Хво­ро­би лис­тка та ко­ло­са

Остан­ні­ми ро­ка­ми змі­ню­є­ться стру­кту­ра ви­до­во­го скла­ду па­то­ге­нів на зер­но­вих, збіль­шу­є­ться їхня ге­не­ти­чна рі­зно­ма­ні­тність

The Ukrainian Farmer - - Рослинництво - ВО­ЛО­ДИ­МИР ТУРЕНКО, д-рс.-г. на­ук Хар­ків­ський на­ціо­наль­ний аграр­ний уні­вер­си­тет ім. В. В. До­ку­ча­є­ва

Ана­ліз шкі­дли­во­сті хво­роб зер­но­вих куль­тур свід­чить, що остан­ні­ми ро­ка­ми від­бу­ва­ю­ться змі­ни в стру­кту­рі ви­до­во­го скла­ду па­то­ген­них мі­ко­мі­це­тів. Цьо­му спри­яє по­гір­ше­н­ня фі­то­са­ні­тар­ної си­ту­а­ції в по­сі­вах, що зу­мов­ле­но низ­кою чин­ни­ків: ско­ро­че­н­ням ро­та­ції зер­но­вих куль­тур, сів­бою по зер­но­вих по­пе­ре­дни­ках, ви­ко­ри­ста­н­ням не­які­сно­го по­сів­но­го ма­те­рі­а­лу, по­ру­ше­н­ням рів­но­ва­ги в агро­це­но­зах під впли­вом пе­сти­ци­дів. Три­ва­ле ви­ко­ри­ста­н­ня фун­гі­ци­дів, що ма­ють ви­со­ку те­хні­чну ефе­ктив­ність у за­хи­сті від пев­них ви­дів збу­дни­ків, ві­ді­грає се­ле­ктив­ну роль що­до ін­ших мі­кро­ор­га­ні­змів, які менш чу­тли­ві й зго­дом мо­жуть зайня­ти еко­ло­гі­чну ні­шу. Крім то­го, по­стій­но від­бу­ва­ю­ться ево­лю­цій­ні про­це­си в по­пу­ля­ці­ях збу­дни- Сим­пто­ми про­яв­ле­н­ня бо­ро­шни­стої ро­си на лис­тку пше­ни­ці ози­мої

ків хво­роб, що збіль­шу­ють їхню ге­не­ти­чну рі­зно­ма­ні­тність.

В умо­вах Укра­ї­ни ве­ли­ка час­тка се­ред основ­них хво­роб, збу­дни­ки яких ура­жу­ють пше­ни­цю, на­ле­жить хво­ро­бам лис­тка й ко­ло­са.

Бо­ро­шни­ста ро­са

Blumeria graminis (DC), Speer f.sp.tritici Em.

Marchal. В Укра­ї­ні хво­ро­ба по­ши­ре­на в усіх ра­йо­нах, де ви­ро­щу­ють пше­ни­цю, але най­шкі­дли­ві­шою во­на є в умо­вах на­дли­шко­вої і ви­со­кої во­ло­го­сті по­ві­тря. Хво­ро­ба про­яв­ля­є­ться впро­довж всі­єї ве­ге­та­ції ро­слин. На схо­дах во­на спо­ча­тку з’яв­ля­є­ться на пі­хвах лис­тків у ви­гля­ді ма­то­вих плям, а пі­зні­ше у ви­гля­ді бі­ло­го пу­хко­го на­льо­ту, який ущіль­ню­є­ться й пе­ре­тво­рю­є­ться на ва­то­по­ді­бні по­ду­ше­чки. По­тім на­літ по­ши­рю­є­ться на лис­тко­ву пла­стин­ку, ча­сті­ше з верх­ньо­го, а іно­ді з обох бо­ків. По­сту­по­во він на­бу­ває жов­то-сі­ро­го за­барв­ле­н­ня і на ньо­му утво­рю­ю­ться пло­до­ві ті­ла клей­сто­те­ції у ви­гля­ді чор­них кра­пок. Осо­бли­во ін­тен­сив­но хво­ро­ба роз­ви­ва­є­ться в умо­вах за­сто­су­ва­н­ня не­зба­лан­со­ва­них норм азо­тних до­брив.

Хво­ро­ба про­гре­сує в остан­ні ро­ки у зв’яз­ку з ін­тен­си­фі­ка­ці­єю ви­ро­бни­цтва зер­на, що мо­же при­зво­ди­ти до зна­чно­го зни­же­н­ня вро­жаю та йо­го яко­сті в рі­зних ре­гіо­нах кра­ї­ни. За­ле­жно від ви­ро­щу­ва­них сор­тів і клі­ма­ти­чних умов ро­ку сту­пінь ура­же­н­ня мо­же бу­ти від 14 до 40%, що, у свою чер­гу, при­зво­дить до втрат 10–55% уро­жаю.

