Куль­га­вість ін­фе­кцій­ної етіо­ло­гії

Зро­бле­но огляд ти­по­вих ви­пад­ків трав­ма­ти­зму у сви­ней, що ви­ни­кає вна­слі­док по­ми­лок в ор­га­ні­за­ції утри­ма­н­ня тва­рин

The Ukrainian Farmer - - ЗМІСТ - МАРКО ПРИБУЗЬКИЙ

Уві­дго­ді­вель­них ком­пле­ксах, де тва­рин утри­му­ють у стан­ках і бо­ксах зі щі­лин­ною під­ло­гою, рі­зно­го ви­ду трав­ми мо­жуть ви­ни­ка­ти пе­ред­усім у ре­зуль­та­ті не­справ­ної під­ло­ги. За на­яв­но­сті ши­ро­ких отво­рів у під­ло­зі (по­над 2 см) пі­сля три­ва­ло­го її ви­ко­ри­ста­н­ня отво­ри ста­ють шир­ши­ми, і в них тва­ри­ни по­шко­джу­ють кін­ців­ки, осо­бли­во ко­пи­та. Па­ра­лель­но із цим спо­сте­рі­га­ю­ться па­ра­лі­чі, пе­ре­ло­ми кін­ці­вок, роз­тя­гне­н­ня та роз­ри­ви зв’язок, за­бої, по­шко­дже­н­ня м’яких тка­нин ко­пит, які в ра­зі ін­фі­ку­ва­н­ня ускла­дню­ю­ться гній­ни­ми по­до­дер­ма­ти­та­ми то­що. В ре­зуль­та­ті трав­мо­ва­ні тва­ри­ни ма­ють при­гні­че­ні, по­сі­да­ють ниж­чі мі­сця на іє­рар­хі­чних схо­дах, куль­га­ють, ма­ють обме­же­ний до­ступ до кор­му, від­ста­ють у про­ду­ктив­но­сті. Від­су­тність мо­ціо­ну (осо­бли­во в ма­то­чно­го по­го­лів’я), не­ре­гу­ляр­ний огляд і чис­тка ко­пи­тно­го ро­гу зу­мов­лю­ють не­пра­виль­не йо­го фор­му­ва­н­ня та ріст, що з ча­сом при­зво­дить до де­фор­ма­ції ко­пит, ви­ни­кне­н­ня не­кро­ти­чних явищ і сер­йо­зних за­хво­рю­вань кін­ці­вок.

Згі­дно з до­слі­дже­н­ня­ми є дві основ­них при­чи­ни хі­рур­гі­чних за­хво­рю­вань у сви­ней: пер­ша з них пов’яза­на з осо­бли­во­стя­ми те­хно­ло­гі­чно­го про­це­су, дру­га — з від­су­тні­стю на­ле­жних умов утри­ма­н­ня сви­ней, до­гля­ду за ни­ми (не­справ­ність під­ло­ги, ком­пле­кту­ва­н­ня стан­ків тва­ри­на­ми з рі­зних го­спо­дарств, ферм, від­ді­лень, ску­пче­н­ня, не­зба­лан­со­ва­на го­дів­ля).

Ча­сто основ­ною при­чи­ною схиль­но­сті до за­хво­рю­вань тва­рин є гі­по­ди­на­мія, яка ве­де за со­бою по­ру­ше­н­ня обмін­них про­це­сів в ор­га­ні­змі, змен­ше­н­ня апе­ти­ту, по­гір­ше­н­ня м’язо­вої ре­це­пції, не­до­ста­тнє обму­ску­ле­н­ня й ожи­рі­н­ня, по­гір­ше­н­ня сер­це­во-су­дин­ної ді­яль­но­сті, по­ру­ше­н­ня від­тво­рю­валь­них фун­кцій, роз­ви­ток дистро­фі­чних про­це­сів кі­стя­ка, ко­пи­тно­го ро­га (не­рів­но­мір­не йо­го спра­цю­ва­н­ня) то­що.

Для про­фі­ла­кти­ки за­хво­рю­вань ко­пит окрім зба­лан­со­ва­ної го­дів­лі та мо­ціо­ну ва­жли­ве зна­че­н­ня має кон­стру­кція щі­лин­ної під­ло­ги. Ни­ні про­ми­сло­вість ви­го­тов­ляє щі­лин­ні під­ло­ги рі­зних кон­стру­кцій і з рі­зно­го ма­те­рі­а­лу (бе­тон, пла­стик). Бе­тон­ні ва­рі­ан­ти ма­ють роз­мір щі­лин від 1,5 до 2,0 см, а роз­мір ко­пи­тець по­ро­сят у п’ятко­вій ча­сти­ні — до 3,0 см. Від­по­від­но, на та­ко­му ва­рі­ан­ті під­ло­ги тва­ри­на опи­ра­є­ться не всі­єю по­верх­нею пі­до­шви, а ре­шта її про­ва­лю­є­ться в щі­ли­ни, за­щем­ля­є­ться й трав­му­є­ться. Та­кож ча­сто під час транс­пор­ту­ва­н­ня та мон­та­жу бе­тон­них се­кцій під­ло­ги бу­ва­ють ме­ха­ні­чні по­шко­дже­н­ня щі­лин (ско­ли, трі­щи­ни, ви­зу­бні), які збіль­шу­ють роз­мі­ри щі­лин і, від­по­від­но, ймо­вір­ність трав­му­ва­н­ня ра­тиць. Та­ке яви­ще до­сить рід­ко спо­сте­рі­га­є­ться на пла­сти­ко­вих під­ло­гах, де роз­мі­ри щі­лин є рі­зни­ми, від­по­від­но до ві­ку тва­рин і їхньої ма­си. Ба­жа­на ши­ри­на щі­лин для ви­ро­щу­ва­н­ня від­лу­че­но­го мо­ло­дня­ку сви­ней не має бу­ти біль­шою за 1,5 см.

