Гра в сіль­ський ту­ризм

Укра­їн­ський уряд пи­ша­є­ться ве­ли­че­зни­ми об­ся­га­ми екс­пор­ту агро­си­ро­ви­ни, але не мо­же до­по­мог­ти жи­те­лям сіл у їхній са­мо­зайня­то­сті

The Ukrainian Farmer - - ЗМІСТ - СЕР­ГІЙ ДМИТРУК

Май­же 400 тис. са­диб у сіль­ській мі­сце­во­сті мо­жуть на­да­ва­ти ви­со­ко­які­сні по­слу­ги для ту­ри­стів — та­ку ра­зю­чу, але на­ра­зі вір­ту­аль­ну ци­фру на­зи­ва­ють ек­спер­ти. Що від­бу­ва­є­ться на­справ­ді, на­вряд хто знає: чи мо­жна ві­ри­ти ста­ти­сти­ці, ко­ли ри­нок сіль­сько­го ту­ри­зму в Укра­ї­ні вже 20 ро­ків не мо­же зі­пну­ти­ся на но­ги? Ска­жі­мо, сво­го ча­су Поль­ща по­ка­зу­ва­ла у цій сфе­рі мі­ні­маль­ні ци­фри — і ра­птом сплеск про­по­зи­цій. Та про­сто лю­дям ство­ри­ли про­зо­рі пра­ви­ла гри й ле­га­лі­зу­ва­ти­ся ста­ло ви­гі­дно.

Однак у нас це ще за го­ра­ми, хо­ча стар­то­ві умо­ви бу­ли одна­ко­ви­ми. У кри­зо­ві 1990-ті пе­ред по­ля­ка­ми та­кож по­ста­ло зав­да­н­ня ди­вер­си­фі­ку­ва­ти ді­яль­ність сіль­сько­го жи­те­ля, щоб не ли­ше змен­ши­ти ри­зи­ки не­пе­ре­дба­чу­ва­но­го сіль­го­спви­ро­бни­цтва, а й да­ти змо­гу го­ду­ва­ти ро­ди­ну, не ру­ха­ю­чись із рі­дних місць. Вла­сне, та­ку пра­кти­ку за­сто­со­ву­ва­ли й ін­ші єв­ро­пей­ські кра­ї­ни. Всі во­ни сво­го ча­су ство­ри­ли за­ко­но­дав­ство на ко­ристь лю­дей, які про­жи­ва­ють у сіль­ській мі­сце­во­сті.

Про­те най­біль­ше кра­є­ться сер­це Во­ло­ди­ми­ра Ва­си­льє­ва, го­ло­ви Спіл­ки спри­я­н­ня роз­ви­тку сіль­сько­го зе­ле­но­го ту­ри­зму, від то­го, що в за­ко­но­дав­чо­му пла­ні нас обі­гна­ли на­віть бі­ло­ру­си. «15 ро­ків то­му во­ни при­їжджа­ли до нас на­вча­ти­ся, а вже 2007-го ухва­ли­ли за­кон, за яким фі­зи­чна осо­ба, яка про­жи­ває в сіль­ській мі­сце­во­сті, не є суб’єктом під­при­єм­ни­цької ді­яль­но­сті й не спла­чує податків від до­хо­дів із ту­ри­сти­чної ді­яль­но­сті. Бі­ло­ру­си про­пи­са­ли в то­му законі, що кри­те­рі­єм є ту­ри­сти­чні п’ять кім­нат, із яких не пла­тять по­да­тки. І під це банк на­да­вав ви­гі­дний кре­дит на ре­кон­стру­кцію, нав­ча­н­ня, про­мо­цію, ін­ше, що по­тре­бує ро­ди­на. Де­сять ро­ків во­ни нев­пин­но роз­ви­ва­ли­ся. І от не­що­дав­но ухва­ле­но но­вий за­кон, щоб до­лу­чи­ти до ці­єї ді­яль­но­сті фер­ме­рів — кіль­кість кім­нат те­пер 10. Тож до 2300 ді­ю­чих суб’єктів агро­ту­ри­зму — так у них на­зи­ва­є­ться цей на­прям, при­ба­ви­ться не один де­ся­ток».

