Чем­піон із «ба­нок»

Хміль­ни­цький еле­ва­тор «Астар­ти» збіль­шує по­ту­жно­сті від­ван­та­же­н­ня й пла­нує зро­би­ти в но­во­му се­зо­ні не мен­ше як три обер­ти об­ся­гів збе­рі­га­н­ня

The Ukrainian Farmer - - Зміст - ЯРО­СЛАВ ЛЕВИЦЬКИЙ

Агро­пром­хол­динг «Астар­та-Ки­їв» цьо­го лі­та го­ту­є­ться вве­сти в екс­плу­а­та­цію на Пол­тав­щи­ні три но­вих еле­ва­то­ри за­галь­ною міс­ткі­стю 250 тис.

тонн і по­чи­нає бу­дів­ни­цтво ще одно­го. Та за мас­шта­бни­ми но­во­бу­до­ва­ми ком­па­нія не за­бу­ває й про роз­ви­ток на­яв­них зер­но­схо­вищ.

По­за­то­рік ком­па­нія в кіль­ка ра­зів збіль­ши­ла по­ту­жність Хміль­ни­цько­го еле­ва­то­ра, який щой­но за­вер­шив свій сьо­мий ви­ро­бни­чий се­зон. Як від­пра­цю­ва­ло під­при­єм­ство ми­ну­ло­го зер­но­во­го ро­ку, які пла­ни ста­вить пе­ред со­бою по­то­чно­го — ді­зна­ти­ся про все це ми від­пра­ви­ли­ся у ку­рор­тне мі­сте­чко Хміль­ник на Вінниччині.

Одра­зу за в’їздом у Хміль­ник із бо­ку обла­сно­го цен­тру один за одним тя­гну­ться са­на­то­рії, у яких що­ро­ку оздо­ров­лю­є­ться до 50 тис. лю­дей — у 2011 ро­ці мі­сто на­бу­ло ста­ту­су баль­нео­ло­гі­чно­го ку­рор­ту дер­жав­но­го зна­че­н­ня. В спе­ко­тний лі­тній по­лу­день від­по­чи­валь­ни­ків на ву­ли­цях май­же не бу­ло ви­дно, на­віть ав­то­вок­зал, яко­му на­ле­жить бу­ти га­мір­ним і ба­га­то­лю­дним, був на­че ти­ха зу­пин­ка гро­мад­сько­го транс­пор­ту в при­ва­тно­му се­кто­рі. Та вже за шла­гба­у­мом еле­ва­то­ра «Астар­ти» від­чу­т­тя на­пів­сон­ли­во­сті вмить зни­кло — на те­ри­то­рії ме­ту­ши­ло­ся зо два де­ся­тки лю­дей, ко­жний із яких ро­бив свою спра­ву.

– Ет, тро­хи за­ра­но при­їха­ли, — ні­би ви­ба­ча­є­ться ди­ре­ктор під­при­єм­ства Ігор Ря­бо­конь. — Ми тут са­ме все ви­чи­ща­є­мо, ре­мон­ту­є­мо, до­бу­до­ву­є­мо — го­ту­є­мо­ся при­йма­ти зер­но но­во­го вро­жаю.

Хміль­ни­цький еле­ва­тор уве­ли в екс­плу­а­та­цію 2010 ро­ку. То­чні­ше то­ді за­пу­сти­ли ли­ше пер­шу йо­го чер­гу з до­сить скром­ною по­ту­жні­стю одно­ча­сно­го збе­рі­га­н­ня — 18,5 тис. тонн. Як ви, ша­нов­ний чи­та­чу, га­да­є­те, скіль­ки до­ста­тньо по­бу­ду­ва­ти су­ча­сних ме­та­ле­вих си­ло­сів, щоб роз­мі­сти­ти в них не­пов­них два де­ся­тки ти­сяч тонн зер­на? П’ять «чо­ти­ри­ти­ся­чни­ків»? Шість «три­ти­ся­чни­ків»? Ко­мусь ін­шо­му, мо­жли­во, ви­ста­чи­ло б, та «Астар­та» зве­ла в Хміль­ни­ку 15 (!) си­ло­сів, із яких 10 міс­ткі­стю по 1,5 тис. тонн, 3 — по 0,8 тис. і ще 2 — по 0,5 тис. тонн, усі — ви­ро­бни­цтва ві­тчи­зня­ної «Кор­по­ра­ції „Зер­но­ві си­сте­ми”» (GSCOR). Де­ко­му та­ка кіль­кість міс­тко­стей мо­же зда­ти­ся тро­хи за­ве­ли­кою, але ди­ре­ктор пе­ре­ко­на­ний, що чим їх біль­ше — тим лег­ше й зру­чні­ше пра­цю­ва­ти.

