Льон у чі­псах май­бу­тньо­го

На Ки­їв­щи­ні пра­цює єди­не в Укра­ї­ні під­при­єм­ство, яке пе­ре­ро­бляє на­сі­н­ня льо­ну на ко­ри­сні та сма­чні чі­пси

The Ukrainian Farmer - - Зміст - ІН­НА БІРЮКОВА

За­снов­ни­ки ТОВ «Фью­че­фуд» (Виш­го­род, Ки­їв­ська обл.) свою про­ду­кцію по­зи­ціо­ну­ють як їжу май­бу­тньо­го, при­зна­че­ну для ту­ри­стів, уче­них, ко­смо­нав­тів. Основ­ним її ін­гре­ді­єн­том є на­сі­н­ня ста­ро­го до­бро­го льо­ну, яко­го сьо­го­дні ще так ма­ло ви­ро­щу­ють в Укра­ї­ні. Про не­тра­ди­цій­ну пе­ре­роб­ку на­сі­н­ня льо­ну в ін­терв’ю на­шо­му жур­на­лу роз­по­вів Пав­ло Се­ба­стья­но­вич, спів­за­снов­ник ком­па­нії «Фью­че­фуд».

Па­не Пав­ле, роз­ка­жіть істо­рію ство­ре­н­ня ва­шої ком­па­нії.

— У 1990-ті я за­кін­чив еле­ктро­те­хні­чний ін­сти­тут. У ті ча­си ба­га­то хто отри­мав про­фе­сію ін­же­не­ра, за спе­ці­аль­ні­стю не пра­цю­ва­ли. Я не став ви­ня­тком. Спо­чат- ку ор­га­ні­зу­вав ма­лень­кий ме­та­лур­гій­ний бі­знес — ви­про­бо­ву­вав на мі­цність спла­ви лег­ких ме­та­лів. По­тім спро­бу­вав се­бе в бу­ді­вель­но­му бі­зне­сі, але жи­т­тя са­ме під­штов­хну­ло до ви­ро­бни­цтва хар­чо­вих про­ду­ктів. До со­ро­ка­рі­чно­го ві­ку вже мав бу­кет хво­роб і зай­ву ва­гу. То­му по­чи­на­ю­чи з 2008 ро­ку по­чав шу­ка­ти здо­ро­вий спо­сіб жи­т­тя. Про­чи­тав­ши без­ліч лі­те­ра­ту­ри, ді­йшов ви­снов­ку, що при­чи­ною біль­шо­сті хво­роб є не­пра­виль­не хар­чу­ва­н­ня. Так за­хо­пив­ся до­слі­дже­н­ням ці­єї те­ми, що на­віть на­пи­сав книж­ку «Чо­му ко­ро­ви хи­жа­ки?» Чер­во­ною ни­ткою у ній про­хо­дить під­твер­дже­на на­у­кою дум­ка, що наш іму­ні­тет, а от­же, стій­кість до хво­роб, на­пря­му пов’яза­ний з ор­га­на­ми трав­ле­н­ня. Най­біль­ше зди­ву­ва­ла ін­фор­ма­ція з на­у­ко­вої лі­те­ра­ту­ри, що для ко­рів основ­ною їжею є на­віть не тра­ва, а ба­кте­рії, які роз­мно­жу­ю­ться на цій тра­ві й у шлун­ку та спри­я­ють здо­ро­во­му трав­лен­ню. Ін­ше, що ви­кли­ка­ло по­див, — кіль­кість ба­кте­рій у на­шо­му ор­га­ні­змі є в де­сять ра­зів біль­шою, ніж кіль­кість вла­сних клі­тин. Отож із цьо­го ви­сно­вок: са­ме ба­кте­рії за­без­пе­чу­ють нам іму­ні­тет, ін­ши­ми сло­ва­ми здо­ров’я. А від то­го, які ба­кте­рії роз­ви­ва­ти­му­ться в ор­га­ні­змі — ко­ри­сні чи па­то­ген­ні, на­пря­му за­ле­жить від їжі. То­му одні­єю з ва­жли­вих умов здо­ро­во­го хар­чу­ва­н­ня є спо­жи­ва­н­ня їжі з ве­ли­кою кіль­кі­стю клі­тко­ви­ни.