А ми до­ни­ні на­віть у тер­мі­нах плу­та­є­мо­ся — в си­но­ні­мі­чний ряд за­га­ня­є­мо сіль­ський ту­ризм, агро­ту­ризм, еко­ло­гі­чний ту­ризм, сіль­ський зе­ле­ний ту­ризм, агро­еко­ту­ризм. Хоч Все­сві­тня ту­ри­сти­чна ор­га­ні­за­ція чі­тко роз­ді­ли­ла ці по­ня­т­тя. Ска­жі­мо, еко­ло­гі­чний ту­ризм сто­су­є­ться тих те­ри­то­рій, де не про­жи­ва­ють лю­ди, де при­ро­дна за­по­від­на зо­на. У Єв­ро­пі, якщо лю­ди­на за­мов­ляє агро­ту­ризм, во­на знає, що при­їде в ді­ю­че го­спо­дар­ство, бра­ти­ме участь у ро­бо­тах і ді­ста­не зов­сім ін­ше вра­же­н­ня, ніж про­сто про­жи­ва­ти­ме в сіль­ській мі­сце­во­сті. На за­хо­ді та­кий від­по­чи­нок у трен­ді — там­те­шні жи­те­лі но­сталь­гу­ють за справ­жнім се­лом. То­му Поль­ща, до ре­чі, са­ме у цьо­му се­гмен­ті най­біль­ше при­ймає іно­зем­ців. Уя­ві­мо, який би по­пит мав би цей на­прям в Укра­ї­ні, аби на­ре­шті в за­ко­но­дав­чо­му ор­га­ні бу­ло ро­зу­мі­н­ня.

На­то­мість у нас сіль­ський ту­ризм роз­гля­да­є­ться в пев­них ко­лах як фор­ма бі­зне­су, при­ве­зе­но­го з міст, з від­по­від­ни­ми по­да­тка­ми в най­кра­що­му ра­зі. В гір­шо­му — це па­ра­соль­ка, під яку хо­ва­ю­ться ве­ли­кі го­тель­ні бі­зне­си, опе­ру­ю­чи де­ся­тка­ми ліж­ко-місць: їх ні­хто не ра­хує, бо не­має пе­ре­ві­рок. Та­ке при­ві­л­ля їм до­зво­ли­ла по­ста­но­ва Ка­бмі­ну 2011 ро­ку.

Тим ча­сом фі­ло­со­фія тер­мі­ну «сіль­ський зе­ле­ний ту­ризм», за за­ду­мом ав­то­рів, по­ля­га­ла в со­ці­аль­но-еко­но­мі­чно­му роз­ви­тку для ро­ди­ни в сіль­ській мі­сце­во­сті, яка має на­дли­шки жи­тло­вих при­мі­щень, ви­ро­щує про­ду­кцію, має пев­ні тра­ди­ції, куль­тур­ні на­дба­н­ня то­що й за пев­них знань і прийня­тних пра­вил для ді­яль­но­сті мо­же ство­рю­ва­ти про­дукт для до­да­тко­вих до­хо­дів.

А сло­во «зе­ле­ний» — не від­по­від­ник «еко­ло­гі­чний». Во­но ма­ло на­го­ло­си­ти на чи­сто­ті сіль­сько­го по­се­ле­н­ня й мі­сце­во­сті за­га­лом, спо­ну­ка­ти і сіль­ських лю­дей, і ту­ри­стів до збе­ре­же­н­ня дов­кі­л­ля, при­ве­де­н­ня йо­го до при­ва­бли­во­го ста­ну.