Ра­со­вий склад бо­ро­шни­стої ро­си в рі­зних ре­гіо­нах мо­же по­мі­тно від­рі­зня­ти­ся. По­пу­ля­ція бо­ро­шни­стої ро­си змі­ню­є­ться не ли­ше по ре­гіо­нах, а й у ча­сі. Змі­ни в ра­со­во­му скла­ді від­бу­ва­ю­ться під впли­вом но­вих сор­тів (що вво­дя­ться в сі­во­змі­ну).

Най­ча­сті­ші епі­фі­то­тії бо­ро­шни­стої ро­си на ози­мій і ярій пше­ни­ці спо­сте­рі­га­ю­ться в пів­ден­но-за­хі­дних і цен­траль­них обла­стях Укра­ї­ни. Час про­я­ву епі­фі­то­тії бо­ро­шни­стої ро­си мо­же бу­ти не одна­ко­вим за фа­за­ми он­то­ге­не­зу ро­слин у рі­зних клі­ма­ти­чних зо­нах кра­ї­ни. Цьо­му спри­яє ве­ли­ка бі­о­ло­гі­чна пла­сти­чність гри­ба Blumeria graminis

(DC) Speer f. sp. Tritici Em.Marchal, що з’яви­ла­ся в про­це­сі ево­лю­ції.

Шкі­дли­вість бо­ро­шни­стої ро­си пше­ни­ці про­яв­ля­є­ться в змен­шен­ні аси­мі­ля­цій­ної по­верх­ні ро­слин, у руй­ну­ван­ні хло­ро­фі­лу й ін­ших пі­гмен­тів. У лис­тках спри­я­тли­вих сор­тів за за­хво­рю­ва­н­ня бо­ро­шни­стою ро­сою пе­ре­ва­жа­ють про­це­си, що спри­я­ють роз­па­ду ву­гле­во­дів і біл­ків до про­стих спо­лук, із яких гриб спро­мо­жний по­гли­на­ти й бу­ду­ва­ти своє ті­ло. У зв’яз­ку із цим ли­стя і лис­тко­ві пі­хви пе­ред­ча­сно за­си­ха­ють, зни­жу­є­ться ви­со­та ро­слин, їхня ку­щи­стість, за­три­му­є­ться ко­ло­сі­н­ня, на­стає пе­ред­ча­сне до­зрі­ва­н­ня зер­на, в ре­зуль­та­ті чо­го зни­жу­є­ться йо­го якість. В ура­же­них ро­сли­нах збіль­шу­є­ться втра­та во­ди на оди­ни­цю пло­щі лис­тко­вої

по­верх­ні — як на­слі­док під­си­ле­н­ня транспі­ра­ції ро­сли­ни-жи­ви­те­ля і ви­па­ро­ву­ва­н­ня у гри­ба. Енер­гія фо­то­син­те­зу зни­жу­є­ться, а ди­ха­н­ня під­си­лю­є­ться вна­слі­док то­го, що га­у­сто­рії по­гли­на­ють ре­чо­ви­ни з епі­дер­маль­них лис­тків, лис­тко­вих піхв, ко­ло­со­вих лу­со­чок. Ін­тен­сив­на втра­та ву­гле­во­дів при­зво­дить до різ­ко­го обме­же­н­ня їх над­хо­дже­н­ня до ко­ре­нів, то­чок ро­сту і зер­ні­вок.

Одні­єю з основ­них при­чин на­ро­ста­н­ня шкі­дли­во­сті хво­ро­би вва­жа­є­ться ви­ко­ри­ста­н­ня сприйня­тли­вих сор­тів. За да­ни­ми дер­жав­но­го сор­то­ви­про­бу­ва­н­ня ві­до­мо, що май­же всі ра­йо­но­ва­ні та пер­спе­ктив­ні сор­ти пше­ни­ці ози­мої в Укра­ї­ні в силь­но­му сту­пе­ні сприйня­тли­ві до бо­ро­шни­стої ро­си. Від­со­ток ура­же­н­ня окре­мих сор­тів ста­но­вить 80–96%. Бо­ро­шни­ста ро­са, на від­мі­ну від ін­ших хво­роб зер­но­вих куль­тур, мо­же ура­жу­ва­ти всі ве­ге­та­тив­ні ор­га­ни від сте­бла до ко­лос­ся і хво­ро­ба роз­ви­ва­є­ться впро­довж усьо­го ве­ге­та­цій­но­го се­зо­ну, фор­му­ю­чи 10–20 ге­не­ра­цій збу­дни­ка. Ура­же­н­ня бо­ро­шни­стою ро­сою при­зво­дить до змен­ше­н­ня кіль­ко­сті і ма­си зер­ні­вок, а не­до­бір уро­жаю мо­же ста­но­ви­ти 10–15%, а у ви­пад­ку силь­но­го ура­же­н­ня — 30%.