За­хо­пив­шись те­мою здо­ров’я, з ін­же­не­ра я по­сту­по­во пе­ре­тво­рив­ся на про­па­ган­ди­ста здо­ро­во­го спосо­бу жи­т­тя — чи­тав ле­кції, про­во­див фе­сти­ва­лі здо­ро­вої їжі. Та­ка ді­яль­ність при­ва­би­ла ба­га­то ці­ка­вих лю­дей-одно­дум­ців. На одно­му із за­хо­дів по­зна­йо­мив­ся з ві­до­мим мар­ке­то­ло­гом Сер­гі­єм Гай­да­єм і під­при­єм­цем Сер­гі­єм Ша­ко­лою, які за­ці­ка­ви­ли­ся мо­ї­ми ре­це­пта­ми здо­ро­во­го хар­чу­ва­н­ня й на­то­мість за­про­по­ну­ва­ли свої — зокре­ма, ви­го­тов­ля­ти го­рі­хо­вий сир і ко­ри­сні чі­пси в про­ми­сло­во­му мас­шта­бі. Про­те, ви­вчив­ши ри­нок, ми зро­зумі­ли, що та­кий сир не зна­йшов би по­пу­ляр­но­сті у ве­ли­ко­го ко­ла по­ку­пців че­рез ви­со­ку со­бі­вар­тість, а от­же — ці­ну. А от ви­го­тов­ля­ти лля­ні хліб­ці та чі­пси (си­ро­ви­ну для яких ви­ро­щу­ють в Укра­ї­ні та які ма­ють менш ви­тра­тну те­хно­ло­гію ви­ро­бни­цтва) зда­ло­ся рен­та­бель­ним. Тим біль­ше, що сьо­го­дні кар­то­пля­ні чі­пси вва­жа­ю­ться одним із най­шкі­дли­ві­ших про­ду­ктів. Це як своє­рі­дний «нар­ко­тик» для ді­тей, під­лі­тків і до­ро­слих, зокре­ма, лю­би­те­лів пи­ва. Тож зро­би­ти чі­пси про­ду­ктом ко­ри­сним — що мо­же бу­ти більш ре­во­лю­цій­ним! Отож усі ра­зом ми ін­ве­сту­ва­ли вла­сні за­оща­дже­н­ня й ство­ри­ли ТОВ.

Так у чі­псів з’явив­ся здо­ро­вий ан­ти­под — «Ф’ючі­пси» (в пе­ре­кла­ді з ан­глій­ської — їжа май­бу­тньо­го). Так ста­ло­ся, що бі­знес за­пу­сти­ли 2014 ро­ку — са­ме в пік ре­во­лю­цій­них по­дій та еко­но­мі­чної кри­зи.

Стар­то­вий ка­пі­тал ве­ли­кий вкла­ли?

— Близь­ко міль­йо­на гри­вень. На ці ко­шти за­ку­пи­ли обла­дна­н­ня та си­ро­ви­ну. Старт був тяж­ким. У 2013 ро­ці, щой­но по­ча­ли ку­пу­ва­ти обла­дна­н­ня, по­ча­ла обва­лю­ва­ти­ся грив­ня. При­дба­ли пер­шу су­шиль­ну ша­фу, по­ча­ли ви­про­бо­ву­ва­ти, але те­хно­ло­гія на­грі­ва­н­ня ви­яви­ла­ся не­при­да­тною для на­шо­го про­ду­кту: льон — про­дукт, який ви­су­ши­ти важ­ко, бо мі­стить ве­ли­ку кіль­кість олій, що мо­жуть зго­рі­ти; а якщо пе­ре­грі­ти чі­пси — бу­де гір­ку­ва­тий смак. Го­лов­ним за­ли­ша­ло-

ся зав­да­н­ня — збе­рег­ти цін­ні по­жив­ні ре­чо­ви­ни, які мі­стя­ться в на­сін­ні льо­ну, в їхньо­му по­ча­тко­во­му при­ро­дно­му ста­ні. Ми на­віть на­ма­га­ли­ся вста­но­ви­ти ва­ку­ум­ну су­шар­ку, але во­на нам не пі­ді­йшла, оскіль­ки ви­яви­ло­ся, що цін­ні ре­чо­ви­ни во­на ви­тя­гує з льо­ну й ви­ки­дає їх на­зов­ні. До то­го ж ра­зом із по­ві­трям від­смо­ктує всю во­ло­гу, й про­дукт ста­вав ду­же су­хим.

