Рис на кра­плі

До­кла­дно по­да­но те­хно­ло­гію ви­ро­щу­ва­н­ня ри­су на кра­пель­но­му зро­шен­ні, роз­ро­бле­ну на­у­ков­ця­ми Ін­сти­ту­ту ри­су НААН і ви­про­бу­ва­ну на по­лях пів­дня Укра­ї­ни

The Ukrainian Farmer - - Зміст - ВО­ЛО­ДИ­МИР СИДОРЕНКО, за­ві­ду­вач ла­бо­ра­то­рії Пів­ден­но-Укра­їн­ська фі­лія УкрНДІПВТ ім. Л. По­го­рі­ло­го Спі­вав­тор: В. Малярчук, канд. с.-г. на­ук

Куль­ту­ра рис ува­жа­є­ться го­ду­валь­ни­ком по­ло­ви­ни люд­ства, а за пло­ща­ми по­сі­вів і ва­ло­вим збо­ром по­сі­дає дру­ге мі­сце у сві­ті пі­сля пше­ни­ці. За вро­жай­ні­стю рис та­кож на дру­го­му мі­сці се­ред усіх зла­ків, по­сту­па­ю­чись пер­ші­стю ли­ше ку­ку­ру­дзі.

На рин­ку рис є до­сить за­пи­ту­ва­ною куль­ту­рою, на яку звер­та­ють ува­гу все біль­ше ві­тчи­зня­них сіль­го­спви­ро­бни­ків. За ста­ти­сти­кою укра­їн­ці спо­жи­ва­ють рис най­біль­ше се­ред ін­ших круп. Йо­го мо­жна зав­жди ре­а­лі­зу­ва­ти, бо він є ви­со­ко­мар­жи­наль­ною куль­ту­рою.

Ви­ро­бни­цтво ри­су в Укра­ї­ні роз­по­ча­ло­ся ще у 1930-х рр. ми­ну­ло­го сто­річ­чя, і най­шир­шо­го роз­ви­тку ри­со­сі­я­н­ня на­бу­ло у 1960–1980 рр. пі­сля вве­де­н­ня в екс­плу­а­та­цію Кра­сно­знам’ян­ської та Ін­гу­ле­цької зро­шу­валь­них си­стем, а та­кож си­стем, що зро­шу­ва­ли­ся Пів­ні­чно-Крим­ським ка­на­лом.

За цей пе­рі­од в Укра­ї­ні бу­ло по­бу­до­ва­но близь­ко 62 тис. ге­кта­рів ри­со­вих зро­шу­валь­них си­стем: 17,8 тис. — у Хер­сон­ській обла­сті, 31,4 тис. — у Кри­му та 13 тис. — в Оде­ській обла­стях.

За прийня­тих на той час схем ри­со­вих сі­во­змін, на­си­че­них по­сі­ва­ми ри­су від 50 до 62,5%, йо­го що­рі­чна по­сів­на пло­ща ста­но­ви­ла від 33 до 35 тис. ге­кта­рів, на якій ви­ро­бля­ло­ся 170–180 тис. тонн зер­на за се­ре­дньої вро­жай­но­сті 40–50 ц/га. Під ри­со­ві по­сі­ви бу­ло від­ве­де­но ма­ло­про­ду­ктив­ні, за­со­ле­ні й за­бо­ло­че­ні зем­лі, на яких зви­чай­ні зро­шу­валь­ні си­сте­ми не за­без­пе­чу­ва­ли по­кра­ще­н­ня ме­лі­о­ра­тив­но­го ста­ну ґрун­тів і зни­же­н­ня рів­ня ґрун­то­вих вод. Ство­ре­н­ня ві­тчи­зня­ної га­лу­зі ри­сів­ни­цтва ве­ли­кою мі­рою розв’яза­ло про­бле­му за­без­пе­че­н­ня укра­їн­ців вла­сною ри­со­вою кру­пою та да­ло змо­гу осво­ї­ти і вве­сти у ви­ро­бни­цтво ма­ло­про­ду­ктив­ні зем­лі При­чор­но­мор’я, При­си­ваш­шя та дель­ти Ду­наю.

По­чи­на­ю­чи з 1990-х рр. пло­щі по­сі­вів ри­су змен­ши­ли­ся з 23 тис. ге­кта­рів у 1991 ро­ці до 18 тис. — у 2002-му. Ва­ло­ве ви­ро­бни­цтво змен­ши­ло­ся до 80 тис. тонн. І тіль­ки у 2005 ро­ці пло­щі ри­со­вих зро­шу­валь­них си­стем збіль­ши­ли­ся до 24,7 тис. ге­кта­рів. У 2011 ро­ці во­ни до­ся­гли 29,7 тис. ге­кта­рів, зокре­ма в Оде­ській і Хер­сон­ській обла­стях від­по­від­но 3,6 тис. і 8,1 тис., в АР Крим — 18 тис. ге­кта­рів.

