Від­тін­ки сі­ро­го

Ска­су­ва­н­ня спе­цре­жи­му ПДВ при­зве­ло до ма­со­вої по­яви у сіль­госп­під­при­єм­ствах «чор­ної» бух­гал­те­рії

The Ukrainian Farmer - - ЗМІСТ - ЛЮ­ДМИ­ЛА СТЕЛЬМАХ (КУЧЕРЕНКО), пре­зи­дент Пол­тав­сько­го ме­ді­а­клу­бу

Ек­спер­ти ка­жуть про стрім­ке зро­ста­н­ня об­ся­гів ті­ньо­во­го рин­ку в агро­се­кто­рі еко­но­мі­ки. Якщо до 2014 ро­ку не­ле­галь­ний ри­нок сіль­сько­го­спо­дар­ської про­ду­кції ста­но­вив 25–30%, а ва­лю­тна ви­ру­чка все ж по­вер­та­ла­ся в кра­ї­ну, то вже у 2017 ро­ці уча­сни­ки рин­ку ствер­джу­ють, що у «ті­ні» пе­ре­бу­ває по­ло­ви­на рин­ко­вих опе­ра­цій із зер­ном, олі­єю й ін­ши­ми сіль­гос­пкуль­ту­ра­ми. Ни­ні спо­сте­рі­га­є­ться за­гроз­ли­ва тен­ден­ція на вну­трі­шньо­му рин­ку зер­на: у 6–7 із 10 ви­пад­ків про­по­ну­ють про­даж не­ве­ли­ких пар­тій збіж­жя за го­тів­ку.

За оцін­ка­ми фа­хів­ців, фа­кти­чне ви­ро­бни­цтво со­ня­шни­ко­вої не­ра­фі­но­ва­ної олії зна­чно пе­ре­ви­щує офі­цій­ні ста­ти­сти­чні да­ні (на 20% і біль­ше). Актив­но фор­му­є­ться «сі­рий» вну­трі­шній ри­нок зер­на, олії й олій­них куль­тур, ін­ших екс­порт­них по­зи­цій, а ша­храї ви­во­дять ва­лю­тну ви­ру­чку за кор­дон, не по­вер­та­ю­чи її в Укра­ї­ну, як то­го ви­ма­гає чин­не за­ко­но­дав­ство. Уча­сни­ки рин­ку та ек­спер­ти вва­жа­ють, що су­ма не­по­вер­ну­тої ва­лю­тної ви­ру­чки за 2014–2016 рр. ста­но­вить 3–3,5 млрд до­ла­рів США. Це має муль­ти­плі­ка­цій­ний не­га­тив­ний вплив на зов­ні­шній тор­го­вель­ний ба­ланс дер­жа­ви, курс грив­ні до долара США й ін­ших ва­лют, бю­дже­тні над­хо­дже­н­ня від податків то­що.

До­во­лі ва­жли­вим чин­ни­ком, що спри­яє фор­му­ван­ню про­по­зи­ції «сі­ро­го» рин­ку, є й при­хо­ва­на орен­да зем­лі. Зна­чні пло­щі не за­ре­є­стро­ва­но й не від­обра­же­но в ре­є­страх, із них не спла­чу­є­ться ні орен­дна пла­та, ні по­да­ток на до­хід від ре­а­лі­за­ції про­ду­кції, ні єди­ний фі­ксо­ва­ний по­да­ток. На­при­клад, у 2017 ро­ці в орен­ді офі­цій­но бу­ло за­ре­є­стро­ва­но ли­ше близь­ко 40% сіль­сько­го­спо­дар­ських угідь, або 53% ріл­лі. Тоб­то якщо обра­ху­ва­ти нор­ма­тив­но-гро­шо­ву оцін­ку 1 га зем­лі та став­ку по­да­тку із за­зна­че­них ма­си­вів, то ви­хо­дить, що до бю­дже­ту не на­ді­йшло близь­ко 4,5–5 млрд гри­вень.