Гриб утво­рює по­верх­не­ву гри­бни­цю, яка при­крі­плю­є­ться до лис­тко­вої пла­стин­ки апре­со­рі­я­ми. У ци­клі роз­ви­тку гри­ба є ко­ні­ді­аль­на і сум­ча­ста ста­дії. На гри­бни­ці фор­му­ю­ться ко­ні­ді­аль­не спо­ро­но­ше­н­ня у ви­гля­ді ко­ро­тень­ких ко­ні­ді­є­но­сців, на вер­хів­ках яких у лан­цюж­ках роз­мі­щу­ю­ться ко­ні­дії. Во­ни бо­чко­по­ді­бні або ци­лін­дри­чні, без­барв­ні, роз­мі­ром 16–30 на 8–14 мкм. Пі­зні­ше лан­цюж­ки роз­па­да­ю­ться, а ко­ні­дії по­ши­рю­ю­ться в нав­ко­ли­шньо­му се­ре­до­ви­щі, спри­чи­ню­ю­чи за­ра­же­н­ня но­вих лис­тків і ро­слин хлі­бних зла­ків. На­ве­сні пі­сля та­не­н­ня сні­гу на лис­тках ро­слин утво­рю­ю­ться ко­ні­дії, спро­мо­жні за­ра­жа­ти здо­ро­ве ли­стя за опти­маль­ної тем­пе­ра­ту­ри по­ві­тря (+18…+22 °С) і від­но­сної во­ло­го­сті по­ві­тря 60–100%. У ра­зі зни­же­н­ня во­ло­го­сті до 50–70% про­ро­ста­н­ня ко­ні­дій різ­ко зни­жу­є­ться.

Ко­ні­ді­аль­на ста­дія слу­жить для ма­со­во­го роз­мно­же­н­ня гри­ба і по­ши­ре­н­ня йо­го в про­сто­рі по­ві­тря­ни­ми те­чі­я­ми. Спо­ру­ля­ція гри­ба про­гре­сує за +6…+18 °С, опти­маль­но­го роз­ви­тку про­цес до­ся­гає за +18…+21 °С, а по­чи­на­ю­чи з +24 °С він зни­жу­є­ться.

Ви­со­ка тем­пе­ра­ту­ра по­ві­тря по­над +31 °С за­три­мує роз­ви­ток бо­ро­шни­стої ро­си. За опти­маль­них умов три­ва­лість ін­ку­ба­цій­но­го пе­рі­о­ду ста­но­вить 3–8 діб. В се­ре­дньо­му на одну пля­му бо­ро­шни­стої ро­си фор­му­є­ться близь­ко 120 ко­ні­дій. Ре­про­ду­ктив­ний цикл ба­га­то­ра­зо­во по­вто­рю­є­ться і за спри­я­тли­вих гі­дро­тер­мі­чних умов від­бу­ва­є­ться швид­ке по­ши­ре­н­ня ко­ні­дій.

Ко­ні­дії, за­не­се­ні по­ві­тря­но-кра­пель­ним шля­хом з ози­мих куль­тур на схо­ди ярих, ви­кли­ка­ють їх за­ра­же­н­ня. До се­ре­ди­ни лі­та ко­ні­ді­аль­на ста­дія на ози­мих за­кін­чу­є­ться, але про­дов­жує ін­тен­сив­но роз­ви­ва­ти­ся на ярих.

До кін­ця ве­ге­та­ції ози­мих і ярих за­кла­да­є­ться сум­ча­ста ста­дія. Сум­ко­спо­ри, що до­зрі­ва­ють ті­єї ж осе­ні, ви­кли­ка­ють за­ра­же­н­ня схо­дів ози­мих. Та­ким чи­ном, ярі по­сі­ви ви­ко­ну­ють роль дже­ре­ла збу­дни­ка ін­фе­кції для ози­мих. Ма­кси­маль­ну шкі­дли­вість хво­ро­ба про­яв­ляє на по­ча­тку ве­ге­та­ції куль­ту­ри, у фа­зі ку­щі­н­ня-цві­ті­н­ня.

На за­ра­же­них з осе­ні ози­мих або ба­га­то­рі­чни­ках від­мі­ча­ю­ться мі­це­лі­а­ле­ні по­ду­ше­чки, які зи­му­ють у пі­хвах лис­тків.

До­да­тко­вим дже­ре­лом ін­фе­кції є клей­сто­те­ції на ура­же­них ро­слин­них реш­тках, а на­ве­сні цикл по­вто­рю­є­ться.