Аби від­но­ви­ти спра­ве­дли­вість, Спіл­ка спри­я­н­ня роз­ви­тку сіль­сько­го зе­ле­но­го ту­ри­зму пі­дго­ту­ва­ла за­ко­но­про­ект «Про вне­се­н­ня змін до за­ко­ну «Про осо­би­сте се­лян­ське го­спо­дар­ство що­до роз­ви­тку сіль­сько­го зе­ле­но­го ту­ри­зму», який уже про­йшов без за­ува­жень пер­ше чи­та­н­ня у Вер­хов­ній Ра­ді. Пе­ред­усім він дає змо­гу ле­галь­но пра­цю­ва­ти у цій сфе­рі вла­сни­кам осо­би­стих се­лян­ських го­спо­дарств, на­да­ю­чи по­слу­ги ту­ри­стам у про­жи­ван­ні (10 ліж­ко-місць) на ба­зі май­на, яке ви­ко­ри­сто­ву­є­ться са­ми­ми го­спо­да­ря­ми, і хар­чу­ван­ні, не ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи на­йма­ну пра­цю.

Однак ми не­дар­ма стіль­ки ча­су при­ді­ли­ли пи­та­н­ням тер­мі­но­ло­гії, бо ма­ні­пу­ля­ції з нею, до яких вдав­ся про­філь­ний ко­мі­тет Вер­хов­ної Ра­ди, го­ту­ю­чи за­ко­но­про­ект (на­га­да­є­мо, до яко­го не бу­ло за­ува­жень) до дру­го­го чи­та­н­ня, на­пов­ни­ли до­ку­мент ін­шим сми­слом.

На­віть йо­го на­зва те­пер зву­чить так: «Що­до на­да­н­ня по­слуг у сфе­рі еко­ло­гі­чно­го, зе­ле­но­го і сіль­сько­го ту­ри­зму». Най­ці­ка­ві­ше, що на­віть са­ма згад­ка про мо­жли­вість на­да­н­ня по­слуг про­жи­ва­н­ня (10 ліж­ко-місць) і хар­чу­ва­н­ня — зни­кли! Що ста­ло­ся? Ек­спер­ти по­ясню­ють: за цим стир­чать ву­ха тих са­мих ве­ли­ких бі­зне­сів у сіль­ській мі­сце­во­сті, яким обме­же­н­ня 10 ліж­ко-мі­сця­ми — на­че кіс­тка в гор­лі.

На жаль, до­во­ди­ться кон­ста­ту­ва­ти, що про­бле­ма тут не ли­ше в сіль­сько­му ту­ри­змі, а й за­га­лом у від­су­тно­сті сіль­сько­го роз­ви­тку. В нас є ду­же мі­цне агро­бі­зне­со­ве ло­бі в пар­ла­мен­ті й уря­ді, за­те не­має тих, хто за­хи­щав би ін­те­ре­си про­сто се­ля­ни­на. На­ше за­ко­но­дав­ство за­то­че­не на ве­ли­кий бі­знес, зокре­ма на ін­ду­стрію ту­ри­зму, яка пра­гне мо­но­по­лі­зу­ва­ти ре­сур­си й одно­о­сі­бно роз­ви­ва­ти­ся. Тож і ство­рю­є­ться та­ка мі­ша­ни­на в за­ко­но­дав­стві, щоб не бу­ло си­сте­ми, що на­дає про­стим сіль­ським лю­дям за­ро­бля­ти гро­ші там, де во­ни жи­вуть, збе­рі­га­ю­чи в та­кий спо­сіб вла­сні тра­ди­ції та куль­ту­ру, які, на­го­ло­си­мо, ці­ка­ві сві­то­ві. Бо но­ві те­ри­то­рі­аль­ні гро­ма­ди вже ма­ють фі­нан­со­ві мо­жли­во­сті до­по­ма­га­ти одно­сель­цям, але че­рез не­зро­зумі­лість тер­мі­но­ло­гії не мо­жуть це зро­би­ти.

