З мо­ска­ля­ми не­ма спіль­ної мо­ви

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Політика -

1 сі­чня ви­пов­ню­є­ться 110 ро­ків з дня на­ро­дже­н­ня лі­де­ра ОУН Сте­па­на Бан­де­ри. Це ім’я ста­ло сим­во­лом без­ком­про­мі­сної бо­роть­би за сво­бо­ду Укра­ї­ни та ін­ших по­не­во­ле­них на­ро­дів. Ця по­стать во­дно­час ста­ла по­стра­хом для во­ро­гів Укра­ї­ни. Де­ся­ти­лі­т­тя­ми во­ни до­кла­да­ють ма­кси­мум зу­силь для де­мо­ні­за­ції, очор­ню­ва­н­ня та об­брі­ху­ва­н­ня Про­від­ни­ка, не гре­бу­ю­чи най­пі­длі­ши­ми за­со­ба­ми, ро­зу­мі­ю­чи, що йо­го при­клад мо­бі­лі­зує но­ві по­ко­лі­н­ня бор­ців, зна­ю­чи, що йо­го твор­ча спад­щи­на за­ли­ша­є­ться акту­аль­ною і слу­жить орі­єн­ти­ром у бо­роть­бі за сво­бо­ду на­ро­дів і лю­ди­ни.

Вукра­їн­ській по­лі­ти­ці вже дав­но устій­ни­ла­ся одно­ду­шна не­га­тив­на по­ста­ва до всіх, яв­них чи за­ма­ско­ва­них, на­ма­гань впряг­ти укра­їн­ську спра­ву до мо­сков­сько­го ім­пе­рі­а­лі­сти­чно­го во­за. Всю­ди, по­за за­ся­гом мо­сков­сько­го на­силь­ства, укра­їн­ська на­ціо­наль­на спіль­но­та ста­ви­ться до то­го ро­ду мо­сков­ських за­тій так, як зви­чай­но до во­ро­жих по­чи­нів. І ко­жна спро­ба з бо­ку мо­ска­лів зро­би­ти ви­лім в укра­їн­сько­му фрон­ті є ціл­ком без­на­дій­на.

В пер­шу чер­гу му­си­мо ка­те­го­ри­чно від­ки­да­ти ко­жну су­ге­стію, щоб на­шу по­ста­ву су­про­ти будь-яких мо­сков­ських пла­нів, акцій і сил тра­кту­ва­ти в ін­шій пло­щи­ні, ніж з по­зи­ції укра­їн­ської ви­зволь­ної бо­роть­би і по­лі­ти­ки. Ко­ли хтось на­ма­га­є­ться транс­фор­му­ва­ти це на від­но­ше­н­ня між на­ми і США, то цьо­го не мо­жна ані вва­жа­ти за по­ва­жне став­ле­н­ня спра­ви, ані тим більш до та­ко­го став­ле­н­ня до­сто­со­ву­ва­ти­ся. Бо став­ле­н­ня до Мо­скви, до мо­сков­ської на­ції і дер­жав­но­сті, до всіх скла­дни­ків і форм мо­сков­сько­го ім­пе­рі­а­лі­зму – це ви­ро­сле з ві­ко­вої істо­рії, основ­не пи­та­н­ня жи­т­тя і роз­ви­тку укра­їн­ської на­ції. Во­но сто­їть у нас на пер­шо­му пла­ні. На­то­мість акту­аль­на кон­це­пція по­лі­ти­ки США в пси­хо­ло­гі­чній вій­ні з боль­ше­ви­змом – це пи­та­н­ня тіль­ки по­лі­ти­чної та­кти­ки і то ду­же сум­нів­ної. Аме­ри­кан­ська акція по лі­нії єди­но­не­ді­лим­ській – це, з по­гля­ду укра­їн­ських ви­зволь­них зма­гань, яви­ще тіль­ки кон’юн­ктур­но­го зна­че­н­ня, не­за­ле­жно від її мо­жли­вої на­ту­ги і ча­су три­ва­н­ня.

Пи­та­н­ня на­шо­го від­но­ше­н­ня до рі­зних мо­сков­ських сил і акцій, які за­тор­ку­ють укра­їн­ські спра­ви, зокре­ма ви­зволь­ні зма­га­н­ня і са­мо­стій­ність Укра­ї­ни під будь-яким огля­дом, оці­ню­є­мо, ви­рі­шу­є­мо і ре­а­лі­зу­є­мо тіль­ки згі­дно з укра­їн­ською ра­ці­єю. На суть та­ко­го на­шо­го від­но­ше­н­ня не мо­жуть ма­ти впли­ву ці об­ста­ви­ни, що озна­че­ні мо­сков­ські акції ви­сту­па­ють у спле­тен­ні з акці­я­ми тре­тіх сил, або ма­ють від них під­трим­ку, хоч би нам на­віть ду­же за­ле­жа­ло на до­брих вза­є­ми­нах з ти­ми си­ла­ми.