Отож пер­ші на­ші екс­пе­ри­мен­ти бу­ли

не­вда­ли­ми. До­ве­ло­ся про­да­ва­ти су­шиль­ні ша­фи й шу­ка­ти но­ві. Так і не від­шу­кав­ши го­то­во­го обла­дна­н­ня, за­мо­ви­ли у ви­ро­бни­ків за ін­ди­ві­ду­аль­ним про­е­ктом. Та­ким чи­ном, по­сту­по­во, шля­хом спроб і по­ми­лок, змон­ту­ва­ли та­ку ви­ро­бни­чу лі­нію, яка нас ула­шту­ва­ла. Дов­го під­би­ра­ли при­мі­ще­н­ня, адже одні­єю з основ­них на­ших ви­мог бу­ла мо­жли­вість швид­ко­го під’єд­на­н­ня ве­ли­ких по­ту­жно­стей елек- тро­енер­гії. За­раз при­мі­ще­н­ня орен­ду­є­мо. Спо­ча­тку на ви­ро­бни­цтві пра­цю­ва­ло три осо­би, сьо­го­дні вже нас се­ме­ро, прийня­ли на ро­бо­ту ме­не­дже­рів, які опі­ку­ю­ться збу­том і про­су­ва­н­ням про­ду­кції. Які до­ку­мен­ти по­трі­бно бу­ло офор­ми­ти під ви­ро­бни­цтво? — Ми ві­дра­зу роз­по­ча­ли пра­цю­ва­ти як ком­па­нія, бо ро­зумі­ли, що ма­ти­ме­мо

спра­ву з офі­цій­ни­ми тор­го­вель­ни­ми ме­ре­жа­ми. По­трі­бно бу­ло офор­ми­ти те­хні­чні умо­ви, отри­ма­ти гі­гі­є­ні­чний ви­сно­вок. На той час те­хні­чні умо­ви по­го­джу­ва­ли­ся із са­не­пі­дем­стан­ці­єю, та­кож во­на ви­да­ла гі­гі­є­ні­чний ви­сно­вок на те­хні­чні умо­ви.

Пі­сля то­го як ство­ри­ли ви­ро­бни­цтво, са­ні­тар­ні ор­га­ни ви­да­ли ще один гі­гі­є­ні­чний ви­сно­вок — уже на са­му про­ду­кцію. Та­кож ви­ро­бни­цтво ма­ло бу­ти за­ре­є­стро­ва­не в Дер­жав­но­му ре­є­стрі хар­чо­вих про­ду­ктів. Якщо ви­ро­бни­цтво ви­ко­ри­сто­вує м’ясо тва­рин, то по­трі­бен окре­мий до­звіл, але оскіль­ки в нас ли­ше ро­слин­ні ком­по­нен­ти, то нам про­сті­ше — по­да­є­мо до­ку­мен­ти згі­дно з чин­ним за­ко­но­дав­ством, по­тім отри­му­є­мо до­від­ку про ре­є­стра­цію під­при­єм­ства. Від­по­від­но до за­ко­ну про без­пе­чність хар­чо­вих про­ду­ктів, ма­є­мо по­да­ти у тор­го­вель­ні ме­ре­жі (клі­єн­ту) по­свід­че­н­ня що­до яко­сті та де­кла­ра­цію ви­ро­бни­ка.

Та­кож ми за­па­тен­ту­ва­ли на­зву «Ф’ючі­пси» та за­ре­є­стру­ва­ли тор­го­ву мар­ку Futurefood.

Си­ро­ви­ну де бе­ре­те?

— Льон ку­пу­є­мо без­по­се­ре­дньо в укра­їн­ських агра­рі­їв із Жи­то­мир­ської та Хар­ків­ської обла­стей. То­ма­тну па­сту бе­ре­мо у ви­ро­бни­ків із Хер­сон­щи­ни, на­сі­н­ня гар­бу­зів за­ку­по­ву­є­мо у фер­ме­рів За­хі­дної Укра­ї­ни. Спе­ції і сіль — теж укра­їн­ські. На­ма­га­є­мо­ся пра­цю­ва­ти з ти­ми са­ми­ми пе­ре­ві­ре­ни­ми по­ста­чаль­ни­ка­ми, які на­да­ють до­ку­мен­та­цію на пар­тії про­ду­кції, що ку­пу­є­мо.

Які по­ту­жно­сті ви­ро­бни­цтва та ку­ди ре­а­лі­зу­є­те про­ду­кцію?