Най­про­ду­ктив­ні­шим пе­рі­о­дом ви­ро­щу­ва­н­ня ри­су в Укра­ї­ні бу­ли 2012–2013 рр. За пло­щі ри­со­сі­я­н­ня 19–23 тис. ге­кта­рів уро­жай­ність зро­сла до 60–70 ц/га, що вда­ло­ся до­ся­гну­ти за­сто­су­ва­н­ням про­гре­сив­них те­хно­ло­гій ви­ро­щу­ва­н­ня, но­вих сор­тів і мо­дер­ні­за­ції ри­со­вих си­стем. Ва­ло­вий збір ста­но­вив 150–160 тис. тонн. Однак це за­до­воль­ня­ло по­тре­би Укра­ї­ни ли­ше на 70–80%. Для пов­но­го за­до­во­ле­н­ня по­треб ім­порт ри­со­вої про­ду­кції ста­но­вив до 2013 р. 40–60 тис. тонн.

Пі­сля ане­ксії Кри­му укра­їн­ське ри­сів­ни­цтво пе­ре­жи­ває не най­кра­щі ча­си, адже бу­ло втра­че­но пра­кти­чно по­ло­ви­ну ри­со­вих зро­шу­валь­них си­стем. Ім­порт ри­су в Укра­ї­ну те­пер ста­но­вить близь­ко 100 тис. тонн, вла­сне ви­ро­бни­цтво — близь­ко 70 тис. тонн, тоб­то за­без­пе­че­н­ня вла­сною про­ду­кці­єю ста­но­вить 30% (близь­ко 30 млн дол. дер­жа­ва ви­тра­чає що­рі­чно на за­ку­пів­лю ри­су за кор­до­ном). То­му на­ро­щу­ва­н­ня вла­сно­го ви­ро­бни­цтва ри­су є го­лов­ним чин­ни­ком за­без­пе­че­н­ня на­се­ле­н­ня на­шої дер­жа­ви ці­єю цін­ною куль­ту­рою.

Як ві­до­мо, рис є ду­же ви­мо­гли­вим і чу­тли­вим до во­ло­ги, то­му йо­го ви­ро­щу­ють на за­то­пле­них во­дою по­лях. Ви­со­ка по­тре­ба ри­су у во­ді зу­мов­ле­на осо­бли­во­стя­ми роз­ви­тку ко­ре­не­вої си­сте­ми, зокре­ма, не­до­ста­тньою кіль­кі­стю ко­ре­не­вих во­ло­сків і ма­лою всмо­кту­валь­ною си­лою ко­ре­нів і лис­тків.

Рис та­кож є до­сить те­пло­лю­бною ро­сли­ною: для про­ро­ста­н­ня на­сі­н­ня й по­яви схо­дів по­трі­бна тем­пе­ра­ту­ра +13…+16 °С. Опти­маль­на тем­пе­ра­ту­ра для ро­сту ро­слин ста­но­вить +25…+30 °С. Су­ма ефе­ктив­них тем­пе­ра­тур для ско­ро­сти­глих сор­тів — 2200 °С, пі­зньо­сти­глих — 3200 °С. Три­ва­лість ве­ге­та­цій­но­го пе­рі­о­ду в укра­їн­ських умо­вах ран­ньо­сти­глих сор­тів — 90–100 днів, пі­зньо­сти­глих — 130–140днів.

Рис ви­ро­щу­ють у спе­ці­аль­них 6–8-піль­них сі­во­змі­нах. Ро­змі­щу­ють йо­го по пла­сту ба­га­то­рі­чних трав або йо­го обо­ро­ту, по зайня­тих одно­рі­чни­ми тра­ва­ми па­рах чи в ме­лі­о­ра­тив­но­му по­лі. Най­кра­щим по­пе­ре­дни­ком у сі­во­обо­ро­ті є лю­цер­на, що на­дає ком­пле­ксний вплив, під­ви­щу­ю­чи вміст гу­му­су у ґрун­ті та по­кра­щу­ю­чи йо­го во­дно-фі­зи­чні вла­сти­во­сті, до­зво­ляє ефе­ктив­но бо­ро­ти­ся зі зла­ко­ви­ми та бо­ло­тни­ми бур’яна­ми.

За кла­си­чної те­хно­ло­гії ви­ро­щу­ва­н­ня ри­су, яка за­сто­со­ву­є­ться в Укра­ї­ні, куль­ту­ру ви­ро­щу­ють на ста­ран­но ви­рів­ня­них (від­хи­ле­н­ня від го­ри­зон­та­лі ±5см) спе­ці­аль­них ри­со­вих по­лях. По­ле ді­ли­ться на кар­ти пло­щею 20–50 га, а ко­жна кар­та по­пе­ре­чни­ми ва­ла­ми на че­ки пло­щею 2–5 га (фо­то 1).

