На­ро­дже­н­ня ком­бай­на

Да­ле­ко не всі зна­ють, що та­кий вель­ми ко­ри­сний агре­гат, як ком­байн, має дов­гу істо­рію, яка по­ча­ла­ся за со­тні ро­ків до по­ча­тку ХХ сто­лі­т­тя

The Ukrainian Farmer - - ЗМІСТ - ВО­ЛО­ДИ­МИР КОЛЮБАКІН

Пер­шим пред­ком су­ча­сно­го ком­бай­на на­зи­ва­ють так зва­ну галль­ську очі­су­валь­ну жа­тку, що за­сто­со­ву­ва­ли на по­лях ста­ро­дав­ньої Гал­лії за ча­сів Рим­ської ім­пе­рії. То­чна да­та її ви­на­йде­н­ня, не ка­жу­чи вже про ав­то­ра, не­ві­до­ма. Про­те вже у 80-х ро­ках на­шої ери зна­ме­ни­тий істо­рик Плі­ній Стар­ший, який три­ва­лий час пе­ре­бу­вав у Гал­лії на вій­сько­вій слу­жбі, опи­сує ці при­строї під ла­тин­ською на­звою vallus. Крім опи­су, збе­ре­гли­ся й зо­бра­же­н­ня (фо­то 1).

Як ви­дно, кон­стру­кція ці­єї жа­тки яв­ля­ла со­бою ко­роб на ко­ле­сах, на пе­ре­дньо­му краї яко­го мі­стив­ся гре­бінь — ряд го­стрих кли­но­по­ді­бних но­жів. Во­ни зрі­за­ли ко­лос­ся по хо­ду ру­ху при­строю, а тя­гло­ва тва­ри­на (за­зви­чай віл чи осел) штов­ха­ла ко­роб зза­ду. Зрі­за­н­ня від­бу­ва­ло­ся на рів­ні ко­лос­ся, а со­ло­ма ли­ша­ла­ся в по­лі. Зав­дя­ки цьо­му ко­роб не так швид­ко на­пов­ню­вав­ся, а віл не му­сив тяг­ти зай­ву ва­гу.

Ма­ло то­го: гре­бінь не зрі­зав ко­лос­ся від­ра­зу, а де­який час тя­гнув йо­го за со­бою, за цей час із ко­лос­ся в ко­роб ви­тру­шу­ва­ла­ся ча­сти­на зер­на, тоб­то від­бу­вав­ся час­тко­вий обмо­лот. Ось чо­му ми на­зи­ва­є­мо та­ку жа­тку очі­су­валь­ною й ува­жа­є­мо пред­ком ком­бай­на.

Цей при­стрій (ма­ши­ною йо­го на­зи­ва­ти за­ра­но) мав оче­ви­дний сут­тє­вий не­до­лік: йо­му тре­ба бу­ло до­по­ма­га­ти — лю­ди­на, ру­ха­ю­чись збо­ку, ма­ла по­стій­но гра­бля­ми чи чи­мось по­ді­бним під­штов­ху­ва­ти ко­лос­ся на но­жі. Втім, та­кий спо­сіб зби­ра­н­ня вро­жаю все одно був про­ду­ктив­ні­ший, ніж жни­ва сер­пом.

Зав­дя­ки цьо­му та­ка жа­тка ви­ко­ри­сто­ву­ва­ла­ся не менш як 250 ро­ків — на­сту­пна згад­ка про неї да­ту­є­ться по­ча­тком IV ст. Про­те во­на, як й ін­ші здо­бу­тки дав­ньо­рим­ських агра­рі­їв, бу­ла за­бу­та за ча­сів Се­ре­дньо­віч­чя. При­чи­на цьо­го зро­зумі­ла: ви­со­ка про­ду­ктив­ність при­строю го­ди­ла­ся для ве­ли­ких ма­є­тків ра­бо­вла­сни­ків і бу­ла не­по­трі­бною на ма­лень­ких кла­пти­ках крі­па­цьких по­лів, зі­бра­ти з них уро­жай ціл­ком мо­жли­во бу­ло й вру­чну.