За ло­гі­кою та з огля­ду на при­го­лом­шли­ві ци­фри ви­хо­дить, що й укра­їн­ські фер­ме­ри теж без­по­се­ре­дньо до­лу­че­ні до ті­ньо­вих схем.

Що хо­ва­ють у «тінь», зокре­ма, фер­ме­ри Пол­тав­щи­ни, чи справ­ді хо­ва­ють і чо­му, я за­пи­та­ла в кіль­кох ке­рів­ни­ків фер­мер­ських го­спо­дарств. Ось що во­ни від­по­ві­ли.

Ган­на Ар­те­мів­на: Ска­су­ва­н­ня спе­цре­жи­му ПДВ для фер­мер­ських го­спо­дарств із 2016 ро­ку роз­ді­ли­ло на­ше жи­т­тя на «до» і «пі­сля» (кра­ще й гір­ше). Хоч дер­жа­ва й не на­да­ва­ла що­рі­чну ці­льо­ву до­по­мо­гу фер­ме­рам, як це ро­би­ться у ви­со­ко­ро­з­ви­не­них кра­ї­нах, але хо­ча б аку­му­лю­ва­н­ня ПДВ на спе­цра­хун­ках да­ва­ло мо­жли­вість на­ко­пи­чи­ти ко­шти на на­сі­н­ня, до­бри­ва, за­со­би за­хи­сту ро­слин, те­хні­ку. І ра­ні­ше бу­ло ви­гі­дно по­ка­зу­ва­ти у зві­тно­сті прав­ди­ві да­ні. Те­пер же си­ту­а­ція для дрі­бних фер­ме­рів змі­ни­ла­ся кар­ди­наль­но — по­гір­ши­ла­ся. Ду­же важ­ко з обі­го­ви­ми ко­шта­ми. Та й су­ча­сна си­сте­ма опо­да­тку­ва­н­ня про­сто спо­ну­кає змен­шу­ва­ти вро­жай­ність і від­по­від­но ва­ло­вий збір, щоб де­щи­цю про­да­ти за го­тів­ку, хо­ча й на­ба­га­то де­шев­ше. При­мі­ром, у нас офі­цій­но ку­пи­ли зер­но з від­тер­мі­ну­ва­н­ням пла­те­жу. Про­те як тіль­ки ми по­ка­за­ли опе­ра­цію ку­пів­лі-про­да­жу, то від­ра­зу ж зму­ше­ні спла­ти­ти 20% ПДВ, хоч ре­аль­ні гро­ші на ра­ху­нок фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства ще не на­ді­йшли та хто­зна ко­ли на­ді­йдуть. І де їх бра­ти? До­во­ди­ться тро­хи «хі­мі­чи­ти» і з орен­до­ва­ни­ми па­я­ми, змен­шу­ю­чи у зві­тах їхню кіль­кість. Однак це та­кож «па­ли­ця на два кін­ці». Бо остан­нім ча­сом па­йо­ви­ки взя­ли за мо­ду «бі­га­ти» від одно­го орен­да­ря до ін­шо­го. При­чо­му в одно­го, з яким тіль­ки усний до­го­вір, ви­про­сять орен­дну пла­ту за кіль­ка ро­ків на­пе­ред, а че­рез рік від­да­ють свій пай ін­шо­му, вже з укла­де­н­ням пи­сьмо­вої уго­ди, зві­сно, пер­шо­му гро­ші не по­вер­та­ю­чи. Бу­ває, що по­да­тко­ва штра­фує, зна­хо­дя­чи якісь огрі­хи в бух­гал­тер­сько­му облі­ку. На жаль, ми до­ско­на­ло не зна­є­мо за­ко­но­дав­ства, яке ча­сто змі­ню­є­ться, і ні­хто нам йо­го не роз’яснює. Ка­жуть: са­мі чи­тай­те за­ко­ни. Про­те во­ни на­пи­са­ні так не­зро­зумі­ло. Спів­від­но­ше­н­ня «бі­лої» та «чор­ної» бух­гал­те­рії десь 80:20%…