– Ве­ли­ка кіль­кість ма­лих си­ло­сів — це пе­ре­ва­га для еле­ва­то­ра. Ко­ли є ли­ше кіль­ка ве­ли­ких «ба­нок», то­ді не­має мо­жли­во­сті пра­виль­но роз­кла­сти зер­но. Адже во­но йде з по­лів рі­зної яко­сті, й ко­ли ти йо­го ски­да­єш в один си­лос, то по­тім скла­дні­ше до­ве­сти то­вар­ний про­дукт до ба­зо­вих по­ка­зни­ків — зав­жди якийсь па­ра­метр «не до­тя­гує» до по­трі­бно­го рів­ня. На­то­мість ми в се­бе на еле­ва­то­рі мо­же­мо окре­мо роз­мі­сти­ти зер­но не ли­ше по ви­дах і кла­сах, а й по кон­кре­тних по­ка­зни­ках яко­сті, зав­дя­ки чо­му нам по­тім лег­ше скла­да­ти кон­тра­ктні пар­тії, — по­ді­лив­ся І. Ря­бо­конь.

Із си­ло­са­ми на еле­ва­то­рі лег­ко пра­цю­ва­ти не ли­ше че­рез їх не­ве­ли­ку міс­ткість, а й кон­стру­кцію — всі во­ни пло­ско­дон­ні, однак уста­нов­ле­ні не без­по­се­ре­дньо на фун­да­мент, а на бе­тон­ні опо­ри. Та­ким чи­ном, ко­жний

си­лос — над зем­лею, в ньо­го не по­тра­пля­ють ані во­ло­га, ані гри­зу­ни. Під­си­ло­сні га­ле­реї теж роз­та­шо­ва­ні над зем­лею, тож їх та­кож про­сті­ше й лег­ше об­слу­го­ву­ва­ти.

З пер­шою чер­гою еле­ва­то­ра бу­ли по­бу­до­ва­ні дві зер­но­су­шар­ки Mathews (США) ко­жна про­ду­ктив­ні­стю су­ші­н­ня 300–400 т/до­бу за­ле­жно від вхі­дної во­ло­го­сті збіж­жя. Спо­ча­тку, в пер­ші ро­ки ро­бо­ти, на­яв­них по­ту­жно­стей ви­ста­ча­ло, та з по­сту­по­вим збіль­ше­н­ням об­ся­гів зер­но­ви­ро­бни­цтва їх по­ча­ло бра­ку­ва­ти. То­ді у 2013 ро­ці на еле­ва­то­рі збу­ду­ва­ли ще дві по­ту­жні­ші зер­но­су­шар­ки, на цей раз ком­па­нії Petkus (Ні­меч­чи­на), зда­тні су­ши­ти близь­ко 70 тонн зер­на на го­ди­ну.

Пи­та­н­ня із су­ші­н­ням ви­рі­ши­ли, а от зі збе­рі­га­н­ням — ні, адже на­яв­ні си­ло­си не зда­тні бу­ли вмі­сти­ти все зер­но, яке ве­зли ви­ро­бни­чі під­роз­ді­ли «Астар­ти». Ви­хо­дом ста­ло роз­мі­ще­н­ня зер­на в біг-бе­гах, тоб­то пла­сти­ко­вих ру­ка­вах. У де­я­кі се­зо­ни ру­ка­ва­ми бу­ла «за­сте­ле­на» не ли­ше вся віль­на те­ри­то­рія на еле­ва­то­рі, а й су­сі­днє з ним по­ле, яке теж на­ле­жить ком­па­нії. На ньо­му до­ве­ло­ся на­віть уста­но­ви­ти по пе­ри­ме­тру осві­тлю­валь­ні стов­пи, щоб на­ле­жним чи­ном за­без­пе­чи­ти охо­ро­ну.

