Те­хно­ло­гія без ша­бло­ну

Ві­тчи­зня­на на­у­ка гре­бує ну­льо­вою те­хно­ло­гі­єю, то­му фер­ме­ри, які ви­рі­ши­ли йти шля­хом но­у­тілл, зму­ше­ні на­вча­ти­ся на вла­сних по­мил­ках

The Ukrainian Farmer - - Зміст - ЛЮ­ДМИ­ЛА МО­РО­ЗО­ВА

Го­ло­ва СФГ «До­слі­дне» Во­ло­ди­мир

Мо­кляк в аграр­но­му бі­зне­сі вже май­же 30 ро­ків. По­чи­нав із ви­ро­щу­ва­н­ня ово­чів і ка­ву­нів, а з 2003 ро­ку, за­сну­вав­ши вла­сне фер­мер­ське го­спо­дар­ство, пе­ре­орі­єн­ту­вав­ся на по­льо­ві куль­ту­ри. Ни­ні має в обро­бі­тку по­над 2 тис. ге­кта­рів ріл­лі, ви­ро­щує пше­ни­цю, ячмінь, сою, ку­ку­ру­дзу, со­ня­шник, го­рох, цукро­ві бу­ря­ки, гре­чку.

І по­стій­но екс­пе­ри­мен­тує на по­лі — чу­до­вий при­клад по­єд­на­н­ня на­у­ки та пра­кти­ки, адже Во­ло­ди­мир Яко­вич — фер­мер, який має на­у­ко­вий сту­пінь кан­ди­да­та сіль­сько­го­спо­дар­ських на­ук.

Сім ро­ків то­му Во­ло­ди­мир Мо­кляк одним із пер­ших на Пол­тав­щи­ні пе­ре­йшов на те­хно­ло­гію ноу-тілл і на від­мі­ну від ба­га­тьох не роз­ча­ру­вав­ся в ній. Про свій до­свід го­спо­да­рю­ва­н­ня ві­до­мий ноу-тіль­ник по­ді­лив­ся з на­ши­ми чи­та­ча­ми.

Во­ло­ди­ми­ре Яко­ви­чу, ни­ні в ба­га­тьох ва­ших ко­лег скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що ноу-тілл по­га­но при­жи­ва­є­ться в Укра­ї­ні. Чи­ма­ло го­спо­дар­ни­ків, які, бу­ло, за­хо­пи­ли­ся ну­льо­вою те­хно­ло­гі­єю, не отри­мав­ши ви­со­ких вро­жа­їв, по­вер­ну­ли­ся до оран­ки. А ви, про­те, три­ма­є­те­ся вже сім ро­ків. То чи має шанс ноу-тілл на на­ших те­ре­нах?

— Так, на пер­ший по­гляд, ноу-тілл ні­би­то при­тих — йо­го не по­пу­ля­ри­зу­ють, не про­во­дять, як ра­ні­ше, кон­фе­рен­цій і се­мі­на­рів. Однак на­справ­ді цей спо­сіб зем­ле­роб­ства роз­ви­ва­є­ться й на­віть силь­но. При­чо­му зде­біль­шо­го ним ці­ка­ви­ться мо­лодь, ча­сто й до ме­не фер­ме­ри-по­ча­тків­ці на­ві­ду­ю­ться, я зав­жди го­то­вий по­ді­ли­ти­ся до­сві­дом. Утім, не хо­чу ні­ко­го агі­ту­ва­ти за цю те­хно­ло­гію.