Олег Оле­ксан­дро­вич: До 2016 ро­ку фер­ме­рам не бу­ло по­тре­би хо­ва­ти­ся в «тінь», го­спо­дар­ства роз­ви­ва­ли­ся. Ви­хо­дить, що Яну­ко­вич з Аза­ро­вим бу­ли не та­ки­ми вже й по­га­ни­ми, бо не до­ду­ма­ли­ся до то­го, до чо­го до­ду­ма­ли­ся По­ро­шен­ко з Яце­ню­ком — ска­су­ва­ти спе­цре­жим ПДВ, мо­ти­ву­ю­чи це не­об­хі­дні­стю на­пов­не­н­ня бю­дже­ту. А че­рез кіль­ка мі­ся­ців їм до­ве­ло­ся зі­зна­ти­ся, що до бю­дже­ту від та­кої «но­ва­ції» на­ді­йшло ко­штів мен­ше, ніж за спе­цре­жи­му ПДВ для агра­рі­їв. Та­ке вра­же­н­ня, що «ке­рів­ні му­жі» в Укра­ї­ні не зна­ють азів еко­но­мі­ки: щоб во­на роз­ви­ва­ла­ся, тре­ба змен­ши­ти опо­да­тку­ва­н­ня. Всі ви­тра­ти, які ви­ни­ка­ють за ве­де­н­ня фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства, про­сто не­мо­жли­во за­зда­ле­гідь пе­ред­ба­чи­ти й про­ве­сти че­рез бух­гал­те­рію. По­стій­но ви­ни­кає по­тре­ба в го­тів­ці. Ска­жі­мо, зла­мав­ся комбайн на по­лі. І ле­тиш або в рай­центр, або в Пол­та­ву тер­мі­но­во ку­пи­ти не­об­хі­дну зап­ча­сти­ну, щоб за кіль­ка го­дин він уже зно­ву мо­ло­тив. А якщо за без­го­тів­ко­вим пе­ре­ра­ху­ва­н­ням, то це бу­де мі­ні­мум днів два. Хо­ча пла­но­ве при­дба­н­ня зап­ча­стин — че­рез бух­гал­те­рію. На­віть до­по­мо­гу на­шим хло­пцям в АТО «по-бі­ло­му» не про­ве­деш. Зі збіль­ше­н­ням роз­мі­ру мі­ні­маль­ної зар­пла­тні до 3200 грн теж не­має змо­ги ви­пла­чу­ва­ти її на­йма­ним ро­бі­тни­кам «по-бі­ло­му», бо над­то ви­со­кі від­ра­ху­ва­н­ня із зар­пла­ти. Тож офі­цій­но — май­же мі­ні­маль­на, а в кон­вер­тах — ре­шта. Під час жнив ком­бай­не­ри за­ро­бля­ють по 30–40 тис. гри­вень на мі­сяць, але офі­цій­но зар­пла­та в них та­ка са­ма, як і взим­ку. Па­йо­ви­ки, що зда­ли ме­ні паї в орен­ду, са­мі про­сять із 15 тис. гри­вень орен­дної пла­ти хо­ча б по­ло­ви­ну пла­ти­ти їм го­тів­кою, щоб із них «соц­за­без» не зняв суб­си­дії. То­му десь п’ята ча­сти­на всьо­го обо­ро­ту го­спо­дар­ства — нев­ра­хо­ва­на офі­цій­ною бух­гал­те­рі­єю го­тів­ка. При­кро, що в ко­жно­му се­лі є так зва­ні «під­піль­ні фер­ме­ри», які по­на­би­ра­ли люд­ських па­їв, за­ро­бля­ють гар­ні гро­ші, по­ку­пля­ли ді­тям квар­ти­ри у Пол­та­ві, Кре­мен­чу­ці та Ки­є­ві, до­ро­гі іно­мар­ки, але не оформ­ле­ні ні як фер­ме­ри, ні як при­ва­тні під­при­єм­ці. То­му не спла­чу­ють жо­дної ко­пій­ки ні до бю­дже­ту, ні на со­ці­аль­ний роз­ви­ток се­ла, ще й сто­ять на бір­жах як без­ро­бі­тні. І в них із го­тів­кою не­має про­блем, бо тіль­ки нею й пра­цю­ють.