– Ко­жний ру­кав зав­довж­ки 200 ме­трів, у ньо­го мо­жна за­си­па­ти до 500 тонн зер­на.

Уя­віть, скіль­ки зер­на в них збе­рі­га­ло­ся — ти­ся­чі тонн. Ру­ка­ви, з одно­го бо­ку, зру­чна річ, але ли­ше як тим­ча­со­ве рі­ше­н­ня, ко­ли по­трі­бно тер­мі­но­во за­кла­сти вро­жай на збе­рі­га­н­ня, а на­ле­жних схо­вищ для цьо­го не­має. Про­те якщо ко­ри­сту­ва­ти­ся ру­ка­ва­ми по­стій­но, то оче­ви­дни­ми ста­ють їх не­до­лі­ки. Ли­ше зда­є­ться, що та­кий спо­сіб збе­рі­га­н­ня де­ше­вий, але якщо вра­ху­ва­ти ви­тра­ти на спе­ці­аль­ну те­хні­ку для за­ван­та­же­н­ня й роз­ван­та­же­н­ня ру­ка­вів, па­ли­во для неї, зар­пла­ту пер­со­на­лу, охо­ро­ну, то в під­сум­ку ви­йде ще й до­рож­че, ніж збе­рі­га­н­ня в си­ло­сах. До то­го ж ру­ка­ви ча­сто по­шко­джу­ю­ться — до­ста­тньо ве­ли­ко­му пта­ху сі­сти на ньо­го й клю­ну­ти дзьо­бом, як плів­ка ві­дра­зу йде трі­щи­ною, а че­рез неї по­чи­нає ви­си­па­ти­ся зер­но. Або уя­віть, що при­йшла ве­сна, на по­лі, де ле­жать ру­ка­ви, роз­та­нув сніг, тра­кто­ром ту­ди не за­їдеш, а тре­ба тер­мі­но­во від­ван­та­жу­ва­ти зер­но по­ку­пце­ві. Во­се­ни пі­сля до­бро­го до­щу — те са­ме, то­му як би не го­рі­ли «кон­тра­кти», а му­сиш пе­ре­че­ка­ти, до­ки по­ле не ви­со­хне й до ру­ка­вів мо­жна бу­де дістатися, — ді­ли­ться до­сві­дом ди­ре­ктор.

З огля­ду на та­кий до­свід «Астар­та» ви­рі­ши­ла збіль­шу­ва­ти по­ту­жність си­ло­сно­го збе­рі­га­н­ня зер­на на Хміль­ни­цько­му еле­ва­то­рі і у 2016 ро­ці до­бу­ду­ва­ла на ньо­му дру­гу чер­гу з іще одні­єю ро­бо­чою ве­жею та дев’ятьма си­ло­са­ми збіль­ше­ної міс­тко­сті — на 7 тис. тонн зер­на ко­жний. Та­ким чи­ном, мо­жли­во­сті одно­ча­сно­го збе­рі­га­н­ня збіль­ши­ли­ся біль­ше ніж на 60 тис. тонн, а за­галь­на по­ту­жність під­при­єм­ства по цьо­му по­ка­зни­ку до­ся­гла 81,5 тис. тонн. Ми­ну­лий се­зон став пер­шим, ко­ли на ньо­му вже не за­кла­ли жо­дно­го ру­ка­ва.