Однак до­свід рим­лян став у при­го­ді че­рез пів­то­ри ти­ся­чі ро­ків на ін­шо­му кін­ці Зем­лі — в Ав­стра­лії. За там­те­шньо­го клі­ма­ту, по­ки на­ста­ва­ла жнив­на по­ра, сте­бла зер­но­вих ста­ва­ли лам­ки­ми, що при­зво­ди­ло до ве­ли­ких втрат під час ко­сі­н­ня. То­ді 1843 ро­ку ав­стра­лі­єць Джон Рі­длі за­про­по­ну­вав свій ва­рі­ант галль­ської жа­тки: те­пер во­на їха­ла вже на чо­ти­рьох ко­ле­сах, при­чо­му за­дня па­ра бу­ла ке­ро­ва­ною, ко­ней так са­мо за­пря­га­ли зза­ду, а спе­ре­ду, під ві­стря­ми гре­бе­ня, бу­ло роз­та­шо­ва­но бі­тер із ло­па­тя­ми, який ру­хав­ся за до­по­мо­гою при­во­ду від пе­ре­дніх ко­ліс. Він обла­му­вав ко­лос­ся, то­му до­по­мо­га лю­ди­ни бу­ла вже не­по­трі­бною.

Ав­стра­лій­ці на­зва­ли та­ку ма­ши­ну «стріп­пер» і ствер­джу­ва­ли, що во­на зда­тна ви­ко­си­ти за сві­тло­вий день чо­ти­ри ге­кта­ри й за­мі­ни­ти де­сять ко­са­рів. Цей при­стрій на­був та­кої по­пу­ляр­но­сті, що ав­стра­лій­ські під­при­єм­ства ви­ро­бля­ли йо­го про­ми­сло­ви­ми пар­ті­я­ми. Са­ма ли­ше ком­па­нія Джо­зе­фа Мел­ло­ра ви­ро­би­ла по­над три ти­ся­чі стріп­пе­рів.

Утім, на зва­н­ня справ­жньо­го ком­бай­на біль­ше за­слу­го­ву­ва­ла ком­бі­но­ва­на зер­но­зби­раль­на ма­ши­на, яка зрі­за­ла ко­лос­ся, обмо­ло­чу­ва­ла їх й очи­ща­ла зер­но від лу­шпи­н­ня. Та­кі ма­ши­ни, ство­ре­ні за тим са­мим прин­ци­пом очі­су­ва­н­ня ко­лос­ся, за­про­по­ну­ва­ли ін­ші ав­стра­лій­ські ви­на­хі­дни­ки, зокре­ма Джеймс Мор­роу та Ві­ктор Мак­кей. Йо­го ви­на­хід 1884 ро­ку вмів на­віть на­си­па­ти обмо­ло­че­не зер­но в мі­шки, які мо­жна бу­ло від­ван­та­жу­ва­ти на во­зи про­сто на хо­ду. Та­кий три­ко­лі­сний ком­байн був все ще на кін­ній тя­зі (ко­ні за­пря­га­ли­ся не зза­ду, але й не спе­ре­ду, а злі­ва), за­те ви­явив­ся ма­нев­ро­вий, про­стий у ке­ру­ван­ні й міг за

сві­тло­вий день зі­бра­ти до 40 га. Існує дум­ка, що за ви­тра­та­ми енер­гії на тон­ну вро­жаю ав­стра­лій­ський очі­су­валь­ний ком­байн і до­сі є не­пе­ре­вер­ше­ним.

Що­прав­да, очі­су­валь­ні жа­тки ма­ють один спіль­ний не­до­лік — во­ни до­бре пра­цю­ють у су­хо­му клі­ма­ті Іта­лії чи Ав­стра­лії, а во­ло­гі сте­бла ста­ють ела­сти­чні­ші й мі­цні­ші на роз­рив, ко­лос­ся очі­су­є­ться по­га­но й із ве­ли­ки­ми втра­та­ми. То­му зби­ра­н­ня во­ло­гих зер­но­вих дов­го бу­ло не­д­ося­жним для ма­шин та­ко­го ти­пу.