При­кро, що те­пе­рі­шні ве­ли­кі на­у­ко­ві сві­ти­ла, які зі мною на­вча­ли­ся в сіль­го­спа­ка­де­мії, про­ти ноу-тілл. Бо во­ни йо­го не ба­чи­ли і зна­ють тіль­ки з чу­ток. То­му й ка­жуть, що в нас це не пі­де. А я ка­жу — пі­де в будь-якій ча­сти­ні Укра­ї­ни. Зві­сно, не на всіх куль­ту­рах — бу­ря­ки, ово­че­ві для ці­єї те­хно­ло­гії не­при­да­тні. Про­те на по­льо­вих, осо­бли­во в пів­ден­них і схі­дних обла­стях, він пі­де на «ура». Від­мов­ля­ю­ться від ноу-тілл ті, хто не­пра­виль­но щось зро­бив, не ви­вчив­ши пи­та­н­ня. Та я й сам на во­сьмо­му ро­ці ще при­пу­ска­ю­ся по­ми­лок.

То­му для тих, хто ли­ше при­див­ля­є­ться до ці­єї те­хно­ло­гії, я ка­жу: щоб не за­йма­ти­ся ноу-тілл, при­їздіть до ме­не у трав­ні-черв­ні, ко­ли на від­мі­ну від су­сі­дів у ме­не схо­дів ще не­ма, тож кар­ти­на бу­де не­при­ва­бли­ва.

Однак якщо при­їде­те до ме­не в сер­пні­ве­ре­сні, то по­ба­чи­те, на­скіль­ки мої по­ля ма­ють кра­щий ви­гляд про­ти су­сід­ських. То­ді зро­зу­мі­є­те пе­ре­ва­ги ноу-тілл і то­чно бу­де­те ним за­йма­ти­ся.

От ці­єї ве­сни в ме­не бу­ло та­ке від­ста­ва­н­ня в роз­ви­тку ку­ку­ру­дзи на ноу-тілл, по­рів­ню­ю­чи з тра­ди­цій­ною те­хно­ло­гі­єю, що я був у роз­па­чі. Та ще й гре­чка (по­крив­на куль­ту­ра) при­да­ви­ла схо­ди ку­ку­ру­дзи, кіль­ка ра­зів до­ве­ло­ся ни­щи­ти її гер­бі­ци­дом… Але те­пер ку­ку­ру­дза ви­рів­ня­ла­ся й не гір­ша, ніж на оран­ці.

Так, те­хно­ло­гія скла­дна, ко­жен рік ви­ни­ка­ють якісь про­бле­ми. І тре­ба швид­ко шу­ка­ти рі­ше­н­ня. На­при­клад, то­рік ми по­сі­я­ли рі­пак як по­крив­ну куль­ту­ру — ви­йшов рід­ку­ва­тий і ще й за­пі­зни­ли­ся на­ве­сні йо­го зни­щи­ти, бо не мо­гли зай­ти в по­ле: вже тре­ба ку­ку­ру­дзу сі­я­ти, а рі­пак за­цві­тає… В ре­зуль­та­ті за­три­ма­ли­ся із сів­бою, отри­ма­ли по­га­ні схо­ди ку­ку­ру­дзи, бо ґрун­то­ва во­ло­га вже бу­ла втра­че­на, ще й до­щів не бу­ло. Зві­сно, по оран­ці та­ко­го не бу­ло б.

То чо­му ви про­ва­ди­те ну­льо­ву те­хно­ло­гію? Чи не про­сті­ше бу­ло б ора­ти?

— У про­ма­хах не те­хно­ло­гія вин­на, бо до всьо­го сам до­хо­диш — не­ма в ко­го на­вча­ти­ся.

А за­йма­ти­ся ноу-тілл ви­рі­шив, бо лю­блю екс­пе­ри­мен­ту­ва­ти, по­стій­но щось до­слі­джу­вав, як тіль­ки по­чав пра­цю­ва­ти агро­но­мом. Я дов­го ви­вчав те­хно­ло­гію, по­бу­вав на ба­га­тьох се­мі­на­рах і кон­фе­рен­ці­ях, при­див­ляв­ся, як пра­цю­ють в «Агро­ми­рі», «Агро-Со­ю­зі», в го­спо­дар­стві Фре­де­рі­ка Ша­ві­ньї, по­бу­вав в Ар­ген­ти­ні, Бра­зи­лії. І у 2011 ро­ці по­чав пра­цю­ва­ти за ці­єю те­хно­ло­гі­єю, до ре­чі, без пе­ре­хі­дно­го пе­рі­о­ду, бо не хо­тів че­ка­ти. Сі­яв по оран­ці, але сі­вал­ка­ми пря­мо­го ви­сі­ву.

