За три­ва­лий час ро­бо­ти на зем­лі пе­ре­свід­чив­ся, яким ва­жли­вим є спо­сіб обро­бі­тку ґрун­ту. І не ли­ше для отри­ма­н­ня ви­со­ких уро­жа­їв, а й для збе­ре­же­н­ня йо­го ро­дю­чо­сті

The Ukrainian Farmer - - Я вважаю - ІВАН ПОЧКАЙ, ди­ре­ктор СТОВ «Со­со­нів­ка Агро», Хар­ків­ська область lyudmyla.morozova@agpmedia.com.ua

Ме­ні до­ве­ло­ся по­пра­цю­ва­ти в рі­зних ґрун­то­во-клі­ма­ти­чних зо­нах Укра­ї­ни. Пі­сля за­кін­че­н­ня сіль­го­спін­сти­ту­ту по­чи­нав тру­до­вий шлях у Чер­ні­гів­ській обла­сті, а те­пер пра­цюю в Хар­ків­ській ди­ре­кто­ром у СТОВ «Со­со­нів­ка Агро». Крім то­го, опі­ку­ю­ся ще фер­мер­ським го­спо­дар­ством, тож за­га­лом у мо­є­му під­по­ряд­ку­ван­ні до 5 тис. ге­кта­рів ріл­лі. Про­пра­цю­вав­ши де­який час на но­во­му мі­сці, зро­зу­мів, що весь мій до­свід ро­бо­ти на Чер­ні­гів­щи­ні зов­сім не під­хо­дить для Хар­ків­щи­ни. Основ­на при­чи­на — рі­зна за­без­пе­че­ність ґрун­тів во­ло­гою. На­при­клад, якщо на Чер­ні­гів­щи­ні я за­зви­чай ви­ко­ри­сто­ву­вав плуг і ди­ско­ві бо­ро­ни, то на Хар­ків­щи­ні, на моє пе­ре­ко­на­н­ня, ці зна­ря­д­дя на­віть не вар­то ні­ко­му по­ка­зу­ва­ти. Бо во­ни ро­блять усе, щоб во­ло­ги в ґрун­ті не бу­ло вза­га­лі. На до­да­чу до всьо­го уві­гну­тий диск за те­пе­рі­шніх швид­ко­стей ви­ко­на­н­ня ро­біт ро­бить ґрунт без­стру­ктур­ним. То­му остан­ні п’ять ро­ків у на­шо­му го­спо­дар­стві ми ви­ко­ри­сто­ву­є­мо плу­ги тіль­ки для оран­ки го­ро­дів на­ших па­йо­ви­ків, бо во­ни так хо­чуть.

Плу­ги тре­ба ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти там, де вно­сять ба­га­то ор­га­ні­чних до­брив: на жаль, кра­що­го спосо­бу за­гор­та­н­ня та змі­шу­ва­н­ня з ґрунтом та­кої кіль­ко­сті по­жи­ви і в та­ко­му ви­гля­ді по­ки що не­має.

За­га­лом на­шу си­сте­му обро­бі­тку ґрун­ту мо­жна на­зва­ти ін­те­гро­ва­ною. Шлях до неї був до­во­лі три­ва­лим — про­бу­ва­ли рі­зні зна­ря­д­дя, по­сту­по­во ку­пу­ва­ли не­об­хі­дну те­хні­ку… Пер­шим при­дба­ли три ві­тчи­зня­них гли­бо­ко­роз­пу­шу­ва­чі, пра­цю­ва­ли ни­ми два ро­ки й на­віть плу­жні пі­до­шви зри­ва­ли, але бу­ли про­бле­ми із зап­ча­сти­на­ми. На­сту­пним при­дба­н­ням у на­шо­му го­спо­дар­стві був агре­гат вер­ти­каль­но­го обро­бі­тку ґрун­ту. Пі­сля ро­бо­ти ці­єї ма­ши­ни вла­сник го­спо­дар­ства ска­зав: «До­бре, що ти ме­не умо­вив її ку­пи­ти». Адже ця те­хні­ка дає мо­жли­вість най­кра­ще збе­рег­ти ґрун­то­ву во­ло­гу та по­жив­ні ре­чо­ви­ни, пра­цю­ю­чи на ви­со­ких швид­ко­стях, не по­ру­шу­ю­чи стру­кту­ру ґрун­ту. Ва­жли­ве пи­та­н­ня, чим вно­си­ти до­бри­ва. У Хар­ків­ській обла­сті, де ма­ло во­ло­ги, роз­ки­да­ти до­бри­ва — все одно, що їх ви­ки­да­ти. То­му я ка­те­го­ри­чно про­ти та­ко­го спосо­бу — в на­шо­му го­спо­дар­стві не­має роз­ки­да­чів. Ми до­бри­ва не роз­ки­да­є­мо, а вно­си­мо сі­вал­кою куль­ти­ва­тор­но­го ти­пу, за до­по­мо­гою якої мо­жна вно­си­ти два ви­ди до­брив,

на­при­клад, кар­ба­мід і ка­лій­но-фо­сфор­ні.

