Звер­ху ти­хо, а все­ре­ди­ні — ли­хо

Як за­по­біг­ти за­ра­жен­ню зер­на то­кси­ко­ген­ни­ми гри­ба­ми й змен­ши­ти шкі­дли­ву дію мі­ко­то­кси­нів

The Ukrainian Farmer - - ЗМІСТ - АН­НА НІКОЛЕНКО, канд. с.-г. на­ук

На­ро­дне при­слів’я за­кли­кає ра­ху­ва­ти не те зер­но, що в по­лі, а те, що в ко­мо­рі. Втім, на­віть зі­бра­не й за­кла­де­не на збе­рі­га­н­ня збіж­жя ще не є при­во­дом для за­спо­ко­є­н­ня. Зер­но — жи­вий ор­га­нізм, і, як усе жи­ве, во­но ди­хає, в ньо­му від­бу­ва­є­ться без­ліч при­хо­ва­них від люд­сько­го ока про­це­сів. Ма­буть, най­більш не­при­єм­ний із них — роз­мно­же­н­ня в зер­ні мі­кро­ор­га­ні­змів, зокре­ма, рі­зно­ма­ні­тних гри­бів, що отру­ю­ють йо­го не­без­пе­чни­ми то­кси­чни­ми ре­чо­ви­на­ми.

Мі­ко­то­кси­ни — це хі­мі­чні спо­лу­ки, що є про­ду­кта­ми жит­тє­ді­яль­но­сті фі­то­па­то­ген­них гри­бів. Шкі­дли­вість то­кси­нів по­ля­гає в отру­єн­ні ни­ми лю­дей і тва­рин.

Отру­та, про­ду­ко­ва­на гри­ба­ми

Афла­то­ксин — про­дукт жит­тє­ді­яль­но­сті плі­сня­вих гри­бів ро­ду Aspergillus, які по­тра­пля­ють на зер­но­ві куль­ту­ри ще на ета­пі їх ро­сту, а та­кож ура­жу­ють зер­но під час збе­рі­га­н­ня або пе­ре­роб­ки. Мі­ко­то­кси­ни Aspergillus мо­жуть бу­ти при­су­тні­ми в ри­сі, ку­ку­ру­дзі, пше­ни­ці й ін­ших зер­но­вих, а то­му і в хлі­бних ви­ро­бах.

Зе­а­ра­ле­нон — про­ду­ку­є­ться гри­ба­ми ро­ду Fusarium (F. graminearum, F. tricinctum) і вва­жа­є­ться най­по­ши­ре­ні­шим кон­та­мі­нан­том зер­на. Цей то­ксин мо­жна зу­стрі­ти в пше­ни­ці, ячме­ні, ку­ку­ру­дзі, сор­го, жи­ті, вів­сі й ін­ших зер­но­вих куль­ту­рах.

Т-2 то­ксин — ще один пред­став­ник мі­ко­то­кси­нів, що про­ду­ку­є­ться гри­ба­ми ро­ду Fusarium (F. roseum, F. solani, F. tricinctumtа, F. sporotrichioides). Фор­му­ван­ню Т-2 то­кси­на спри­я­ють ду­же во­ло­га тем­пе­ра­ту­ра по­ві­тря й по­рів­ня­но не­ви­со­ка йо­го тем­пе­ра­ту­ра +8…+14 °С. Най­ча­сті­ше утво­рю­є­ться в пе­рі­од цві­ті­н­ня зер­но­вих, най­більш сприйня­тли­ві куль­ту­ри — це овес, ку­ку­ру­дза й пше­ни­ця.

Де­зо­кси­ні­ва­ле­нол (ДОН) або во­мі­то­ксин — біль­ше то­кси­чний для тва­рин, осо­бли­во сви­ней, ніж для лю­ди­ни. ДОН є про­ду­ктом жит­тє­ді­яль­но­сті агре­сив­но­го па­то­ге­ну ку­ку­ру­дзи, пше­ни­ці та ячме­ню гри­ба Fusarium graminearum Schwabe, осо­бли­вість цьо­го то­кси­ну по­ля­гає у зда­тно­сті на­ко­пи­чу­ва­тись у по­верх­не­вих тка­ни­нах зер­нів­ки.