По­лив­на кар­та є ча­сти­ною по­ля ри­со­вої сі­во­змі­ни й основ­ним еле­мен­том ри­со­вої си­сте­ми, обме­же­ної за пе­ри­ме­тром мо­лод­ши­ми ка­на­ла­ми зро­шу­валь­ної та дре­на­жно-ски­дної ме­ре­жі. Кіль­ка су­мі­жних по­лів ство­рю­ють ри­со­вий сі­во­змін­ний ма­сив.

Ура­хо­ву­ю­чи спе­ци­фі­ку зро­ше­н­ня ри­су, що ви­ро­щу­є­ться на за­то­плен­ні, ри­со­ва зро­шу­валь­на си­сте­ма є до­во­лі скла­дним

ін­же­нер­ним про­е­ктом, як по­рів­ня­ти зі зви­чай­ним (пе­рі­о­ди­чним) зро­ше­н­ням. Основ­на йо­го осо­бли­вість по­ля­гає в по­тре­бі дво­бі­чно­го ре­гу­лю­ва­н­ня во­ло­го­сті ґрун­то­во­го ша­ру ри­со­во­го по­ля. Тоб­то зро­шу­валь­на си­сте­ма має за­без­пе­чи­ти ство­ре­н­ня та ре­гу­лю­ва­н­ня ша­ру во­ди в че­ку, ски­да­н­ня во­ди й пов­не осу­ше­н­ня по­лів для зби­ра­н­ня вро­жаю, ство­ри­ти нор­маль­ні умо­ви роз­ви­тку ін­ших куль­тур ри­со­вої сі­во­змі­ни.

Основ­ни­ми еле­мен­та­ми ри­со­вої зро­шу­валь­ної си­сте­ми є: во­до­про­від­на (по­да­валь­на) зро­шу­валь­на ме­ре­жа, во­до­від­ві­дна (ски­дна) ме­ре­жа, гі­дро­те­хні­чні спо­ру­ди для ре­гу­лю­ва­н­ня ви­трат і рів­нів у всіх лан­ках си­сте­ми, до­да­тко­ве екс­плу­а­та­цій­не обла­дна­н­ня й при­строї, во­до­мір­ні по­сти (фо­то 2), які ство­рю­ють умо­ви для на­ле­жної го­спо­дар­ської і те­хні­чної екс­плу­а­та­ції ри­со­вих зро­шу­валь­них си­стем.

Зро­шу­валь­на й дре­на­жно-ски­дна ме­ре­жі зде­біль­шо­го ви­ко­на­ні у ви­гля­ді ка­на­лів і ло­тків рі­зної кон­стру­кції. Зро­шу­валь­на ме­ре­жа при­зна­че­на для транс­пор­ту­ва­н­ня во­ди до ри­со­вих че­ків і скла­да­є­ться з ма­гі­страль­но­го ка­на­лу, роз­по­діль­них ка­на­лів рі­зно­го по­ряд­ку, осна­ще­них гі­дро­те­хні­чни­ми спо­ру­да­ми.

Дре­на­жно-ски­дна ме­ре­жа скла­да­є­ться з від­кри­тих або за­кри­тих дрен і ко­ле­кто­рів, ар­мо­ва­них гі­дро­те­хні­чни­ми спо­ру­да­ми.

При­зна­че­на для ски­да­н­ня й від­ве­де­н­ня дре­на­жно-ски­дних вод за ме­жі си­сте­ми і за­без­пе­чує під­три­ма­н­ня ре­жи­му зро­ше­н­ня на ри­со­во­му по­лі.

Пе­ри­фе­рій­ні еле­мен­ти во­до­від­ві­дної ме­ре­жі ви­ко­ну­ють та­кі фун­кції, як:

• від­го­ро­джу­валь­них дрен, що за­по­бі­га­ють під­йо­му рів­ня ґрун­то­вих вод до по­верх­ні на зем­лях, які при­ля­га­ють до ри­со­вих сі­во­змін, а в де­яких ви­пад­ках за­хи­ща­ють те­ри­то­рію ри­со­вої си­сте­ми від під­то­пле­н­ня;

• зли­во­пе­ре­хо­плю­валь­них ка­на­лів — у ра­зі над­хо­дже­н­ня зли­во­вих по­то­ків на те­ри­то­рію зро­шу­валь­них си­стем ззов­ні.