Пра­цю­ва­ти за ноу-тілл є сенс хо­ча б то­му, що ми за ці ро­ки до­да­ли ор­га­ні­чної ре­чо­ви­ни в ґрунт 0,4–0,7%, ста­ло біль­ше во­ло­ги, до­що­вих черв’яків — це да­ні Пол­тав­ської до­слі­дної стан­ції. Ось цьо­го ро­кув на­шо­му го­спо­дар­стві Ве­се­ло­по­діль­ська до­слі­дно­се­ле­кцій­на стан­ція Ін­сти­ту­ту біо­енер­ге­ти­чних куль­тур і цукро­вих бу­ря­ків про­во­ди­ла ґрун­то­вий ана­ліз, ро­би­ли роз­ко­пи, ра­ху­ва­ли черв’яків на одно­му ква­дра­тно­му ме­трі. Так от, на ноу-тілл їх бу­ло біль­ше, ніж на оран­ці, від 4 до 11 ра­зів у рі­зних про­бах. І нав­па­ки, дро­тя­ни­ків на ноу-тілл не ви­яви­ли (а всі ка­жуть, біль­ше), а на оран­ці — 1,33 шту­ки на ква­дра­тно­му ме­трі.

Окрім то­го, пе­ре­ва­ги те­хно­ло­гії в еко­но­мії сил і за­со­бів. То­му пе­ре­йдуть всі, мо­же, не так швид­ко. Ми ж укра­їн­ці, ми по­віль­ні…

А як що­до вро­жай­но­сті?

— За всі ро­ки по «ну­лю» в нас був плюс, і на­віть одра­зу пі­сля за­про­ва­дже­н­ня ноу-тілл уро­жай­ність не па­да­ла, хоч усі ствер­джу­ють про­ти­ле­жне. То про­сто бо­я­ться. І я бо­яв­ся. У 2011 ро­ці ми ма­ли ду­же до­брі ре­зуль­та­ти на оран­ці — 119 ц/га в за­лі­ку да­ла ку­ку­ру­дза,

соя вро­ди­ла по 30–32 ц/га, со­ня­шник май­же по 40 ц/га. Че­сно ка­жу­чи, ду­мав, пе­ре­йду на нуль — і не ба­чи­ти ме­ні та­кої вро­жай­но­сті.

То­му я на трьох по­лях за­клав екс­пе­ри­мен­таль­ні ді­ля­но­чки: ча­сти­на — оран­ка, ча­сти­на — ну­льо­ва те­хно­ло­гія. І ствер­джую: з пер­шо­го ро­ку на оран­ці вро­жаї бу­ли тро­хи мен­ші, ніж на «ну­лі». От див­лю­ся на сою — на­че на оран­ці кра­ща,амо­ло­ти­мо — плюс 1 ц/га на ноу-тілл. І цьо­го ро­ку вро­жай ози­мо­го ячме­ню на ноу-тілл був ви­щим, по­рів­ню­ю­чи з оран­кою, на по­над 5 ц/га. То­му ствер­джую: на ноу-тілл уро­жай­ність не впа­де, але й ре­кор­дів не бу­де. Про­те ж тут і за­тра­ти мен­ші.