Ми­ко­ла Ва­си­льо­вич: Дер­жа­ва не­до­лу­гою по­лі­ти­кою в аграр­ній га­лу­зі за­га­няє фер­ме­ра в «тінь». А в «тінь» іти не хо­че­ться, бо це

зав­жди ри­зик. Ко­ли був мо­ло­дим, то, зі­зна­ю­ся, ри­зи­ку­вав, «хі­мі­чив». А ко­ли «обріс жир­ком», то не хо­че­ться втра­ча­ти те, що на­дбав за жи­т­тя, хо­че­ться пе­ре­да­ти ді­тям і вну­кам, щоб во­ни йо­го при­мно­жи­ли. Пси­хо­ло­гія змі­ни­ла­ся, ма­буть, ста­ла «кур­куль­ською», спра­цьо­вує ін­стинкт са­мо­збе­ре­же­н­ня, є ба­жа­н­ня ма­ти біль­ше й пра­цю­ва­ти тіль­ки «по-бі­ло­му». Втім, за ни­ні ство­ре­них вла­дою умов це аж ні­як не ви­хо­дить. От і зму­ше­ний спи­су­ва­ти ча­сти­ну збіж­жя як зі­псо­ва­не, тим ча­сом про­да­ю­чи йо­го за го­тів­ку пе­ре­ку­пни­кам, які пла­тять на 25–30% мен­ше, ніж як­би про­дав по пе­ре­ра­хун­ку й отри­мав ПДВ. Мо­же­те про­ве­сти екс­пе­ри­мент: дай­те ого­ло­ше­н­ня про про­даж зер­на. Дзвін­ків бу­де ба­га­то, але 9 із 10 за­про­по­ну­ють мі­зер­ну ці­ну за го­тів­ку. Я рік гор­ба­тив­ся, щоб ви­ро­сти­ти кіль­ка ван­та­жі­вок зер­на, а по­се­ре­дни­ки ті са­мі гро­ші за­ро­бля­ють за кіль­ка днів. От і ви­хо­дить, що у фер­ме­ра вро­жай­ність мі­ні­маль­на, а в агро­хол­дин­гів і трей­де­рів-екс­пор­те­рів во­на за­хмар­на, бо во­ни ску­пле­не за без­цінь по­ка­зу­ють як ви­ро­ще­не в се­бе. Ще й отри­му­ють від­шко­ду­ва­н­ня екс­порт­но­го ПДВ! То­му фер­ме­ри й ка­жуть: кра­ще втра­ти­ти в ці­ні, за­те ма­ти «жи­ві» гро­ші. Хі­ба дер­жа­ва не мо­гла б для дрі­бних і се­ре­дніх фер­ме­рів уста­но­ви­ти фі­ксо­ва­ну став­ку зе­мель­но­го по­да­тку з ге­кта­ра? На­скіль­ки б спро­сти­ла­ся бух­гал­те­рія й ні­хто ні­чо­го б у «тінь» не хо­вав!