Не менш шкі­дли­ви­ми вва­жа­ю­ться та­кож й ін­ші ви­ди мі­ко­то­кси­нів: охра­то­ксин, ні­ва­ле­нон, па­ту­лін, фу­мо­ні­зи­ни й ін. Всьо­го ві­до­мо близь­ко 200 ви­дів мі­ко­то­кси­нів, утво­ре­н­ня яких від­бу­ва­є­ться та­кож уна­слі­док ді­яль­но­сті й ін­ших фі­то­па­то­ген­них гри­бів, зокре­ма Alternaria, Helminthosporium, Penicillium та Cladosporium.

За­хист по­чи­на­є­ться з по­ля

За­смі­че­н­ня зер­на то­кси­ко­ген­ни­ми гри­ба­ми, що є ге­не­ра­то­ра­ми утво­ре­н­ня мі­ко­то­кси­нів, від­бу­ва­є­ться під час ве­ге­та­ції в по­лі та збе­рі­га­н­ня отри­ма­ної про­ду­кції. При­чи­ною, що остан­ні­ми ро­ка­ми спри­яє збіль­шен­ню кіль­ко­сті кон­та­мі­но­ва­но­го зер­на, є не­рів­но­мір­ність ви­па­да­н­ня опа­дів: зна­чна їх кіль­кість в одних ра­йо­нах і три­ва­лі по­су­хи в ін­ших. Про­те це ли­ше один чин­ник, на який люд­ство, на жаль, не зда­тне впли­ва­ти. Ін­ші ж умо­ви — це ре­зуль­тат не­ко­ре­ктно­го го­спо­да­рю­ва­н­ня зем­ле­ко­ри­сту­ва­чів. Се­ред них мо­жна ви­ді­ли­ти не­до­три­ма­н­ня сі­во­змі­ни, що зна­чною мі­рою впли­ває на на­ко­пи­че­н­ня фі­то­па­то­ген­ної фло­ри в ґрун­ті. На­при­клад, плі­сня­ві гри­би ро­ду Fusarium, за­ли­ша­ю­чись на стер­ні та ро­слин­них реш­тках, лег­ко ви­три­му­ють зи­му та за на­ста­н­ня спри­я­тли­во­го тем­пе­ра­тур­но­го ре­жи­му фор­му­ють ве­ли­ку кіль­кість ко­ло­ній, що є дже­ре­лом ін­фі­ку­ва­н­ня ін­ших зла­ко­вих куль­тур, по­сі­я­них без до­три­ма­н­ня стру­кту­ри та пра­вил сі­во­змі­ни.

Про­ве­де­ні до­слі­дже­н­ня вка­зу­ють на те, що най­більш не­ба­жа­ни­ми по­пе­ре­дни­ка­ми зер­но­вих куль­тур, що про­во­ку­ють їх силь­не за­ра­же­н­ня фу­за­рі­о­зни­ми гриб­ка­ми, є цукро­ві бу­ря­ки, ячмінь, ози­ма пше­ни­ця, а най­ура­зли­ві­шою куль­ту­рою вва­жа­є­ться ку­ку­ру­дза на зер­но. Фі­то­па­то­ло­ги ре­ко­мен­ду­ють сі­я­ти зер­но­ві пі­сля чи­стих і зайня­тих па­рів і ти­мо­фі­їв­ки або хо­ча б пі­сля ней­траль­них куль­тур, що не про­во­ку­ють збіль­ше­н­ня па­то­ген­но­го на­ван­та­же­н­ня у ґрун­ті — со­ня­шни­ку, кар­то­плі, ово­чів і ба­га­то­рі­чних бо­бо­вих куль­тур (еспар­цет, лю­цер­на, ко­ню­ши­на).

На­ко­пи­чен­ню фі­то­па­то­ген­ної мі­кро­фло­ри в ґрун­ті спри­яє та­кож по­ши­ре­ний остан­нім ча­сом без­ор­ний обро­бі­ток ґрун­ту, який окрім пе­ре­ваг має й свої не­до­лі­ки, а са­ме — збіль­ше­н­ня кіль­ко­сті менш які­сно­го фу­ра­жно­го зер­на. Це та­кож є на­слід­ком за­сто­су­ва­н­ня у ви­ро­бни­цтві ви­со­ко­про­ду­ктив­них сор­тів і гі­бри­дів. Як ві­до­мо, вро­жай­ність на­пря­му пов’яза­на з тов­щи­ною обо­лон­ки зер­нів­ки, що ви­ко­нує фун­кцію при­ро­дно­го бар’єра від не­спри­я­тли­вих зов­ні­шніх умов, зокре­ма від про­ни­кне­н­ня па­то­ген­них аген­тів. То­му в ре­зуль­та­ті дов­гих ро­ків ро­бо­ти се­ле­кціо­не­рів, спря­мо­ва­них на збіль­ше­н­ня вро­жай­но­сті куль­тур, зни­зив­ся по­ка­зник їхньої при­ро­дної стій­ко­сті, в то­му чи­слі й до плі­сня­вих гри­бів.