Прав­да, бу­ли й по­оди­но­кі ви­пад­ки, ко­ли на оран­ці вро­жай був біль­ший. Однак це че­рез те­хно­ло­гі­чні по­мил­ки. На­при­клад, не тре­ба бу­ло сі­я­ти гре­чку як по­крив­ну куль­ту­ру під ку­ку­ру­дзу. Ду­мав, гре­чка — це ж до­бре: кру­па бу­де, мед бу­де — це ж до­брий ме­до­нос, а я бджіл три­маю; стру­кту­ру ґрун­ту во­на по­лі­пшує, спри­яє пе­ре­ве­ден­ню не­до­сту­пно­го для ро­слин фо­сфо­ру в лег­ко­до­сту­пну фор­му. А от як по­крив­на куль­ту­ра під ку­ку­ру­дзу во­на не­до­бра, бо хви­ля­ми схо­дить

і ко­жну хви­лю тре­ба гер­бі­ци­дом зні­ма­ти. Та ще й сво­ї­ми ви­ді­ле­н­ня­ми гре­чка галь­мує роз­ви­ток ку­ку­ру­дзи (яви­ще але­ло­па­тії). А за­га­лом які по­крив­ні куль­ту­ри пра­кти­ку­є­те?

— Сі­яв про­со, гре­чку, а те­пер спро­бую сі­я­ти рі­пак, ко­ню­ши­ну й бо­би. Утім, на­ша зо­на важ­ка для по­крив­них куль­тур, бо по­су­шли­ва.

Однак на­віть у Кри­му сі­ють по­крив­ні… — Так там пе­рі­од ве­ге­та­ції дов­гий, куль­ту­ри на­віть у гру­дні мо­жуть ве­ге­ту­ва­ти. А ми по­крив­ну куль­ту­ру в ли­пні по­сі­я­ли, во­на зі­йшла і ви­со­хла. Сів­ба по­крив­них куль­тур — це най­ви­щий пі­ло­таж, і я йо­го ще не осво­їв.

Одні­єю з го­лов­них про­блем ноу-тілл вва­жа­є­ться ущіль­не­н­ня ґрун­ту. Де­хто на­віть пі­сля кіль­кох ро­ків ну­льо­во­го обро­бі­тку пе­ре­ди­ско­вує по­ле… — У жо­дно­му ра­зі цьо­го не мо­жна ро­би­ти. Стру­кту­ру зруй­но­ва­но, ба­кте­рії пе­ре­ри­ті, по­чи­най усе з по­ча­тку. Я теж ду­мав, що твер­до бу­де на по­лі, але те­пер, нав­па­ки, ба­чу — пу­хко, зем­ля роз­пу­ше­на. Про пе­ре­у­щіль­не­н­ня ка­жуть ті, хто не ба­чив ноу-тіль­но­го по­ля. Ми сі­я­ли по «ну­лю» сою пі­сля ку­ку­ру­дзи — сі­вал­ка по­ри­нає в ґрунт. Мо­жли­во, є про­бле­ма на кра­ях по­ля, бо в нас до­ро­ги вузь­кі, з ін­ши­ми ма­ши­на­ми не роз­ми­не­шся — звер­та­єш на своє по­ле. Про­те на­віть на краю, де бу­ло ве­ли­ке ущіль­не­н­ня, соя та ку­ку­ру­дза ро­сте. Тож про­бле­ма ду­же пе­ре­біль­ше­на.

Де­хто з на­у­ков­ців ствер­джує, що схо­жість на­сі­н­ня за ноу-тілл ниж­ча — че­рез те, що на­сі­ни­ні важ­ко про­би­ти­ся че­рез шар муль­чі… — Я вва­жаю, що во­на, нав­па­ки, на­віть кра­ща. Ве­ли­ка роль у цьо­му сі­вал­ки, я маю ди­ско­ві: від­гор­та­чі від­гор­ну­ли реш­тки, тур­бо­ніж про­рі­зав шар муль­чі, й на­сі­ни­на ля­гла в ло­же. Схо­жість кра­ща, бо ти сі­єш у га­ран­то­ва­но си­рий ґрунт, на пра­виль­ну гли­би­ну. Так, мо­жли­во, на­сі­ни­ні тро­хи хо­ло­дні­ше, ніж за тра­ди­цій­ної те­хно­ло­гії, але ж ти все одно на­ве­сні че­ка­єш, до­ки ґрунт про­грі­є­ться до опти­маль­них тем­пе­ра­тур. Все одно ра­ні­ше, ніж по­трі­бно, в по­ле не зай­деш.

