Ні за­бу­т­тя, ні про­ще­н­ня! (до 85-річ­чя від­зна­че­н­ня Го­ло­до­мо­ру 1932–1933 ро­ків в Укра­ї­ні)

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Панорама - На­дія Ли­хо­лоб, го­лов­ний ар­хі­віст ЦДАЗУ, для УІС «... то бу­ла й справ­ді без­кров­на, не­рів­на, лю­до­мор­ська вій­на про­ти ці­ло­го на­ро­ду, та­ко­го пра­цьо­ви­то­го, мир­но­го й ціл­ком без­вин­но­го. Ви­рі­ше­но бу­ло го­ло­дом ви­мо­ри­ти йо­го, ви­ни­щи­ти роз­бра­том, во­ро­жне­чею, роз­ру

Три Го­ло­до­мо­ри за­зна­ла Укра­ї­на під час па­ну­ва­н­ня ко­му­ні­сти­чно­го ре­жи­му, але дру­гий був на­йма­со­ві­шим, най­жор­сто­кі­шим і ви­зна­ним на між­на­ро­дно­му рів­ні Го­ло­до­мо­ром, що був сві­до­мо ство­ре­ний ста­лін­ським ре­жи­мом у 1932–1933 рр.

Олесь Гон­чар у пе­ред­мо­ві до кни­ги Оле­ксан­дра Мі­щен­ка «Без­кров­на вій­на» пи­сав:

Лю­ди вми­ра­ли на пло­дю­чих укра­їн­ських чор­но­зе­мах, вми­ра­ли про­сто по­ля, у хо­ло­дних ха­тах і про­мер­злих вок­за­лах, на мі­ських ву­ли­цях, ги­ну­ли по­о­дин­ці і сім’ями, ви­ми­ра­ли ці­лі се­ла. На ме­жі 1932–1933-х ро­ків укра­їн­ське се­лян­ство вже не ма­ло жо­дних хар­чів. За свід­че­н­ня­ми оче­вид­ців, спе­ці­аль­ні за­го­ни за­би­ра­ли не ли­ше остан­нє зер­но, але й кру­пу, ква­со­лю, кар­то­плю, го­рох, на­віть на­сі­н­ня кві­тів, ви­йма­ли з пе­чей зва­ре­ну пі­сну стра­ву і ви­ли­ва­ли на до­лів­ку на очах го­ло­дних ді­тей... У се­лах лю­ди по­їли всіх ко­тів і со­бак, ло­ви­ли ди­ких пта­хів, хов­ра­хів, про­бу­ва­ли їсти по­ро­жні ка­ча­ни від ку­ку­ру­дзи, пе­ре­ва­ре­ний бур’ян, ли­стя з де­рев, вер­бо­ві ко­ти­ки, су­цві­т­тя ли­пи то­що, але це не ря­ту­ва­ло.

Жа­хли­вий 1933 рік уві­йшов в істо­рію не як на­слі­док ста­гна­ції еко­но­мі­ки в Укра­ї­ні, а як нав­ми­сне на­ма­га­н­ня зло­ми­ти дух і хре­бет укра­їн­ській на­ції, зни­щи­ти со­ці­аль­ну ба­зу на­ціо­наль­но­па­трі­о­ти­чно­го ру­ху за не­за­ле­жну і со­бор­ну Укра­ї­ну.

Наразі до­слі­дни­ки на­зи­ва­ють рі­зні ци­фри за­ги­блих укра­їн­ців під час Го­ло­до­мо­ру 1932– 1933 рр., але хоч якою бу­де оста­то­чна ци­фра, мо­ва йде про МІЛЬ­ЙО­НИ без­не­вин­них жертв – ста­рих, мо­ло­дих, ді­тей і ще не­на­ро­дже­них!

У ра­дян­ські ча­си роз­мо­ви про го­лод в Укра­ї­ні роз­ці­ню­ва­ли­ся як на­клеп на ра­дян­ську вла­ду, в СРСР на той час істо­ри­кам до­зво­ля­ли го­во­ри­ти ли­ше про «тру­дно­щі з про­до­воль­ством». Уго­лос же го­во­ри­ти про ці по­дії в Укра­ї­ні по­ча­ли тіль­ки за ча­сів її не­за­ле­жно­сті, пе­ре­д­усім зав­дя­ки за­хі­дним вче­ним та до­слі­дни­кам укра­їн­ської ді­а­спо­ри.

