Роль лю­ди­ни для роз­ви­тку сви­нар­ства в Укра­ї­ні є ви­зна­чаль­ною, а з АЧС й ін­ши­ми про­бле­ма­ми га­лузь впо­ра­є­ться

The Ukrainian Farmer - - Я вважаю -

Чи не що­мі­ся­ця Держ­стат зві­тує про ско­ро­че­н­ня по­го­лів’я ху­до­би в Укра­ї­ні. Якщо ра­ні­ше ця від’єм­на ста­ти­сти­ка пе­ре­ва­жно сто­су­ва­ла­ся чи­сель­но­сті ко­рів і овець, то остан­ні кіль­ка ро­ків во­на так са­мо за­свід­чує па­ді­н­ня й у сви­нар­стві. Змен­шу­ють кіль­кість сви­ней на від­го­дів­лі тва­рин­ни­цькі агро­під­при­єм­ства, в го­спо­дар­ствах на­се­ле­н­ня сви­ні та­кож по­сту­по­во зни­ка­ють.

Си­ту­а­цію на­сам­пе­ред по­ясню­ють по­ши­ре­н­ням в кра­ї­ні АЧС. В осе­ред­ку ви­яв­ле­н­ня ці­єї не­без­пе­чної хво­ро­би сви­ней зни­щу­ють усе по­го­лів’я, аби не допу­сти­ти по­ши­ре­н­ня ві­ру­су, а вла­сни­ки тва­рин якщо й отри­му­ють ком­пен­са­цію, то не в пов­но­му об­ся­зі, та й че­ка­ти її до­во­ди­ться дов­го. В та­ких умо­вах стає все мен­ше охо­чих ри­зи­ку­ва­ти сво­їм при­бу­тком, то­му сви­нар­ство пе­ре­жи­ває сьо­го­дні­шню кри­зу.

Та як і всі­ля­ка кри­за, во­на не ли­ше ство­рює про­бле­ми, а й від­кри­ває но­ві мо­жли­во­сті. Че­рез ско­ро­че­н­ня ви­ро­бни­цтва сви­ни­ни, ці­ни на неї тіль­ки про­тя­гом остан­ніх пів­то­ра-двох ро­ків зро­сли май­же вдві­чі. Якщо ра­ні­ше м’ясо­ком­бі­на­ти за­ку­по­ву­ва­ли сви­ней по 24–27 грн за кі­ло­грам жи­вої ва­ги, то те­пер про­по­ну­ють 48–50 грн. Під­ви­ще­н­ня ці­ни є до­брим сти­му­лом збіль­шу­ва­ти ви­ро­бни­цтво, то­му по­ряд із го­спо­дар­ства­ми, які від­мов­ля­ю­ться від сви­нар­ства, є й ті, що йдуть про­ти за­галь­но­го трен­ду і збіль­шу­ють по­го­лів’я, а то й упер­ше роз­по­чи­на­ють цей бі­знес. Зві­сно, во­ни вра­хо­ву­ють на­ко­пи­че­ний не­га­тив­ний до­свід, на­вча­ю­ться на по­мил­ках ін­ших, ви­бу­до­ву­ю­чи які­сно но­ве ви­ро­бни­цтво із за­про­ва­дже­н­ням те­хно­ло­гій, що зво­дять ри­зи­ки до мі­ні­му­му. Та­ки­ми від­чай­ду­ха­ми вар­то якщо не пи­ша­ти­ся, то на по­ва­гу во­ни за­слу­го­ву­ють одно­зна­чно. Люд­ський чин­ник чи­ма­ло ва­жить у будь-якій спра­ві, але оскіль­ки ме­ні до­ве­ло­ся пра­цю­ва­ти у сви­нар­стві й до то­го ж у ком­па­нії «Агро­прод­сер­віс», яка є одним із на­ціо­наль­них лі­де­рів у ви­ро­щу­ван­ні сви­ней, то я хо­тів би зу­пи­ни­ти­ся на ро­лі лю­ди­ни са­ме в на­шій га­лу­зі. Я вва­жаю, що ця роль для роз­ви­тку сви­нар­ства в Укра­ї­ні є ви­зна­чаль­ною, а з АЧС й ін­ши­ми про­бле­ма­ми ми впо­ра­є­мось.

Най­пер­ше, ма­буть, по­трі­бно ска­за­ти про де­фі­цит ка­дрів, тим біль­ше ква­лі­фі­ко­ва­них. Ро­бі­тни­ків сьо­го­дні важ­ко зна­йти ба­га­тьом аграр­ним під­при­єм­ствам, але сви­но­ком­пле­ксам — чи не най­скла­дні­ше. Як то ка­жуть, якщо ви мрі­є­те про ро­бо­ту на сві­жо­му по­ві­трі, то це не до нас.