За яки­ми озна­ка­ми ви ба­чи­те, що тре­ба сі­я­ти?

— Ко­ли мо­жна зай­ти в по­ле. На цей час по оран­ці лю­ди вже ти­ждень сі­ють. Я, бу­ва­ло, по­чи­нав сі­я­ти ку­ку­ру­дзу, ко­ли в лю­дей вже бу­ли 3–5 лис­тків. Це стра­шна три­во­га.

На жаль, пи­та­н­ня що­до стро­ків сів­би по ноу-тілл на­ша на­у­ка не ви­вчає. Во­се­ни во­ни ма­ють бу­ти на 5–10 днів ра­ні­ше за тра­ди­цій­ні, бо під по­кро­вом хо­ло­дно.

Я ві­зу­аль­но ба­чу, що ози­ми­на по но­у­тілл сут­тє­во від­стає в ро­сті — за тра­ди­цій­ної те­хно­ло­гії схо­ди з’яв­ля­ю­ться на 5–8-й день, а в нас — не мен­ше ніж 10–12 днів. І на­віть бу­ва­ло 20 днів, якщо по­сі­яв на­при­кін­ці ве­ре­сня. І то­ді не­до­о­три­му­єш вро­жай. То­му те­пер ми пі­сля 25 ве­ре­сня не сі­є­мо. Ви­хід та­кий: сі­я­ти по­пе­ре­дни­ком куль­ту­ри, які ра­но звіль­ня­ють по­ле — рі­пак, го­рох, ран­ні сор­ти сої.

Якщо по­сі­я­ти вча­сно, то вже по­мі­тна пе­ре­ва­га схо­дів по ноу-тілл по­рів­ня­но з оран­кою, осо­бли­во в по­су­шли­вий рік. От ми­ну­лої по­су­шли­вої осе­ні по­сі­я­ли ози­мий ячмінь по ну­лю — ряд­ки чі­ткі, роз­ку­щу­є­ться. А на тра­ди­цій­ній те­хно­ло­гії на той мо­мент ле­две то­нень­кі схо­ди з’яви­ли­ся.

Що­до жив­ле­н­ня є осо­бли­во­сті?

— Та все згі­дно з те­хно­ло­гі­єю.

Що­прав­да, ми­ну­ло­го ро­ку вне­сли ба­га­то до­брив, а рік ви­дав­ся по­су­шли­вим. У ре­зуль­та­ті со­ня­шник, по­сі­я­ний по бу­ря­ках, уро­див по 14 ц/га — ні­ко­ли та­ко­го не бу­ло. То­му біль­ше ве­ли­ких норм не бу­ду вно­си­ти. І ма­лих. Яки­хось ін­но­ва­цій у спосо­бі вне­се­н­ня до­брив теж не­має — вно­шу збо­ку ряд­ка і ниж­че.

А по лис­тку піджив­ля­є­те?

— Не­має сен­су. У на­шій зо­ні яко­гось осо­бли­во­го ефе­кту від по­за­ко­ре­не­во­го вне­се­н­ня не по­ба­чив.

Цей се­зон ви­дав­ся до­що­ви­тим. Яка у вас си­ту­а­ція із хво­ро­ба­ми та шкі­дни­ка­ми? Як з ни­ми бо­ре­те­ся?

— На­ша зо­на ано­маль­на. Опа­ди нас оми­на­ють. От цьо­го ли­пня на одно­му від­діл­ку ви­па­ло 105,5 мм, на ін­шо­му — 48 мм. Згі­дно з мо­ї­ми за­пи­са­ми, у на­шій зо­ні 2011 ро­ку ви­па­ло 350 мм, да­лі що­ро­ку ви­па­да­ло від­по­від­но 479 мм, 305, 353, 445, 752, 365 мм опа­дів. Однак їх роз­по­ді­ле­н­ня по ве­ге­та­ції у всі ро­ки рі­зне. В ли­пні, ко­ли фор­му­є­ться вро­жай, опа­дів не­до­ста­тньо.

