра­кте­ру. З ці­єю ме­тою зде­біль­шо­го ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли­ся за­со­би ма­со­вої ін­фор­ма­ції. Зокре­ма, ли­ше на За­хі­дній Укра­ї­ні, де про­жи­ва­ла зна­чна кіль­кість осіб з се­ре­до­ви­ща фі­гу­ран­тів «Бло­ку», про­тя­гом 19741976 ро­ків (хро­но­ло­гі­чно – за пів­то­ра ро­ки) бу­ло на­дру­ко­ва­но 584 стат­ті, 16 бро­шур, ор­га­ні­зо­ва­но 230 ра­діо та те­ле­пе­ре­дач, про­ве­де­но 325 те­ма­ти­чних ве­чо­рів й про­чи­та­но біль­ше 300 ле­кцій, спря­мо­ва­них на ви­сві­тле­н­ня «ре­а­кцій­ної су­тно­сті укра­їн­сько­го бур­жу­а­зно­го на­ціо­на­лі­зму».

24 ли­пня 1976 ро­ку на за­сі­дан­ні Ко­ле­гії КГБ УССР роз­гля­да­ло­ся пи­та­н­ня ре­а­лі­за­ції спра­ви «Блок». Зокре­ма, акцен­ту­ва­ла­ся ува­га на пе­ре­оцін­ці зна­че­н­ня за­хо­дів 1972-1973 ро­ків на осно­ві час­тко­вої ре­а­лі­за­ції спра­ви (ко­ли бу­ло про­ве­де­но аре­шти). Під впли­вом зов­ні­шніх чин­ни­ків та за­су­дже­них ан­ти­со­вє­тчи­ків де­які осо­би, які пе­ре­бу­ва­ли у роз­роб­ці КГБ ста­ном на 1976 рік, ви­йшли із ста­ну «роз­гу­бле­но­сті», по­жва­ви­ли кон­та­кти між со­бою, від­но­ви­ли зу­стрі­чі з пред­став­ни­ка­ми ОУН, які при­бу­ва­ли з-за кор­до­ну. Та­кож від­нов­ле­но друк та пе­ре­да­чу на За­хід сам­ви­да­ву, зокре­ма «Укра­їн­сько­го ві­сни­ка».

Під час Ко­ле­гії на­го­ло­шу­ва­ло­ся, що по­ді­бних ре­чей, за умо­ви пра­виль­но­го під­хо­ду до роз­роб­ки, бу­ти не по­вин­но. Про­сті­ше ка­жу­чи, КГБі­сти не роз­ра­хо­ву­ва­ли на те, що пі­сля аре­штів, «по­са­док» та ін­ших за­хо­дів про­ти фі­гу­ран­тів спра­ви «Блок» та їхніх близь­ких, зна­йду­ться ен­ту­зі­а­сти, які бу­дуть го­то­ві про­дов­жу­ва­ти цю ро­бо­ту. Се­ред ін­шо­го, на­го­ло­шу­ва­ло­ся на по­віль­но­сті й не­до­ста­тній яко­сті ро­бо­ти аген­ту­ри, «вна­слі­док чо­го не за­без­пе­чу­є­ться вча­сне ви­кри­т­тя їхніх за­ду­мів, по­пе­ре­дже­н­ня та зне­шко­дже­н­ня пра­кти­чної во­ро­жої ді­яль­но­сті».

Не­за­до­віль­ним та­кож був і ККД аген­тів, які пра­цю­ва­ли по спра­ві: «зна­чна ча­сти­на за­вер­бо­ва­ної се­ред зв’яз­ків об’єктів спра­ви аген­ту­ри у ви­рі­шен­ні вка­за­них зав­дань пра­кти­чно уча­сті не бе­ре, але актив­них за­хо­дів для по­ши­ре­н­ня її мо­жли­во­стей, більш ефе­ктив­но­го ви­ко­ри­ста­н­ня у роз­роб­ці, ви­хо­ван­ню, на­вчан­ню й пе­ре­вір­ці не здій­сню­є­ться». Се­ред ін­ших не­до­лі­ків та­кож ви­окрем­лю­ва­ло­ся пи­та­н­ня не­за­до­віль­ної ро­бо­ти з роз­шу­ку ред­ко­ле­гії «Укра­їн­сько­го ві­сни­ка».

Се­ред основ­них зав­дань для про­дов­же­н­ня ро­бо­ти що­до спра­ви «Блок», за рі­ше­н­ням Ко­ле­гії КГБ УССР, бу­ло «пе­ре­ви­хо­ва­н­ня» окре­мих осіб. У пер­шу чер­гу тих, хто за до­не­се­н­ня­ми аген­ту­ри вже «ко­ли­вав­ся» та мав пев­ні сум­ні­ви у до­ціль­но­сті про­ве­де­н­ня ан­ти­со­вєт­ської ді­яль­но­сті. В осно­ву та­ких за­хо­дів пе­ред­ба­ча­ло­ся по­кла­сти вже ви­про­бу­ва­ний ме­тод вста­нов­ле­н­ня опе­ра­тив­них кон­та­ктів спів­ро­бі­тни­ків КГБ з об’єкта­ми спра­ви для по­сту­по­во­го ідей­но­го пе­ре­ви­хо­ва­н­ня, пе­ре­ко­на­н­ня до ви­сту­пів у за­со­бах ма­со­вої ін­фор­ма­ції з «по­ка­я­н­ня­ми» про­ти ан­ти­со­вєт­ської ді­яль­но­сті та укра­їн­сько­го на­ціо­на­лі­зму. В іде­а­лі, та­кі осо­би пла­ну­ва­ли­ся для вер­бов­ки й аген­тур­но­го ви­ко­ри­ста­н­ня. До то­го ж у КГБ чу­до­во ро­зумі­ли, що по­ява хоч одні­єї пу­блі­ка­ції за під­пи­сом цих пред­став­ни­ків укра­їн­ської ін­те­лі­ген­ції ком­про­ме­ту­ва­ла їх і ви­во­ди­ла по­за ме­жі ор­га­ні­зо­ва­но­го спро­ти­ву.

