За­не­пад агро­но­мії

Біль­шість агро­но­мів сьо­го­дні зму­ше­ні ви­ко­ну­ва­ти ша­блон­ні фун­кції ме­не­дже­рів, за­бу­ва­ю­чи, що їхня про­фе­сія на­сам­пе­ред по­тре­бує твор­чо­сті й від­по­від­аль­но­сті

The Ukrainian Farmer - - ЗМІСТ - ОЛЕ­КСАНДР ІВАЩЕНКО, ака­де­мік НААН

Сло­во «агро­ном» озна­чає за­ко­но­да­вець по­ля. У про­це­сі ви­ро­щу­ва­н­ня по­сі­вів са­ме агро­но­ми ві­ді­гра­ють го­лов­ну роль у ре­а­лі­за­ції твор­чо­го під­хо­ду до еле­мен­тів те­хно­ло­гії. Та­ке твер­дже­н­ня ґрун­ту­є­ться не на фа­хо­вій со­лі­дар­но­сті автора, а на об’єктив­но­му оці­ню­ван­ні мі­сця й ро­лі фа­хів­ців ці­єї про­фе­сії бі­ля по­сі­вів.

Про­те, на жаль, у на­шо­му аграр­но­му ви­ро­бни­цтві ро­бо­та агро­но­ма в основ­но­му зве­де­на до ви­ко­на­н­ня еле­мен­тар­них фа­хо­вих дій: уста­нов­ле­н­ня гли­би­ни обро­бі­тку ґрун­ту, нор­ми ви­сі­ву на­сі­н­ня то­що, які лег­ко мо­жуть ви­ко­на­ти на­віть до­бре під­го­тов­ле­ні ме­ха­ні­за­то­ри. За­те май­же весь свій ро­бо­чий час су­ча­сні агро­но­ми ви­тра­ча­ють на ор­га­ні­за­цій­ні обов’яз­ки, тоб­то на ті дії, які по­вин­ні ви­ко­ну­ва­ти ди­пло­мо­ва­ні ме­не­дже­ри. Ор­га­ні­за­ція пер­со­на­лу й ке­ру­ва­н­ня про­це­са­ми в го­спо­дар­ствах — це са­ме їхня сфе­ра ді­яль­но­сті, однак на пра­кти­ці та­кий кло­піт у го­спо­дар­ствах тра­ди­цій­но пе­ре­кла­да­ють на пле­чі агро­но­мів, для яких це ма­ла б бу­ти ли­ше по­бі­чна фун­кція. Во­дно­час на ви­ко­на­н­ня са­ме го­лов­них агро­но­мі­чних фун­кцій — ана­ліз си­ту­а­ції з по­сі­ва­ми, ада­пта­ція еле­мен­тів те­хно­ло­гій до кон­кре­тних умов ве­ге­та­ції, ухва­ле­н­ня най­більш аде­ква­тних у кон­кре­тній си­ту­а­ції те­хно­ло­гі­чних рі­шень, спе­ци­фі­чна ро­бо­та з гі­бри­да­ми й сор­та­ми, те­хно­ло­гі­чні рі­ше­н­ня в пи­та­н­нях опти­мі­за­ції мі­не­раль­но­го жив­ле­н­ня та за­хи­сту по­сі­вів в агро­но­мів ре­аль­но­го — ча­су й можливостей май­же не ли­ша­є­ться.

Са­ме то­му на пра­кти­ці ре­аль­ною аль­тер­на­ти­вою цим скла­дним агро­но­мі­чним фун­кці­ям є ша­блон­ні спро­ще­ні те­хно­ло­гі­чні рі­ше­н­ня, які ча­сто в го­спо­дар­ствах бе­руть на се­бе не агро­но­ми, а са­ме ме­не­дже­ри та ке­рів­ни­ки. Агро­но­мам ча­сто ли­ша­є­ться тіль­ки роль те­хні­чних ви­ко­нав­ців, що не ма­ють пра­ва на вла­сні про­фе­сій­ні твор­чі рі­ше­н­ня.