Во­ло­ди­мир Оле­ксі­йо­вич: На­ма­га­ю­ся пра­цю­ва­ти «по-бі­ло­му», як це мо­жли­во. Адже якщо про­дав пше­ни­ці на 100 тис. гри­вень і на та­ку са­му су­му ку­пив до­брив, на­сі­н­ня, паль­но-ма­стиль­них ма­те­рі­а­лів, основ­них за­со­бів, то не спла­чу­єш дер­жа­ві 20% ПДВ. Що­прав­да, не так лег­ко ба­лан­су­ва­ти на ме­жі по­да­тко­во­го кре­ди­ту, і 15 чи­сло мі­ся­ця — то нер­во­ве на­пру­же­н­ня, бо це дата спла­ти ПДВ. Важ­че ста­ло пла­ти­ти під­ви­ще­ну зар­пла­ту, бо пра­ців­ник із 3200 грн на ру­ки отри­мує тіль­ки 2500, а ро­бо­то­дав­цю та­ка зар­пла­та об­хо­ди­ться в 4000 грн. То­му зар­пла­тню взим­ку й влі­тку по­ка­зую ту са­му, хоч влі­тку во­на на­справ­ді ви­ща. Шко­да, що ска­су­ва­ли спе­цре­жим ПДВ, бо зав­дя­ки йо­му сіль­ське го­спо­дар­ство під­ні­ма­ло­ся.

Ві­ктор Ана­то­лі­йо­вич: Не хо­чуть фер­ме­ри йти в «тінь», але дер­жа­ва їх са­ма ту­ди ви­штов­хує зі стра­шною си­лою. Не­дар­ма АФЗУ ви­сло­ви­ла не­до­ві­ру пер­шо­му за­сту­пни­ку мі­ні­стра агро­по­лі­ти­ки та про­до­воль­ства Ма­кси­му Мар­ти­ню­ку, ко­трий ку­рує зе­мель­ні пи­та­н­ня, а ни­ні ще й ви­ко­нує обов’яз­ки мі­ні­стра. Нев­ра­хо­ва­на го­тів­ка потрібна фер­ме­рам, зокре­ма, й на ха­ба­рі, а ряд­ка «ха­бар» у «бі­лій» бух­гал­те­рії не­має. При­мі­ром, за­кін­чив­ся до­го­вір орен­ди. По­да­єш до­ку­мен­ти на йо­го по­дов­же­н­ня до обла­сно­го Дер­жгеок­да­стру, а звід­ти — від­мо­ва, не­мо­ти­во­ва­на, без­гра­мо­тна. Та ні­чо­го не вді­єш! І до­ки фер­мер не дасть «на ла­пу» чи­нов­ни­кам згі­дно з та­ксою (290–300 до­ла­рів за ге­ктар), не ба­чи­ти йо­му про­лон­га­ції до­го­во­ру, як сви­ні не­ба. А до­ки обро­бля­єш зем­лю, че­ка­ю­чи на по­дов­же­н­ня до­го­во­ру, тут як тут по­да­тків­ці, по­лі­цей­ські, про­ку­ро­ри. Зно­ву пи­та­н­ня «ви­рі­шу­є­ться» тіль­ки че­рез ха­бар. Якщо ре­а­лі­зу­єш про­ду­кцію на рин­ку, то зму­ше­ний кла­сти на бан­ків­ський ра­ху­нок да­ле­ко не всю втор­го­ва­ну го­тів­ку. Адже як тіль­ки гро­ші впа­ли на ра­ху­нок, одра­зу ж ма­єш спла­ти­ти з них 15%. Якщо з ра­хун­ку зняв го­тів­ку, то з неї му­сиш спла­ти­ти по­да­ток 18%. Дя­ку­ва­ти Яце­ню­ку й По­ро­шен­ку! А го­тів­ка в ді­яль­но­сті фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства потрібна чи не що­дня. До то­го ж фі­скаль­на слу­жба не­рід­ко бло­кує по­да­тко­ві на­кла­дні (тра­пля­є­ться — без­під­став­но) і бі­знес про­сто зу­пи­ня­є­ться. Та хі­ба це бен­те­жить ко­гось у вла­ді?! Та­ке вра­же­н­ня, що по­став­ле­не зав­да­н­ня — ма­лих фер­ме­рів якщо не зни­щи­ти, то так при­ду­ши­ти, щоб їм бу­ло не до по­лі­ти­ки…