І хо­ча ро­бі­тни­ки основ­них спе­ці­аль­но­стей у нас ста­біль­но отри­му­ють не мен­ше як 9–10 тис. гри­вень на мі­сяць, а на до­да­ток ще й ва­го­мий со­цпа­кет, ін­ко­ли ва­кан­сії три­ва­лий час є не­зайня­ти­ми. Лю­ди вва­жа­ють, що кра­ще по­їха­ти за кор­дон і за­ро­бля­ти там удві­чі біль­ше. Однак де­ко­го з тих, хто по­їхав, я не­вдов­зі зу­стрі­чав тут — во­ни по­вер­ну­ли­ся, бо все ж та­ки, ви­яв­ля­є­ться, до­ма кра­ще.

Люд­ський чин­ник впли­ває на сви­нар­ство ще й з ін­шо­го бо­ку. Час від ча­су в кра­ї­ні то там, то там тра­пля­ю­ться про­те­сти пред­став­ни­ків мі­сце­вих гро­мад із ви­мо­гою за­кри­ти сви­но­фер­му або не допу­сти­ти бу­дів­ни­цтва но­вої. Лю­ди скар­жа­ться на за­над­то близь­ке су­сід­ство, на не­при­єм­ний за­пах, бру­дні сто­ки, не­сан­кціо­но­ва­ні за­хо­ро­не­н­ня за­ги­блих тва­рин. Зві­сно, та­кі фа­кти, якщо це справ­ді фа­кти, є не­при­пу­сти­ми­ми. Про­те ж ча­сто скар­ги тра­пля­ю­ться то­ді, ко­ли кон­тро­лю­валь­ні ор­га­ни не зна­хо­дять жо­дних по­ру­шень, а кіль­ка актив­них гро­ма­дян про­сто ви­слов­лю­ють прин­ци­по­ву не­зго­ду й під­бу­рю­ють ін­ших.

Су­ча­сна сви­но­фер­ма, що пра­цює за всі­ма нор­ма­ми й пра­ви­ла­ми, ство­рює мі­ні­мум дис­ком­фор­ту. Про­те на­віть якщо су­сід­ство з нею не­ба­жа­не, тре­ба ро­зу­мі­ти, що це під­при­єм­ство, яке на­дає ро­бо­чі мі­сця для пред­став­ни­ків ті­єї са­мої гро­ма­ди, пла­тить по­да­тки в мі­сце­вий бю­джет і за ці ко­шти утри­му­є­ться со­ці­аль­на ін­фра­стру­кту­ра сіл і се­лищ. То­му мі­сце­вій вла­ді як за­хи­сни­ку ін­те­ре­сів гро­ма­ди по­трі­бно теж про­во­ди­ти роз’ясню­валь­ну ро­бо­ту, а в ра­зі ви­ни­кне­н­ня кон­флі­ктних си­ту­а­цій — три­ма­ти­ся від­по­від­аль­ної і зва­же­ної по­зи­ції.

Я пе­ре­ко­на­ний, що са­ме зав­дя­ки люд­сько­му чин­ни­ку по­то­чна кри­за, яку пе­ре­жи­ває сви­нар­ство, бу­де по­до­ла­на, і га­лузь по­вер­не­ться на шлях ста­ло­го роз­ви­тку. Бо, по-пер­ше, сви­ня для укра­їн­ців — тва­ри­на, так би мо­ви­ти, то­тем­на, й не го­ди­ться нам ім­пор­ту­ва­ти сви­ни­ну та са­ло з-за кор­до­ну. По-дру­ге, ми мо­же­мо на­ро­щу­ва­ти ви­ро­бни­цтво зер­но­вих і олій­них куль­тур, збіль­шу­ва­ти їх екс­порт в ін­ші кра­ї­ни, але якщо ми й на­да­лі тор­гу­ва­ти­ме­мо зі сві­том тіль­ки си­ро­ви­ною, то так і бу­де­мо для ньо­го си­ро­вин­ним при­да­тком. Щоб до­сяг­ти біль­шо­го, ста­ти за­мо­жні­ши­ми, ми по­вин­ні пе­ре­ро­бля­ти ви­ро­ще­не в нас зер­но на ком­бі­кор­ми, вре­шті на м’ясо, ви­го­тов­ля­ти із цьо­го го­то­ві про­ду­кти, і вже їх про­по­ну­ва­ти на про­даж. Ли­ше так ми на­го­ду­є­мо світ, та й са­мі не жи­ти­ме­мо обго­лодь.

АН­ДРІЙ СТЕФАНИШИН, те­хно­лог сви­но­ком­пле­ксу ПАП «Агро­прод­сер­віс» (Тер­но­піль­ська обл.)

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.