До скла­ду ри­со­вих зро­шу­валь­них си­стем крім за­галь­них еле­мен­тів ма­ють вхо­ди­ти, як вже зга­ду­ва­ло­ся, по­лив­ні кар­ти, що скла­да­ю­ться з окре­мих че­ків, кар­то­ві зро­шу­ва­чі, кар­то­ві ски­ди, ски­ди-зро­шу­ва­чі, а за по­тре­би — обме­жу­валь­ні дре­ни та дам­би.

У сві­то­вій пра­кти­ці ві­до­мі чо­ти­ри основ­них ти­пи во­дних ре­жи­мів під час ви­ро­щу­ва­н­ня ри­су: по­стій­не за­то­пле­н­ня, уко­ро­че­не за­то­пле­н­ня, пе­ре­рив­ча­сте за­то­пле­н­ня та пе­рі­о­ди­чне зво­ло­же­н­ня без ство­ре­н­ня ша­ру во­ди. Най­по­ши­ре­ні­шим ре­жи­мом зро­ше­н­ня в Укра­ї­ні є уко­ро­че­не за­то­пле­н­ня. По­стій­не за­то­пле­н­ня за­сто­со­ву­є­ться на за­со­ле­них і силь­но за­со­ле­них ґрун­тах із ма­лою філь­тра­цій­ною зда­тні­стю.

За уко­ро­че­но­го спосо­бу по­ле ри­су за­то­плю­є­ться ві­дра­зу пі­сля ви­сі­ву ша­ром во­ди, що не пе­ре­ви­щує 8–10 см. Ча­сти­на ці­єї во­ди ви­па­ро­ву­є­ться, ча­сти­на вби­ра­є­ться в ґрунт. Во­ло­га, що вві­бра­ла­ся ґрунтом, ви­тра­ча­є­ться на йо­го на­си­че­н­ня та гли­бин­ну й бі­чну філь­тра­цію. Во­да, що за­ли­ши­ла­ся, че­рез кіль­ка діб ски­да­є­ться.

Пі­сля отри­ма­н­ня схо­дів че­ки по­сту­по­во на­пов­ню­ю­ться во­дою з роз­ра­хун­ку, щоб верх­ня тре­ти­на ро­сли­ни ри­су бу­ла над по­верх­нею во­ди. По­стій­ний шар во­ди з рі­зною гли­би­ною за­ле­жно від фа­зи ве­ге­та­ції (від 5 до 15–20 см, фо­то 2) утри­му­є­ться до фа­зи вос­ко­вої сти­гло­сті. По­тім во­да з че­ків ски­да­є­ться, а ґрунт про­су­шу­є­ться для зби­раль­них ро­біт.

Ви­ро­щу­ва­н­ня ри­су за те­хно­ло­гі­я­ми за­то­пле­н­ня по­тре­бує зна­чних ви­трат по­лив­ної во­ди, зро­шу­валь­на нор­ма до­ся­гає 15–25 тис. м³/га. До то­го ж біль­ша ча­сти­на во­ди, що по­да­є­ться на ри­со­ві по­ля, є не­про­ду­ктив­ни­ми ви­тра­та­ми і йде на те­хно­ло­гі­чні ски­ди та філь­тра­цію, ста­нов­ля­чи по­над по­ло­ви­ну зро­шу­валь­ної нор­ми МНЕТТО. Ця во­да йде на жив­ле­н­ня ґрун­то­вих вод, під­ні­ма­ю­чи їх за ма­ло­го від­то­ку.

Те­хно­ло­гі­чні ски­да­н­ня здій­сню­ю­ться в при­ро­дні во­до­йми, че­рез що в них час­тко­во змі­ню­є­ться мі­не­ра­лі­за­ція во­ди, від­бу­ва­є­ться за­бру­дне­н­ня хі­мі­ка­та­ми та на­но­са­ми, що по­гір­шує са­ні­тар­ні й ін­ші по­ка­зни­ки яко­сті во­ди.

Та­кож, зва­жа­ю­чи на по­стій­не під­ви­ще­н­ня вар­то­сті зро­шу­валь­ної во­ди, під­ви­щу­є­ться і со­бі­вар­тість про­ду­кції.

Ура­хо­ву­ю­чи ці не­до­лі­ки те­хно­ло­гії ви­ро­щу­ва­н­ня ри­су спосо­бом за­то­пле­н­ня, а та­кож

скла­дність і ве­ли­ку вар­тість ін­же­нер­них спо­руд ри­со­вих зро­шу­валь­них си­стем у ра­зі їх мо­дер­ні­за­ції або спо­ру­дже­н­ня но­вих си­стем, по­стає пи­та­н­ня по­шу­ку но­вих те­хно­ло­гій і рі­шень у га­лу­зі ри­со­сі­я­н­ня, зда­тних розв’яза­ти цю про­бле­му. Зокре­ма, її мо­жна розв’яза­ти шля­хом упро­ва­дже­н­ня кра­пель­но­го зро­ше­н­ня, яке роз­ро­бля­ють остан­ні кіль­ка ро­ків уче­ні Ін­сти­ту­ту ри­су НААНУ у спів­пра­ці з ізра­їль­ськи­ми спе­ці­а­лі­ста­ми.

Ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи осо­бли­во­сті й пе­ре­ва­ги кра­пель­но­го зро­ше­н­ня, ви­тра­ти во­ди мо­жна змен­ши­ти до 10 тис. м³/га. Та­кож цей спо­сіб по­ли­ву дає змо­гу ви­ро­щу­ва­ти рис на пло­щах, не пов’яза­них із на­яв­ни­ми зро­шу­валь­ни­ми си­сте­ма­ми. Це до­зво­ляє роз­ши­ри­ти зо­ну ри­со­сі­я­н­ня за на­яв­но­сті во­ди для зро­ше­н­ня куль­ту­ри, за­лу­че­н­ня під рис зе­мель­них угідь із рі­зни­ми ти­па­ми ґрун­тів і ре­льє­фа­ми. Дже­ре­лом зро­ше­н­ня мо­же бу­ти будь-яке дже­ре­ло во­ди — во­до­йма чи свер­дло­ви­на з при­да­тною до зро­ше­н­ня які­стю во­ди, що за­без­пе­чує об­ся­ги по­лив­ної нор­ми 120–150 м³/га/до­бу. Це до­зво­лить, за да­ни­ми на­у­ков­ців, в Оде­ській, Ми­ко­ла­їв­ській і Хер­сон­ській обла­стях збіль­ши­ти пло­щі зе­мель для ви­ро­щу­ва­н­ня ри­су до 250 тис. ге­кта­рів, що дасть мо­жли­вість пов­ні­стю за­до­воль­ни­ти по­тре­би укра­їн­сько­го спо­жи­ва­ча в ри­со­вій кру­пі.

У чо­му по­ля­гає те­хно­ло­гія кра­пель­но­го зро­ше­н­ня ри­су? За­ве­де­но ду­ма­ти, що рис під час ви­ро­щу­ва­н­ня має бу­ти по­стій­но у во­ді. Про­те це не­о­бов’яз­ко­во: го­лов­на ви­мо­га — щоб на­си­че­н­ня ґрун­ту во­ло­гою ста­но­ви­ло 100%. За­ле­жно від по­го­дних умов за ве­ли­ко­го ви­па­ро­ву­ва­н­ня нор­му по­да­чі во­ло­ги мо­жна збіль­шу­ва­ти до 120%.

За ці­єї те­хно­ло­гії ва­жли­ви­ми є роз­ро­бле­н­ня при­та­ман­них са­ме для неї ре­жи­му зро­ше­н­ня, си­стем за­хи­сту й удо­бре­н­ня. І укра­їн­ські спе­ці­а­лі­сти Ін­сти­ту­ту ри­су ра­зом з ізра­їль­ськи­ми пар­тне­ра­ми роз­ро­би­ли зав­дя­ки чи­слен­ним до­слі­дам як в ін­сти­ту­ті, так і в го­спо­дар­ствах Хер­сон­ської й ін­ших обла­стей основ­ні прин­ци­пи те­хно­ло­гії — ре­жи­ми зро­ше­н­ня, си­сте­ми удо­бре­н­ня та хі­мі­чно­го за­хи­сту за­ле­жно від рі­зних по­го­дних і ґрун­то­вих умов.

Слід ска­за­ти, що на півдні Укра­ї­ни кра­пель­не зро­ше­н­ня вже дав­но до­зво­ляє успі­шно про­ва­ди­ти сіль­го­спви­ро­бни­цтво, осо­бли­во ово­чів­ни­цтво. То­му ово­чів­ни­ки осо­бли­во ці­кав­ля­ться ви­ро­щу­ва­н­ням ри­су на «кра­пель­ці», тим біль­ше, що рис — до­брий по­пе­ре­дник для ово­чів. Він кра­ще за­сво­їть до­бри­ва, за­кла­де­ні під по­пе­ре­дню куль­ту­ру, й від­да­ча з ге­кта­ра бу­де на­ба­га­то біль­шою.

До скла­ду обла­дна­н­ня, по­трі­бно­го для ви­ро­щу­ва­н­ня ри­су, вхо­дять (фо­то 3) ав­то­ма­ти­чний сі­тча­стий фільтр, си­сте­ма кон­тро­лю ти­ску, ву­зол для вне­се­н­ня до­брив, ма­гі­страль­ні та роз­по­діль­чі тру­бо­про­во­ди, кра­пель­ні лі­нії, а та­кож за­сув­ки, кра­ни, по­ві­тря­ні кла­па­ни й ін.