Та­ким чи­ном, сьо­го­дні на еле­ва­то­рі на­лі­чу­є­ться 24 си­ло­си, і це ли­ше для збе­рі­га­н­ня су­хо­го зер­на. Крім них є ще 10 так зва­них опе­ра­тив­них, ча­сти­на з яких ви­ко­ри­сто­ву­є­ться для при­йма­н­ня во­ло­го­го збіж­жя, яке да­лі йде на су­ші­н­ня, ча­сти­на — для оста­то­чно­го охо­ло­дже­н­ня та ста­бі­лі­за­ції тем­пе­ра­ту­ри зер­на, що ще те­плим над­хо­дить із зер­но­су­ша­рок, а ще ча­сти­на — як на­ко­пи­чу­валь­ні бун­ке­ри для зер­на пе­ред йо­го від­ван­та­же­н­ням в ав­то­мо­біль­ний чи за­лі­зни­чний транс­порт. От­же, за кіль­кі­стю си­ло­сів Хмель­ни­цький еле­ва­тор, на­пев­не, без­умов­ний чем­піон, при­найм­ні у сво­їй «ва­го­вій» ка­те­го­рії.

Зро­зумі­ло, що ро­бо­ту та­кої кіль­ко­сті си­ло­сів за­без­пе­чує чи­ма­ло ін­шої те­хні­ки. Так, на під­при­єм­стві на­лі­чу­є­ться по­над двад­цять но­рій, три за­валь­них ями, одна з них з ав­то­мо­бі­ле­ро­з­ван­та­жу­ва­чем, кі­ло­ме­три кон­ве­є­рів. За ви­ня­тком су­ша­рок май­же вся ін­ша те­хні­ка на еле­ва­то­рі — ві­тчи­зня­но­го ви­ро­бни­цтва. Зокре­ма, до­бу­до­ва­ні си­ло­си«се­ми­ти­ся­чни­ки» — від Кар­лів­сько­го ма­ши­но­бу­дів­но­го за­во­ду, опе­ра­тив­ні — від за­во­ду «Лу­бни­маш», зер­но­очи­сни­ки — від Хо­роль­ско­го ме­ха­ні­чно­го за­во­ду, ав­то­ва­ги — від львів­ської ком­па­нії «Те­хно­ва­ги», ав­то­мо­бі­ле­ро­з­ван­та­жу­вач — від ми­ко­ла­їв­ської «Еле­ва­тор Пром­сер­віс» то­що.

З усім цим обла­дна­н­ням еле­ва­тор зда­тний при­йма­ти 3–4 тис. тонн зер­на на до­бу (за­ле­жно від во­ло­го­сті), ана­ло­гі­чні по­ту­жно­сті й із від­ван­та­же­н­ня. Ми­ну­ло­го се­зо­ну він пе­ре­ва­лив 184 тис. тонн зер­на, здій­снив­ши май­же 2,5 обер­ту об­ся­гу сво­го одно­ча­сно­го збе­рі­га­н­ня. Основ­ни­ми куль­ту­ра­ми бу­ла пше­ни­ця, соя, со­ня­шник, і най­біль­ше пра­цю­ва­ли з ку­ку­ру­дзою — її прийня­ли й від­ван­та­жи­ли 108 тис. тонн. Остан­ню пар­тію зер­но­вої з по­ля прийня­ли 10 сі­чня, а від­ван­та­жи­ли — на­при­кін­ці трав­ня. Пра­кти­чно все збіж­жя, з яким пра­цю­вав еле­ва­тор, бу­ло від го­спо­дарств «Астар­ти».

За сло­ва­ми Іго­ря Ря­бо­ко­ня, в но­во­му се­зо­ні 2018/19 рр. йо­го еле­ва­тор на­ці­ле­ний пра­цю­ва­ти ще ефе­ктив­ні­ше й обер­ну­ти свій об­сяг три­чі, пе­ре­ва­лив­ши що­най­мен­ше 220–240 тис. тонн збіж­жя. Пев­но, що ба­га­то у чо­му ре­а­лі­за­ція цьо­го пла­ну за­ле­жа­ти­ме від уро­жай­но­сті сіль­гос­пкуль­тур і їх ва­ло­во­го збо­ру цьо­го ро­ку. Та ди­ре­ктор спо­ді­ва­є­ться, що зер­на ви­ста­чить, до то­го ж ни­ні­шньо­го се­зо­ну під­при­єм­ство впер­ше без обме­жень при­йма­ти­ме на до­роб­ку й збе­рі­га­н­ня збіж­жя від сто­рон­ніх по­кла­жо­дав­ців. І хо­ча в са­мо­му Хміль­ни­ку та ра­йо­ні роз­та­шо­ва­но ще кіль­ка ве­ли­ких зер­но­схо­вищ, зокре­ма лі­ній­ні еле­ва­то­ри ком­па­ній ADM і «НІБУЛОН», кон­ку­рен­ції в «Астар­ті» не бо­я­ться.