За­ко­ни й на­слід­ки їх по­ру­ше­н­ня

Однак у ді­яль­но­сті агро­но­мів крім твор­чо­го ба­че­н­ня те­хно­ло­гі­чних рі­шень є й ін­ші ва­жли­ві зав­да­н­ня. Мо­жна скіль­ки зав­го­дно змі­ню­ва­ти в го­спо­дар­ствах гі­бри­ди й сор­ти куль­тур­них ро­слин, фор­ми мі­не­раль­них до­брив, пе­сти­ци­ди, про­те ва­го­мих зру­шень бу­де не­ба­га­то, якщо ми своє­ча­сно не розв’язу­ва­ти­ме­мо най­го­стрі­ші про­бле­ми су­ча­сно­го зем­ле­роб­ства. До та­ких ма­є­мо від­не­сти на­сам­пе­ред дис­ба­ланс по­жив­них ре­чо­вин і гу­му­су, де­фі­цит во­ди на ор­них зем­лях, про­бле­ми актив­ної еро­зії й фор­му­ва­н­ня спри­я­тли­во­го мі­кро­клі­ма­ту в ре­гіо­нах. На­га­да­є­мо де­які з агро­но­мі­чних за­ко­нів:

• «за­кон по­вер­не­н­ня»: по­вер­ни по­лю те, що за­брав у ньо­го з уро­жа­єм, або не пла­нуй у май­бу­тньо­му отри­ма­н­ня по­ді­бно­го вро­жаю;

• «за­кон мінімуму»: рі­вень уро­жай­но­сті по­сі­вів ви­зна­чає той чин­ник, що пе­ре­бу­ває у мі­ні­му­мі;

•« за­кон своє­ча­сно­сті »: в те­хно­ло­гії ви­ро­щу­ва­н­ня сіль­сько­го­спо­дар­ських куль­тур не­має для агро­но­ма ва­жли­ві­шо­го пи­та­н­ня, як своє­ча­сність про­ве­де­н­ня те­хно­ло­гі­чних опе­ра­цій.

Від фор­му­лю­вань до­ціль­но пе­ре­йти до ілю­стра­цій. Хто з го­спо­да­рів або агро­но­мів від­мо­ви­ться від отри­ма­н­ня на сво­їх по­лях які­сно­го вро­жаю зер­на пше­ни­ці ози­мої у 10 т/га? Та­ких бу­де не­ба­га­то. Що по­трі­бно для отри­ма­н­ня та­ко­го рів­ня вро­жаю? В про­це­сі ве­ге­та­ції ро­сли­ни куль­ту­ри ма­ють за­сво­ї­ти з ґрун­ту не мен­ше як 360 кг/га спо­лук азо­ту, 135 — фо­сфо­ру й 260 кг/га — ка­лію. Чи го­то­ві го­спо­да­рі й агро­но­ми вне­сти від­по­від­ну кіль­кість до­брив? Від­по­відь ви­кли­кає сум­нів. У ба­жан­ні отри­ма­ти вро­жай усі роз­ра­хо­ву­ють пе­ред­усім на при­ро­дну ро­дю­чість ор­них зе­мель. Про­те, якщо ли­ше чер­па­ти з ґрун­ту й не по­вер­та­ти, то за­па­си бу­де ви­чер­па­но. Ме­ні мо­жуть за­пе­ре­чи­ти: ми за­ли­ша­є­мо на по­лі по­жнив­ні реш­тки. Так, за­ли­ша­є­мо, а ча­сто про­сто і їх по-вар­вар­ськи спа­лю­є­мо. Про­те на­віть якщо й за­ли­ша­є­мо, то це ком­пен­са­ція ли­ше ма­лої час­тки об­ся­гу ви­но­су та від­чу­же­н­ня з то­вар­ною ча­сти­ною вро­жаю. На­при­клад, ли­ше до 20% об­ся­гу спо­лук фо­сфо­ру, який сво­го ча­су за­сво­ї­ли ро­сли­ни пше­ни­ці, мо­же за­ли­ши­ти­ся на по­лі пі­сля зби­ра­н­ня вро­жаю зер­на. Це ре­аль­на си­ту­а­ція на­шо­го до­три­ма­н­ня або ігно­ру­ва­н­ня «за­ко­ну по­вер­не­н­ня».

