Як унор­му­ва­ти нор­му

Про­ана­лі­зо­ва­но основ­ні про­бле­ми облі­ку па­ли­ва в аграр­но­му бі­зне­сі та на­ве­де­но спосо­би їх розв’яза­н­ня

The Ukrainian Farmer - - ЗМІСТ - ОЛЕГ КОЛНОГОЗЮК

Явив­чав та­ке пи­та­н­ня: як на під­при­єм­ствах аграр­но­го бі­зне­су ви­зна­ча­ють, скіль­ки спи­са­ти па­ли­ва на ту чи ін­шу опе­ра­цію в «Шля­хо­во­му ли­сті» або «Ли­сті тра­кто­ри­ста». За­зви­чай об­ся­ги спи­са­н­ня па­ли­ва ви­зна­чає облі­ко­вець. На моє за­пи­та­н­ня, як він це ро­бить, облі­ко­вець ду­же силь­но ля­ка­є­ться й ози­ра­є­ться дов­ко­ла, так, ні­би за­раз бу­ду йо­го би­ти. Зго­дом він на­би­ра­є­ться мужності й ка­же: «Я па­ли­во спи­сую так, як тре­ба»…

Те­пер ска­жу від се­бе: ме­тод «так, як тре­ба» пе­ред­ба­чає спи­су­ва­ти па­ли­во так, щоб усі бу­ли за­до­во­ле­ні. На­при­клад, в одно­му під­при­єм­стві я був свід­ком, як облі­ко­вець по­ясню­вав: «Тра­кто­рист Ва­ся ви­ко­нав оран­ку на 10 ге­кта­рах, нор­ма спи­са­н­ня па­ли­ва — 24 лі­три на ге­ктар, по нор­мі по­трі­бно спи­са­ти 240 лі­трів; але я спи­шу 300 лі­трів, бо тра­кто­рист Ва­ся ви­о­рав ме­ні го­род, і йо­му теж жи­ти на щось тре­ба»…

Не­що­дав­но ди­ре­ктор одно­го аграр­но­го під­при­єм­ства по­скар­жив­ся, що їхня слу­жба без­пе­ки впі­йма­ла тра­кто­ри­ста, який злив 200 лі­трів па­ли­ва, а на ін­шій змі­ні впі­йма­ли ін­шо­го тра­кто­ри­ста, який та­кож злив 200 лі­трів па­ли­ва. Та­ким чи­ном, за день оби­два тра­кто­ри­сти зли­ли 400 лі­трів па­ли­ва, …а по до­ку­мен­тах усе бу­ло нор­маль­но від­по­від­но до вста­нов­ле­ної нор­ми. Як мо­гло ста­ти­ся, що під­при­єм­ство за день на одно­му тра­кто­рі втра­ти­ло 400 лі­трів, що в пе­ре­ра­хун­ку на ко­шти, ви­хо­дя­чи з ці­ни па­ли­ва 25 грн/л, ста­но­вить 10 тис. грн?

По-пер­ше: нор­ми ви­тра­ти па­ли­ва на під­при­єм­ствах у кра­що­му ра­зі ча­сто ду­же за­ви­ще­ні. Хто й ко­ли їх уста­нов­лю­вав, ні­хто вже й не пам’ятає, про­те в еко­но­мі­ста є якийсь ста­рень­кий «па­пі­рець», під­пи­са­ний ди­ре­кто­ром, ко­трий на цьо­му під­при­єм­стві вже дав­но не пра­цює. В гір­шо­му ра­зі за­твер­дже­них норм ви­трат па­ли­ва в го­спо­дар­ствах вза­га­лі не існує, а їх си­ту­а­цій­но ви­зна­чає агро­ном. Зві­сно, агро­ном жо­дної від­по­від­аль­но­сті за ви­тра­ти не не­се, бо в ньо­го пов­на сво­бо­да дії, то йо­го «твор­чість» не знає меж.

Ін­ша про­бле­ма — від­шу­ка­ти осо­бу, від­по­від­аль­ну за па­ли­во на під­при­єм­ствах аграр­но­го бі­зне­су, ме­ні так і не вда­ло­ся. Тра­кто­рист не мо­же від­по­від­а­ти за ви­тра­ти па­ли­ва то­му, що на тра­кто­рі пра­цю­ють кіль­ка тра­кто­ри­стів по змі­нах. Агро­ном мо­же «на око» ви­зна­чи­ти, за яки­ми нор­ма­ми спи­са­ти па­ли­во, але не є ма­те­рі­аль­но від­по­від­аль­ною осо­бою, ко­тра від­по­від­а­ла би сво­їм май­ном за втра­ту па­ли­ва.

Облі­ко­вець — най­не­ща­сні­ша лю­ди­на у цьо­му про­це­сі, в ньо­го роль «ца­па-від­бу­вай­ла», то­му що він сво­єю ру­кою вка­зує кіль­кість па­ли­ва, що на­ле­жить спи­сан­ню в «Шля­хо­во­му лис­тку» та «Лис­тку тра­кто­ри­ста». На мою дум­ку, облі­ков­ця в ра­зі чо­го ке­рів­ни­цтву не шко­да й звіль­ни­ти. Еко­но­міст має кон­тро­лю­ва­ти нор­ми спи­са­н­ня па­ли­ва, що ви­зна­че­ні облі­ков­цем, але на се­бе та­кої від­по­від­аль­но­сті ні­ко­ли не ві­зьме. У ре­зуль­та­ті ма­є­мо та­ке:

• нор­ми ви­тра­ти па­ли­ва за­ви­ще­ні;

• ма­те­рі­аль­ну від­по­від­аль­ність за па­ли­во ні­хто не не­се; спи­са­н­ня па­ли­ва облі­ко­вець здій­снює за нор­ма­ми; під час ви­ко­на­н­ня ро­біт у тра­кто­ри­ста ви­ни­кає на­дли­шок па­ли­ва; тра­кто­рист вва­жає, якщо він «зеко­но­мив» па­ли­во, то має всі пра­ва йо­го за­бра­ти. То­му й зли­ває «своє» па­ли­во.