Акція зга­да­них аме­ри­кан­ських кіл зно­ву ста­вить пе­ред укра­їн­ськи­ми по­лі­ти­чни­ми си­ла­ми за кор­до­ном спра­ву спів­дії з мо­сков­ськи­ми про­ти­ко­му­ні­сти­чни­ми, але ім­пе­рі­а­лі­сти­чни­ми се­ре­до­ви­ща­ми. Зміст одно­рі­дної від­по­віді всіх укра­їн­ських са­мо­стій­ни­цьких сил у та­кій за­са­дни­чій спра­ві ви­зволь­ної по­лі­ти­ки не мо­же до­сто­су­ва­тись до ба­жа­н­ня за­ці­кав­ле­них чу­жо­сто­рон­ніх чин­ни­ків, ані до то­го, чим во­ни під­пи­ра­ють свої ба­жа­н­ня. Ця від­по­відь пе­ре­рі­ше­на са­мою при­ро­дою, ці­ля­ми і по­ло­же­н­ням обох справ­жніх пар­тне­рів: укра­їн­сько­го і мо­сков­сько­го.

Ці­лі ви­зволь­них зма­гань Укра­ї­ни і со­ю­зних на­ро­дів є не­змін­ні і ціл­ком ви­ра­зні: пов­не ви­зво­ле­н­ня від за­гар­бни­цько­го і на­силь­ни­цько­го ім­пе­рі­а­лі­зму мо­сков­ської на­ції в ці­ло­му і йо­го те­пе­рі­шньої фор­ми, боль­ше­ви­зму – зокре­ма. Зни­ще­н­ня ко­му­ні­сти­чної си­сте­ми й ре­жи­му. Пов­ний роз­рив будь-яких пов’язань із Ро­сі­єю. По­бу­до­ва су­ве­рен­них на­ціо­наль­них дер­жав на етно­гра­фі­чно­му про­сто­рі ко­жно­го на­ро­ду.

Істо­ри­чний до­свід пе­ре­кон­ли­во по­вчає нас, що Ро­сія при всіх вну­трі­шніх пе­ре­мі­нах ні­ко­ли не змі­ня­ла, ні не по­сла­блю­ва­ла сво­го ім­пе­рі­а­лі­зму – го­ну за­гар­бу­ва­ти, ви­зи­ску­ва­ти й ни­щи­ти ін­ші на­ро­ди, зокре­ма укра­їн­ський. Вна­слі­док на­ціо­наль­но­го по­не­во­ле­н­ня Укра­ї­на, як теж ін­ші на­ро­ди в та­ко­му ж ста­но­ви­щі за­зна­ли са­ме най­гір­ших лих, з-по­між усіх тих, що ни­ми від­зна­ча­лась ко­жна до­цьо­го­ча­сна мо­сков­ська дер­жав­но-по­лі­ти­чна і су­спіль­на си­сте­ма.

Ко­жний ре­жим мо­сков­ської тюр­ми на­ро­дів зо­се­ре­джу­вав свої си­ли, всі най­жор­сто­кі­ші за­со­би для то­го, щоб втри­ма­ти та за­крі­пи­ти по­не­во­ле­н­ня, по­гра­бу­ва­н­ня і ни­ще­н­ня Укра­ї­ни й ін­ших на­ро­дів. Мо­сков­ський на­рід не тіль­ки не про­ти­ста­вив­ся то­му, але в ці­ло­му був і за­ли­шив­ся но­сі­єм цьо­го ім­пе­рі­а­лі­зму. Ри­ва­лі­зу­ю­чі за вла­ду си­сте­ми і си­ли в Ро­сії, на­ма­га­ю­чись з’єд­на­ти со­бі сим­па­тії біль­шо­сті мо­сков­сько­го на­ро­ду і пля­му­ю­чи не­по­пу­ляр­ні ри­си про­тив­ни­ка, зав­жди су­пер­ни­ча­ли між со­бою в то­му, хто з них здо­бу­де біль­ше для ро­сій­сько­го ім­пе­рі­а­лі­зму. Ко­жна мо­сков­ська дер­жа­ва, як цар­ська, так де­мо­кра­ти­чна і боль­ше­ви­цька, зав­жди по­слу­го­ву­ва­лись під­сту­пом і ві­ро­лом­ні­стю су­про­ти Укра­ї­ни й ін­ших на­ро­дів, і ко­жну фор­му со­ю­зу пе­ре­тво­рю­ва­ла в най­жа­хли­ві­ше по­не­во­ле­н­ня. От­же, во­ро­гом був не тіль­ки да­ний ре­жим – цар­ський, чи боль­ше­ви­цький, не тіль­ки дер­жав­на і су­спіль­на си­сте­ма, а са­ма мо­сков­ська на­ція, на­ві­же­на бі­са­ми ім­пе­рі­а­лі­зму, жа­до­бою бу­ти все біль­шою, мо­гу­тні­шою, ба­га­ті­шою, але не вла­сним ро­стом, а ко­штом по­не­во­ле­н­ня ін­ших на­ро­дів, їх по­гра­бу­ва­н­ням і всмо­кту­ва­н­ням у се­бе.