До сло­ва, у ци­ві­лі­зо­ва­них кра­ї­нах Єв­ро­пи зем­ле­роб­ство ве­дуть із без­де­фі­ци­тним ба­лан­сом, а по фо­сфо­ру на­віть із по­зи­тив­ним. Пи­та­н­ня ба­лан­су по­жив­них ре­чо­вин і гу­му­су на ор­них зем­лях на­віть не обго­во­рю­є­ться. Це аксі­о­ма, якої всі до­три­му­ю­ться. Дер­жа­ва ли­ше кон­тро­лює та­ке ви­ко­на­н­ня.

На «законі мінімуму» зу­пи­ня­ти­ся не бу­де­мо, йо­го всі до­бре пам’ята­ють.

«За­кон своє­ча­сно­сті» — це по­ка­зник рів­ня те­хні­чної осна­ще­но­сті та від­по­від­но­сті здій­сне­н­ня те­хно­ло­гі­чних опе­ра­цій із по­сі­ва­ми. На­при­клад, за­пі­зне­н­ня зі стро­ка­ми сів­би бу­ря­ків цукро­вих на 7 діб від опти­маль­них при­зво­дить до не­до­бо­ру вро­жаю як мі­ні­мум на чо­ти­ри й біль­ше тон­ни ко­ре­не­пло­дів із ге­кта­ра. Це за умо­ви, що три­ва­лість ве­ге­та­ції та­ких по­сі­вів во­се­ни бу­ла від­по­від­но по­дов­же­на на ті са­мі 7 діб.

За­пі­зне­н­ня з об­при­ску­ва­н­ням по­сі­вів гер­бі­ци­да­ми на 5 діб від опти­маль­них зни­жує рі­вень ефе­ктив­но­сті їх дії на схо­ди бур’янів на 20–30% рів­ня, який мо­же

бу­ти отри­ма­ний за своє­ча­сно­го ви­ко­на­н­ня те­хно­ло­гі­чної опе­ра­ції. Ре­аль­но про­яв­ля­є­ться ефект «фа­зо­вої ре­зи­стен­тно­сті» ро­слин бур’янів до дії гер­бі­ци­дів. З та­ких, на пер­ший по­гляд, не­ве­ли­ких по­зи­тив­них або не­га­тив­них ефе­ктів скла­да­є­ться будь-яка те­хно­ло­гія ви­ро­щу­ва­н­ня сіль­сько­го­спо­дар­ських куль­тур.

Фа­кти­чно май­же на всіх пло­щах ор­них зе­мель на­шої кра­ї­ни ба­лан­су по­жив­них ре­чо­вин і гу­му­су не­має. За остан­ні 20 ро­ків се­ре­дній по­ка­зник умі­сту в них гу­му­су зни­зив­ся з 3,5 до 3,0%. Май­же на 80% площ ор­них зе­мель сьо­го­дні роз­ви­ва­ю­ться актив­ні про­це­си во­дної та ві­тро­вої еро­зії, що зни­щу­ють ор­ний шар і при­зво­дять до гі­гант­ських втрат гу­му­су й по­жив­них ре­чо­вин. Ча­сто­та від­чу­тних по­сух у кра­ї­ні про­тя­гом остан­ніх 20 ро­ків зро­сла вдві­чі. Че­рез по­те­плі­н­ня та зро­ста­н­ня де­фі­ци­ту во­ди ме­жі ґрун­то­во-клі­ма­ти­чних зон у кра­ї­ні за остан­ні 20 ро­ків ре­аль­но змі­сти­лись на по­над 200 км на пів­ніч. У Пів­ден­но­му Сте­пу про­яв­ля­ю­ться ви­ра­зні озна­ки спу­сте­лю­ва­н­ня.

