Ва­жли­вість мі­кро­клі­ма­ту

За­сто­су­ва­н­ня су­ча­сної си­сте­ми при­му­со­вої вен­ти­ля­ції на фер­мах змен­шує ри­зик ви­ни­кне­н­ня ін­фе­кцій­них і вну­трі­шніх за­хво­рю­вань у тва­рин

The Ukrainian Farmer - - ЗМІСТ - ОКСА­НА ШКРОМАДА, д-р вет. на­ук, про­фе­сор Сум­ський на­ціо­наль­ний аграр­ний уні­вер­си­тет Спів­ав­тор: На­дія Хо­бот

На жит­тє­ді­яль­ність, по­ве­дін­ку й про­ду­ктив­ність сіль­сько­го­спо­дар­ських тва­рин по­стій­но впли­ва­ють рі­зно­ма­ні­тні чин­ни­ки зов­ні­шньо­го се­ре­до­ви­ща. До­слі­дже­н­ня­ми уста­нов­ле­но, що здо­ров’я тва­рин ви­зна­ча­є­ться на 55% мі­кро­клі­ма­том і го­дів­лею, ге­не­ти­чни­ми чин­ни­ка­ми — на 20% і са­ні­тар­но-еко­ло­гі­чни­ми — на 25%. Ве­ли­ке зна­че­н­ня ма­ють па­ра­ме­три мі­кро­клі­ма­ту у ви­ро­щу­ван­ні мо­ло­дня­ку, оскіль­ки фі­зи­чна тер­мо­ре­гу­ля­ція в те­лят по­чи­нає фун­кціо­ну­ва­ти тіль­ки че­рез 6–10 днів пі­сля на­ро­дже­н­ня й до­ся­гає пі­ку актив­но­сті на 10–20-й день. Не­до­три­ма­н­ня опти­маль­них па­ра­ме­трів мі­кро­клі­ма­ту, ре­жи­мів го­дів­лі та на­пу­ва­н­ня тва­рин, низь­кий рі­вень са­ні­тар­ної куль­ту­ри при­зво­дять до нев­ті­шних на­слід­ків. Так, ко­жно­го ро­ку в Укра­ї­ні ги­не 25–30% тва­рин, із них май­же по­ло­ви­на — від за­хво­рю­вань ор­га­нів трав­ле­н­ня ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би. Пе­ре­бу­ва­н­ня тва­рин у хо­ло­дних, во­ло­гих, по­га­но вен­ти­льо­ва­них при­мі­ще­н­нях при­зво­дить до змен­ше­н­ня на­до­їв мо­ло­ка на 10–20%, збіль­ше­н­ня ви­трат кор­мів на оди­ни­цю про­ду­кції — на 12–35, під­ви­ще­н­ня за­хво­рю­вань і за­ги­бе­лі мо­ло­дня­ку — на 5–40%. Най­шкі­дли­ві­ші га­зи (амі­ак, ву­гле­ки­слий газ) зни­жу­ють до­бо­вий при­ріст ва­ги тва­рин на 20–30%. По­гір­шу­є­ться і якість мо­ло­чної про­ду­кції. Во­на на­бу­ває амі­а­чно­го за­па­ху, під­ви­ще­ної ки­сло­тно­сті, стає ба­кте­рі­аль­но за­бру­дне­ною.

