Цу­кор лю­бить де су­хі­ше

На Кри­жо­піль­сько­му цукро­во­му за­во­ді ре­а­лі­зо­ва­но про­ект осу­ше­н­ня по­ві­тря для вен­ти­ля­ції си­ло­сів із го­то­вою про­ду­кці­єю

The Ukrainian Farmer - - ЗМІСТ - ЯРО­СЛАВ ЛЕВИЦЬКИЙ

Уя­ко­сті цукру є ба­га­то скла­до­вих. Це і якість си­ро­ви­ни, і те­хно­ло­гії ви­ро­бни­цтва, і умо­ви збе­рі­га­н­ня про­ду­кції. Се­зон цукро­ва­рі­н­ня в нас три­ває 3–4 мі­ся­ці, то­ді як ре­а­лі­за­ція цукру — ці­лий рік. За­без­пе­че­н­ня ста­лої яко­сті го­то­вої про­ду­кції про­тя­гом усьо­го пе­рі­о­ду збе­рі­га­н­ня стає на­галь­ним зав­да­н­ням для ко­жно­го ви­ро­бни­ка. Як во­ни справ­ля­ю­ться із цим зав­да­н­ням, ми ви­ру­ши­ли з’ясу­ва­ти на Кри­жо­піль­сько­му цукро­во­му за­во­ді ПРАТ «Про­до­воль­ча ком­па­нія «По­ді­л­ля», що вхо­дить до скла­ду одно­го з най­біль­ших ві­тчи­зня­них агро­хол­дин­гів — «Укр­про­мін­вест».

За­вод був по­бу­до­ва­ний у 1986 ро­ці і є чи не «наймолодшим» під­при­єм­ством га­лу­зі. За се­зо­ни 2016-го та 2017-го ра­зом тут бу­ло ви­ро­бле­но по­над 270 тис. тонн цукру.

«Сьо­го­дні наш за­вод є без­за­пе­ре­чним лі­де­ром га­лу­зі як по об­ся­гах пе­ре­ро­бле­них бу­ря­ків, так і по впро­ва­дже­них у ви­ро­бни­цтво ін­но­ва­ці­ях. Про­тя­гом де­ся­ти остан­ніх ро­ків ми за­мі­ни­ли зна­чну ча­сти­ну те­хно­ло­гі­чно­го обладнання на більш по­ту­жне, еко­но­мі­чне, ефе­ктив­не. Зав­дя­ки цьо­му сьо­го­дні за­вод зда­тний пе­ре­ро­бля­ти до 8–9 тис. тонн си­ро­ви­ни на до­бу. Се­зон три­ває по­над 100 днів, до то­го ж на 85% ми за­без­пе­чу­є­мо вла­сні по­тре­би цукро­ви­ми бу­ря­ка­ми, ви­ро­ще­ни­ми в на­ших го­спо­дар­ствах. Це до­зво­ляє ком­па­нії впев­не­но ди­ви­ти­ся у май­бу­тнє», — за­зна­чив за­сту­пник ди­ре­кто­ра пром­ви­ро­бни­цтва ПРАТ «ПК «По­ді­л­ля» Юрій Хом­чен­ко.

Тут слід за­зна­чи­ти, що най­актив­ні­ший про­даж три­ває са­ме в той час, ко­ли йде пе­ре­роб­ка, адже об­сяг про­по­зи­ції на рин­ку по­стій­но зро­стає, а ці­ни зни­жу­ю­ться. То­му ви­ро­бни­ки, що за­ці­кав­ле­ні в отри­ман­ні най­кра­щої ці­ни, в се­зон цукро­ва­рі­н­ня на­ма­га­ю­ться про­да­ти рів­но стіль­ки цукру, щоб ли­ше за­без­пе­чи­ти свої по­тре­би в обі­го­вих ко­штах. Ре­шту скла­ду­ють з ме­тою до­че­ка­ти­ся най­спри­я­тли­ві­шої кон’юн­кту­ри рин­ку. Що­прав­да, та­ка мо­жли­вість є ли­ше в тих, хто має не­об­хі­дну ін­фра­стру­кту­ру для збе­рі­га­н­ня й зда­тний за­без­пе­чи­ти для цьо­го на­ле­жні умо­ви.

Біль­шість цукро­вих за­во­дів в Укра­ї­ні збе­рі­га­ють цу­кор фа­со­ва­ним у мі­шки в під­ло­го­вих схо­ви­щах. Та­кий спо­сіб є ціл­ком при­пу­сти­мим і про­пи­са­ний у від­по­від­но­му дер­жав­но­му стан­дар­ті. ДСТУ до­пу­скає та­кож збе­рі­га­н­ня цукру на­си­пом, зокре­ма, в обла­дна­них для цьо­го си­ло­сах, утім, та­ких си­ло­сів на під­при­єм­ствах га­лу­зі обмаль.

Кри­жо­піль­ський цукро­вий за­вод має мо­жли­вість збе­рі­га­ти цу­кор у трьох бе­тон­них си­ло­cах, це скла­дні ін­же­нер­ні спо­ру­ди ко­жний по 35 м зав­ви­шки і 28 м в ді­а­ме­трі. За­га­лом у них мо­же збе­рі­га­ти­ся 45 тис. тонн цукро­во­го пі­ску.

