Що нам ро­би­ти з Ро­сі­єю?

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Олег Ба­ган Пе­ре­д­усім Дру­гий аспект Тре­тій аспект Че­твер­тий аспект П’ятий аспект

Во­стан­ні ти­жні в укра­їн­ських ЗМІ роз­го­рі­ла­ся по­лі­ти­чна дис­ку­сія на те­му Ро­сії, яку впли­во­ві лі­де­ри За­хо­ду, пре­зи­ден­ти США та Фран­ції Д. Трамп і Е. Ма­крон, за­про­по­ну­ва­ли по­вер­ну­ти до «Ве­ли­кої 8-ки», а за­га­лом у сві­ті гу­чні­ше за­го­во­ри­ли про нор­ма­лі­за­цію сто­сун­ків з Мо­сквою та зня­т­тя з РФ сан­кцій, на­кла­де­них на неї че­рез агре­сив­ну по­ве­дін­ку в Кри­му й на Дон­ба­сі.

Укра­їн­ські по­лі­то­ло­ги й жур­на­лі­сти стур­бу­ва­ли­ся тим, що, мов­ляв, За­хід – «не­на­дій­ний со­ю­зник», що в сві­ті є ве­ли­кі про­ро­сій­ські си­ли, що спіль­ний фронт про­ти Ро­сії, який вда­ло­ся ви­бу­ду­ва­ти пі­сля 2014 р., руй­ну­є­ться. За­га­лом, укра­їн­ці зди­во­ва­ні, що ні­хто в сві­ті сер­йо­зно не хо­че бо­ро­ти­ся з Ро­сі­єю, що всі ли­ше че­ка­ють на­го­ди, щоб сто­сун­ки з Ро­сі­єю по­лі­пши­ти. Це все роз­ча­ро­вує (мов­ляв, За­хід де­ся­ти­лі­т­тя­ми кри­чав, що він об­сто­ює де­мо­кра­ти­чні іде­а­ли, а сам ци­ні­чно про­щає май­же все ав­то­ри­тар­ній Ро­сії), це на­ві­ює сум­ні­ви (мов­ляв, ім­пе­рі­а­лізм та агре­сив­ність Ро­сії – оче­ви­дні, але гу­ма­ні­сти­чний світ її одна­ко­во спри­ймає і на­віть під­три­мує), це ки­дає в апа­тію (мов­ляв, якщо яв­ні ро­сій­ські зло­чи­ни – під­трим­ка ди­кта­тор­ських ре­жи­мів по всьо­му сві­ті – від КНДР до Ве­не­су­е­ли, – від­вер­ті вбив­ства по­лі­ти­чних про­тив­ни­ків вла­ди Пу­ті­на, то­що – ні­як не впли­ва­ють на між­на­ро­дне спів­то­ва­ри­ство, то, мо­же, вар­тує й са­мим роз­по­ча­ти діа­лог з Мо­сквою?). Де­я­кі укра­їн­ські по­лі­ти­ки в за­хва­ті від за­яв Трам­па про­го­ло­си­ли йо­го «справ­жнім аме­ри­кан­ським на­ціо­на­лі­стом», хоч він є ли­ше прав­ди­вим аме­ри­кан­ським ім­пе­рі­а­лі­стом, і то­му так зав­зя­то шу­кає шля­хів по­ро­зу­мі­н­ня з дру­гим ве­ли­ким ім­пе­рі­а­лі­стом на ін­шо­му кін­ці сві­ту – Пу­ті­ним. Усе це не про

сто до­шку­ляє на­шій сві­до­мо­сті, а й за­сму­чує.

На­то­мість, щоб зро­зу­мі­ти ло­гі­ку між­на­ро­дних по­дій, тре­ба не про­сто ана­лі­зу­ва­ти су­ча­сні ква­пли­ві по­лі­ти­чні ін­тен­ції, а за­гли­би­ти­ся в істо­ри­чні гео­по­лі­ти­чні тен­ден­ції, тре­ба на­вчи­ти­ся ба­чи­ти не тіль­ки зов­ні­шню обо­лон­ку сьо­го­ча­сних по­дій, а й від­чу­ва­ти гли­бин­ну мі­сти­ку істо­ри­чних явищ.

Ве­ли­кий укра­їн­ський ми­сли­тель ХХ ст. Дми­тро Дон­цов зав­жди на­го­ло­шу­вав, що все на сві­ті йде від мі­сти­ки, а ли­ше за­кін­чу­є­ться по­лі­ти­кою. Тоб­то ре­аль­ни­ми фа­кто­ра­ми сві­то­во­го по­сту­пу є та­кі ка­те­го­рії, як ве­лич ві­ри, ду­хов­ні іде­а­ли, на­ціо­наль­ні гор­до­щі, шал при­стра­сті, ін­стинкт ви­жи­ва­н­ня, культ тра­ди­ції, енер­ге­ти­ка че­сті, ети­ка ге­ро­ї­ки то­що. Це во­ни фор­му­ють в на­ці­ях ви­со­кі по­ри­ва­н­ня, бу­дять во­йов­ни­чість, при­му­шу­ють бо­ро­ти­ся за іде­аль­не і на­су­щне. То­му в по­ді­ях дов­ко­ла Ро­сії на­справ­ді є біль­ше мі­сти­ки, аніж по­лі­ти­ки, що ми по­ясни­мо в на­сту­пних те­зах.