От­же, ін­фі­ку­ва­н­ня ро­слин, а по­тім і зер­на фі­то­па­то­ген­ни­ми гри­ба­ми від­бу­ва­є­ться ще в по­лі. Са­ме то­му по­трі­бно кон­тро­лю­ва­ти ура­же­ність ро­слин фу­за­рі­о­за­ми, об­при­ску­ю­чи фун­гі­ци­да­ми в пе­рі­од цві­ті­н­ня, що мі­стять та­кі ді­ю­чі ре­чо­ви­ни, як азо­ли (те­бу­ко­на­зол, про­ті­о­ко­на­зол, ме­тко­на­зол). Пі­зні­ше об­при­ску­ва­н­ня, на­при­клад, че­рез не­спри­я­тли­ві по­го­дні умо­ви мо­же зни­зи­ти ефе­ктив­ність кон­тро­лю фу­за­рі­о­зів, але теж є до­ціль­ним, адже звіль­няє май­бу­тній уро­жай від на­ко­пи­че­н­ня в ньо­му мі­ко­то­кси­нів.

Ва­жли­вим та­кож є сво­є­ча­сне про­ве­де­н­ня жнив у те­плу су­ху по­го­ду, щоб во­ло­гість зі­бра­но­го зер­на бу­ла ма­кси­маль­но на­бли­же­на до кон­ди­ції збе­рі­га­н­ня, що є не­спри­я­тли­вим чин­ни­ком роз­ви­тку гри­бів, а відтак і про­ду­ку­ва­н­ня мі­ко­то­кси­нів.

Про­ти­гри­бна без­пе­ка під час збе­рі­га­н­ня

Для зер­но­во­го го­спо­дар­ства ре­аль­ну не­без­пе­ку ста­но­вить кон­та­мі­на­ція зер­на афла­то­кси­на­ми (ку­ку­ру­дза), фу­за­рі­о­то­кси­на­ми — де­зо­кси­ні­ва­ле­но­лом і зе­а­ра­ле­но­ном (пше­ни­ця, ячмінь, ку­ку­ру­дза), а та­кож фу­мо­ні­зи­на­ми (ку­ку­ру­дза). Ці мі­ко­то­кси­ни ма­ють ви­со­ку стій­кість до дії фі­зи­чних і хі­мі­чних чин­ни­ків, і сьо­го­дні не­має та­ких про­ми­сло­вих те­хно­ло­гій, які мо­гли б пов­ні­стю де­то­кси­ку­ва­ти зер­но. Са­ме то­му най­до­сту­пні­шим ме­то­дом йо­го за­хи­сту від за­бру­дне­н­ня мі­ко­то­кси­на­ми є за­по­бі­га­н­ня роз­по­всю­джен­ню гри­бів на всіх ета­пах зер­но­ви­ро­бни­цтва по­чи­на­ю­чи з по­ля.

Пі­сля зби­ра­н­ня вро­жаю слід до­три­му­ва­ти­ся те­хно­ло­гій без­пе­чно­го збе­рі­га­н­ня зер­на, адже за не­спри­я­тли­вих умов у схо­ви­щах мо­жли­ве йо­го вто­рин­не за­бру­дне­н­ня, яке ін­ко­ли пе­ре­ва­жає пер­вин­не за­бру­дне­н­ня в по­лі. Так, го­лов­ною при­чи­ною ура­же­н­ня зер­на афла­то­кси­на­ми й охра­то­кси­ном А, а ку­ку­ру­дзи — зе­а­ра­ле­но­ном під час збе­рі­га­н­ня є са­мо­зі­грі­ва­н­ня зер­но­во­го во­ро­ху.

То­му ва­жли­во по­стій­но сте­жи­ти за тем­пе­ра­ту­рою зер­на, за­кла­де­но­го в си­ло­си й під­ло­го­ві скла­ди, кон­тро­лю­ва­ти йо­го во­ло­гість, а та­кож во­ло­гість по­ві­тря­но­го се­ре­до­ви­ща, оскіль­ки во­ни є го­лов­ни­ми чин­ни­ка­ми по­ши­ре­н­ня гри­бних ін­фе­кцій. Від­су­тність чи то не­до­ста­тня кіль­кість віль­ної во­ди ство­рює не­спри­я­тли­ві для роз­мно­же­н­ня плі­сня­вих гри­бів умо­ви, а та­кож зни­жує ймо­вір­ність за­ра­же­н­ня ни­ми.