У чи­нов­ни­ків ін­ші про­бле­ми

У кра­ї­ні ре­аль­но від­су­тнє на­у­ко­во об­ґрун­то­ва­не дер­жав­ни­цьке ба­че­н­ня шля­хів роз­ви­тку аграр­но­го се­кто­ру еко­но­мі­ки на най­ближ­чі де­ся­ти­лі­т­тя та на три­ва­лі­шу пер­спе­кти­ву. Жо­дна з гі­лок вла­ди до го­лов­них про­блем ор­них зе­мель за май­же чверть сто­лі­т­тя дер­жав­ни­цької ува­ги не при­ді­ли­ла.

Пла­ну­ва­н­ня ді­яль­но­сті аграр­но­го се­кто­ру еко­но­мі­ки має обов’яз­ко­во мі­сти­ти ре­аль­ні кро­ки до від­нов­ле­н­ня ба­лан­су по­жив­них ре­чо­вин і гу­му­су на ор­них зем­лях кра­ї­ни, зу­пин­ку актив­них еро­зій­них про­це­сів і зни­же­н­ня не­про­ду­ктив­них втрат по­жив­них ре­чо­вин і во­ди на ор­них зем­лях. На­у­ко­ві цен­три НААНУ сьо­го­дні ма­ють у порт­фе­лі на­у­ко­вих роз­ро­бок ва­го­мі на­пра­цю­ва­н­ня, однак во­ни так і є ли­ше роз­роб­ка­ми без дер­жав­но­го ро­зу­мі­н­ня. В біль­шо­сті дер­жав­них чи­нов­ни­ків, на жаль, май­же від­су­тнє по­чу­т­тя дер­жав­ни­ків, для них прі­о­ри­те­тни­ми фа­кти­чно є не су­спіль­ні, а при­ва­тні мо­ти­ва­ції.

Змі­ни клі­ма­ту, що вже є фа­ктом, ли­ше по­си­лю­ють і при­швид­шу­ють про­це­си де­гра­да­ції не ли­ше ор­них зе­мель, а й усьо­го дов­кі­л­ля. Біль­шість агра­рі­їв не ба­жає чу­ти про якісь там еко­ло­гі­чні про­бле­ми, про які ка­жуть на­у­ков­ці. Для біль­шо­сті на­се­ле­н­ня є ва­жли­ві­ші про­бле­ми на­сам­пе­ред — за будь-яку ці­ну зна­йти, за­ро­би­ти, ви­рва­ти з ор­них зе­мель гро­ші.

Про­те по­ру­ше­ні про­бле­ми ма­ють без­по­се­ре­днє від­но­ше­н­ня до ко­жно­го з нас і до всьо­го су­спіль­ства. Нам усім до­шку­ляє лі­том спе­ка та силь­ні су­хо­вії й від­су­тність до­щів. Усі ки­ва­ють на при­ро­ду. Однак та­кі чин­ни­ки — це на­слід­ки пе­ред­усім ді­яль­но­сті лю­дей. У будь-якій спра­ві має бу­ти ро­зу­мі­н­ня мі­ри й ро­зум­ної до­ста­тно­сті. В пов­сяк­ден­но­му жит­ті та­ку істи­ну тра­ди­цій­но або за­бу­ва­ють, або від­ки­да­ють в ім’я отри­ма­н­ня біль­ших грошей сьо­го­дні.

А що зро­бив ти?

Для кон­кре­ти­за­ції про­бле­ми ско­ри­ста­ю­ся ще одним при­кла­дом: 2017 рік був по­су­шли­вим і при­звів до істо­тно­го не­до­бо­ру ва­ло­вих збо­рів агар­ної екс­порт­ної си­ро­ви­ни. Хто мо­же га­ран­ту­ва­ти, що на­сту­пний аграр­ний рік не бу­де по­су­шли­вим? Та­ких га­ран­тій не дасть ні­хто.