Клі­ма­ти­чні чин­ни­ки ін­тен­сив­ні­ше впли­ва­ють на стан здо­ров’я мо­ло­дня­ку ВРХ, ніж усі ін­ші чин­ни­ки зов­ні­шньо­го се­ре­до­ви­ща. Амі­ак утво­рю­є­ться в по­га­но вен­ти­льо­ва­них тва­рин­ни­цьких при­мі­ще­н­нях уна­слі­док роз­па­ду се­чі, гною, під­стил­ки. По­стій­не вди­ха­н­ня по­ві­тря на­віть із не­ве­ли­ки­ми до­мі­шка­ми амі­а­ку (10 мг/м³) згу­бно впли­ває на здо­ров’я тва­рин. Цей газ роз­чи­ня­є­ться в се­кре­ті сли­зо­вих обо­ло­нок верх­ніх ди­халь­них шля­хів і кон’юкти­ви, по­дра­зню­ю­чи їх. Окрім то­го, він ре­фле­ктор­но змен­шує гли­би­ну ди­ха­н­ня, а та­кож і вен­ти­ля­цію ле­ге­ней. То­му у тва­рин ви­ни­ка­ють ка­шель, сльо­зо­те­ча, брон­хіт, кон’юкти­віт, спа­зми го­ло­со­вої щі­ли­ни, на­бряк ле­ге­ней. По­ві­тря з ве­ли­ким умі­стом амі­а­ку ура­жує цен­траль­ну нер­во­ву си­сте­му. В Шо­тлан­дії, на­при­клад, за­фі­ксо­ва­но ви­пад­ки за­ги­бе­лі сви­ней від асфі­ксії в ре­зуль­та­ті отру­є­н­ня га­за­ми, що утво­рю­ю­ться під час роз­кла­да­н­ня гною у при­мі­ще­н­нях. То­му си­сте­ми гно­є­ви­да­ле­н­ня ма­ють під­ля­га­ти ре­гу­ляр­ній де­зін­фе­кції. В пе­рі­о­ди під­ви­ще­ної ру­хо­вої актив­но­сті (збу­дже­н­ня, роз­да­ва­н­ня кор­му) тва­ри­ни про­пу­ска­ють че­рез ле­ге­ні ве­ли­ку кіль­кість по­ві­тря, що при­зво­дить до під­ви­ще­н­ня йо­го тем­пе­ра­ту­ри й во­ло­го­сті в при­мі­щен­ні, то­му у ці пе­рі­о­ди має зро­ста­ти й ін­тен­сив­ність обмі­ну по­ві­тря в роз­ра­хун­ку на оди­ни­цю ма­си ті­ла тва­рин, які утри­му­ю­ться в при­мі­щен­ні. Ймо­вір­ність пе­ре­да­чі збу­дни­ків ре­спі­ра­тор­них ін­фе­кцій зна­чно зни­жу­є­ться, якщо в при­мі­ще­н­ня по­да­є­ться ве­ли­ка кіль­кість зов­ні­шньо­го по­ві­тря. Ефе­ктив­ною є по­да­ча та­ко­го об­ся­гу зов­ні­шньо­го по­ві­тря, яке в 10 ра­зів пе­ре­ви­щує об­сяг по­ві­тря, що про­хо­дить че­рез ре­спі­ра­тор­ний тракт тва­рин.

Під час ро­бо­ти в при­мі­ще­н­нях для тва­рин сіль­сько­го­спо­дар­ська те­хні­ка (тра­кто­ри, кор­мо­ро­зда­ва­чі, буль­до­зе­ри) утво­рює ве­ли­ку кіль­кість ви­хло­пних га­зів, що мі­стять оксид ву­гле­цю. Ме­ха­нізм то­кси­чно­го впли­ву окси­ду ву­гле­цю по­ля­гає в утво­рен­ні стій­кої спо­лу­ки кар­бо­кси­ге­мо­гло­бі­ну. Че­рез це по­ру­шу­є­ться за­без­пе­че­н­ня тва­рин ки­снем. За на­яв­но­сті в по­ві­трі окси­ду ву­гле­цю в ме­жах 0,4–0,5 мг/м³ тва­ри­ни ги­нуть че­рез 5–7 хв.

Про­фі­ла­кти­ка отру­єнь окси­дом ву­гле­цю по­ля­гає в за­без­пе­чен­ні зон пе­ре­бу­ва­н­ня тва­рин актив­ною вен­ти­ля­ці­єю. Для за­без­пе­че­н­ня ко­рів­ни­ків сві­жим по­ві­трям ін­тен­сив­ність вен­ти­ля­ції має ста­но­ви­ти: для до­ро­слої ВРХ — не мен­ше як 17 м³/год, мо­ло­дня­ку — 20 м³/год на 1 ц жи­вої ва­ги.

З усіх чин­ни­ків мі­кро­клі­ма­ту са­ме тем­пе­ра­ту­ра по­ві­тря най­біль­ше впли­ває на стан здо­ров’я та про­ду­ктив­ність сіль­сько­го­спо­дар­ських тва­рин. Зни­же­н­ня тем­пе­ра­ту­ри по­ві­тря у по­єд­нан­ні з ви­со­кою во­ло­гі­стю та під­ви­ще­ною йо­го ру­хли­ві­стю на­віть за ціл­ком за­до­віль­ної го­дів­лі

при­зво­дить до зни­же­н­ня мо­ло­чної про­ду­ктив­но­сті ко­рів на 30–40%, зни­же­н­ня при­ро­сту жи­вої ва­ги на від­го­дів­лі — на 40–50, мо­ло­дня­ку — на 25–35%.