Зга­да­ний Ві­ктор Мак­кей за­сну­вав фір­му з ви­го­тов­ле­н­ня ком­бай­нів «Сан­шайн Хар­ве­стер». З 1916 ро­ку во­на роз­по­ча­ла ви­го­тов­ле­н­ня но­во­го очі­су­валь­но­го ком­бай­на кон­стру­кції Хе­длі Тей­ло­ра, у яко­му очі­са­ну ма­су пе­ре­су­вав шнек. Це да­ва­ло мо­жли­вість зби­ра­ти во­ло­гі та за­смі­че­ні хлі­би. З 1950-х ком­па­нія не ви­пу­скає ком­бай­ни.

Очі­су­валь­ні жа­тки про­бу­ва­ли за­про­ва­ди­ти і в цар­ській Ро­сії, але ро­зроб­ки Ан­дрія Вла­сен­ка й ін­шо­го ви­на­хі­дни­ка, Гл­умі­лі­на, не оці­нив мі­ністр зем­ле­роб­ства і не дав до­зво­лу на їх ви­ро­бни­цтво. Ни­ні ві­дбу­ва­є­ться ре­не­санс очі­су­валь­них те­хно­ло­гій і у сві­ті, і на те­ре­нах ко­ли­шньо­го СРСР.

США на пе­ре­дньо­му краї ком­бай­но­бу­ду­ва­н­ня

Ма­ши­ну, яку вже мо­жна на­зва­ти ком­бай­ном, бу­ло за­па­тен­то­ва­но у США 1828 ро­ку яки­мось Лей­ном, але так і не по­бу­до­ва­но. Втім, ідея вже пі­шла в ма­си, і не­вдов­зі, 1836 ро­ку, аме­ри­кан­ці Бріггс і Кар­пен­тер та­ки зро­би­ли щось по­ді­бне до ком­бай­на: їхній при­стрій мав рі­заль­ний апа­рат і мо­ло­тиль­ний ба­ра­бан (рис. 3). Про­те в ті ро­ки дви­гу­ни вну­трі­шньо­го зго­ря­н­ня бу­ли ще в да­ле­ко­му май­бу­тньо­му, на­віть па­ро­ві ли­ше по­чи­на­ли вхо­ди­ти у вжи­ток. То­му пра­цю­вав цей пер­ший ком­байн на кін­ній тя­зі, йо­го при­строї при­во­ди­ли­ся в дію при­во­дом від за­дніх ко­ліс.

То­го са­мо­го ро­ку ін­ших два аме­ри­кан­ці, Мур і Ха­скалл, отри­ма­ли па­тент на ін­шу ма­ши­ну, яка, на дум­ку фа­хів­ців, за основ­ни­ми кон­стру­кцій­ни­ми прин­ци­па­ми на­бли­жа­ла­ся до су­ча­сних ком­бай­нів (рис. 4). Де й ко­ли йо­го по­бу­до­ва­но — на­ра­зі не­ві­до­мо, але ма­є­мо свід­че­н­ня: 1854 ро­ку са­ме цей ком­байн пра­цю­вав у Ка­лі­фор­нії та зі­брав уро­жай із 600 акрів (по­над 240 га).

На чер­зі був ком­байн Пе­тер­со­на (1875), а на­при­кін­ці сто­лі­т­тя ви­го­тов­ля­ли ком­бай­ни на про­даж уже шість фірм. За прин­ци­по­вою схе­мою ці ви­ро­би на­бли­жа­ли­ся до су­ча­сних, але їхні кор­пу­си й біль­шість не­сних кон­стру­кцій ви­го­тов­ля­ли з де­ре­ва (рис. 5). Дви­гу­нів во­ни все ще не ма­ли, пе­ре­су­ва­ли­ся на кін­ній тя­зі, ме­ха­ні­зми при­во­ди­ли­ся в дію при­во­дом від ко­ліс, а в пі­зні­ших зраз­ках — від па­ро­во­го дви­гу­на. Па­ро­вий при­від ру­хав тіль­ки ро­бо­чі ор­га­ни, а тя­гну­ли сам ком­байн, як і ра­ні­ше, ко­ні, яких іно­ді до­во­ди­ло­ся за­пря­га­ти до со­ро­ка го­лів! Адже ва­га то­ді­шньо­го ком­бай­на ся­га­ла 15 т, за­хват — як пра­ви­ло, ду­же ши­ро­кий…