Ми звер­ну­ли­ся до Во­ло­ди­ми­ра Ва­си­льє­ва — го­ло­ви Спіл­ки спри­я­н­ня роз­ви­тку сіль­сько­го зе­ле­но­го ту­ри­зму, ор­га­ні­за­ції, що по­слі­дов­но за­хи­щає се­лян, з про­ха­н­ням роз­по­ві­сти про мо­жли­ві зру­ше­н­ня в ди­вер­си­фі­ка­ції фер­мер­ської ді­яль­но­сті.

– Во­ло­ди­ми­ре Па­вло­ви­чу, що пла­ну­є­те зро­би­ти най­ближ­чим ча­сом для по­лег­ше­н­ня жи­т­тя фер­ме­рам, які пла­ну­ють ма­ти до­да­тко­ві до­хо­ди від ту­ри­зму?

– Пе­ред­усім за­про­по­ну­ва­ли Мі­ні­стер­ству аграр­ної по­лі­ти­ки та про­до­воль­ства за­твер­ди­ти «Ре­ко­мен­да­ції вла­сни­ку осо­би­сто­го се­лян­сько­го та сі­мей­но­го фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства що­до на­да­н­ня по­слуг сіль­сько­го зе­ле­но­го ту­ри­зму». Бо на мі­сцях за­пи­тань біль­ше, ніж ми мо­же­мо со­бі уяви­ти. У фер­ме­ра ма­ють бу­ти пра­ви­ла для ле­галь­ної пра­ці, осо­бли­во ко­ли ку­па пе­ре­ві­ряль­ни­ків на­лі­тає. А за­хи­ще­ний він бу­де тіль­ки то­ді, ко­ли чі­тко ро­зу­мі­ти­ме свої пра­ва й обов’яз­ки.

У Ре­ко­мен­да­ці­ях бу­де по­кро­ко­во роз­пи­са­но, що фер­мер має зро­би­ти, як по­ча­ти цей бі­знес. Хто мо­же пра­цю­ва­ти, на якій під­ста­ві, які пра­ви­ла, яке є за­ко­но­дав­ство. Нам за­ки­да­ють, що це но­вий па­пі­рець, який так і бу­де не­за­пи­ту­ва­ним. Не бу­де. Ми по­ши­рю­ва­ти­ме­мо йо­го че­рез Асо­ці­а­цію фер­ме­рів, ЗМІ.

Та­кож хо­че­мо за­сте­рег­ти фер­ме­рів від по­ми­лок, яких ни­ні ча­сто-гу­сто при­пу­ска­ю­ться. Ска­жі­мо, не зна­ю­чи тен­ден­цій, во­ни бу­ду­ють щось на свій роз­суд, а по­тім, ко­ли вже при­хо­дять від­по­чи­валь­ни­ки, ро­зу­мі­ють, що одно­го ту­а­ле­ту на весь бу­ди­нок ма­ло, як і одно­го вхо­ду. Те са­ме з обла­шту­ва­н­ням місць для ма­шин, ді­тей, тва­рин. Є ба­га­то дрі­бниць, на які не звер­та­ють ува­ги, а їх мо­жна використати з ко­ри­стю для спра­ви. Те са­ме ку­ку­ру­дзя­не по­ле фер­мер мо­же використати дві­чі. І як си­лос, і ство­рив­ши ігро­вий ла­бі­ринт. Гра ста­не ще більш за­хо­пли­вою, якщо зве­сти для гля­да­чів і вбо­лі­валь­ни­ків спо­гля­даль­ні ве­жі. І та­ких про­по­зи­цій ба­га­то. У нас є спо­жи­ва­чі, які ні­ко­ли не ба­чи­ли жи­ву ко­ро­ву, сви­ню. Якщо по­ка­за­ти ди­ти­ні, з чо­го ро­би­ться мо­ло­ко, де кур­ка не­се яй­ця, для них це справ­жня атра­кція, як, вла­сне, і вся ді­яль­ність фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства.

– Чи ве­де­те облік фер­ме­рів, які пра­цю­ють у сіль­сько­му ту­ри­змі?