То­му основ­ною про­фі­ла­кти­кою гри­бних ін­фе­кцій пе­ред за­кла­да­н­ням зер­на на збе­рі­га­н­ня є йо­го су­ші­н­ня до опти­маль­них по­ка­зни­ків, ви­зна­че­них дер­жав­ни­ми стан­дар­та­ми. На­да­лі во­ло­гість зер­на кон­тро­лю­ють актив­ною вен­ти­ля­ці­єю зер­но­вих мас чи­стим су­хим по­ві­трям. Та­кож ви­да­ле­н­ня па­то­ген­них гри­бів здій­сню­ють шля­хом опро­мі­не­н­ня зер­на й при­мі­щень, міс­тко­стей для йо­го збе­рі­га­н­ня уль­тра­фі­о­ле­то­вим сві­тлом. Ці за­хо­ди обме­жу­ють по­ши­ре­н­ня па­то­ген­ної мі­кро­фло­ри в зер­ні та при­мі­щен­ні, про­те на вже на­ко­пи­че­ні то­кси­ни во­ни не впли­ва­ють.

Тон­ко­щі ді­а­гно­сти­ки

Якщо ура­же­н­ня гри­ба­ми вже від­бу­ло­ся й мі­ко­то­кси­ни по­тра­пи­ли в зер­но, ва­жли­во вста­но­ви­ти, яки­ми са­ме рі­зно­ви­да­ми та у якій кіль­ко­сті во­но за­бру­дне­не. Від цьо­го за­ле­жать мо­жли­во­сті подаль­шо­го ви­ко­ри­ста­н­ня збіж­жя.

Біль­шість еле­ва­то­рів сьо­го­дні ма­ють вла­сні ла­бо­ра­то­рії, що по­стій­но кон­тро­лю­ють якість зер­на. Втім, не всі та­кі ла­бо­ра­то­рії зда­тні про­во­ди­ти ана­лі­зи на осно­ві кла­си­чних ме­то­дів ви­зна­че­н­ня вмі­сту мі­ко­то­кси­нів і їх кон­цен­тра­цій, а са­ме — за­сто­со­ву­ва­ти ме­то­ди га­зо­вої та ви­со­ко­ефе­ктив­ної рі­дин­ної хро­ма­то­гра­фії, що ха­ра­кте­ри­зу­ю­ться ви­со­кою то­чні­стю та роз­гор­ну­ті­стю отри­ма­них ре­зуль­та­тів. Про­ве­де­н­ня та­ких ана­лі­зів є до­во­лі скла­дним, бо по­тре­бує спе­ці­аль­но­го обла­дна­н­ня, на­яв­но­сті ре­акти­вів і ква­лі­фі­ко­ва­них пра­ців­ни­ків.

Аль­тер­на­ти­вою опи­са­ним ме­то­дам є ек­с­прес-ді­а­гно­сти­ка, що пе­ред­ба­чає ви­ко­ри­ста­н­ня тест-сму­жок або тест-си­стем для швид­ко­го (5–10 хв) які­сно­го ви­зна­че­н­ня на­яв­но­сті то­го чи то­го мі­ко­то­кси­ну в до­слі­джу­ва­них зраз­ках. Ек­с­прес-ме­то­ди ді­а­гно­сти­ки на­бу­ли ве­ли­ко­го по­ши­ре­н­ня, оскіль­ки не по­тре­бу­ють для про­ве­де­н­ня ані до­ро­го­го обла­дна­н­ня, ані ви­со­кої ква­лі­фі­ка­ції пер­со­на­лу. Їх без­за­пе­ре­чна пе­ре­ва­га по­ля­гає в лег­ко­сті про­ве­де­н­ня ана­лі­зів в по­єд­нан­ні з ви­со­кою то­чні­стю ви­зна­че­н­ня мі­ні­маль­них доз то­кси­нів у кор­мах і зер­ні. За на­яв­но­сті в ла­бо­ра­то­рії зов­сім не­до­ро­гих рі­де­рів — при­стро­їв для зчи­ту­ва­н­ня ін­фор­ма­ції з тест-сму­жок, во­ни до­зво­ля­ють та­кож за кіль­ка хви­лин про­ве­сти кіль­кі­сний ви­со­ко­то­чний ана­ліз на­яв­но­сті мі­ко­то­кси­нів у зраз­ках.