До де­ко­го з фі­гу­ран­тів спра­ви, зокре­ма до Сві­тли­чної, За­ли­ва­хи й Па­шко, КГБі­сти не по­спі­ша­ли на­прав­ля­ти опе­ра­тив­ни­ків. Ро­зу­мі­ю­чи, що на кон­та­кти з держ­без­пе­кою ці лю­ди не пі­дуть, тут пла­ну­ва­ло­ся ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ін­шу та­кти­ку. Че­рез під­го­тов­ле­них аген­тів і до­ві­ре­них осіб пла­ну­ва­ло­ся стри­му­ю­че впли­ва­ти на них, за­охо­чу­ва­ти до актив­ної твор­чої, на­у­ко­вої та су­спіль­ної ро­бо­ти (в «пра­виль­но­му» ру­слі). Де­хто мав бу­ти під­ве­де­ний до дум­ки про не­об­хі­дність яв­ки з по­вин­ною до КГБ та пу­блі­чно­го за­су­дже­н­ня укра­їн­сько­го на­ціо­на­лі­зму.

Ви­окрем­лю­ва­ли КГБі­сти гру­пу «на­ціо­на­лі­стів-фа­на­ти­ків». До них за­ра­хо­ву­ва­ли Ко­цю­бин­ську, Ан­то­нен­ка-Да­ви­до­ви­ча, Сві­тли­чну, Че­ре­дни­чен­ків, Ме­шко, Ки­ри­чен­ко, Го­ри­нів, Хма­ру то­що. Що­до них у КГБ не бу­ло жо­дної впев­не­но­сті у «пе­ре­ви­хо­ван­ні». Основ­на ува­га тут зо­се- ре­джу­ва­ла­ся на здій­снен­ні їхньої ком­про­ме­та­ції пе­ред за­кор­дон­ни­ми цен­тра­ми спро­ти­ву со­вєт­ській си­сте­мі (зокре­ма, ОУН), одно­дум­ця­ми й гро­мад­ські­стю. За­для цьо­го пла­ну­ва­ло­ся по­ши­рю­ва­ти чу­тки про зв’язок цих осіб з ОУН ли­ше з ме­тою осо­би­стої на­жи­ви, про амо­раль­ну по­ве­дін­ку, спе­ку­ля­тив­ні дії то­що. Де­ко­го на­віть пла­ну­ва­ло­ся за­а­ре­шту­ва­ти на під­ста­ві за­галь­но­кри­мі­наль­них ста­тей для «під­твер­дже­н­ня» чу­ток.

Пе­ре­ви­хо­ва­ти «фа­на­ти­ків» Ба­дзьо та Шев­чен­ків у КГБ на­віть і не спо­ді­ва­ли­ся. Для них бу­ло роз­ро­бле­но план ро­бо­ти, за яким у під­сум­ку ма­ли за­а­ре­шту­ва­ти за «ан­ти­со­вєт­ську» ді­яль­ність. Зро­би­ти це не­об­хі­дно бу­ло «по­ки ці осо­би не ста­ли ві­до­ми­ми на За­хо­ді й не пе­ре­тво­ри­ли­ся в но­вих лі­де­рів на­ціо­на­лі­сти­чних від­ще­пен­ців».

У КГБ вва­жа­ли, що ре­а­лі­за­ція та­ко­го пла­ну дій до­зво­лить про­тя­гом ро­ку-пів­то­ра при­ду­ши­ти рух спро­ти­ву та роз­кла­сти йо­го зсе­ре­ди­ни. Ко­мі­те­тчи­ки по­спі­ша­ли, оскіль­ки за два-три ро­ки з ув’язне­н­ня ма­ли по­вер­ну­ти­ся лі­де­ри спро­ти­ву (Мо­роз, Сві­тли­чний, Чор­но­віл й ін­ші). Пі­сля звіль­не­н­ня, за за­ду­мом КГБ, во­ни не ма­ли отри­ма­ти на те­ри­то­рії УССР жо­дної під­трим­ки та до­по­мо­ги.

Що сто­су­є­ться са­мої спра­ви «Блок», у КГБ пла­ну­ва­ли її за­кри­ти. Що­прав­да, ли­ше за умо­ви успі­хів на ни­ві «пе­ре­ко­нань та пе­ре­ви­хо­ва­н­ня». Не ви­клю­ча­ла­ся мо­жли­вість за­ве­де­н­ня ін­ших, дрі­бні­ших справ у Ки­є­ві та Льво­ві на окре­мих лі­де­рів та лю­дей, які нав­ко­ло них гур­ту­ва­ли­ся. Перш за все, на тих, хто й да­лі на­ма­гав­ся три­ма­ти зв’язок із за­кор­дон­ни­ми осе­ред­ка­ми ОУН.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.