Кіль­кість про­е­ктів Крем­ля зро­стає

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Політика - На­за­рій За­ноз

На­пе­ре­до­дні п’ятої рі­чни­ці Ре­во­лю­ції гі­дно­сті укра­їн­ський ін­фор­ма­цій­ний про­стір за­по­ло­ни­ли но­ви­ни про роз­кол у ла­вах ко­ли­шніх ре­гіо­на­лів: Юрія Бой­ка та Сер­гія Льо­во­чкі­на ви­гна­ли із фра­кції «Опо­зи­цій­но­го бло­ку» за со­юз із Ва­ди­мом Ра­бі­но­ви­чем та Ві­кто­ром Ме­двед­чу­ком.

З одно­го бо­ку, на­чеб­то ціл­ком по­зи­тив­на но­ви­на для укра­їн­сько­го су­спіль­ства, май­же по­да­ру­нок, якщо зва­жа­ти на да­ту, – про­ро­сій­ські си­ли да­ли трі­щи­ну й роз­сва­ри­ли­ся. Це мо­же змен­ши­ти їхні шан­си на по­тра­пля­н­ня до пар­ла­мен­ту май­бу­тньо­го скли­ка­н­ня, адже бо­ро­ти­му­ться за один і той ж еле­кто­рат.

З ін­шо­го – за­мість то­го, аби крем­лів­ські про­е­кти згор­та­ли­ся й від­прав­ля­ли­ся шу­ка­ти со­бі кра­щої до­лі по око­ли­цях Ро­сто­ва, їхня кіль­кість зро­стає, мов пу­стель­ний пі­сок, що за­хо­плює но­ві те­ри­то­рії, якщо не чи­ни­ти йо­му спро­тив.

До то­го ж, ко­ли­шні ре­гіо­на­ли ма­ють все біль­ше смі­ли­во­сті й на­хаб­ства. Во­ни зов­сім за­бу­ли те від­чу­т­тя роз­гу­бле­но­сті й стра­ху, ко­тре су­про­во­джу­ва­ло їх пі­сля Єв­ро­май­да­ну, що за ско­є­не отри­ма­ють згі­дно із «за­слу­га­ми». Во­ни вже не пла­чуть по­ка­ян­но в ефі­рах, ви­прав­до­ву­ю­чись тим, що бу­ли лиш гвин­ти­ка­ми в си­сте­мі Яну­ко­ви­ча.

На­то­мість ма­ють на­хаб­ство ци­ні­чно за­пе­ре­чу­ва­ти те, що Ро­сія – агре­сор, про­па­гу­ва­ти «мир», під яким слід ро­зу­мі­ти пов­ну ка­пі­ту­ля­цію пе­ред Крем­лем. Пе­ре­слі­ду­ва­ти акти­ві­стів. Во­ни від­чу­ли вла­сну без­кар­ність й все ча­сті­ше ви­ри­на­ють не ли­ше в чер­го­вих про­е­ктах Мо­скви чи в пар­тії вла­ди, а й в ін­ших по­лі­тси­лах.

Во­ни збіль­шу­ють не ли­ше вла­сну при­су­тність на те­ле­е­фі­рах, а й при­дба­ва­ють ка­на­ли, аби за­би­ва­ти ро­сій­ською про­па­ган­дою та ін­шою ахі­не­єю го­ло­ви укра­їн­ців.

Збіль­ше­н­ня кіль­ко­сті ексре­гіо­на­лів у пу­блі­чно­му про­сто­рі, зро­ста­н­ня їхньої кіль­ко­сті в «усе­мо­жли­вих» по­лі­ти­чних про­е­ктах свід­чить про те, що ста­рі пра­ви­ла зно­ву ді­ють. Що си­сте­ма не ли­ше не змі­ни­ла­ся, а по­вер- ну­ла­ся в до­ре­во­лю­цій­ний стан. Що за зло­чи­ни Май­да­ну ні­хто із по­лі­ти­ків так і не по­ніс на­ле­жно­го по­ка­ра­н­ня. Що за­без­пе­че­н­ня ре­зуль­та­ту для ча­сти­ни про­укра­їн­ських про­е­ктів ва­жли­ві­ше, ніж ідеї. Бо ці лю­ди є ла­кму­со­ви­ми па­пір­ця­ми ста­ну справ у кра­ї­ні, і збіль­ше­н­ня їхньої кон­цен­тра­ції свід­чить про не­здо­ро­ві тен­ден­ції. Із на­бли­же­н­ням ви­бо­рів, ко­трі так і не ста­ли свя­том де­мо­кра­тії, зно­ву вар­то очі­ку­ва­ти під­ку­пів, ма­хі­на­цій то­що, хоч і в мен­ших мас­шта­бах, ніж за бі­ло-бла­ки­тних ча­сів.

Тож ду­же по­ка­зо­вим ста­не по­ве­дін­ка но­вої вла­ди що­до всіх цих про­фе­сій­них лю­би­те­лів Крем­ля. Її мо­жна спро­гно­зу­ва­ти вже – ні­чо­го сер­йо­зно­го ко­ли­шнім ре­гіо­на­лам не за­гро­жує. Хі­ба що кіль­ка жир­них по­сад, але вже в іпо­ста­сі пред­став­ни­ків по­лі­тсил-пе­ре­мож­ців, до ко­трих при­єд­на­ю­ться за пер­шої ж на­го­ди. Бо во­ни чу­до­во зна­ють, ку­ди ві­тер дме.

Все це лиш під­твер­джує те­зу: геть ста­ру ге­не­ра­цію. По­трі­бно мі­ня­ти не ли­ше ви­бор­чу си­сте­му, а й по­лі­ти­ків та пра­ви­ла. Під­хо­ди й лю­дей, ко­трі по ко­лу та­су­ю­ться в ко­ло­ді ві­тчи­зня­ної по­лі­ти­чної сце­ни. Бо все, що за­сто­ю­є­ться, має зда­тність по­га­но па­хну­ти.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.