Причини виснаження поросят
зумовлені інструкцією з ліквідації тієї або іншої хвороби (в разі виділення хворих тварин, загибелі, діагностичного дослідження тощо). Остаточну дезінфекцію виконують після ліквідації інфекційної хвороби, перед зняттям карантину або обмежувальних заходів. Одночасно ремонтують приміщення, замінюють підлогу, видаляють ґрунт під нею на глибині до 25 см, перекопують його, змішуючи з дезінфекційною речовиною. Непридатні дошки з підлоги, дерев’яні перегородки, корита спалюють.
Ще одна причина виснаження — синдром післявідлучного мультисистемного виснаження (PMWS), який ветеринари вперше діагностували 1991 року в Канаді. Основною причиною його виникнення назвали цирковіруc 2-го типу (PCV-2), що належить до родини Circoviridae. Першою європейською країною, яка наразилася на проблеми, пов’язані із цією інфекцією, стала Франція. Нині вчені довели, що PCV є причиною значних економічних втрат в усьому світі. Зазвичай інфекцію розповсюджують хворі або інфіковані свині різних вікових груп — із сечею, фекаліями, слиною, спермою, виділеннями з носа й очей. Проте досить часто трапляється й вертикальна передача (від свиноматки до поросят). Активізувати інфекційний процес може імунізація поросят будь-якими імуностимуляторами на ранньому періоді життя. Після зараження організму вірус розмножується в багатьох місцях — передовсім у клітинах ендотелію, епітелію, макрофагах і лімфоцитах. Науковці досі не з’ясували, у яких клітинах відбувається його рання реплікація. В організмі свиней вірус концентрується переважно в селезінці та лімфатичних вузлах.
В умовах промислового виробництва свині час від часу переживають стрес. Коли поросят переводять на дорощування, між ними відбувається чітка десоціалізація: вони б’ються та кусають одне одного за уразливі місця. Важливу роль відіграє й мікроклімат у групі дорощування. Адже коли щойно відлучених від свиноматки поросят переводять до приміщення, де температура повітря нижча за 18 °С, їм одразу стає холодно, в організмі збільшується концентрація стероїдних гормонів (наприклад, кортизолу), та й імунний статус змінюється. Все це стає пусковим механізмом для розвитку цирковірусної інфекції. Крім того, варто зазначити, що хвороба уражає не лише слабких, а й цілком здорових поросят.
Зовнішніми ознаками захворювання є відставання в рості, виснаження організму, тремор. Малюки сонливі, поводяться мляво, зазначається утрудненість у ссанні, задишка, діарея, ціаноз вух, анемія. Шкіра жовтого кольору з ознаками дерматиту. Іноді у хворих тварин порушена координація рухів, спостерігається парез кінцівок. Порося може загинути раптово. Зареєстровано випадки, коли захворювання протікає латентно. На шкірі поросят з’являються характерні ознаки: сама шкіра жовтіє, може розвинутися дерматит. Температура тіла може підвищуватися до +40,1…+40,5 °С (норма +38,0…+40,0 °С). Потім погіршується загальний стан, апетит. У поросят спостерігають чхання, слизові виділення з носа, кашель, спочатку сухий і рідкий, а потім у вигляді тривалих нападів. Дихання пришвидшене до 70–80 (норма 12–20) рухів на хвилину. Кашель особливо посилюється в ранкові години під час годування або переміщення тварин. Залежно від умов утримання цирковірусна хвороба свиней може мати різний перебіг: у господарствах із невідрегульованою системою життєзабезпечення захворювання проявляється у формі висипки, поганого апетиту, зміни кольору шкіри; у свинарських господарствах, де умови життя поросят комфортніші — у формі кон’юнктивіту, масового відмирання клітин на кінчиках вух.
На розтині трупа спостерігається виснаження тварини (фото 1), шкіра має білий або жовтий колір, ознаки дерматиту. Лімфовузли збільшені, в легенях присутні кров’яні вкраплення м’ясистої консистенції (фото 2), бронхи й бронхіоли змінені. У хворих тварин нирки збільшені, проявляються ознаки нефриту. Селезінка також збільшена, а печінка — з ознаками гепатиту. У шлунку й кишківнику можливі виразки. Часто на кишківнику практично відсутня слизова оболонка, через що він стає повністю прозорим (фото 3).
Упродовж дослідження було проведено щеплення тварин і використання протимікробних засобів у двох групах по 10 голів у кожній. Першій групі проводили щеплення від цирковірусної інфекції свиней вакциною на 21-шу добу життя. Другій групі давали антибіотики тетрациклінового ряду. Великою проблемою захворювання поросят на цирковірус є атрофія слизової оболонки, що призводить до зниження імунітету практично повністю. Аби підвищити резистентність у поросят обом групам давали імуностимулятори.
У результаті досліджень установили, що в першій і другій групах вижили всі тварини. Проте надалі в результаті досліджень протягом місяця було встановлено, що в поросят-сисунів першої дослідної групи кінцева жива маса була більшою на 12%, середньодобовий приріст — на 9,0% (р ≤ 0,05). Також під час визначення рівня імунітету в поросят було встановлено, що бактерицидна активність сироватки крові дослідних поросятсисунів першої групи була більшою на 5,0% (р ≤ 0,05); лізоцимна активність сироватки крові — відповідно на 5,5 і 12,0% (р ≤ 0,05); фагоцитарна активність — на 4,4% (р ≤ 0,05). Отже, у поросят першої дослідної групи, яким робили щеплення, жива маса ф імунологічні показники були вищими, порівнюючи з поросятами другої дослідної групи.
Фото 2. При розтині видно, що бронхи змінені за формою та розтином
Фото 1. Шкіра виснаженого поросяти має ознаки дерматиту
Фото 3. Оболонка кишківника практично відсутня