Ав­то­ма­ти­чний фільтр при­зна­че­ний для очи­ще­н­ня во­ди, яка по­да­є­ться з дже­ре­ла во­до­за­бо­ру, від ме­ха­ні­чних до­мі­шок і ро­слин­них ре­шток. Філь­тру­валь­ни­ми еле­мен­та­ми філь­тру є сі­тча­сті філь­три гру­бо­го та тон­ко­го очи­ще­н­ня. Про­ми­ва­н­ня філь­тру здій­сню­є­ться в ав­то­ма­ти­чно­му ре­жи­мі, про­гра­му­ва­н­ня те­хно­ло­гі­чно­го про­це­су про­мив­ки — за до­по­мо­гою кон­тро­ле­ра.

Си­сте­ма кон­тро­лю ти­ску (фо­то 4) при­зна­че­на для ре­гу­лю­ва­н­ня та під­трим­ки по­стій­но­го ро­бо­чо­го ти­ску, про­пу­ска­н­ня не­об­хі­дно­го об’єму во­ди, за­хи­сту від на­дли­шко­во­го ти­ску. До її скла­ду вхо­дять ре­гу­ля­цій­ний кла­пан із гі­драв­лі­чним ав­то­ма­ти­чним ке­ру­ва­н­ням із фур­ні­ту­рою для обв’яз­ки та під’єд­на­н­ня, во­до­мір­ний при­стрій. Ре­гу­ля­цій­ний кла­пан та­кож слу­гує для за­без­пе­че­н­ня ро­бо­ти ін­же­кто­ра ву­зла для вне­се­н­ня до­брив че­рез фер­ти­га­цію.

Ву­зол уне­се­н­ня до­брив при­зна­че­ний для при­го­ту­ва­н­ня й до­зо­ва­но­го вне­се­н­ня ма­то­чно­го роз­чи­ну мі­не­раль­них до­брив пев­ної кон­цен­тра­ції. Скла­да­є­ться з ін­же­ктор­но­го при­строю, ба­ка та ша­ро­вих кра­нів для ке­ру­ва­н­ня по­да­чею ма­то­чно­го роз­чи­ну.

Ін­же­ктор уста­нов­лю­є­ться на ву­зол гі­драв­лі­чно­го ке­ру­ва­н­ня ти­ском і пра­цює зав­дя­ки йо­го пе­ре­па­ду, що ство­рю­є­ться ре­гу­ля­то­ром ти­ску (до й пі­сля ньо­го).

Ма­то­чний роз­чин до­брив го­ту­є­ться в ба­ку й пі­сля очи­ще­н­ня по­да­є­ться за до­по­мо­гою ін­же­кто­ра в по­тік по­лив­ної во­ди в ма­гі­страль­ний тру­бо­про­від.

Ма­гі­страль­ні та роз­по­діль­чі тру­бо­про­во­ди (фо­то 5) ви­ко­на­но з по­лі­ети­ле­но­вих труб і при­зна­че­но для по­да­чі во­ди до кра­пель­них лі­ній. У мі­сцях з’єд­на­н­ня ма­гі­страль­них тру­бо­про­во­дів із роз­по­діль­чи­ми вста­нов­ле­но кра­но­ві гру­пи (роз­по­діль­чі ву­зли) з ре­гу­ля­то­ра­ми ти­ску, які при­зна­че­но для під­три­ма­н­ня по­стій­но­го ви­зна­че­но­го ти­ску в кра­пель­них лі­ні­ях. Та­кож во­ни ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться для ру­чно­го за­кри­т­тя/від­кри­т­тя по­да­чі во­ди з ма­гі­страль­них у роз­по­діль­чі тру­бо­про­во­ди.

Кра­пель­ні лі­нії (фо­то 6) при­зна­че­но для рів­но­мір­но­го роз­по­ді­ле­н­ня во­ди по по­лю, що зро­шу­є­ться, шля­хом без­по­се­ре­дньо­го вне­се­н­ня то­чної кіль­ко­сті во­ди та роз­чи­не­них до­брив у зо­ну ко­ре­не­вої си­сте­ми ро­слин.