— За рік ви­пу­ска­є­мо при­бли­зно 120 тис. па­чок. Ре­а­лі­зу­є­мо у Ки­є­ві че­рез тор­го­вель­ні ме­ре­жі «Сіль­по», «Но­вус»,

«Ме­га­мар­кет», за­прав­ки «ОККО» та у спе­ці­а­лі­зо­ва­них ма­га­зи­нах «Еко-лав­ка», які є не ли­ше у сто­ли­ці, а й в ін­ших мі­стах Укра­ї­ни. Спів­пра­ця із су­пер­мар­ке­та­ми має свої осо­бли­во­сті. Про­це­ду­ра вхо­ду в су­пер­мар­кет, обмін до­ку­мен­та­ми та роз­гляд за­явок три­ває кіль­ка мі­ся­ців. Та­кож не вар­то за­бу­ва­ти про тра­ди­цій­не від­тер­мі­ну­ва­н­ня пла­те­жів, яке спо­сте­рі­га­є­ться в ро­бо­ті з ме­ре­жа­ми. Мі­сце на при­лав­ку тор­го­вель­них ме­реж тре­ба ви­бо­рю­ва­ти се­ред чі­псо­во-сне­ко­вих гі­ган­тів. Бу­ли ви­пад­ки, ко­ли «Ф’ючі­пси» в ма­га­зи­ні про­сто «за­бу­ва­ли» ви­ста­ви­ти на по­ли­цю. То­му ком­па­нія прийня­ла на ро­бо­ту мер­чен­дай­зе­ра, який хо­дить по су­пер­мар­ке­тах і пе­ре­ві­ряє ви­клад­ку. Не­лег­ким для на­ших чі­псів бу­ло вхо­дже­н­ня у «Сіль­по», справ­жня ба­та­лія роз­гор­ну­ла­ся і за «взя­т­тя»

«Ме­га­мар­ке­ту». Ці­ка­во, що там «обо­ро­ну» три­мав ме­не­джер єди­ної то­чки, яко­му «Ф’ючі­пси» не спо­до­ба­ли­ся. Він дов­го нам від­мов­ляв, але ко­ли ді­знав­ся, що про­дукт має по­пит у ма­га­зи­нах ін­ших ве­ли­ких ме­реж, здав­ся. Па­чки про­ду­кції все ж по­тра­пи­ли на по­ли­цю «Ме­га­мар­ке­ту», але че­рез три дні їх не ста­ло. Спо­ча­тку ми по­ду­ма­ли, що про­сто зно­ву не ви­ста­ви­ли, але по­тім з’ясу­ва­ло­ся, що їх не­має, то­му що всі роз­ку­пи­ли. На­сту­пно­го ра­зу по­вто­ри­ло­ся та­ке са­ме. І то­ді в «Ме­га­мар­ке­ті» з на­ми по­ча­ли роз­мов­ля­ти вже по-ін­шо­му, зро­би­ли ве­ли­ке за­мов­ле­н­ня й за­ве­зли про­ду­кцію в ін­ші ма­га­зи­ни ме­ре­жі.

Чи скла­дним є те­хно­ло­гі­чний про­цес?

— Те­хно­ло­гія ви­ро­бни­цтва та­ка: спо­ча­тку на­сі­н­ня льо­ну пе­ре­ме­лю­ють, по­тім до­да­ють то­ма­ти, чер­во­ний ме­ле­ний пе­рець, сіль, усе пе­ре­мі­шу­ють, ро­блять ті­сто з до­да­ва­н­ням очи­ще­ної во­ди й ви­су­шу­ють. Усі ін­гре­ді­єн­ти — на­ту­раль­ні та ко­ри­сні. У «Ф’ючі­псах» не­має «швид­ких» ву­гле­во­дів, за­те є ви­со­кий уміст клі­тко­ви­ни та біл­ка. Про­дукт не під­да­є­ться сма­жен­ню, то­му в ньо­му не­має не­без­пе­чних кан­це­ро­ге­нів. Го­лов­ний се­крет ко­ри­сно­сті «Ф’ючі­псів» — са­ме в на­сін­ні льо­ну. З лля­но­го бо­ро­шна мо­жна від-

ра­зу лі­пи­ти ті­сто, яке на­да­лі не по­тре­бує жо­дної тер­мі­чної оброб­ки — ви­пі­ка­н­ня або сма­же­н­ня. На­сі­н­ня ви­ді­ляє слиз, що і скле­ює це ті­сто. Са­ме то­му лля­ні хліб­ці по­лю­бля­ють ве­га­ни. Лля­на олія за сво­ї­ми вла­сти­во­стя­ми ду­же близь­ка до риб’ячо­го жи­ру, але про­бле­ма остан­ньо­го в то­му, що він — тва­рин­но­го по­хо­дже­н­ня.