Де ж узя­ти во­ду для за­без­пе­че­н­ня фор­му­ва­н­ня вро­жаю цьо­го ро­ку? Від­по­відь: там, де зав­жди бра­ли то­рік, тоб­то з опа­дів у фор­мі до­щу та сні­гу. Про­те ж, ка­жуть агра­рії, ми­ну­ло­го ро­ку бу­ла по­су­ха: рі­чна су­ма опа­дів у біль­шо­сті ре­гіо­нів кра­ї­ни бу­ла мен­шою від се­ре­дніх ба­га­то­рі­чних по­ка­зни­ків у ме­жах 15–20%. Для зо­ни Ки­є­ва це ста­но­вить 80–100 мм во­ди. Са­ме її й бра­ку­ва­ло для фор­му­ва­н­ня вро­жаю, ствер­джу­ють агра­рії.

То­ді варто за­пи­та­ти, а скіль­ки во­ло­ги по­трі­бно ро­сли­нам, щоб сформувати вро­жай на­сі­н­ня сої у 4 т/га? Спро­бу­є­мо ро­зі­бра­ти­ся ра­зом. Тран­спі­ра­цій­ний ко­е­фі­ці­єнт у ро­слин сої ста­но­вить 600 г во­ди на фор­му­ва­н­ня 1 г су­хої ре­чо­ви­ни. Від­по­від­но, ли­ше на фор­му­ва­н­ня на­сі­н­ня зна­до­би­ться 24 л во­ди/м². Крім на­сі­н­ня ро­сли­ни ще фор­му­ва­ли сте­бла, ко­ре­ні, лис­тки й бо­би, на які теж бу­ла потрібна во­да. Ві­зьме­мо спів­від­но­ше­н­ня їхньої ма­си до ма­си на­сі­н­ня як 3:1. Су­мар­но ви­хо­дить, що по­сі­вам сої для фор­му­ва­н­ня вро­жаю на­сі­н­ня 0,4 кг/м² й від­по­від­ної по­бі­чної ма­си 1,2 кг/м² по­трі­бно бу­ло за­сво­ї­ти за ве­ге­та­цій­ний пе­рі­од 96 л/м², або 96 мм во­ди.

Ба­га­то це чи ма­ло? По­рів­ня­є­мо з кіль­кі­стю опа­дів за рік у ре­гіо­ні й ви­зна­чи­мо, яка час­тка опа­дів потрібна для фор­му­ва­н­ня та­ко­го вро­жаю на­сі­н­ня сої. За умов по­су­шли­во­го ро­ку бу­ло не 500, а 400 мм опа­дів за рік. Від­по­від­но, на 1 м² на­ді­йшло 400 л во­ди (400 мм). З та­кої за­галь­ної кіль­ко­сті во­ди ро­сли­ни куль­ту­ри ма­ли за­сво­ї­ти 96 л/м², або 24%. Ви­ни­кає за­ко­но­мір­не за­пи­та­н­ня: чо­му ж во­ло­ги не ви­ста­чи­ло?

Що ре­аль­но бу­ло зро­бле­но на по­лях го­спо­да­ря­ми та їх агро­но­ма­ми, аби та во­ло­га, що на­ді­йшла на ор­ні зем­лі про­тя­гом ро­ку, бу­ла ра­ціо­наль­но ви­ко­ри­ста­на не на втра­ти, а на фор­му­ва­н­ня вро­жаю? Від­по­відь ко­жен чи­тач мо­же сфор­му­лю­ва­ти са­мо­стій­но. То­ді у чо­му про­ви­на при­ро­ди, та у чо­му нас са­мих?