Слід звер­ну­ти осо­бли­ву ува­гу в си­сте­мі удо­бре­н­ня ри­су на кра­пель­но­му зро­шен­ні на­сам­пе­ред на азо­тне жив­ле­н­ня, адже в за­галь­но­му збіль­шен­ні вро­жаю зер­на ри­су від за­сто­су­ва­н­ня мі­не­раль­них до­брив на час­тку азо­тних при­па­дає 80–90%, а втра­ти вро­жаю від бра­ку азо­ту ста­нов­лять 40–50%. Основ­на ча­сти­на азо­ту (біль­ше ніж 70% за­галь­ної кіль­ко­сті, що за­сво­ю­є­ться за пе­рі­од ве­ге­та­ції) над­хо­дить до ро­слин у пе­рі­од актив­но­го ро­сту ве­ге­та­тив­них ор­га­нів від по­ча­тку ку­щі­н­ня до ви­ки­да­н­ня во­ло­ті, пі­сля цві­ті­н­ня в ро­сли­ни над­хо­дить не мен­ше як 15–25% азо­ту. Ко­е­фі­ці­єнт ви­ко­ри­ста­н­ня азо­ту з мі­не­раль­них до­брив по­сі­ва­ми ри­су є до­сить низь­ким — збіль­ше­н­ня не­про­ду­ктив­них ви­трат азо­ту спо­сте­рі­га­є­ться в ра­зі пов­но­го ра­зо­во­го їх уне­се­н­ня й, нав­па­ки, змен­шу­є­ться в ра­зі роз­дрі­бно­го вне­се­н­ня про­тя­гом ве­ге­та­ції. То­му на­у­ков­ці про­по­ну­ють по­ета­пне вне­се­н­ня азо­тних мі­не­раль­них до­брив: 20–25% за­галь­ної нор­ми — в основ­не удо­бре­н­ня пе­ред сів­бою, 45–55 — на по­ча­тку ку­ще­н­ня, 15–25 — на по­ча­тку труб­ку­ва­н­ня й 7–10% — у фа­зу мо­ло­чно-вос­ко­вої сти­гло­сті зер­на.

За тра­ди­цій­ної те­хно­ло­гії для удо­бре­н­ня по­трі­бно за­лу­ча­ти те­хні­ку — роз­ки­да­чі в агре­га­ті з тра­кто­ром, ба­га­то­ра­зо­ві про­хо­ди яко­го по за­то­пле­но­му по­лю спри­чи­ня­ють по­гли­бле­н­ня те­хно­ло­гі­чної ко­лії, що вре­шті при­зво­дить до збіль­ше­н­ня втрат уро­жаю, а та­кож до збіль­ше­н­ня тру­до- та енер­го­ви­трат.

За кра­пель­но­го зро­ше­н­ня ця про­бле­ма розв’язу­є­ться са­ма со­бою, адже ве­ге­та­цій­ні піджив­ле­н­ня здій­сню­ю­ться роз­чи­ном до­брив ра­зом із по­ли­вом і не по­тре­бу­ють до­да­тко­вих енер­го­ви­трат і за­лу­че­н­ня транс­порт­них за­со­бів. За кіль­ка ро­ків про­ве­де­н­ня до­слі­дів в Ін­сти­ту­ті ри­су та в го­спо­дар­ствах на кра­пель­но­му зро­шен­ні бу­ло одер­жа­но до­во­лі не­по­га­ні ре­зуль­та­ти за вро­жай­ні­стю (за­ле­жно від сор­ту, зро­шу­валь­них норм, си­сте­ми жив­ле­н­ня та за­хи­сту) — від 3,7 т/га в Оле­шків­сько­му ра­йо­ні на по­ча­тку роз­роб­ки те­хно­ло­гії до 9–10 т/га на до­слі­дних ді­лян­ках Ін­сти­ту­ту ри­су. І цей уро­жай до­ся­га­є­ться за ви­трат во­ди на зро­ше­н­ня до 10 тис. м³/га про­ти 20 тис. м³/га за тра­ди­цій­но­го зро­ше­н­ня ри­су. Та­кож не­має по­тре­би в бу­дів­ни­цтві ін­же­нер­них спо­руд і, зви­чай­но, слід ура­хо­ву­ва­ти від­су­тність над­про­ду­ктив­них ски­дань во­ди з їх не­га­тив­ним впли­вом на дов­кі­л­ля.

У се­ре­дньо­му у ці ро­ки в тих го­спо­дар­ствах, де ви­рі­ши­ли по­ста­ви­ти екс­пе­ри­мент із ви­ро­щу­ва­н­ня ри­су на кра­пель­но­му зро­шен­ні, був отри­ма­ний уро­жай 6,5–8 т/га. За­галь­ні ви­тра­ти на ви­ро­щу­ва­н­ня ри­су ко­ли­ва­ли­ся від 38 до 43 тис. грн/га, що від­по­від­ає вар­то­сті 4 т ри­су-сир­цю. Отри­му­ю­чи вро­жай­ність зер­на на рів­ні 8–9 т/га і біль­ше, мо­жна обра­ху­ва­ти при­бу­ток.