Про­ду­кція має по­пит?

— Так, має. Пер­ші пар­тії лля­них

«Ф’ючі­псів» ми да­ва­ли ку­шту­ва­ти дру­зям, зна­йо­мим, їхнім ді­тям, одно­кла­сни­кам сво­їх ді­тей. Пе­ре­ві­ря­ли, чи по­до­ба­є­ться про­дукт. Ми хо­ті­ли, щоб на­ші чі­пси бу­ли не ли­ше ко­ри­сни­ми, а й сма­чни­ми. Улю­бле­но­го ба­га­тьма пі­кан­тно­го сма­ку до­ся­га­є­мо без жо­дних аро­ма­ти­за­то­рів і під­си­лю­ва­чів сма­ку зав­дя­ки ре­тель­но пі­ді­бра­но­му по­єд­нан­ню льо­ну, со­лі, пер­цю й то­ма­тів. То­му «Ф’ючі­пси» не ли­ше до­бре сма­ку­ють із пи­вом, їх мо­жна спо­жи­ва­ти й про­сто для то­го, щоб ута­му­ва­ти го­лод: зав­дя­ки уні­каль­ним вла­сти­во­стям льо­ну та­кий пе­ре­кус є ду­же ко­ри­сним для трав­ле­н­ня.

Про­те, на жаль, укра­їн­ці ча­сто не мо­жуть со­бі до­зво­ли­ти ку­пи­ти ко­ри­сні про­ду­кти. Якщо взя­ти на­ші «Ф’ючі­пси», то за ці­ною їх по­рів­ню­ють із кар­то­пля­ни­ми чі­пса­ми, упа­ков­ка яких ко­штує 20–25 гри­вень, а на­ших — при­бли­зно 40.

Для ба­га­тьох спо­жи­ва­чів це — бар’єр, ви­рі­шаль­ний чин­ник, че­рез який во­ни оби­ра­ють менш ко­ри­сний ва­рі­ант. А ми не мо­же­мо зни­зи­ти ці­ну, бо цьо­го не до­зво­ляє те­хно­ло­гія при­го­ту­ва­н­ня про­ду­кту: бі­знес ста­не не­ви­гі­дним.

На ва­шу дум­ку, чо­му в Укра­ї­ні ма­ло ви­ро­щу­ють льон?

— Як­би ви­ро­бни­кам льо­ну ви­ді­ля­ли та­кі суб­си­дії з дер­жав­но­го бю­дже­ту, які ви­ді­ля- ють ви­ро­бни­кам ку­ря­ти­ни, то Укра­ї­на ста­ла б ве­ли­ким екс­пор­те­ром льо­ну. Сьо­го­дні на­сі­н­ня льо­ну в Укра­ї­ні ні­би­то зу­пи­ни­ло­ся у сво­їй подаль­шій ево­лю­ції. Йо­го ви­ко­ри­сто­ву­ють хі­ба що тіль­ки в лі­ку­валь­них ці­лях.

Ли­ше не­що­дав­но по­ча­ли пе­ре­ро­бля­ти на олію. Ви­го­тов­ля­ти з на­сі­н­ня їжу ні­хто не про­бу­вав, хо­ча, на­при­клад, в Аме­ри­ці і Ка­на­ді ця си­ро­ви­на є одні­єю з най­більш за­пи­ту­ва­них, отож льо­нар­ство роз­ви­ва­є­ться ша­ле­ни­ми тем­па­ми. У всьо­му цьо­му при­хо­ва­ний якийсь істо­ри­ко-гео­гра­фі­чний па­ра­докс. Ра­ні­ше ми зов­сім не зна­ли про та­кі про­ду­кти, як, ска­жі­мо, кі­ноа. Ни­ні ж ли­ше в не­ба­га­тьох укра­їн­ських ре­сто­ра­нах про­по­ну­ють ка­шу кі­ноа. Про­те в Ки­таї це — ши­ро­ко ві­до­ма кру­па. Ви­яв­ля­є­ться, що кі­ноа — на­ша ло­бо­да, куль­ту­ри спо­жи­ва­н­ня якої в укра­їн­ців не­має. По­ді­бною є си­ту­а­ція з ама­ран­том — хлі­бом ін­ків, який во­ни ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли ра­зом із ква­со­лею та ку­ку­ру­дзою. Ама­ран­то­ва кру­па до­сить по­пу­ляр­на в Азії, а от в Укра­ї­ні ви­ро­щу­ють йо­го ду­же ма­ло. Вва­жаю, з льо­ном при­бли­зно та­ка са­ма си­ту­а­ція. То­му в Укра­ї­ні на сьо­го­дні ми — єди­не під­при­єм­ство, яке ви­го­тов­ляє їжу з льо­ну.