Змен­ше­н­ня шкі­дли­вої дії мі­ко­то­кси­нів

За да­ни­ми FAO (Про­до­воль­ча та сіль­сько­го­спо­дар­ська ор­га­ні­за­ція ООН), по­над 25% сві­то­во­го збо­ру зер­но­вих є кон­та­мі­но­ва­ни­ми рі­зни­ми ви­да­ми мі­ко­то­кси­нів, що є при­чи­ною що­рі­чних не­зво­ро­тних втрат уро­жаю. Втім, за не­ве­ли­кої концентрації мі­ко­то­кси­нів в зер­ні й пев­них умов пе­ре­роб­ки мо­жли­ве йо­го обме­же­не ви­ко­ри­ста­н­ня, на­при­клад, на корм тва­ри­нам.

Так, у ви­ро­бни­цтві кор­мів ві­до­мий ме­тод екс­тру­зії, що пе­ред­ба­чає на­грі­ва­н­ня зер­на до +120…+180 °С та під­ви­ще­н­ня ти­ску до 20–30 атмо­сфер. Утім, гри­би-про­ду­цен­ти зни­щу­ю­ться, а їхні то­кси­ни — ні.

У кор­мо­ви­ро­бни­цтві най­ді­є­ві­шим ува­жа­є­ться ви­ко­ри­ста­н­ня мі­ко­то­ксин-ад­сорб­цій­них ре­чо­вин, що ство­ре­ні на осно­ві комплексу не­ор­га­ні­чних ком­по­нен­тів (алю­мо­си­лі­ка­тів) й ор­га­ні­чних — про­ду­ктів пе­ре­роб­ки та жит­тє­ді­яль­но­сті дрі­жджо­вих куль­тур Saccharomyces cerevisiae, що в ін­акти­во­ва­но­му ста­ні актив­но ад­сор­бу­ють зе­а­ра­ле­нон і ДОН.

Ін­шим пер­спе­ктив­ним ком­по­нен­том, що на­ра­зі ефе­ктив­но ви­ко­ри­сто­ву­ють у кор­мо­вій і хар­чо­вій про­ми­сло­во­сті, є ле­ци­тин. Він має зда­тність утво­рю­ва­ти з мі­ко­то­кси­на­ми ком­пле­кси так зва­них ана­то­кси­нів, що є ін­акти­во­ва­ни­ми або зна­чно осла­бле­ни­ми то­кси­на­ми й уже не зда­тни­ми спри­чи­ня­ти шкі­дли­ву дію на біо­ло­гі­чні ор­га­ні­зми.

Ви­ко­ри­ста­н­ня ура­же­но­го зер­на

Мі­ко­то­кси­ни аб­со­лю­тно рі­зні за хі­мі­чною бу­до­вою, що ро­бить не­мо­жли­вим роз­ро­бле­н­ня єди­ної стра­те­гії бо­роть­би з ни­ми. Ін­ко­ли їх вза­га­лі не мо­жна по­бо­ро­ти, і то­ді по­стає пи­та­н­ня, ку­ди ж по­ді­ти та­ке зер­но? Ча­сти­ну ін­фі­ко­ва­но­го зер­на до­мі­шу­ють до не­у­ра­же­но­го так, щоб йо­го кіль­кість не пе­ре­ви­щу­ва­ла 5–7%, і все ж та­ки ви­ко­ри­сто­ву­ють у кор­мо­ви­ро­бни­цтві ра­зом зі спе­ці­аль­ни­ми ре­чо­ви­на­ми-ад­сор­бен­та­ми. До­сте­мен­но ві­до­мо, що ура­же­не мі­ко­то­кси­на­ми та фу­за­рі­о­зни­ми гри­ба­ми зер­но ви­ко­ри­сто­ву­ють у ви­ро­бни­цтві аце­то­ну та бу­ти­лу, оскіль­ки во­ни не при­гні­чу­ють про­це­си бро­ді­н­ня.

Утім, зна­чна ча­сти­на ура­же­но­го зер­на, що мі­стить ви­со­ку кон­цен­тра­цію мі­ко­то­кси­нів, під­ля­гає ли­ше ути­лі­за­ції.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.