До осо­бли­во­стей по­шко­джень, які спо­сте­рі­га­ю­ться у сви­ней у спе­ці­а­лі­зо­ва­них ком­пле­ксах, мо­жуть та­кож на­ле­жа­ти уку­си зов­ні­шніх ста­те­вих ор­га­нів у сви­но­ма­ток. Ча­сти­ми є ви­пад­ки, ко­ли під час про­гу­ля­нок окре­мі ма­тки зі злі­сним но­ро­вом на­па­да­ють на ін­ших, ку­са­ю­чи їх. За­зви­чай не­су­по­ро­сні ма­тки ку­са­ють су­по­ро­сних. До­сить ча­сто на­не­се­ні ра­ни бу­ва­ють важ­ки­ми й скла­дни­ми, мо­жуть при­зво­ди­ти до ви­бра­ку­ва­н­ня ма­ток. Чи­сель­ні роз­ри­ви зов­ні­шніх ста­те­вих ор­га­нів у ра­зі нев­ча­сно­го втру­ча­н­ня ве­тлі­ка­ря не­без­пе­чні втра­та­ми кро­ві, по­ча­тком за­паль­них про­це­сів то­що. На­віть за вча­сно­го втру­ча­н­ня вет­спе­ці­а­лі­ста й без­пе­чно­го пе­ре­бі­гу про­це­су лі­ку­ва­н­ня чи­слен­ні уку­си за­кін­чу­ю­ться утво­ре­н­ням ве­ли­ких руб­ців, що силь­но де­фор­му­ють зов­ні­шні ста­те­ві ор­га­ни. Руб­ці під час опо­ро­су ускла­дню­ва­ти­муть цей про­цес і при­зво­ди­ти­муть до но­вих роз­ри­вів. Та­кож тра­пля­є­ться, ко­ли уку­си бу­ва­ють гли­бо­кі й при­зво­дять до роз­ри­ву не ли­ше вуль­ви, а й пря­мої ки­шки. То­ді во­ни спо­лу­ча­ю­ться між со­бою, утво­рю­ю­чи так зва­ну «кло­а­ку». В ре­зуль­та­ті та­ко­го по­ра­не­н­ня в ма­ток на­стає па­ра­ліч сфін­кте­рів, і єди­ним пра­виль­ним рі­ше­н­ням ці­єї про­бле­ми є ви­бра­ку­ва­н­ня.

Ра­ни, за­бої й ін­ші пер­вин­ні ме­ха­ні­чні по­шко­дже­н­ня за­ле­жно від мі­сця ло­ка­лі­за­ції, сту­пе­ня ін­фі­ку­ва­н­ня та ре­шти чин­ни­ків мо­жуть ускла­дню­ва­ти­ся й спри­чи­ня­ти важ­чі за­хво­рю­ва­н­ня (гній­ні ар­три­ти, осте­о­мі­є­лі­ти, гри­жі то­що), які слід роз­гля­да­ти як на­слід­ки трав­ма­ти­зму. Ра­ни у сви­ней мо­жуть ма­ти рі­зно­ма­ні­тне по­хо­дже­н­ня, во­ни мо­жуть бу­ти рі­зні за скла­дні­стю й фор­мою, але най­ча­сті­ше спо­сте­рі­га­ю­ться ви­пад­ки рва­них, ку­са­них і рід­ше ко­ло­тих ран.

При­чи­на­ми ви­ни­кне­н­ня ви­пад­ко­вих ран ча­сто є рі­зно­ма­ні­тні не­справ­но­сті клі­ток, за­го­нів у сви­нар­ни­ках або лі­тніх таборах (го­стрі су­чки в ого­ро­жі, цвя­хи, улам­ки до­щок). Ко­ло­ті ра­ни на кін­ців­ках й осо­бли­во на м’яку­шах і в між­ко­пи­тних ді­лян­ках ча­сто ви­ни­ка­ють під час пе­ре­го­нів сви­ней че­рез ді­лян­ки, в ра­зі за­бру­дне­н­ня улам­ка­ми скла або ме­та­лу, або на ви­па­сі чи ви­гу­лі сви­ней на ді­лян­ках із жорс­ткою стер­нею.

Чи­слен­ні ра­ни в до­ро­слих сви­ней ча­сто тра­пля­ю­ться від уку­сів ін­ши­ми сви­ня­ми в ра­зі з’єд­на­н­ня кіль­кох груп. На одній тва­ри­ні мо­жуть бу­ти чи­слен­ні ра­ни, осо­бли­во ко­ли пі­сля пер­ших уку­сів ви­сту­пає кров. Тва­ри­ни зі злі­сним но­ро­вом, від­чу­ва­ю­чи за­пах і смак кро­ві, по­чи­на­ють актив­ні­ше на­па­да­ти на слаб­ших осо­бин, ку­са­ю­чи їх ще ін­тен­сив­ні­ше. Іно­ді та­ких ран на ті­лі одні­єї тва­ри­ни мо­жна на­лі­чи­ти до 20. Пе­ре­ва­жно біль­шість ран є по­верх­не­ви­ми (са­дна, по­дря­пи­ни). Однак ра­ни, на­не­се­ні в ді­лян­ки су­гло­бів, є осо­бли­во не­без­пе­чни­ми, оскіль­ки за­зви­чай ускла­дню­ю­ться за­паль­ни­ми та гній­ни­ми про­це­са­ми. Осо­бли­во скла­дні за­бій­но-рва­ні ра­ни — їх спри­чи­ня­ють кну­рі ікла­ми. За по­шко­дже­н­ня сті­нок й ор­га­нів че­рев­ної

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.