Ку­ди біль­ше ди­ре­кто­ра не­по­ко­їть те, що амбітні пла­ни на по­то­чний се­зон мо­жуть бу­ти ско­ри­го­ва­ні че­рез про­бле­ми із за­лі­зни­чни­ми пе­ре­ве­зе­н­ня­ми, на­сам­пе­ред че­рез брак ва­го­нів-зер­но­во­зів. Хміль­ни­цький еле­ва­тор «Астар­ти» має ви­хід до за­лі­зни­чної стан­ції, вла­сний ма­нев­ро­вий ло­ко­мо­тив, яко­му до­зво­ле­но ви­хід на стан­цій­ні ко­лії, то­му до­ста­ви­ти по­ро­жні й від­пра­ви­ти за­ван­та­же­ні ва­го­ни для ньо­го — не про­бле­ма. Цьо­го ро­ку не бу­ло осо­бли­вих про­блем і з отри­ма­н­ням від «Укр­за­лі­зни­ці» по­ро­жня­ку, оскіль­ки еле­ва­тор хоч за­зви­чай і ван­та­жить не біль­ше як 30 ва­го­нів на до­бу, але, під­на­ту­жив­шись, зда­тний сфор­му­ва­ти й пов­ний мар­шрут, а та­ких ван­та­же­від­прав­ни­ків за­лі­зни­чни­ки остан­нім ча­сом за­без­пе­чу­ють ва­го­на­ми в пер­шу чер­гу.

– Спо­ді­ва­ю­ся, що си­ту­а­ція із за­без­пе­че­н­ням ва­го­на­ми при­найм­ні не по­гір­ши­ться. Зі сво­го бо­ку ми вста­нов­лю­є­мо на за­лі­зни­чне від­ван­та­же­н­ня до­да­тко­ві по­ту­жні­ші кон­ве­є­ри, щоб ма­ти мо­жли­вість ван­та­жи­ти не 100, а 250 тонн зер­на на го­ди­ну. То­ді сфор­му­ва­ти за до­бу пов­ний мар­шрут — 54 ва­го­ни — еле­ва­тор змо­же вже без будь-яко­го на­пру­же­н­ня, — ді­ли­ться Ігор Ря­бо­конь.

Окрім уста­нов­ки но­вих кон­ве­є­рів, еле­ва­тор ни­ні про­во­дить й ін­ші під­го­тов­чі ро­бо­ти.

Три­ває про­фі­ла­кти­ка те­хно­ло­гі­чно­го обла­дна­н­ня; над пун­ктом ав­то­при­йма­н­ня зер­на під­ні­ма­ють на­віс; до бу­дин­ку, де роз­та­шо­ва­на ла­бо­ра­то­рія, на­дбу­до­ву­ють дру­гий по­верх; щоб за­без­пе­чи­ти ком­фор­тні­ші умо­ви ро­бо­ти ла­бо­ран­там, тут уста­нов­лять но­вий ав­то­ма­ти­чний про­бо­від­бір­ник. Еле­ва­тор го­ту­є­ться зу­стрі­ти но­вий зер­но­вий се­зон у сво­їй най­кра­щій фор­мі. А пер­ші над­хо­дже­н­ня ран­ніх зер­но­вих уро­жаю-2018 тут очі­ку­ють уже в пер­шій по­ло­ви­ні ли­пня.

Су­шиль­ний ком­плекс Хміль­ни­цько­го еле­ва­то­ра

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.