Це ілю­стра­ція ло­каль­на. По­гля­не­мо більш уза­галь­не­но. Чо­му ді­яль­ність лю­ди­ни на ор­них зем­лях спри­яє роз­ви­тку по­су­шли­вих явищ і де­фі­ци­ту во­ди? На­у­ко­ві по­ясне­н­ня та­ко­го не­га­тив­но­го впли­ву є, про­те во­ни не­при­єм­ні для вла­сни­ків й орен­да­рів ор­них зе­мель. На­сам­пе­ред то­му, що во­ни див­ля­ться на світ ли­ше з по­зи­цій еко­но­мі­ки: скіль­ки тут мо­жна отри­ма­ти при­бу­тків? як під­ви­щи­ти рі­вень при­бу­тко­во­сті до ма­кси­маль­них по­ка­зни­ків сьо­го­дні? А які бу­дуть на­слід­ки та­кої го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті, що бу­де в май­бу­тньо­му, їх не ці­ка­вить. Розв’яза­н­ня про­блем май­бу­тньо­го швид­ких при­бу­тків не да­дуть. Про­те сво­є­ча­сне розв’яза­н­ня та­ких про­блем ро­бить май­бу­тнє їх бі­зне­су ста­біль­ним і га­ран­тує отри­ма­н­ня при­бу­тків у май­бу­тньо­му. Це не го­лі сло­ва автора.

Якщо є сум­нів що­до слів ві­тчи­зня­них на­у­ков­ців, ні­хто не за­бо­ро­няє по­гля­ну­ти, як ро­блять су­сі­ди.

Чо­му пра­гма­ти­чні, на­скрізь про­ся­кну­ті бі­зне­со­вим ми­сле­н­ням аме­ри­кан­ці спра­ви­ли­ся з актив­ни­ми еро­зій­ни­ми про­це­са­ми Ве­ли­ких аме­ри­кан­ських рів­нин і пе­ре­тво­ри­ли цей ве­ли­кий ре­гіон пло­щею в 1,4 млн ква­дра­тних кі­ло­ме­трів на зо­ну успі­шно­го ви­ро­щу­ва­н­ня цін­них сіль­сько­го­спо­дар­ських куль­тур? За умов на­ба­га­то жорс­ткі­шо­го про­ти кон­ти­нен­таль­но­го клі­ма­ту: влі­тку тра­ди­цій­но +35…+40 °С й силь­ні пів­ден­ні ві­три з від­но­сною во­ло­гі­стю по­ві­тря 10–15%, що ви­су­шу­ють ґрунт. Зи­мою –25…–35 °С мо­ро­зу з по­ту­жни­ми ві­тра­ми. Опа­дів — від 250 (на пів­ден­но­му за­хо­ді) до 750 мм на рік (на пів­ні­чно­му схо­ді ре­гіо­ну).

На­у­ков­ці й пра­кти­ка жи­т­тя на­вчи­ли аме­ри­кан­ців, що ро­зо­рю­ва­ти те­ри­то­рію тре­ба, як до­во­дить аграр­на на­у­ка, ли­ше до пев­них меж (не біль­ше як 30–42% пло­щі ре­гіо­ну). Під лі­со­ви­ми на­са­дже­н­ня­ми (ві­тро­за­хи­сни­ми лі­со­ви­ми сму­га­ми) має бу­ти як мі­ні­мум 20–30% те­ри­то­рії. Не мен­ше від 30% пло­щі ре­гіо­ну по­трі­бно три­ма­ти під ба­га­то­рі­чни­ми на­са­дже­н­ня­ми: па­со­ви­ща­ми, по­сі­ва­ми ба­га­то­рі­чних кор­мо­вих куль­тур, са­да­ми.

Як до­ся­гну­ти та­ких по­ка­зни­ків у кра­ї­ні пе­ре­се­лен­ців, де все при­ва­тне й ко­жен сам со­бі го­спо­дар? Як ко­ор­ди­ну­ва­ти аграр­ну ді­яль­ність рі­зних вла­сни­ків? Ви­яв­ля­є­ться, все мо­жли­во. По­трі­бні державна во­ля, ро­зу­мі­н­ня про­блем усім су­спіль­ством і ба­жа­н­ня їх розв’язу­ва­ти та йти на ком­про­мі­си. Аме­ри­кан­ці це зумі­ли.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.