Фун­гі­ци­дні оброб­ки за­сто­со­вую за кла­си­чною схе­мою. Бо хво­ро­би тра­ди­цій­ні: твер­да саж­ка пше­ни­ці, ле­тю­ча саж­ка пше­ни­ці. Те са­ме з ку­ку­ру­дзою. Справ­ді, у по­жнив­них реш­тках, які за ну­льо­вої те­хно­ло­гії ле­жать на по­верх­ні по­ля, мо­жуть за­ли­ша­ти­ся збу­дни­ки хво­роб, але, з ін­шо­го бо­ку, й ко­ри­сна мі­кро­фло­ра ґрун­ту стає актив­ні­шою, ці ба­кте­рії при­гні­чу­ють збу­дни­ків хво­роб. Тоб­то рі­зни­ці між ноу-тілл й оран­кою за рів­нем хво­роб я не ба­чу. То­му й схе­ми за­хи­сту одна­ко­ві.

А з бур’яна­ми яка си­ту­а­ція? Чи не ви­ни­кає ре­зи­стен­тно­сті бур’янів до глі­фо­са­тів?

— По­ки що не спо­сте­рі­гаю, але, мо­жли­во, на­да­лі бу­дуть про­бле­ми. Про­те ми не зав­жди чи­сти­мо по­ля глі­фо­са­та­ми, до­да­є­мо ін­ші гер­бі­ци­ди. Ра­ун­дап про­сто най­де­шев­ший, але він сла­бо бе­ре ло­бо­ду, то ми під­мі­шу­є­мо ін­ші пре­па­ра­ти.

Ви ка­за­ли, що до вас звер­та­ю­ться по­ча­тків­ці. Які в них про­бле­ми? Від чо­го ви мо­гли б за­сте­рег­ти?

— Ду­маю, та­ких по­ча­тків­ців бу­ло б біль­ше, але стри­мує до­ро­га те­хні­ка. Зокре­ма сі­вал­ки. Пер­ша про­бле­ма — не­має пра­виль­ної сі­вал­ки. Во­ни не мо­жуть пра­виль­но вне­сти мін­до­бри­ва. А без цьо­го ноу-тілл не пі­де, бо до­бри­ва тре­ба вно­си­ти тіль­ки під час сів­би.

У ме­не теж бу­ла та­ка про­бле­ма з те­хні­кою. Спер­шу ду­мав для про­би ку­пи­ти

не­ве­ли­чку бра­зиль­ську ди­ско­ву сі­вал­ку зав­шир­шки 2,1 м. А по­тім за­ми­слив­ся: а якщо ноу-тілл не пі­де? Ку­ди я її по­ді­ну? То­му ку­пив ар­ген­тин­ську, яка мо­же пра­цю­ва­ти й по ріл­лі.

Вза­га­лі я на­ма­га­ю­ся ку­пу­ва­ти су­ча­сну те­хні­ку, вчо­ра­шньо­го не хо­че­ться. У ме­не ко­лись сто­я­ла екс­клю­зив­на аме­ри­кан­ська сі­вал­ка, зро­бле­на під ме­не: 16-ря­дна, сіє чо­ти­ри куль­ту­ри, вно­сить три ви­ди до­брив на рі­зну гли­би­ну — один у ря­док і два в між­ря­д­дя. І все це мо­же пра­цю­ва­ти в си­сте­мі то­чно­го зем­ле­роб­ства. Про­те во­на не­се­рій­на, ви­ни­кли про­бле­ми з екс­плу­а­та­ці­єю, то ми її по­збу­ли­ся. Те­пер ку­пу­є­мо ка­над­ську сі­вал­ку — та­ка пер­ша в Укра­ї­ні, але вже се­рій­на. Є ві­ді­мкне­н­ня се­кцій, вне­се­н­ня мін­до­брив, чи­тає кар­ту по­лів — мо­же змі­ню­ва­ти нор­ми вне­се­н­ня трьох ви­дів до­брив, зокре­ма рід­ко­го.