Мас­шта­би тра­ге­дії в Укра­ї­ні бу­ли та­кі, що не мо­гли за­ли­ши­ти­ся не­по­мі­че­ни­ми на За­хо­ді. Про­те то­го­ча­сна за­ру­бі­жна пре­са, за ви­ня­тком укра­їн­ських емі­гра­цій­них ви­дань, пи­та­н­ня го­ло­ду в Укра­ї­ні не від­окрем­лю­ва­ла від за­галь­ної тра­ге­дії ра­дян­ської дер­жа­ви. Пер­шість у роз­крит­ті цьо­го зло­чи­ну на­ле­жить ди­пло­ма­там, жур­на­лі­стам, які бу­ли свід­ка­ми тих по­дій. Ре­зо­нан­сною на той час у за­хі­дно­му сві­ті ста­ла се­рія ста­тей жур­на­лі­стів Мал­коль­ма Маг­ге­рі­джа та Га­ре­та Джон­са, які впер­ше у за­хі­дній пре­сі за­яви­ли, що в Укра­ї­ні у 1932–1933 рр. від­був­ся Ве­ли­кий Го­лод (газ.

Вже пі­зні­ше, в ін­терв’ю з жур­на­лі­стом Бо­г­да­ном На­гай­лом у бе­ре­зні 1983 р. (Ро­бер­тс­брідж, Ве­ли­ка Бри­та­нія), М.Маг­ге­рідж ска­зав:

До ре­чі, са­ме пі­сля пу­блі­ка­цій у за­ру­бі­жній пре­сі про го­лод в Укра­ї­ні, бу­ло під­пи­са­но по­ста­но­ву ЦК ВКП (б) від 23 лю­то­го 1933 р., якою обме­жу­вав­ся до­ступ жур­на­лі­стів на окре­мі те­ри­то­рії СРСР.

До по­дій Го­ло­до­мо­ру бу­ла при­ку­та й за­хі­дно­укра­їн­ська пре­са (зокре­ма ча­со­пи­си «Но­вая зо­ря», «Ме­та», «За Укра­ї­ну» та ін.), яка вже з кін­ця 1932 р. ря­сні­ла по­ві­дом­ле­н­ня­ми про го­лод в Схі­дній Укра­ї­ні. У жов­тні 1933 р. у Львів­сько­му дво­ти­жне­ви­ку «За Укра­ї­ну» пу­блі­ку­є­ться «Мапа Го­ло­ду на Укра­ї­ні» з пер­ши­ми уза­галь­не­н­ня­ми про най­більш по­стра­жда­лі від го­ло­ду ре­гіо­ни Укра­ї­ни.

Ва­го­мий вплив на су­спіль­ну дум­ку за­хі­дно­укра­їн­сько­го на­се­ле­н­ня та За­хі­дної Єв­ро­пи ма­ла ві­до­зва ми­тро­по­ли­та УГКЦ Ан­дрея Ше­пти­цько­го «Укра­ї­на в пе­ред­смер­тних су­до­ро­гах» від 24 ли­пня 1933 р. Що й спо­ну­ка­ло до ство­ре­н­ня рі­зно­ма­ні­тних гро­мад­ських ко­мі­те­тів, ін­сти­ту­цій по­ря­тун­ку жертв Го­ло­до­мо­ру Схі­дної Укра­ї­ни.

Укра­їн­ська спіль­но­та з кра­їн За­хі­дної Єв­ро­пи та Пів­ні­чної Аме­ри­ки на­ма­га­ла­ся при­вер­ну­ти ува­гу сві­то­вої гро­мад­сько­сті до ка­та­стро­фи, яку вчи­нив ко­му­ні­сти­чний ре­жим. Як свід­чать до­ку­мен­ти, що збе­рі­га­ю­ться у Цен­траль­но­му дер­жав­но­му ар­хі­ві за­ру­бі­жної укра­ї­ні­ки (да­лі – ЦДАЗУ), уже в 1932–1933 рр. укра­їн­ськи­ми емі­гран­та­ми у США, Ка­на­ді та За­хі­дній Єв­ро­пі ство­рю­ю­ться до­по­мо­го­ві ко­мі­те­ти і фон­ди з ор­га­ні­за­ції до­по­мо­ги го­ло­ду­ю­чим укра­їн­цям, над­си­ла­ю­ться ме­мо­ран­ду­ми і звер­не­н­ня до між­на­ро­дних ор­га­ні­за­цій та

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.