Ме­та на­ших ви­зволь­них зма­гань – пов­не уне­за­ле­жне­н­ня від Мо­скви че­рез по­бу­до­ву Су­ве­рен­ної Со­бор­ної Укра­їн­ської Дер­жа­ви, – не мо­же бу­ти ні­чим під­мі­не­на. Са­ма змі­на ре­жи­му й устрою Ро­сії, при будь-яко­му уза­ле­жнен­ні від неї Укра­ї­ни, не є ані су­т­тю, ані ета­пом укра­їн­сько­го ви­зво­ле­н­ня. Су- ча­сна ви­зволь­на бо­роть­ба укра­їн­сько­го на­ро­ду з боль­ше­ви­цькою Мо­сквою є одно­ча­сно бо­роть­бою з ім­пе­рі­а­лі­змом мо­сков­ської на­ції вза­га­лі, так, як боль­ше­визм є фор­мою і ви­тво­ром цьо­го ім­пе­рі­а­лі­зму.

Укра­ї­на мо­же тво­ри­ти спіль­ний про­ти­боль­ше­ви­цький фронт з та­ки­ми чу­жи­ми си­ла­ми, які по­зи­тив­но став­ля­ться не тіль­ки до са­мої бо­роть­би, але і до на­ших ви­зволь­них ці­лей, та во­ю­ю­чи про­ти спіль­но­го во­ро­га, не ма­ють во­ро­жих на­мі­рів що­до Укра­ї­ни. Та­кий при­ро­дний і ор­га­ні­зо­ва­ний спіль­ний фронт тво­рять по­не­во­ле­ні Мо­сквою на­ро­ди.

За­те ж не­має та­ких мо­сков­ських сил, які по­зи­тив­но ста­ви­ли­ся б до са­мо­стій­ни­цьких зма­гань Укра­ї­ни і її со­ю­зни­ків, які про­ти­ста­ви­лись би ім­пе­рі­а­лі­сти­чним ді­ям і тен­ден­ці­ям Мо­сков­щи­ни. Мо­сков­ські про­ти­боль­ше­ви­цькі те­чії і на­строї є про­ти са­мо­го ре­жи­му, про­ти ко­му­ні­сти­чно­го ла­ду і си­сте­ми, а не про­ти на­ціо­наль­но-по­лі­ти­чно­го по­не­во­ле­н­ня ін­ших на­ро­дів. Рі­зні емі­гра­цій­ні мо­сков­ські пар­тії й ор­га­ні­за­ції, при сво­є­му де­кла­ра­тив­но­му про­ти­боль­ше­ви­цько­му на­став­лен­ні, свою фа­кти­чну ді­яль­ність зо­се­ре­джу­ють на по­бо­рю­ван­ні укра­їн­сько­го са­мо­стій­ни­цько­го ру­ху. Та­ким чи­ном, ко­ли йде про втри­ма­н­ня мо­сков­ської ім­пе­рії, во­ни зма­га­ють до то­го са­мо­го, що й боль­ше­ви­ки і до­пов­ня­ють їх ро­бо­ту там, де не ся­га­ють боль­ше­ви­цькі ру­ки. В цьо­му існує фа­кти­чний по­діл ро­лі між дво­ма ри­ва­лі­зу­ю­чи­ми фор­ма­ми мо­сков­сько­го ім­пе­рі­а­лі­зму.

