На кожну революцію є своя контрреволюція. «Зелена революція» теж мала породити опозицію до себе, що ми й спостерігаємо останніми роками
Ті, хто регулярно читає наше видання, могли помітити, що останніми роками істотно збільшилася кількість публікацій про догляд за рослинами за допомогою мікробіологічних препаратів. Ідеться як про захист рослин, так і про їх удобрення за допомогою, так би мовити, братів наших найменших — бактерій і грибів. І не те щоб редакція цілеспрямовано робить ухил у цей бік: інтерес до біологічної тематики й справді відчутно зріс як з боку читачів журналу, так і з боку авторів-дописувачів, які пропонують нам для публікації свої статті.
Новим підтвердженням цієї тенденції стала конференція «День агронома», яку наш журнал провів у лютому цього року. З трьох компаній-«хіміків», спеціалісти яких виступили на конференції з доповідями, дві представили свої нові програми мікробіологічного спрямування. Також пригадалося, як на одній із наших агрономічних конференцій позаторік інша транснаціональна компанія — світовий корифей у галузі хімічного захисту рослин — теж представила свої дослідження в тому ж таки напрямі мікробіології.
У чому ж річ? Чому раптом затяті хіміки почали звертати уваги на гноблену ними біоту й вкладати у неї свої гроші? Адже «біологія» має очевидні переваги перед «хімією» на рівні побутового сприйняття, бо хоча б не для себе, але для своїх дітей ми прагнемо купувати «чисті» продукти, які у своїх назвах мають префікси «еко» чи «біо». Проте коли справа стосується бізнесу, то підходи зовсім інші: навіть початківці в аграрному виробництві знають, що для досягнення успіху потрібно запропонувати ринку товар з якомога нижчою собівартістю, тобто всіма доступними технологічними засобами досягти максимальної врожайності за мінімальних витрат коштів на одиницю одержаної продукції. Тільки тоді можна реально сподіватися на формування прийнятної маржі, яку буде приємно покласти в кишеню. І, як не крути, але в рослинництві на сьогодні шлях до такого успіху вистелено формуляціями хімічних препаратів, які можуть швидко й надійно прибрати з поля бур’яни, знищити шкідників і приборкати хвороби. Саме таким шляхом іде сьогодні переважна більшість сільгоспвиробників, бо це є проспект успішного агробізнесу, все інше — манівці.
Навряд чи великий глобальний бізнес, який дуже добре вміє рахувати гроші й не знає сентиментів у конкурентній боротьбі, раптом вирішив зійти з проспекту.
Чи, можливо, у великих компаніях щось знають? А може, «людський геній» трохи напружився, спостерігаючи за наслідками своїх звершень? Адже сьогодні лише ліниві не говорять про ерозію чорноземів, кліматичні зміни, утворення резистентних до хімічних ЗЗР рас шкідливих організмів. Між цими організмами та хімічними компаніями розпочалася справжня «гонка озброєнь», яка змушує компанії вкладати все більше й більше коштів у розробку нових діючих речовин і формуляцій. А природа здаватися й не збирається. І навряд чи гасла на кшталт «вийти на нові ринки» чи «задовольнити потреби виробників органічної продукції» повністю пояснюють причину появи нових біологічних трендів, про які ми говоримо. Все це є другорядним, маркетинговими технологіями. Глибинним, об’єктивним чинником цих змін є те, що компанії прагнуть зменшити свої фінансові ризики. Вони вирішили розкласти яйця по різних кошиках. Бо вже немає тієї впевненості у своїх діях, яка була на початку «зеленої революції», коли хімізація сільського господарства викликала захват й обіцяла людству ситий рай.
Отож після десятків років намагань підкорити природу люди починають повертатися до спроб установлення з нею дружніх стосунків. Можливо, якщо будемо добре себе поводити, дочекаємося колись від неї милості.