От­же, чим сьо­го­дні є Ро­сія

для сві­ту?

це до­бре ор­га­ні­зо­ва­на ім­пер­ська си­сте­ма. Це озна­чає, що во­на бу­де ки­да­ти всі свої зу­си­л­ля для до­ся­гне­н­ня сво­їх ці­лей в усі мо­жли­ві ку­то­чки пла­не­ти, жер­тву­ю­чи будь-чим: лю­дьми, ко­шта­ми, тим­ча­со­ви­ми ін­те­ре­са­ми. Це озна­чає, що во­на бу­де зав­жди про­во­ди­ти мі­лі­та­рист­ську по­лі­ти­ку. Це озна­чає, що во­на бу­де зав­жди ігно­ру­ва­ти ма­ли­ми спра­ва­ми за­для ве­ли­ких. А су­мар­но це озна­чає, що Ро­сія є істо­ри­чним між­на­ро­дним хи­жа­ком. А хи­жак, як ві­до­мо, му­сить їсти м’ясо і пи­ти кров для то­го, аби жи­ти. І з цим по­го­джу­ю­ться усі, по­при те, що офі­цій­но на­зи­ва­ють се­бе гу­ма­ні­ста­ми.

– Ро­сія є окре­мою ци­ві­лі­за­цій­ною суб­стан­ці­єю. Ще в Се­ре­дньо­віч­чі Мо­ско­вія сфор­му­ва­ла­ся як уні­каль­на кра­ї­на і су­спіль­ство на син­те­зі єв­ро­пей­ських та азій­ських мен­таль­них, куль­тур­них, дер­жав­но­по­лі­ти­чних тра­ди­цій. Це ви­тво­ри­ло в ній осо­бли­ве ро­зу­мі­н­ня До­бра і Зла, осо­бли­ву фор­му ре­лі­гій­но­сті, осо­бли­ве від­чу­т­тя кра­си. То­му са­ме в Ро­сії ка­ти і зло­чин­ці про­го­ло­шу­ва­ли­ся «свя­ти­ми», геть за­фор­ма­лі­зо­ва­не ша­ман­ство – «істін­ним пра­во­сла­ві­єм», а най­по­твор­ні­ші зраз­ки вуль­гар­но­го на­ту­ра­лі­зму та при­мі­тив­но­го аван­гар­ди­зму в ми­сте­цтві – «най­ви­щи­ми есте­ти­чни­ми до­ся­гне­н­ня­ми люд­ства». Сво­єї вер­ши­ни роз­ви­тку ця пе­ре­вер­ну­та кар­тин­ка сві­ту до­ся­гла в епо­ху ро­сій­сько­го ко­му­ні­зму (19171991 рр.), ко­ли май­же всі ду­хов­но­мо­раль­ні цін­но­сті в ро­сій­сько­му су­спіль­стві бу­ли пе­ре­мі­не­ні, пе­ре­і­на­кше­ні й пе­ре­вер­ну­ті з ніг на го­ло­ву. Однак при цьо­му ро­сій­ська ци­ві­лі­за­ція, осо­бли­во від ХVІІІ ст., ко­ли во­на пе­ре­бу­ва­ла на пі­ку сво­го роз­ви­тку, по­ро­ди­ла ве­ли­ку кіль­кість та­лан­тів, які тво­ри­ли в цьо­му аб­сур­дно­му сві­ті свої ше­дев­ри. І ось ця дра­ма і тра­ге­дія со­тень і на­віть ти­сяч ми­тців, від Ава­ку­мо­ва до До­сто­єв­сько­го, від Ру­бльо­ва до Тол­сто­го, є ті­єю со­лод­кою му­кою на­со­ло­ди, яка так ва­бить люд­ство що­до Ро­сії, є тим ди­во­ви­жним, де­що па­то­ло­гі­чним ба­жа­н­ням спо­гля­да­ти по­твор­не збо­ку, на від­да­лі. То­му світ ні­ко­ли не бу­де де­мо­ні­зу­ва­ти Ро­сію, як би нам цьо­го не хо­ті­ло­ся, ні­ко­ли не бу­де її за­мов­чу­ва­ти і бло­ку­ва­ти, ве­ду­чи до руй­на­ції, бо він зав­жди від­чу­ва­ти­ме в ній про­ти­ле­жну со­бі ду­хов­ну суб­стан­цію, якою мо­жна ди­ву­ва­ти­ся як ві­чним па­ра­до­ксом.