Ли­ше на­при­кін­ці ХІХ ст. на­бу­ли біль­шменш ве­ли­ко­го по­ши­ре­н­ня па­ро­ві са­мо­хо­ди (фо­то 2) — на­при­клад, ком­байн Бер­рі (1887), але ду­же швид­ко зда­ли по­зи­ції на ко­ристь дви­гу­нів вну­трі­шньо­го зго­ря­н­ня. На­при­клад, пер­ший са­мо­хі­дний па­ро­вий ком­байн фір­ми Holt (те­пер Caterpillar) із 36-фу­то­вим (11 м) рі­заль­ним апа­ра­том, 120-силь­ним хо­до­вим дви­гу­ном і окре­мим до­по­мі­жним па­ро­вим дви­гу­ном для при­ве­де­н­ня в рух агре­га­тів був ви­пу­ще­ний 1905 ро­ку. А вже 1907 ро­ку та са­ма фір­ма Holt на ком­байн по­ста­ви­ла дви­гун вну­трі­шньо­го зго­ря­н­ня.

Ком­бай­ни кон­стру­кції 1905–1907 рр. про­во­ди­ли жни­ва, обмо­лот й очи­ще­н­ня зер­на. Втім, не­до­ско­на­лість ме­ха­ні­змів і ча­сті по­лом­ки вку­пі з ви­со­кою вар­ті­стю стри­му­ва­ли роз­ви­ток ком­бай­но­бу­ду­ва­н­ня; в 1914 ро­ці за­галь­ний ви­пуск аме­ри­кан­ських ком­бай­нів ста­но­вив 270 штук. Що­прав­да, на­да­лі ви­ро­бни­цтво зро­стає, ся­гнув­ши 1920 ро­ку вже 3227 штук.

Про­грес від­бу­вав­ся в на­пря­мі удо­ско­на­ле­н­ня кон­стру­кції, за­сто­су­ва­н­ня більш лег­ких і на­дій­них ма­те­рі­а­лів, під­ви­ще­н­ня по­ту­жно­сті та на­дій­но­сті дви­гу­нів. Одно­ча­сно змен­шу­ва­ла­ся вар­тість ком­бай­нів, але

для біль­шо­сті фер­мер­сько­го за­га­лу во­ни все ж бу­ли не­до­сту­пни­ми. У цей час у США ли­ше 14–15% фер­мер­ських го­спо­дарств ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли ком­бай­ни.

Утім, у 1920-х ро­ках ста­но­ви­ще по­тро­ху змі­ню­ва­ло­ся під впли­вом спри­я­тли­вих еко­но­мі­чних і по­лі­ти­чних чин­ни­ків: ці­ни на хліб три­ма­ли­ся до­во­лі ви­со­кі, во­дно­час сіль­сько­го­спо­дар­ські ро­бі­тни­ки гур­ту­ва­ли­ся у проф­спіл­ки й ви­ма­га­ли під­ви­ще­н­ня зар­пла­ти, то­му при­дба­н­ня ком­бай­нів ста­ва­ло, з одно­го бо­ку, до­сту­пні­шим, а з дру­го­го — не­об­хі­дні­шим.

Роз­квіт ком­бай­но­бу­ду­ва­н­ня в США три­вав кіль­ка ро­ків, аж до­ки йо­го не під­ко­си­ли «ве­ли­ка де­пре­сія» й пов’яза­ний із нею спад роз­ви­тку фер­мер­ства. Так, фер­ме­ри Ка­на­ди 1928 ро­ку ку­пи­ли 3657 ком­бай­нів, 1929-го — 3295, 1930-го — 1614, 1931-го — 178! За­галь­не ви­ро­бни­цтво ком­бай­нів, що до­хо­ди­ло 1929 ро­ку до 37 тис., впа­ло в 1933-му до 300 шт. Ба­га­то фірм зов­сім при­пи­ни­ли їх ви­пуск. Де­які ви­ро­бни­ки, аби втри­ма­ти­ся на рин­ку, про­бу­ва­ли ви­пу­ска­ти мен­ші ма­ши­ни, ши­ри­ною за­хва­ту до 5 фу­тів (тро­хи біль­ше за пів­то­ра ме­тра) для дрі­бних фер­мер­ських го­спо­дарств.