– Не ста­ви­мо пе­ред со­бою та­ко­го зав­да­н­ня. У нас 400 чле­нів спіл­ки, з них фер­мер­ських го­спо­дарств, ма­буть, 10%. Най­біль­ше — «Фру­му­ши­ка-но­ва» з Оде­щи­ни в нас ще з 2006 ро­ку. Не­що­дав­но до­лу­чи­ли­ся два фер­мер­ських го­спо­дар­ства з Ки­їв­щи­ни. Одне за­йма­є­ться ланд­ша­фтною ар­хі­те­кту­рою, дру­ге — ягі­дни­цтвом. Во­ни зро­зумі­ли, що до­да­тко­ві до­хо­ди мо­жуть отри­ма­ти від ту­ри­зму. І чим біль­ше фер­ме­рів ро­зу­мі­ти­ме, що по­кла­да­ти­ся тіль­ки на сіль­сько­го­спо­дар­ську ді­яль­ність ри­зи­ко­ва­но, а от го­стин­ність, яку мо­жна до­ру­чи­ти дру­жи­ні, — це ста­біль­ні до­хо­ди, тим кра­ще для їхніх ро­дин. Про це свід­чить за­кор­дон­ний до­свід. Ось швед­ський при­клад. Чо­ло­вік здій­снює сіль­сько­го­спо­дар­ську ді­яль­ність, во­ни з дру­жи­ною про­жи­ва­ють у бу­дин­ку, де ві­сім до­да­тко­вих ліж­ко-місць. Від­по­від­но до за­ко­но­дав­ства Шве­ції, ві­сім ліж­ко-місць — це ме­жа, яка дає змо­гу дру­жи­ні не ре­є­стру­ва­ти­ся як під­при­єм­цю й не спла­чу­ва­ти по­да­тки. Те са­ме в Ав­стрії.

– Чи без­пе­чно на­шим фер­ме­рам бра­ти­ся за ту­ри­сти­чну ді­яль­ність?

– Во­ни мо­жуть на­да­ва­ти по­слу­ги, ке­ру­ю­чись За­ко­ном Укра­ї­ни «Про осо­би­сте се­лян­ське го­спо­дар­ство», якщо фер­мер­ське до­мо­го­спо­дар­ство роз­та­шо­ва­не не в по­лі, а в се­лі, де є зем­ля і для жи­тло­во­го бу­дів­ни­цтва, і для осо­би­сто­го се­лян­сько­го го­спо­дар­ства. От­же, ро­ди­на фер­ме­ра мо­же на­да­ва­ти ту­ри­сти­чні по­слу­ги, але ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи свій вла­сний бу­ди­нок. Та­ким чи­ном, це стар­то­вий ка­пі­тал. А вже ко­ли в ньо­го сто­я­ти­ме чер­га спо­жи­ва­чів і не бу­де ку­ди їх роз­мі­щу­ва­ти, то­ді він під­ні­ма­ти­ме­ться на на­сту­пний ща­бель сво­го роз­ви­тку — дру­жи­на ста­ва­ти­ме під­при­єм­цем, бу­ду­ва­ти­ме ко­те­джик по­бли­зу бу­дин­ку. Так бу­ло в Кар­пат­сько­му ре­гіо­ні 15–20 ро­ків то­му, а ни­ні в ста­ро­му бу­дин­ку во­ни про­жи­ва­ють са­мі, але по­руч сто­ять 4–5 зру­бів у ко­жно­му 4–6 кім­нат з усі­ма ви­го­да­ми — стіль­кох клі­єн­тів за ці ро­ки на­пра­цю­ва­ли. Це все за­кон­но, бо го­спо­да­рі пе­ре­йшли на фор­му підприємництва.

– Якщо все так рай­ду­жно, то чо­му біль­ша ча­сти­на по­слуг на­да­є­ться в ті­ні?