Во­ло­ди­мир Оле­ксан­дро­вич: До ска­су­ва­н­ня спе­цре­жи­му ПДВ пра­цю­вав «по-бі­ло­му». А те­пер зму­ше­ний «по-сі­ро­му» — 80:20%. І в «тінь» фер­мер іде не з вла­сної во­лі, а че­рез не­по­силь­не опо­да­тку­ва­н­ня. Спа­си­бі «кро­ли­ку», який хо­тів бю­джет на­пов­ни­ти: і бю­дже­ту не по­мо­гло, і нам гір­ше ста­ло. Якщо вла­до­мож­ці ма­ють хоч тро­хи смаль­цю в го­ло­ві, то по­вин­ні по­вер­ну­ти агра­рі­ям спе­цре­жим ПДВ.

Та­ма­ра Іва­нів­на: Фер­ме­ри не­хо­ро­ші, бо в «тінь» хо­ва­ю­ться?! А дер­жа­ва хі­ба че­сно чи­нить із ти­ми, хто важ­кою пра­цею ство­рює ма­те­рі­аль­ні бла­га?! Хі­ба зро­би­ла нор­маль­ні по­да­тки? Олі­гар­хи-мі­льяр­де­ри отри­му­ють со­тні міль­йо­нів до­та­цій від дер­жа­ви, а з дрі­бно­го фер­ме­ра зні­ма­ють остан­ні шта­ни. Осо­бли­во по­тер­па­ють ті, хто не має вла­сних зер­но­схо­вищ і су­ша­рок. За су­ші­н­ня й про­ві­ю­ва­н­ня зер­на на еле­ва­то­рах, що на­ле­жать ла­ти­фун­ди­стам, обма­ню­ють на за­ви­щен­ні во­ло­го­сті та за по­слу­ги прав­лять не­по­мір­ну ці­ну. То­му за­ли­ша­ти там на збе­рі­га­н­ня до ве­сни, ко­ли ці­ни на збіж­жя тро­хи під­ні­ма­ю­ться, не­має ні­яко­го еко­но­мі­чно­го ре­зо­ну: ко­мір­не з’їсть усе. Наш зна­йо­мий отак не­о­ба­чно здав ви­ро­ще­не з дум­кою про при­бу­ток, то на­ве­сні він не ли­ше весь свій уро­жай від­дав в опла­ту за збе­рі­га­н­ня, а ще й ви­нен за­ли­шив­ся. Як у тій при­каз­ці: кін­чай, ба­тьку, тор­гу­ва­ти, бо вже не­ма чим ре­шту да­ва­ти. Та все стає зро­зумі­лим, ко­ли ба­чиш, на яких ма­ши­нах во­зить свої до­ро­го­цін­ні ті­ла ке­рів­ни­цтво еле­ва­то­ра.