Низь­кі тем­пе­ра­ту­ри та ви­со­ка во­ло­гість збіль­шу­ють те­пло­від­да­чу. Взим­ку у тва­рин, що утри­му­ю­ться в не­у­по­ряд­ко­ва­них си­рих при­мі­ще­н­нях, ви­ни­ка­ють та­кі за­хво­рю­ва­н­ня, як брон­хо­пнев­мо­нія в мо­ло­дих тва­рин, брон­хі­ти й за­па­ле­н­ня ле­гень — у до­ро­слих, роз­лад трав­ле­н­ня — в мо­ло­дня­ку, рев­ма­тизм су­гло­бів і м’язів, за­па­ле­н­ня мо­ло­чної за­ло­зи — у ко­рів. У та­ких умо­вах під­ви­ще­на те­пло­від­да­ча осо­бли­во згу­бно впли­ває на мо­ло­дих, хво­рих і ви­сна­же­них тва­рин, які не мо­жуть до неї швид­ко при­сто­су­ва­ти­ся.

За ви­со­ких тем­пе­ра­тур зов­ні­шньо­го се­ре­до­ви­ща у тва­рин під­ви­щу­є­ться тем­пе­ра­ту­ра, по­си­лю­є­ться те­пло­від­да­ча ор­га­ні­зму. Це ви­кли­кає спо­жи­ва­н­ня ве­ли­кої кіль­ко­сті во­ди, що при­зво­дить до роз­рі­дже­н­ня хар­чо­вих мас, при­швид­ше­не їх ви­ве­де­н­ня з ор­га­ні­зму і, як на­слі­док, зни­же­н­ня за­сво­є­н­ня кор­му. За тем­пе­ра­ту­ри зов­ні­шньо­го по­ві­тря +30 °С ви­со­ко­у­дій­ні ко­ро­ви зни­жу­ють про­ду­ктив­ність на 40%.

У при­мі­ще­н­нях із по­ру­ше­ною си­сте­мою вен­ти­ля­ції під­ви­щу­є­ться во­ло­гість по­ві­тря, яка та­кож впли­ває на обмін­ні про­це­си в ор­га­ні­змі тва­рин і спри­яє збіль­шен­ню ви­пад­ків за­хво­рю­ва­н­ня кін­ці­вок (ма­це­ра­ція ра­тиць у ра­зі не­зна­чної ме­ха­ні­чної дії), за­па­лен­ню ле­гень і шлун­ко­во-ки­шко­вим хво­ро­бам те­лят. По­єд­на­н­ня під­ви­ще­ної во­ло­го­сті з ви­со­кою тем­пе­ра­ту­рою по­ві­тря утру­днює те­пло­від­да­чу ті­ла. За ви­со­кої во­ло­го­сті по­ві­тря тва­ри­ни втра­ча­ють апе­тит, мо­ло­дняк від­стає в ро­сті, до­ро­сла ху­до­ба зни­жує про­ду­ктив­ність. На­ко­пи­че­н­ня се­чі та гною на по­верх­ні під­ло­ги при­зво­дить до розм’якше­н­ня й подаль­шо­го гни­т­тя ко­пи­тно­го ро­гу, за­би­ва­н­ня та ура­же­н­ня ро­го­вої по­ду­ше­чки ра­тиць. Зни­же­на во­ло­гість при­зво­дить до ве­ли­ких втрат во­ди з по­ві­трям, яке ви­ди­ха­є­ться, тва­ри­ни від­чу­ва­ють спра­гу. То­му в тва­рин­ни­цьких при­мі­ще­н­нях у ра­зі під­ви­ще­н­ня тем­пе­ра­ту­ри на 1 °С не­об­хі­дно зни­жу­ва­ти від­но­сну во­ло­гість на 3%.

Вен­ти­ля­ція при­мі­щень обла­дну­є­ться з ура­ху­ва­н­ням те­пло­ізо­ля­ції бу­ді­вель, во­ло­ги, спосо­бу прибирання гною, си­сте­ми утри­ма­н­ня ху­до­би то­що. Во­на має за­без­пе­чу­ва­ти без­пе­рерв­ний по­ві­тро­об­мін від­по­від­но до зоо­гі­гі­є­ні­чних нор­ма­ти­вів. Об­сяг вен­ти­ля­ції, тоб­то кіль­кість по­ві­тря, що над­хо­дить в оди­ни­цю ча­су, має бу­ти та­ким, щоб уміст шкі­дли­вих га­зів і во­ло­гість по­ві­тря в при­мі­щен­ні не пе­ре­ви­щу­ва­ли допу­сти­мої нор­ми. Якщо об­сяг вен­ти­ля­ції за­над­то ма­лий, то тва­ри­ни по­тер­па­ти­муть від під­ви­ще­но­го за­бру­дне­н­ня по­ві­тря, а якщо за­над­то ве­ли­кий, то в при­мі­щен­ні бу­де про­тяг.

