На ко­жну ре­во­лю­цію є своя контр­ре­во­лю­ція. «Зе­ле­на ре­во­лю­ція» теж ма­ла по­ро­ди­ти опо­зи­цію до се­бе, що ми й спо­сте­рі­га­є­мо остан­ні­ми ро­ка­ми

The Ukrainian Farmer - - Я ВВАЖАЮ - ПАВ­ЛО КОРОТИЧ, го­лов­ний ре­да­ктор

Ті, хто ре­гу­ляр­но чи­тає на­ше ви­да­н­ня, мо­гли по­мі­ти­ти, що остан­ні­ми ро­ка­ми істо­тно збіль­ши­ла­ся кіль­кість пу­блі­ка­цій про до­гляд за ро­сли­на­ми за до­по­мо­гою мі­кро­біо­ло­гі­чних пре­па­ра­тів. Іде­ться як про за­хист ро­слин, так і про їх удо­бре­н­ня за до­по­мо­гою, так би мо­ви­ти, бра­тів на­ших най­мен­ших — ба­кте­рій і гри­бів. І не те щоб ре­да­кція ці­ле­спря­мо­ва­но ро­бить ухил у цей бік: ін­те­рес до біо­ло­гі­чної те­ма­ти­ки й справ­ді від­чу­тно зріс як з бо­ку чи­та­чів жур­на­лу, так і з бо­ку ав­то­рів-до­пи­су­ва­чів, які про­по­ну­ють нам для пу­блі­ка­ції свої стат­ті.

Но­вим під­твер­дже­н­ням ці­єї тен­ден­ції ста­ла кон­фе­рен­ція «День агро­но­ма», яку наш жур­нал про­вів у лю­то­му цьо­го ро­ку. З трьох ком­па­ній-«хі­мі­ків», спе­ці­а­лі­сти яких ви­сту­пи­ли на кон­фе­рен­ції з до­по­від­я­ми, дві пред­ста­ви­ли свої но­ві про­гра­ми мі­кро­біо­ло­гі­чно­го спря­му­ва­н­ня. Та­кож при­га­да­ло­ся, як на одній із на­ших агро­но­мі­чних кон­фе­рен­цій по­за­то­рік ін­ша транс­на­ціо­наль­на ком­па­нія — сві­то­вий ко­ри­фей у га­лу­зі хі­мі­чно­го за­хи­сту ро­слин — теж пред­ста­ви­ла свої до­слі­дже­н­ня в то­му ж та­ки на­пря­мі мі­кро­біо­ло­гії.

У чо­му ж річ? Чо­му ра­птом за­тя­ті хі­мі­ки по­ча­ли звер­та­ти ува­ги на гно­бле­ну ни­ми біо­ту й вкла­да­ти у неї свої гро­ші? Адже «біо­ло­гія» має оче­ви­дні пе­ре­ва­ги пе­ред «хі­мі­єю» на рів­ні по­бу­то­во­го сприйня­т­тя, бо хо­ча б не для се­бе, але для сво­їх ді­тей ми пра­гне­мо ку­пу­ва­ти «чи­сті» про­ду­кти, які у сво­їх на­звах ма­ють пре­фі­кси «еко» чи «біо». Про­те ко­ли спра­ва сто­су­є­ться бі­зне­су, то під­хо­ди зов­сім ін­ші: на­віть по­ча­тків­ці в аграр­но­му ви­ро­бни­цтві зна­ють, що для до­ся­гне­н­ня успі­ху по­трі­бно за­про­по­ну­ва­ти рин­ку то­вар з яко­мо­га ниж­чою со­бі­вар­ті­стю, тоб­то всі­ма до­сту­пни­ми те­хно­ло­гі­чни­ми за­со­ба­ми до­сяг­ти ма­кси­маль­ної вро­жай­но­сті за мі­ні­маль­них ви­трат ко­штів на оди­ни­цю одер­жа­ної про­ду­кції. Тіль­ки то­ді мо­жна ре­аль­но спо­ді­ва­ти­ся на фор­му­ва­н­ня прийня­тної мар­жі, яку бу­де при­єм­но по­кла­сти в ки­ше­ню. І, як не кру­ти, але в ро­слин­ни­цтві на сьо­го­дні шлях до та­ко­го успі­ху ви­сте­ле­но фор­му­ля­ці­я­ми хі­мі­чних пре­па­ра­тів, які мо­жуть швид­ко й на­дій­но при­бра­ти з по­ля бур’яни, зни­щи­ти шкі­дни­ків і при­бор­ка­ти хво­ро­би. Са­ме та­ким шля­хом іде сьо­го­дні пе­ре­ва­жна біль­шість сіль­го­спви­ро­бни­ків, бо це є про­спект успі­шно­го агро­бі­зне­су, все ін­ше — ма­нів­ці.