От­же, за­сто­су­ва­н­ня те­хно­ло­гії ви­ро­щу­ва­н­ня ри­су на кра­пель­но­му зро­шен­ні у по­рів­нян­ні з тра­ди­цій­ною те­хно­ло­гі­єю су­ціль­но­го за­то­пле­н­ня че­ків дає та­кі пе­ре­ва­ги:

• зна­чна еко­но­мія во­дних ре­сур­сів (по­лив­ної во­ди) — в се­ре­дньо­му до 10–14 тис. м³/га, а ефе­ктив­ність її ви­ко­ри­ста­н­ня, за роз­ра­хун­ка­ми вче­них Ін­сти­ту­ту ри­су, під­ви­щу­є­ться на 250%;

• під­ви­ще­н­ня ефе­ктив­но­сті ви­ко­ри­ста­н­ня мі­не­раль­них до­брив (до 35 %), а та­кож мо­жли­вість за­сто­су­ва­н­ня всіх ви­дів до­брив, адже в ри­со­вих че­ках пе­ре­лік ви­ко­ри­сто­ву­ва­них до­брив є обме­же­ним; • мо­жли­вість ви­ро­щу­ва­н­ня ри­су на пло­щах, не пов’яза­них із на­яв­ни­ми зро­шу­валь­ни­ми си­сте­ма­ми, що дає змо­гу роз­ши­ри­ти зо­ну ри­со­сі­я­н­ня, за­лу­че­н­ня зе­мель­них угідь із рі­зни­ми ти­па­ми ґрун­тів і ре­льє­фа­ми;

• мо­жли­вість ви­ро­щу­ва­н­ня ри­су в сі­во­змі­ні, то­ді як за тра­ди­цій­ної те­хно­ло­гії рис в основ­но­му ви­ро­щу­є­ться в мо­но­куль­ту­рі;

• сут­тє­ве по­кра­ще­н­ня еко­ло­гі­чної скла­до­вої ви­ро­щу­ва­н­ня ри­су шля­хом мі­ні­мі­за­ції або усу­не­н­ня те­хно­ло­гі­чних ски­дань по­лив­ної во­ди у во­дні об’єкти, зокре­ма при­ро­дні;

• зни­же­н­ня со­бі­вар­то­сті ви­ро­щу­ва­н­ня про­ду­кції;

• від­су­тність по­тре­би в ін­же­нер­них спо­ру­дах. Ро­бо­ти зі спо­ру­дже­н­ня си­стем кра­пель­но­го зро­ше­н­ня в роз­ра­хун­ку на 1 га ко­шту­ють на 60% де­шев­ше про­ти тра­ди­цій­ної те­хно­ло­гії.

Зві­сно, мо­ва не йде про від­мо­ву від тра­ди­цій­них ри­со­вих зро­шу­валь­них си­стем, які є в зо­нах ри­со­сі­я­н­ня пів­дня Укра­ї­ни, як пра­ви­ло, на зем­лях із не­спри­я­тли­ви­ми для ін­ших куль­тур ґрун­то­во-ме­лі­о­ра­тив­ни­ми умо­ва­ми, де рис ви­ро­щу­вав­ся як куль­ту­ра-ме­лі­о­рант, що й до­зво­ля­ло ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти не­про­ду­ктив­ні (за­со­ле­ні) зем­лі. Ці си­сте­ми по­тре­бу­ють роз­ви­тку шля­хом їх удо­ско­на­ле­н­ня та впро­ва­дже­н­ня ком­пле­ксу ін­же­нер­но-ме­лі­о­ра­тив­них за­хо­дів, до­три­ма­н­ня си­сте­ми на­у­ко­во об­ґрун­то­ва­них сі­во­змін, упро­ва­дже­н­ня си­стем по­втор­но­го во­до­ко­ри­сту­ва­н­ня з ме­тою еко­но­мії по­лив­ної во­ди, змен­ше­н­ня об­ся­гів або усу­не­н­ня ски­дань дре­на­жно-ски­дних вод, збіль­ше­н­ня ко­е­фі­ці­єн­та зе­мель­но­го ви­ко­ри­ста­н­ня ри­со­вих зро­шу­валь­них си­стем й ін­ших за­хо­дів.

Фо­то 1. За­галь­ний ви­гляд по­лив­ної кар­ти ри­со­во­го по­ля

Фо­то 2. Во­до­мір­ний при­стрій для ви­зна­че­н­ня ша­ру во­ди в ри­со­во­му че­ку

Фо­то 3. Ав­то­ма­ти­чний фільтр, си­сте­ма кон­тро­лю ти­ску та ву­зол уне­се­н­ня до­брив си­сте­ми кра­пель­но­го зро­ше­н­ня ри­су

a

Фо­то 6. За­галь­ний ви­гляд кра­пель­них лі­ній

Фо­то 5. За­галь­ний ви­гляд ма­гі­страль­но­го та роз­по­діль­чо­го тру­бо­про­во­дів

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.