За при­ро­дної вен­ти­ля­ції над­хо­дже­н­ня по­ві­тря в при­мі­ще­н­ня та йо­го ви­да­ле­н­ня від­бу­ва­ю­ться че­рез рі­зну щіль­ність зов­ні­шньо­го й вну­трі­шньо­го по­ві­тря та дії ві­тру. Одним із ва­рі­ан­тів при­ро­дної вен­ти­ля­ції є тру­бна си­сте­ма. Основ­ні еле­мен­ти ці­єї си­сте­ми — ви­тя­жні тру­би, що ви­во­дя­ться че­рез сте­лю на дах, і при­плив­ні ка­на­ли, роз­та­шо­ва­ні у верх­ній ча­сти­ні стін. Ви­тя­жні тру­би ма­ють спе­ці­аль­ну на­сад­ку — де­фле­ктор, що під­си­лює ви­тяж­ку по­ві­тря й пе­ре­кри­ває шлях до­щу та сні­гу. Ви­тя­жні тру­би тре­ба пе­рі­о­ди­чно прочи­ща­ти, сте­жи­ти за тим, аби во­ни бу­ли уте­пле­ні на го­ри­щі, не ма­ли щі­лин. За­галь­на пло­ща пе­ре­ти­ну всіх при­плив­них ка­на­лів має ста­но­ви­ти 70–80% ви­тя­жних. При­плив­них ка­на­лів за­зви­чай біль­ше, ніж ви­тя­жних, а пло­ща пе­ре­рі­зу ко­жно­го з них на­ба­га­то мен­ша, ніж у ви­тя­жно­го. Це ро­би­ться для то­го, аби зов­ні­шнє по­ві­тря над­хо­ди­ло в при­мі­ще­н­ня рів­но­мір­но, що осо­бли­во ва­жли­во взим­ку. При­плив­ні ка­на­ли ма­ють роз­та­шо­ву­ва­ти­ся не ближ­че як 2,5 м від ви­тя­жних і ма­ти від­бій­ні щи­тки, щоб хо­ло­дне зов­ні­шнє по­ві­тря не по­тра­пля­ло на тва­рин. При­ро­дна вен­ти­ля­ція має низ­ку не­до­лі­ків: во­на не зав­жди мо­же за­без­пе­чи­ти нор­маль­ний мі­кро­клі­мат у при­мі­ще­н­нях зі збір­но­го за­лі­зо­бе­то­ну.

До­ско­на­лі­ша при­му­со­ва вен­ти­ля­ція. Для ре­гу­лю­ва­н­ня її ро­бо­ти ча­сто ви­ко­ри­сто­ву­ють ре­ле, яке вми­кає і ви­ми­кає вен­ти­ля­цію за­ле­жно від тем­пе­ра­ту­ри по­ві­тря, йо­го во­ло­го­сті й умі­сту шкі­дли­вих га­зів у при­мі­щен­ні. В ра­йо­нах, де ду­же хо­ло­дні зи­ми, ви­ко­ри­сто­ву­ють вен­ти­ля­цій­но-ка­ло­ри­фер­ні уста­нов­ки з пі­ді­грі­вом при­плив­но­го по­ві­тря. Во­дно­час усе шир­ше ко­ри­сту­ю­ться кон­ди­ціо­не­ра­ми для охо­ло­дже­н­ня, осу­ше­н­ня або зво­ло­же­н­ня по­ві­тря, так са­мо для очи­ще­н­ня й де­зін­фе­кції.

З да­них та­бли­ці ви­дно, що во­ло­гість по­ві­тря та кон­цен­тра­ція шкі­дли­вих га­зів ви­ща у при­мі­ще­н­нях із при­ро­дною вен­ти­ля­ці­єю, осо­бли­во в зи­мо­вий пе­рі­од. При­ро­дна вен­ти­ля­ція до­бре спра­цьо­вує ли­ше в те­плу ві­тря­ну по­го­ду. Ко­ли на дво­рі си­ро й слаб­кий рух по­ві­тря, то по­ві­тро­об­мін між при­мі­ще­н­ням і зов­ні­шнім по­ві­трям пра­кти­чно від­су­тній. Не менш ва­жли­вою є де­зін­фе­кція вен­ти­ля­цій­них си­стем і філь­трів, бо зов­ні­шнє по­ві­тря та­кож мо­же бу­ти на­си­че­ним мі­кро­ор­га­ні­зма­ми. Осо­бли­во, ко­ли по­ві­тря з при­мі­ще­н­ня-ма­то­чни­ка за­смо­кту­є­ться в те­ля­тник-про­фі­ла­кто­рій.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.