Як зі­зна­ли­ся ба­га­то ке­рів­ни­ків, зло­вжи­ва­н­ня нор­ма­ми спи­са­н­ня па­ли­ва — це не основ­ний ри­зик йо­го втра­ти­ти, бо від­но­сно лег­ко про­кон­тро­лю­ва­ти об­сяг основ­них ро­біт і нор­ми спи­са­н­ня. Най­біль­ший ри­зик втра­ти па­ли­ва по­ля­гає в йо­го спи­сан­ні на до­по­мі­жні ро­бо­ти, де ду­же скла­дно про­кон­тро­лю­ва­ти об­сяг їх ви­ко­на­н­ня. Та­кож на ба­га­тьох під­при­єм­ствах не зро­бле­но кар­ти по­лів із ви­зна­че­н­ням їхньої пло­щі, що та­кож до­зво­ляє «твор­чо» еко­но­ми­ти па­ли­во.

Та­ка си­ту­а­ція ви­ни­кає вна­слі­док то­го, що крім па­їв під­при­єм­ства обро­бля­ють ще й до­ро­ги між па­я­ми, а та­кож «при­хо­плю­ють» до­да­тко­ві зем­лі — лі­со­сму­ги • • й па­со­ви­ща. Однак ви­зна­чи­ти справ­жню пло­щу по­ля ду­же лег­ко, якщо під­при­єм­ство ко­ри­сту­є­ться Gps-на­ві­га­ці­єю. То­ді за да­ни­ми об­ся­гів оран­ки чи ін­ших фа­кти­чно про­ве­де­них ро­біт ду­же про­сто ви­зна­чи­ти пло­щу по­ля.

Ке­рів­ни­ки до­бре зна­ють про про­бле­ми спи­са­н­ня па­ли­ва, але че­рез тру­дно­щі йо­го облі­ку по­го­джу­ю­ться на спи­са­н­ня за нор­ма­ми. Про­те сьо­го­дні, ко­ли ці­ни на па­ли­во по­ча­ли «силь­но ку­са­ти­ся», все ча­сті­ше за­ми­слю­ю­ться про на­ве­де­н­ня по­ряд­ку в цьо­му пи­тан­ні на сво­є­му під­при­єм­стві.

А спо­сіб розв’яза­н­ня по­ру­ше­ної про­бле­ми над­зви­чай­но про­стий: ви­зна­че­н­ня фа­кти­чних ви­трат па­ли­ва на під­ста­ві то­чних да­тчи­ків Gps-на­ві­га­ції.

Як об­хи­три­ти GPS

Ста­ти­сти­ка по­ка­зує, що вста­нов­ле­н­ня да­тчи­ків па­ли­ва в Gps-на­ві­га­ції пе­ре­сі­чно дає 20% еко­но­мії па­ли­ва. Однак і тут ви­на­хі­дли­ві тра­кто­ри­сти на­вчи­ли­ся під’єд­ну­ва­ти «кра­пель­ний» злив па­ли­ва, який ці да­тчи­ки не зда­тні за­ре­є­стру­ва­ти. Як ска­зав один ке­рів­ник, «да­тчи­ки па­ли­ва в Gps-на­ві­га­ції ми по­ста­ви­ли для то­го, щоб не зли­ва­ли ці­ли­ми ба­ка­ми; від кра­пель­но­го зли­ву да­тчи­ки не мо­жуть вбе­рег­ти».

Та­кож тра­кто­ри­сти ви­на­йшли ба­га­то спосо­бів, як зла­ма­ти да­тчи­ки так, щоб їх не мо­жна бу­ло в то­му за­пі­до­зри­ти. Най­ві­до­мі­ші спосо­би — за­ли­ти в бак окріп (щоб зла­ма­ти да­тчик ба­ка) й на­си­па­ти в па­ли­во цу­кор (щоб зла­ма­ти про­то­чний да­тчик).

Так, якщо на­си­па­ти в па­ли­во цу­кор, то про­то­чний да­тчик за­би­ва­є­ться й по­чи­нає по­га­но про­пу­ска­ти па­ли­во — в ре­зуль­та­ті по­ту­жність тра­кто­ра ду­же змен­шу­є­ться. Тра­кто­рист по­ка­зує ке­рів­ни­ко­ві, що «тра­ктор не тя­гне» й зні­має да­тчи­ки.

У го­спо­дар­ствах ча­сто бра­кує лю­ди­ни, ко­тра б сте­жи­ла б за да­тчи­ка­ми, а якщо во­на є, то існує ве­ли­кий ри­зик всту­пу її в змо­ву зі зло­ді­я­ми. То­му ви­тра­ти на під’єд­на­н­ня Gps-на­ві­га­ції до­бре се­бе ви­пра­вда­ли у аграр­них хол­дин­гах, де є слу­жби Gps-кон­тро­лю й ін­же­нер­ні слу­жби з опе­ра­тив­но­го ре­мон­ту да­тчи­ків. На під­при­єм­ствах се­ре­дньо­го та ма­ло­го аграр­но­го бі­зне­су в ба­га­тьох ви­пад­ках да­тчи­ки по­зні­ма­ли.

Один фі­нан­со­вий ди­ре­ктор про­ко­мен­ту­вав уста­нов­ле­н­ня Gps-на­ві­га­ції так: «Спо­ча­тку, ко­ли по­ста­ви­ли GPS, на під­при­єм­стві

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.