Нав­ряд чи ве­ли­кий гло­баль­ний бі­знес, який ду­же до­бре вміє ра­ху­ва­ти гро­ші й не знає сен­ти­мен­тів у кон­ку­рен­тній бо­роть­бі, ра­птом ви­рі­шив зійти з про­спе­кту.

Чи, мо­жли­во, у ве­ли­ких ком­па­ні­ях щось зна­ють? А мо­же, «люд­ський ге­ній» тро­хи на­пру­жив­ся, спо­сте­рі­га­ю­чи за на­слід­ка­ми сво­їх звер­шень? Адже сьо­го­дні ли­ше лі­ни­ві не го­во­рять про еро­зію чор­но­зе­мів, клі­ма­ти­чні змі­ни, утво­ре­н­ня ре­зи­стен­тних до хі­мі­чних ЗЗР рас шкі­дли­вих ор­га­ні­змів. Між ци­ми ор­га­ні­зма­ми та хі­мі­чни­ми ком­па­ні­я­ми роз­по­ча­ла­ся справ­жня «гон­ка озбро­єнь», яка зму­шує ком­па­нії вкла­да­ти все біль­ше й біль­ше ко­штів у роз­роб­ку но­вих ді­ю­чих ре­чо­вин і фор­му­ля­цій. А при­ро­да зда­ва­ти­ся й не зби­ра­є­ться. І нав­ряд чи га­сла на кшталт «вийти на но­ві рин­ки» чи «за­до­воль­ни­ти по­тре­би ви­ро­бни­ків ор­га­ні­чної про­ду­кції» пов­ні­стю по­ясню­ють при­чи­ну по­яви но­вих біо­ло­гі­чних трен­дів, про які ми го­во­ри­мо. Все це є дру­го­ря­дним, мар­ке­тин­го­ви­ми те­хно­ло­гі­я­ми. Гли­бин­ним, об’єктив­ним чин­ни­ком цих змін є те, що ком­па­нії пра­гнуть змен­ши­ти свої фі­нан­со­ві ри­зи­ки. Во­ни ви­рі­ши­ли роз­кла­сти яй­ця по рі­зних ко­ши­ках. Бо вже не­має ті­єї впев­не­но­сті у сво­їх ді­ях, яка бу­ла на по­ча­тку «зе­ле­ної ре­во­лю­ції», ко­ли хі­мі­за­ція сіль­сько­го го­спо­дар­ства ви­кли­ка­ла за­хват й обі­ця­ла люд­ству си­тий рай.

Отож пі­сля де­ся­тків ро­ків на­ма­гань під­ко­ри­ти при­ро­ду лю­ди по­чи­на­ють по­вер­та­ти­ся до спроб уста­нов­ле­н­ня з нею дру­жніх сто­сун­ків. Мо­жли­во, якщо бу­де­мо до­бре се­бе по­во­ди­ти, до­че­ка­є­мо­ся ко­лись від неї ми­ло­сті.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.