Збе­рі­га­ти цу­кор у си­ло­сах для під­при­єм­ства на­ба­га­то зру­чні­ше, ніж в під­ло­го­вих схо­ви­щах. Най­біль­ша зру­чність по­ля­гає в мо­жли­во­сті мар­ке­тин­го­вих ма­нев­рів. Якщо за­вод від по­ча­тку пе­ре­си­пав цу­кор в 50-кі­ло­гра­мо­ві мі­шки, то на­да­лі мо­же опе­ру­ва­ти ли­ше ни­ми. Втім, по­тре­би по­ку­пців бу­ва­ють більш рі­зно­ма­ні­тни­ми — ко­мусь тре­ба мі­шки по 5, 10, 25 кг, а ко­мусь — цу­кор, фа­со­ва­ний у кі­ло­гра­мо­ві па­ке­ти для роз­дрі­бної тор­гів­лі. Якщо цу­кор мі­сти­ться в си­ло­сі, то пе­ре­си­па­ти йо­го звід­ти в по­трі­бну та­ру — ли­ше пи­та­н­ня від­по­від­но­го на­ла­шту­ва­н­ня фа­су­валь­но­го обладнання.

От­же, си­ло­си для збе­рі­га­н­ня зру­чні­ші, втім і про­блем із ни­ми ін­ко­ли ви­ни­кає біль­ше. Кри­ти­чни­ми для за­без­пе­че­н­ня на­ле­жно­го збе­рі­га­н­ня цукру є тем­пе­ра­ту­ра, а го­лов­не — во­ло­гість по­ві­тря у схо­ви­щі. Цу­кор лю­бить прохо­ло­ду й су­хість. Хо­ча він не та­кий гі­гро­ско­пі­чний, як сіль, про­те актив­но вби­рає во­ло­гу з по­ві­тря й че­рез це мит­тє­во бе­ре­ться груд­ка­ми.

«По­трі­бно ро­зу­мі­ти, що груд­ки — це не­ве­ли­ка про­бле­ма, ко­ли во­ни в цу­кор­ни­ці на сто­лі. Якщо цу­кор на­би­рає во­ло­гу в си­ло­сі, то це про­бле­ма про­ми­сло­во­го мас­шта­бу, ми зо­бов’яза­ні цьо­го не до­пу­ска­ти», — вво­дить у курс спра­ви го­лов­ний ін­же­нер за­во­ду Ана­то­лій По­го­рі­лий.

Че­рез не­мо­жли­вість уни­кну­ти про­блем із груд­ку­ва­н­ням цукру в си­ло­сах від їх ви­ко­ри­ста­н­ня від­мо­ви­ли­ся на кіль­кох під­при­єм­ствах, де во­ни та­кож бу­ли по­бу­до­ва­ні. Нев­же справ­ді ста­рі бе­тон­ні «бан­ки» жо­дним чи­ном не обла­дну­ва­ли­ся для то­го, щоб за­по­біг­ти зво­ло­жен­ню за­ван­та­же­но­го в них цукру?

«Пев­ний за­хист від во­ло­ги був. На­при­клад, у ни­жній ча­сти­ні си­ло­сів бу­ли пе­ред­ба­че­ні спе­ці­аль­ні ки­ше­ні, че­рез які ма­ла від­бу­ва­ти­ся вен­ти­ля­ція з тим, щоб по­тік по­ві­тря про­хо­див че­рез шар цукру й ви­да­ляв з ньо­го зай­ву во­ло­гу. Про­те по­ві­тря для та­кої вен­ти­ля­ції бра­ло­ся ззов­ні, тож ця опе­ра­ція су­ші­н­ня ма­ла сенс ли­ше в то­му ра­зі, якщо са­ме по­ві­тря бу­ло су­хим. А якщо зви­чай­на во­ло­гість по­ві­тря біль­шу ча­сти­ну ро­ку в нас пе­ре­ви­щує 60%, то ви­су­ши­ти ним цу­кор не­мо­жли­во — він ли­ше на­бе­ре до­да­тко­вої во­ло­ги», — по­яснює го­лов­ний ін­же­нер.

У 2016 ро­ці ПК «По­ді­л­ля» по­ча­ла актив­ний екс­порт цукру, і вну­трі­шні ви­мо­ги до йо­го яко­сті на за­во­ді зросли. Якщо цу­кор із груд­ка­ми ще мо­жна бу­ло якось ре­а­лі­зу­ва­ти на вну­трі­шньо­му рин­ку, то про­да­ти та­кий за кор­дон — мар­ні спо­ді­ва­н­ня, і це в кра­що­му ра­зі, бо в гір­шо­му це ще й ре­кла­ма­ції, штра­фи, не ка­жу­чи вже про ре­пу­та­цій­ні втра­ти. Тож бу­ло ви­рі­ше­но або пе­ре­о­бла­дна­ти бе­тон­ні си­ло­си на за­во­ді з тим, щоб

Ке­рів­ник про­е­ктів ком­па­нії «Егі­да» Сер­гій Маль­цев

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.