Утім, по­при не­га­тив­ні об­ста­ви­ни й зав­дя­ки кра­щим умо­вам по­пе­ре­дніх ро­ків, ви­ко­ри­ста­н­ня ком­бай­нів у сіль­сько­му го­спо­дар­стві Аме­ри­кан­сько­го кон­ти­нен­ту ли­ша­ло­ся до­во­лі ви­со­ким: за да­ни­ми на 1930 рік, у США на­лі­чу­ва­ло­ся 60 803 ком­бай­ни, а до 1936 ро­ку їх кіль­кість збіль­ши­ла­ся до 70 тис. У Ка­на­ді до 1936-го бу­ло 10 500 ком­бай­нів, в Ар­ген­ти­ні — 24 800. А 1937 ро­ку фір­ма Massey Harris (те­пер Massey Fergusson), зна­чно удо­ско­на­лив­ши кон­стру­кцію, ство­ри­ла не­до­ро­гий, до­сту­пний для фер­мер­сько­го за­га­лу са­мо­хі­дний ком­байн.

Ком­бай­ни в ін­ших кра­ї­нах

Єв­ро­пей­ські кра­ї­ни за кіль­кі­стю ком­бай­нів зна­чно від­ста­ва­ли від Аме­ри­ки: во­но й не див­но, адже вла­сно­го ви­ро­бни­цтва во­ни ще не ма­ли (пер­шим ко­мер­цій­но успі­шним єв­ро­пей­ським ком­бай­ном став Claas Hercules зраз­ка 1953 ро­ку), а пе­ре­ве­зе­н­ня зі США над­то до­ро­го об­хо­ди­ло­ся.

Пер­ший ком­байн на зем­лях Ро­сій­ської ім­пе­рії з’явив­ся са­ме в Укра­ї­ні: аме­ри­кан­ська фір­ма Holt за­ве­зла йо­го 1913 ро­ку на Ки­їв­ську сіль­сько­го­спо­дар­ську ви­став­ку. Це бу­ла де­рев’яна кон­стру­кція на одно­стрі­чко­во­му гу­се­ни­чно­му хо­ду з 14-фу­то­вим за­хва­том рі­заль­но­го апа­ра­та й бен­зи­но­вим дви­гу­ном, який і пе­ре­су­вав ма­ши­ну, і при­во­див у дію її ме­ха­ні­зми. Ком­байн ви­про­бо­ву­ва­ли на Яки­мів­ській ма­шин­но-до­слі­дній стан­ції й отри­ма­ли до­брі ре­зуль­та­ти. Однак за­сто­су­ван­ню ком­бай­нів на зем­лях ім­пе­рії за­ва­ди­ли дві при­чи­ни: по­дрі­бне­ність зе­мель­них угідь і по­ча­ток Пер­шої сві­то­вої вій­ни.

По за­кін­чен­ні вій­ни та вста­нов­лен­ні но­во­го су­спіль­но­го ла­ду з ре­ор­га­ні­за­ці­єю то­вар­но­го ви­ро­бни­цтва (ра­дго­спи, кол­го­спи) за­сто­су­ва­н­ня ком­бай­нів на­бу­ло но­вої акту­аль­но­сті. Адже зе­мель­ні на­ді­ли се­лян бу­ло на­силь­ни­цьким чи­ном об’єд­на­но у ве­ли­кі го­спо­дар­ства. До­да­мо сю­ди й ін­ший, сум­ний чин­ник — під час гро­ма­дян­ської вій­ни ко­ні ста­ва­ли пер­шою мі­шен­ню для ку­ле­ме­тни­ків, то­му пі­сля її за­кін­че­н­ня пи­та­н­ня ме­ха­ні­за­ції сіль­сько­го го­спо­дар­ства по­ста­ло ду­же го­стро. З ці­єї при­чи­ни на­при­кін­ці 1920-х — на по­ча­тку 1930-х до­ве­ло­ся у ве­ли­ких кіль­ко­стях ім­пор­ту­ва­ти ком­бай­ни зі США.