Однак на­віть ця ка­над­ська сі­вал­ка не від­по­від­ає мо­їм за­пи­там.

Один із най­ва­жли­ві­ших — рів­но­мір­не роз­мі­ще­н­ня на­сі­н­ня в ряд­ку, то­ді ро­сли­ни на по­лі роз­мі­щу­ва­ти­му­ться як со­ти. Від цьо­го за­ле­жить і вро­жай­ність. А та­кої рів­но­мір­но­сті сі­вал­ки не за­без­пе­чу­ють.

Ви ба­га­то екс­пе­ри­мен­ту­є­те на по­лі. Чи є ці­ка­ві ре­зуль­та­ти?

— Так, екс­пе­ри­мен­тів про­во­ди­мо ба­га­то. От, на­при­клад, про­тя­гом де­ся­ти ро­ків пе­ре­ві­ри­ли по­над де­ся­ток іно­ку­лян­тів. Те­пер чі­тко зна­є­мо, які до­бре пра­цю­ють, які — ні, які пра­цю­ють з одна­ко­вою ефе­ктив­ні­стю, але рі­зня­ться в ці­ні то­що, але мо­жу впев­не­но ствер­джу­ва­ти: іно­ку­лянт — річ по­трі­бна.

Дру­гий рік до­слі­джу­є­мо ши­ро­ко роз­ре­кла­мо­ва­ні біо­пре­па­ра­ти, які по­кра­щу­ють жив­ле­н­ня. Да­є­мо під куль­ти­ва­цію, по ве­ге­та­ції. Ефе­кту за ми­ну­лий рік — нуль. Мо­жли­во, впли­ну­ли на­ші по­су­шли­ві умо­ви. За цей рік ще ре­зуль­та­тів не­має.

Ще один екс­пе­ри­мент сто­су­є­ться обро­бі­тку ґрун­ту під цукро­ві бу­ря­ки. Ві­до­мо, що пі­сля них уро­жай­ність ін­ших куль­тур па­дає, бо бу­ря­ки за­би­ра­ють ба­га­то во­ло­ги, крім то­го, є пі­сля­дія на на­сту­пну куль­ту­ру бу­ря­ко­вих гер­бі­ци­дів. От ми й ду­ма­є­мо: чи ора­ти, чи роз­пу­шу­ва­ти. По­сі­я­ли го­рох, обро­бив­ши одну ді­лян­ку гли­бо­ко­роз­пу­шу­ва­чем, дру­гу — обо­ро­тним плу­гом. У ре­зуль­та­ті пі­сля роз­пу­ше­н­ня отри­ма­ли го­ро­ху на 3 ц/га мен­ше. І та­кі ді­лян­ки в ме­не на чо­ти­рьох по­лях — із со­ня­шни­ком, го­ро­хом, ку­ку­ру­дзою, гре­чкою, і скрізь по­пе­ре­дник — цукро­ві бу­ря­ки.

З ва­шо­го до­сві­ду, яких по­ми­лок не мо­жна при­пу­ска­ти­ся, пра­цю­ю­чи на зем­лі — чи то в ноу-тілл, чи за тра­ди­цій­ної те­хно­ло­гії?

— Ні­ко­ли не слід упро­ва­джу­ва­ти но­ва­ції на ве­ли­ких пло­щах. Тре­ба все ви­про­бо­ву­ва­ти на не­ве­ли­кій ді­лян­ці.

Во­ло­ди­мир Мо­кляк де­мон­струє одну з екс­пе­ри­мен­таль­них ді­ля­нок, де до­слі­джує рі­зні си­сте­ми обро­бі­тку ґрун­ту

Рі­вень во­ло­ги за оран­ки й ноу-тілл

Гре­чка як по­крив­на куль­ту­ра для ку­ку­ру­дзи

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.