– Ро­сія є гі­гант­ським гео­по­лі­ти­чним фа­кто­ром. Ге­о­гра­фі­чне роз­та­шу­ва­н­ня Ро­сії, її мас­шта­би, на­по­ле­гли­ва ім­пер­ська по­лі­ти­ка об­умов­лю­ють по­стій­ний гео­по­лі­ти­чний тиск Мо­скви на пла­не­ту. Ро­сія при­су­тня в Цен­траль­ній Єв­ро­пі (Ка­лі­нін­град­ська обл., фа­кти­чно за­ле­жна від неї Бі­ло­русь, те­пер оку­по­ва­ний Крим), при­су­тня на Чор­но­му мо­рі, яке має осо­бли­ве гео­стра­те­гі­чне зна­че­н­ня, «на­ти­скає» на ма­кро­ре­гіон Пе­ре­дньої Азії че­рез свій кор­дон на Пів­ні­чно­му Кав­ка­зі та свої вій­ська у Вір­ме­нії, во­на кон­тро­лює ве­ли­че­зну ча­сти­ну Ар­кти­ки, має ве­ле­тен­ську бе­ре­го­ву лі­нію на Ти­хо­му оке­а­ні, «ти­сне» сво­їм дов­гим кор­до­ном із Ка­зах­ста­ном на Се­ре­дню Азію, кон­тро­лює гео­по­лі­ти­чну си­ту­а­цію в пів­ні­чній ча­сти­ні Да­ле­ко­го Схо­ду на дов­гих кор­до­нах із Ки­та­єм. Окрім то­го, Ро­сія має ве­ли­кий вій­сько­вий флот, що дає їй змо­гу «з’яв­ля­ти­ся» із сво­ї­ми гео­по­лі­ти­чни­ми ін­те­ре­са­ми май­же в усіх від­да­ле­них ку­тках сві­ту. Чи мо­жли­во ігно­ру­ва­ти та­ку си­лу? – пи­та­н­ня ри­то­ри­чне.

– на­дра Ро­сії. Во­ни май­же не­ви­чер­пні: на­фта, газ, ко­льо­ро­ві ме­та­ли, ру­ди, зо­ло­то, до­ро­го­цін­ні ка­ме­ні та ін­ші при­ро­дні ба­гат­ства, вклю­чно з ве­ле­тен­ськи­ми лі­са­ми й ро­дю­чи­ми ґрун­та­ми. Це дає мо­жли­вість ро­сій­ським елі­там, по­при ди­во­ви­жну без­го­спо­дар­ність ро­сій­сько­го на­ро­ду, си­сте­ма­ти­чно здо­бу­ва­ти ве­ли­кі ко­шти на утри­ма­н­ня ро­сій­ської ім­пе­рії. Це по­тен­цій­но є ба­зою для ве­ли­ких ви­про­бу­вань Ро­сії со­ці­аль­но­го, еко­но­мі­чно­го, по­лі­ти­чно­го ґа­тун­ків, тоб­то якісь там еко­но­мі­чні сан­кції для ці­єї гі­гант­ської кра­ї­ни є ли­ше ко­ма­ри­ни­ми уку­са­ми і не біль­ше: ім­пе­рія в ко­жен важ­кий для се­бе істо­ри­чний мо­мент зна­хо­дить спосо­би ви­до­бу­ва­н­ня із надр кра­ї­ни но­вих і но­вих ко­штів, аби зно­ву озбро­ю­ва­ти свою ар­мію і сяк-так на­го­ду­ва­ти свій на­род.

– пси­хо­ло­гія й іде­о­ло­гія Ро­сії. Від до­би Се­ре­дніх ві­ків Мо­ско­вія сфор­му­ва­ла­ся як ве­ли­ка вій­сько­ва ма­ши­на, а її на­род ви­ро­бив со­бі спе­ци­фі­чну ети­ку жор­сто­ко­сті й екс­пан­сив­но­сті. То­му вся істо­рія Мо­ско­вії від ХV ст. бу­ла істо­рі­єю її на­сту­пу і гра­бе­жу су­сі­дніх на­ро­дів. Від­так Ро­сія на­вчи­ла­ся на всі ви­кли­ки й уда­ри від­по­від­а­ти кон­тр­уда­ра­ми, не розм’якшу­ва­ти­ся і не вхо­ди­ти в стан па­сив­но­сті, а по­стій­но ви­яв­ля­ти во­йов­ни­чу актив­ність. Тож будь-яка сфе­ра жит­тє­ді­яль­но­сті роз­гля­да­є­ться ро­сі­я­на­ми як сфе­ра мо­жли­вої бо­роть­би, зма­га­н­ня. Від­так ро­сій­ська по­лі­ти­ка, і зов­ні­шня осо­бли­во, це зав­жди «сти­сну­та пру­жи­на», це скон­ден­со­ва­на енер­гія опо­ру й кі­не­ти­ки. Як на­слі­док, всі су­сі­ди Ро­сії і всі її су­пер­ни­ки на між­на­ро­дній аре­ні зна­ють, на­скіль­ки це агре­сив­на й де­стру­ктив­на си­ла.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.