Пов­то­рю­є­ться істо­рія 19171920 ро­ків, ко­ли бі­лі і чер­во­ні мо­сков­ські си­ли, не зва­жа­ю­чи на най­біль­шу вза­єм­ну во­ро­жне­чу, одна­ко­во звер­та­ли свої го­лов­ні си­ли на зни­ще­н­ня са­мо­стій­но­сті Укра­ї­ни та ін­ших від­нов­ле­них на­ціо­наль­них дер­жав. Де­ні­кін узяв усю по­міч за­хі­дних дер­жав, при­зна­че­ну на бо­роть­бу з боль­ше­ви­змом, і по­вер­нув її го­лов­ним чи­ном про­ти Укра­їн­ських Ар­мій, що сто­я­ли в бо­роть­бі з цим же боль­ше­ви­змом. Так са­мо те­пер мо­сков­ські ім­пе­рі­а­лі­сти на емі­гра­ції, під фор­мою про­ти­боль­ше­ви­цької акції і спіль­но­го фрон­ту, на­ма­га­ю­ться за­хо­пи­ти під свій вплив по­лі­ти­ку за­хі­дних дер­жав на цьо­му від­тин­ку та ске­ру­ва­ти їх акцію на єди­но­не­ді­лим­ські рей­ки, на шко­ду ви­зволь­ним зма­га­н­ням Укра­ї­ни та всіх по­не­во­ле­них Мо­сквою на­ро­дів. Во­ни на­ма­га­ю­ться зі­пхну­ти спра­ву дер­жав­ної са­мо­стій­но­сті Укра­ї­ни з по­лі­ти­чно­го обрію й утвер­ди­ти у сві­то­вій по­лі­ти­ці пе­ре­ко­на­н­ня, що ні­би­то

З на­го­ди юві­лею про­по­ну­є­мо про­гра­мо­ву ста­т­тю, на­пи­са­ну Бан­де­рою ще в 1952 ро­ці.

Ред.

су­т­тю ці­ло­го про­ти­боль­ше­ви­цько­го зма­га­н­ня є тіль­ки спра­ва усу­не­н­ня ко­му­ні­сти­чно­го ре­жи­му і си­сте­ми, а са­мо­збе­ре­же­н­ня мо­сков­ської ім­пе­рії не під­ля­гає жо­дній дис­ку­сії.

Укра­їн­ська са­мо­стій­ни­цька по­лі­ти­ка му­сить зро­би­ти на­ле­жні ви­снов­ки з то­го фа­кту, що в мо­сков­сько­му та­бо­рі існу­ють тіль­ки си­ли край­ньо во­ро­жі спра­ві дер­жав­ної са­мо­стій­но­сті Укра­ї­ни, і що під цим огля­дом на­да­лі ма­є­мо спра­ву з одно­стай­ним фрон­том боль­ше­ви­ків й ан­ти­ко­му­ні­сти­чних мо­сков­ських ім­пе­рі­а­лі­стів. В та­кій си­ту­а­ції ко­жне на­ма­га­н­ня зве­сти укра­їн­ську по­лі­ти­ку до спіль­них по­зи­цій з мо­сков­ськи­ми ан­ти­ре­жим­ни­ми си­ла­ми є рів­но­зна­чне з на­ма­га­н­ням до­ве­сти до ка­пі­ту­ля­ції укра­їн­ських ви­зволь­них зма­гань пе­ред мо­сков­ським ім­пе­рі­а­лі­змом. Будь-які зв’яз­ки з во­ро­гом на та­кій пла­тфор­мі ка­пі­ту­лян­ства бу­ли б зло­чи­ном на­ціо­наль­ної зра­ди.

Як по мо­сков­сько­му бо­ці не­має ін­ших ді­ю­чих сил, тіль­ки ім­пе­рі­а­лі­сти­чні, що най­більш во­ро­жо став­ля­ться до ви­зволь­них зма­гань Укра­ї­ни й ін­ших на­ро­дів, так са­мо з на­шо­го бо­ку су­про­ти них мо­же бу­ти тіль­ки одна по­ста­ва: від­пір і бо­роть­ба. Бо­роть­ба з Мо­сквою, з боль­ше­ви­змом і з ко­жною ін­шою фор­мою її за­гар­бни­цько­го ім­пе­рі­а­лі­зму, аж до пов­но­го ви­зво­ле­н­ня, по­ки мо­сков­ська на­ція не ви­ре­че­ться сво­їх на­ма­гань по­не­во­лю­ва­ти Укра­ї­ну й ін­ші на­ро­ди та не по­го­ди­ться жи­ти з ни­ми в мир­них вза­є­ми­нах, на за­са­ді по­ша­ну­ва­н­ня са­мо­стій­но­сті і всіх прав ко­жно­го на­ро­ду. А до то­го ча­су, по­ки в мо­сков­сько­му та­бо­рі не ви­сту­плять не­ім­пе­рі­а­лі­сти­чні си­ли з та­кою про­гра­мою і не по­чнуть ді­я­ти по лі­нії по­зи­тив­но­го став­ле­н­ня до го­лов­них ці­лей ви­зволь­ної бо­роть­би Укра­ї­ни й ін­ших по­не­во­ле­них на­ро­дів – до­ти не мо­же бу­ти спіль­ної мо­ви з жо­дни­ми мо­сков­ськи­ми чин­ни­ка­ми.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.