Ще один ва­жли­вий те­хно­ло­гі­чний мо­мент: із на­шим спосо­бом обро­бі­тку ґрун­ту та з на­яв­ним при­чі­пним обла­дна­н­ням не по­трі­бно по­спі­ша­ти ра­но на­ве­сні ви­хо­ди­ти в по­ле, а тре­ба зро­би­ти це вча­сно. Бо, на­при­клад, го­рох, по­сі­я­ний на одно­му по­лі з рі­зни­цею в один день, має рі­зні за які­стю схо­ди, роз­ви­ток та й вза­га­лі рі­зну вро­жай­ність. І ози­ми­на по та­ко­му го­ро­ху ви­хо­дить де­що гір­шою, а по вча­сно по­сі­я­но­му — кра­ща. Го­лов­не — зав­жди тре­ба обро­бля­ти тіль­ки сти­глу зем­лю. То­му я за­ле­жно від сти­гло­сті ґрун­ту ка­жу сво­їм ме­ха­ні­за­то­рам: або ко­ток при­ти­ска­є­мо до зем­лі, або вза­га­лі зні­ма­є­мо. Та са­ма істо­рія і з криль­ця­ми на ла­пах гли­бо­ко­роз­пу­шу­ва­ча: за­ле­жно від ста­ну ґрун­ту їх тре­ба або при­бра­ти, або за­ли­ши­ти.

Я пе­ре­ко­на­ний: ча­си отри­ма­н­ня вро­жа­їв за ра­ху­нок ґрун­то­вої ро­дю­чо­сті вже ми­ну­ли: якщо не да­ти зем­лі по­жи­ви, то й во­на то­бі «від­дя­чить»… То­му, яку б уро­жай­ність не пла­ну­вав, унось до­бри­ва на за­пла­но­ва­не, а скла­ду­ться спри­я­тли­ві по­го­дні умо­ви — від ґрун­то­вої ро­дю­чо­сті отри­ма­єш «бо­нус». Однак якщо не да­си ні­чо­го в ґрунт, уро­жаю не че­кай. І на­сам­кі­нець: ми не по­вин­ні за­бу­ва­ти, що ґрунт — це ма­са жи­вих ор­га­ні­змів. Хтось ска­зав, що у жме­ні зем­лі жи­ве ор­га­ні­змів біль­ше, ніж лю­дей на пла­не­ті Зем­ля. В ґрун­ті мі­кро­ор­га­ні­зми жи­вуть у верх­ньо­му, се­ре­дньо­му та ни­жньо­му ша­рах, де пра­кти­чно не­має по­ві­тря. То­му тим, хто від­дає пе­ре­ва­гу оран­ці, я мо­жу за­пе­ре­чи­ти: ви уяв­ля­є­те, що від­бу­ва­є­ться в ґрун­ті, який пе­ре­вер­нув плуг? Скіль­ки шко­ди на­ро­би­ли?

Скіль­ки бу­де ви­тра­че­но енер­гії та рі­зно­го ви­ду ре­сур­сів на від­нов­ле­н­ня по­зи­тив­но­го ба­лан­су? А са­ме цей ба­ланс дає нам змо­гу ко­жно­го ро­ку отри­му­ва­ти вро­жай. Пе­ре­вер­нув­ши ґрунт, ми ви­вер­ну­ли на­го­ру ор­га­ні­зми, які не мо­жуть жи­ти у верх­ньо­му ша­рі, й нав­па­ки.

Тре­ба ду­ма­ти й про те, хто мо­же при­йти на за­мі­ну тим ор­га­ні­змам, що за­ги­ну­ли. Від­по­відь оче­ви­дна: там по­се­ля­ться мі­кро­ор­га­ні­зми, що не до­по­ма­га­ти­муть ро­сли­нам да­ти до­брий уро­жай. То­му, оби­ра­ю­чи си­сте­му обро­бі­тку, тре­ба ро­зу­мі­ти, чи по­трі­бні ті не­ви­прав­да­ні ви­тра­ти енер­гії на по­стій­не від­нов­ле­н­ня ба­лан­су ко­ри­сних мі­кро­ор­га­ні­змів на по­лі, чи мо­же кра­ще спря­му­ва­ти цю енер­гію на отри­ма­н­ня

біль­шо­го вро­жаю з мен­ши­ми ви­тра­та­ми.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.