Ле­ся Ми­хай­лів­на: І ра­ні­ше хо­ва­ли, але не в та­ких роз­мі­рах, як за­раз. По на­шо­му го­спо­дар­ству спів­від­но­ше­н­ня «бі­лої» та «чор­ної» бух­гал­те­рії те­пер десь 90:10%. До­во­ди­ться змен­шу­ва­ти вро­жай­ність, ва­ло­вий збір, пре­мі­аль­ні пра­ців­ни­кам. Дер­жа­ва са­ма штов­хає у «тінь» не­по­силь­ним опо­да­тку­ва­н­ням, за­бю­ро­кра­ти­зо­ва­ні­стю, за­цен­тра­лі­зо­ва­ні­стю. На­при­клад, мо­жна для го­спо­дар­ства за­ку­по­ву­ва­ти й від­но­си­ти на ва­ло­ві ви­тра­ти ру­чку, але не мо­жна скотч, який теж по­трі­бен, по­годь­те­ся. Не мо­жна за­прав­ля­ти ВАЗ-2109 бен­зи­ном А-95, бо за те­хні­чни­ми ха­ра­кте­ри­сти­ка­ми в та­ку ав­тів­ку тре­ба за­ли­ва­ти А-92, хоч на 95-му во­на кра­ще тя­гне, бо всім ві­до­мо, як «бо­дя­жать» на АЗС. І та­ких обме­жень — на ко­жно­му кро­ці. Хо­ча ко­ли я пра­цю­ва­ла в дер­жав­них ор­га­нах, то зу­стрі­ча­ла­ся з не­по­оди­но­ки­ми фа­кта­ми са­мо­за­хо­пле­н­ня зем­лі фер­ме­ра­ми. На­при­клад, узяв в орен­ду зем­лі як сі­но­жа­ті, а сам роз­орав і по­сі­яв со­ня­шник, ні­де у зві­тах не по­ка­зу­ю­чи ні пло­щі, ні куль­ту­ру. Все се­ло зна­ло, хто цей по­ру­шник, але мі­лі­ція від­по­ві­ла, що не вда­ло­ся вста­но­ви­ти, хто ж то зо­рав і по­сі­яв. Пев­но, фер­мер від­ку­пив­ся за ха­бар. Тра­пля­є­ться, що ро­зо­рю­ють пой­ми рі­чок, за­хи­сну зо­ну став­ків і озер. Якщо вже дер­жа­ва не на­дає ма­лим і се­ре­днім сіль­го­спви­ро­бни­кам до­та­цій, як у Єв­ро­пі, то не­хай би по­ста­ви­ла всіх у рів­ні умо­ви, за­про­ва­див­ши по­да­тки від ста­лих ве­ли­чин, ска­жі­мо, від пло­щі зе­мель­ної ді­лян­ки...

Іван Яки­мо­вич: На 25-му ро­ці не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ні Яце­нюк і ком­па­нія за­гна­ли фер­ме­ра в «тінь». Спе­цре­жим ПДВ був бю­дже­том роз­ви­тку для фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства. Те­пер же з ко­жної оди­ни­ці про­ду­кції фер­мер зму­ше­ний пла­ти­ти ПДВ. Це при то­му, що сіль­ське го­спо­дар­ство — це се­зон­не ви­ро­бни­цтво, як пра­ви­ло, фер­мер не має пе­ре­роб­ки й екс­пор­ту. І то­му зму­ше­ний про­да­ва­ти ви­ро­ще­не кон­тр­аген­там за ці­на­ми, що ле­две по­кри­ва­ють ви­тра­ти. Ду­маю, що ма­ло­му фер­мер­ству вла­да спе­ці­аль­но ство­рює та­кі умо­ви на­пе­ре­до­дні про­да­жу зем­лі, щоб при­бра­ти кон­ку­рен­тів. Щоб дрі­бних фер­ме­рів пі­дім’яли більші, а тих — ла­ти­фун­ди­сти. Це вже й ни­ні від­бу­ва­є­ться мас­шта­бно, ко­ли ве­ли­кі агро­фір­ми пе­ре­ма­ню­ють вла­сни­ків па­їв від фер­ме­рів, бо фер­ме­ри, зві­сно, не зав­жди мо­жуть пла­ти­ти 10–12% за пай від йо­го гро­шо­вої оцін­ки. Спо­сте­рі­гаю, що в су­спіль­стві спе­ці­аль­но куль­ти­ву­є­ться та­ка гро­мад­ська дум­ка, бу­цім фер­ме­ри — це кур­ку­лі, гли­таї, обма­ню­ють дер­жа­ву, то­му їх тре­ба на га­чок або за­гна­ти за мо­жай­ські го­ри…

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.