Пев­не, ва­ша про­ду­кція ма­ти­ме ве­ли­кий по­пит у Єв­ро­пі. На єв­ро­пей­ський ри­нок не на­ма­га­ли­ся ви­йти?

— Так, це бу­де пер­спе­ктив­но — ви­ро­бля­ти «Ф’ючі­пси» в Укра­ї­ні й про­да­ва­ти їх у Єв­ро­пі. Та­ко­го ви­ро­бни­цтва, як на­ше, сто­су­є­ться ли­ше кіль­ка ди­ре­ктив Єв­ро­пей­ської ко­мі­сії, яким не­скла­дно від­по­від­а­ти, адже наш про­дукт не мі­стить ні тва­рин­них жи­рів, ні олій, то­му сер­ти­фі­ку­ва­ти «Ф’ючі­пси» бу­де лег­ко. За ба­жа­н­ня за­кор­дон­но­го пар­тне­ра бра­ти в нас «Ф’ючі­пси», йо­му бу­де до­ста­тньо ви­зна­чи­ти кон­кре­тні ви­мо­ги що­до упа­ков­ки й оформ­ле­н­ня про­ду­кту. Сер­ти­фі­ка­цію, ор­га­ні­за­цію екс­пор­ту, ло­гі­сти­ку та

про­хо­дже­н­ня ми­тних про­це­дур ком­па­нія го­то­ва взя­ти на се­бе. Однак, ми вва­жа­є­мо, що по­ста­ча­ти за кор­дон не­ве­ли­кі пар­тії «Ф’ючі­псів» є еко­но­мі­чно не­ви­гі­дним, то­му спо­ча­тку зби­ра­є­мо­ся від­шу­ка­ти ін­ве­сти­ції (близь­ко 1 млн до­ла­рів), щоб збу­ду­ва­ти ве­ли­кий за­вод в Укра­ї­ні.

«Фью­че­фуд» — ще не­за­вер­ше­не ви­ро­бни­цтво, і «Ф’ючі­пси» — ли­ше по­ча­ток лі­ній­ки «їжі май­бу­тньо­го». Сьо­го­дні в нас чо­ти­ри ви­ди про­ду­кції — кла­си­чні, кла­си­чні з ци­бу­лею, зо­ло­ті, жов­ті з іта­лій­ськи­ми тра­ва­ми. Щоб це бу­ла лі­ній­ка брен­ду, по­трі­бно ще два сма­ки. Ми роз­ро­би­ли два­над­цять ре­це­птів чі­псів на осно­ві льо­ну з рі­зни­ми на­ту­раль­ни­ми сма­ко­ви­ми до­бав­ка­ми, та­ки­ми як кмин, кар­рі, кріп, ча­сник, і три — на осно­ві ара­хі­су. Бу­де­мо роз­ши­рю­ва­ти­ся, щой­но від­шу­ка­є­мо ін­ве­сто­ра. Хто знає, мо­жли­во, че­рез де­сять ро­ків укра­їн­ці й не зга­да­ють про «ар­ха­ї­чні» шкі­дли­ві кар­то­пля­ні чи­пси, а по­ли­ці су­пер­мар­ке­тів бу­дуть за­пов­не­ні тіль­ки лля­ни­ми — сма­чни­ми та ко­ри­сни­ми.

Пав­ло Се­ба­стья­но­вич і Сер­гій Ша­ко­ла

До­бав­ки — тіль­ки на­ту­раль­ні

Си­ро­ви­на для ви­ро­бни­цтва «Ф’ючі­псів»

Па­ку­валь­на лі­нія

Уста­нов­ка для очи­ще­н­ня во­ди

На­сі­н­ня льо­ну — основ­ний ін­гре­ді­єнт про­ду­кту

Окрім льо­ну до скла­ду чі­псів вхо­дить гар­бу­зо­ве на­сі­н­ня

Го­то­ва про­ду­кція

Апа­рат для по­дрі­бне­н­ня льо­ну

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.