– Тре­ба до­ве­сти до пу­т­тя за­ко­но­дав­чу ба­зу, бо в Законі Укра­ї­ни «Про осо­би­сте се­лян­ське го­спо­дар­ство» на­пи­са­но, що «мо­же в то­му чи­слі на­да­ва­ти по­слу­ги у сфе­рі сіль­сько­го зе­ле­но­го ту­ри­зму». По­да­тків­ці, сан­стан­ція й ін­ші по­ча­ли кон­флі­кту­ва­ти з на­ши­ми вла­сни­ка­ми з при­во­ду: що та­ке по­слу­ги? Ні­де не про­пи­са­но, що по­слу­ги — це хар­чу­ва­н­ня, про­жи­ва­н­ня. Та­ка си­ту­а­ція при­зве­ла до то­го, що лю­ди по­ча­ли пра­цю­ва­ти не­ле­галь­но, або вза­га­лі ві­дмов­ля­ю­ться від та­кої ді­яль­но­сті. То­му в на­шо­му за­ко­но­про­е­кті, який про­йшов пер­ше чи­та­н­ня і за який ми бо­ро­ти­ме­мо­ся, про­пи­са­но, що по­слу­ги — це про­жи­ва­н­ня (не біль­ше як 10 ліж­ко-місць) і хар­чу­ва­н­ня у фер­мер­сько­му обій­сті, яке ро­ди­на на­дає са­мо­туж­ки. Оце ме­та на­шо­го за­ко­но­про­е­кту.

У пер­спе­кти­ві ми хо­че­мо зро­би­ти, як Поль­ща, Бі­ло­русь: за 10 ліж­ко-місць по­да­тки вза­га­лі не пла­тя­ться. Що­до цьо­го ви­слов­лю­ю­ться по­бо­ю­ва­н­ня, що не бу­де над­хо­джень до мі­сце­во­го бю­дже­ту. Нав­па­ки, ще які бу­дуть, бо ту­рист, який ку­пив ліж­ко-мі­сце, спо­ну­ка­ти­ме ще 6–7 одно­сель­ців ста­ва­ти бі­зне­сме­на­ми. Він за­хо­че пі­ти в кав’яр­ню, ма­га­зин, ско­ри­ста­ти­ся транс­порт­ни­ми по­слу­га­ми. Без цьо­го він у се­ло біль­ше не при­їде. Цей шлях уже про­йшли ін­ші кра­ї­ни, ми ні­чо­го но­во­го не при­ду­му­є­мо. Йде кон­кре­тна під­трим­ка ро­ди­ни, щоб во­на не ви­їжджа­ла із се­ла, щоб отри­ма­ла пра­во ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти своє май­но, свою про­ду­кцію, свої ро­бо­чі ру­ки й за­ро­бля­ла гро­ші.

– Ви осо­би­сто бачите ни­ні зиск від ці­єї ді­яль­но­сті не ли­ше для фер­ме­рів, а й спо­жи­ва­чів?

– Я ба­чу, що біль­ше з’яви­ло­ся бі­зне­сів, які пі­шли в аграр­ний се­ктор і по­ча­ли шу­ка­ти ін­ші шля­хи до­хо­дів крім сіль­сько­го­спо­дар­ських. Ска­жі­мо, ті, хто ви­ро­щу­ють яго­ди, ро­зу­мі­ють, що їм ви­гі­дні­ше за­про­си­ти ту­ри­стів і про­да­ти їм ту са­му су­ни­цю, яку во­ни збе­руть, де­шев­ше, ніж на­йма­ти лю­дей, скла­ду­ва­ти й по­тім вез­ти ку­дись на про­даж. А якщо ще й ін­ші атра­кції за­про­по­ну­ва­ти по­тен­цій­ним ту­ри­стам на ви­хі­дні — ри­бо­лов­ля, ка­та­н­ня на ко­нях то­що, то ту­рист ще й за це за­пла­тить, і за но­чів­лю. Це дво­сто­рон­ній рух.

Во­ло­ди­мир Ва­си­льєв, го­ло­ва ГО «Спіл­ка спри­я­н­ня роз­ви­тку сіль­сько­го зе­ле­но­го ту­ри­зму в Укра­ї­ні»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.