Па­ра­лель­но в СРСР по­ча­ли й ма­со­ве ви­ро­бни­цтво — як зав­жди, зі зна­чним від­ста­ва­н­ням за те­хні­чним рів­нем роз­ро­бок. Так, на за­во­ді «Рос­тсіль­маш» та в Са­ра­то­ві кле­па­ли так би мо­ви­ти ком­бай­ни, які ма­ли дви­гу­ни, але не бу­ли са­мо­хі­дни­ми — їх тре­ба бу­ло тяг­ти по­лем на при­че­пі до тра­кто­рів. Дви­гу­ни ру­ха­ли ли­ше ро­бо­чі ме­ха­ні­зми. На­га­да­є­мо: аме­ри­кан­ський ком­байн, за­ве­зе­ний до Ро­сії 1913 ро­ку, вже був са­мо­хі­дним. За­ува­жи­мо та­кож, що і у сві­ті при­чі­пні (не­са­мо­хі­дні) ком­бай­ни ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли аж до по­ча­тку 1960-х.

Крім то­го, ці ком­бай­ни не мо­гли пра­цю­ва­ти у пів­ні­чних обла­стях, бо не бу­ли при­сто­со­ва­ні до зби­ра­н­ня во­ло­гих хлі­бів. При­да­тні­ший до цьо­го ком­байн бу­ло ство­ре­но 1936 ро­ку на Лю­бе­ре­цько­му за­во­ді, але про­ду­ктив­ність йо­го бу­ла не­ве­ли­ка.

За­га­лом у 1937 ро­ці в СРСР участь у жни­вах бра­ло вже 120 тис. ком­бай­нів, яки­ми бу­ло зі­бра­но по­над 39% площ зер­но­вих. Що­прав­да, втра­ти під час зби­ра­н­ня у цих ком­бай­нів бу­ли ве­ли­кі. Ста­рі лю­ди пам’ята­ють, як ще у 1950-х у жнив­ну по­ру все сіль­ське на­се­ле­н­ня, від ма­лих до ста­рих, ви­га­ня­ли в по­ле зби­ра­ти ко­ло­ски, що ли­ши­ли­ся пі­сля ком­бай­нів, — і на­зби­ру­ва­ли чи­ма­ло.

***

Те­пер окрім су­то зер­но­зби­раль­них ком­бай­нів ма­є­мо ба­га­то ін­ших, при­сто­со­ва­них для зби­ра­н­ня ін­ших куль­тур — бу­ря­ків, кар­то­плі, рі­зних ви­дів ово­чів то­що. Во­ни ма­ють рі­зні кон­стру­кції ро­бо­чих ор­га­нів й ін­ших агре­га­тів за­ле­жно від спе­ци­фі­ки про­це­сів зби­ра­н­ня.

Те­хні­чний про­грес тор­кнув­ся й ка­бі­ни ком­бай­не­ра (те­пер во­на має кон­ди­ціо­нер, до­ско­на­лі, ер­го­но­мі­чні, комп’юте­ри­зо­ва­ні ор­га­ни ке­ру­ва­н­ня), і ке­ру­ва­н­ня — вже не є та­кою но­ви­ною ком­бай­ни з Gpsна­ві­га­ці­єю, актив­но то­ча­ться роз­мо­ви про ком­бай­ни вза­га­лі без ком­бай­не­ра. Що­до го­лов­них кон­стру­ктив­них прин­ци­пів, то во­ни по­ки що є та­ки­ми са­ми­ми, втім, ре­во­лю­цій­ні змі­ни мо­жуть на­ста­ти в будь-який мо­мент.

Рис. 1. Ре­кон­стру­кція зов­ні­шньо­го ви­гля­ду гал­ло-ро­ман­ської жа­тки

Фо­то 1. Зо­бра­же­н­ня гал­ло-ро­ман­ської жа­тки, зна­йде­не під час роз­ко­пок у Бю­зе­ноль-мон­то­ба­ні

Рис. 4. Схе­ма ком­бай­на Му­ра та Ха­скал­ла

Рис. 2. Ком­байн кон­стру­кції ав­стра­лій­ців Джейм­са Мор­роу та Ві­кто­ра Мак­кея, 1884 рік

Рис. 3. При­стрій Брігг­са та Кар­пен­те­ра, 1836 рік

Фо­то 2. На по­ча­тку ХХ ст. з’яви­ли­ся ком­бай­ни з па­ро­ви­ми дви­гу­на­ми

Рис. 5. Енер­го­за­со­бом ком­бай­нів ХІХ ст. бу­ли ко­ні

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.