Пло­до­ві ті­ла збе­рі­га­ю­ться на стер­ні, ли­сті, сте­блах і в скир­тах. За­ра­же­ність за­ли­шків со­ло­ми сум­ко­спо­ра­ми пі­сля зби­ра­н­ня вро­жаю мо­же ста­но­ви­ти на пше­ни­ці ози­мої 68%, на ярій — 32%. Кле­сто­те­ції, де на­ве­сні пі­сля пе­ре­зи­мів­лі утво­рю­ю­ться і до­зрі­ва­ють сум­ко­спо­ри, у во­ло­гу по­го­ду на­бу­ха­ють і звіль­ня­ють сум­ко­спо­ри, які по­ві­тря­но-кра­пель­ним шля­хом по­тра­пля­ють на ро­сли­ни пше­ни­ці ози­мої.

На ба­га­то­рі­чни­ках па­то­ген вза­га­лі не фор­мує клей­сто­те­ці­їв, обме­жу­ю­чись тіль­ки ко­ні­ді­аль­ним спо­ро­но­ше­н­ням.

Се­пто­рі­оз пше­ни­ці ози­мої

Збу­дни­ком хво­ро­би є Septoria tritici Dcsm.

На зер­но­вих куль­ту­рах мо­же зу­стрі­ча­ти­ся від 8–15 ви­дів ро­дів Septoria та Stagonospora. В Укра­ї­ні се­пто­рі­оз по­ши­ре­ний в усіх ґрун­то­во-клі­ма­ти­чних зо­нах, де ви­ро­щу­ють ози­му та яру пше­ни­ці. Істо­рія по­ши­ре­н­ня ці­єї хво­ро­би свід­чить, що во­на на­бу­ває зна­чної шкі­дли­во­сті ко­жні 25 ро­ків. Ін­тен­сив­ний роз­ви­ток се­пто­рі­о­зу за­фі­ксо­ва­но на по­ча­тку 1970-х ро­ків у всьо­му сві­ті. Ек­спе­ри­мен­таль­ні да­ні ба­га­тьох до­слі­дни­ків свід­чать, що роз­ви­ток се­пто­рі­о­зу в Пів­ні­чно­му Лі­со­сте­пу ста­но­вив від 1,5 до 44,8%. Хво­ро­ба про­яв­ля­є­ться на лис­тках, лис­тко­вих пі­хвах, сте­блах і ко­ло­сках.

Сим­пто­ми хво­ро­би рі­зня­ться за­ле­жно від збу­дни­ка. У по­льо­вій по­пу­ля­ції па­то­ге­нів пи­то­ма ва­га S. tritici ста­но­вить 89–93%, St. abenae — 2–2,5%, St.nodorum — 6–10%. До­мі­нан­тне по­ло­же­н­ня в ком­пле­ксі збу­дни­ків се­пто­рі­о­зу на­ле­жать Septoria tritici. Ці збу­дни­ки ма­ють чі­ткі мор­фо­ло­гі­чні від­мін­но­сті.

Для них ха­ра­ктер­ним є утво­ре­н­ня чи­слен­них зо­ло­та­во-ко­ри­чне­вих пі­кнід з отво­ром. Во­ни мо­жуть бу­ти при­пле­ска­ни­ми або елі­пти­чни­ми роз­мі­ром 100–150 мкм. Ро­змі­ри пі­кно­спор St. nodorum зна­чно мен­ші, ніж S. Tritici і пе­ре­бу­ва­ють у ме­жах 15–22 на 2,70 мкм.

Пер­ші сим­пто­ми се­пто­рі­о­зу мо­жна ви­яви­ти во­се­ни на ни­жніх лис­тках у ви­гля­ді елі­псо­по­ді­бних жов­тих плям, які по­сту­по­во бу­рі­ють, по­тім тем­ні­ють. Центр плям стає по­пе­ли­сто-сі­рим з до­бре по­мі­тни­ми тем­но­бу­ри­ми або тем­но-ко­ри­чне­ви­ми кра­пка­ми­пі­кні­да­ми па­то­ге­на. Пі­кні­ди про­яв­ля­ю­ться на лис­тках пше­ни­ці, які ле­жать на по­верх­ні ґрун­ту. За спри­я­тли­вих умов кіль­кість плям і їх ро­змі­ри швид­ко зро­ста­ють. Пі­зні­ше во­ни мо­жуть зли­ва­ти­ся, а ли­сток або йо­го ча­сти-

на за­си­ха­ють, біль­шість ура­же­них ли­сто­вих пла­сти­нок від­ми­рає ще з осе­ні. На по­верх­ні плям фор­му­ю­ться тем­но-ко­ри­чне­ві або чор­ні пло­до­ві ті­ла-пі­кні­ди.

За прохо­ло­дної во­ло­гої по­го­ди St. nodorum ура­жує ко­ло­со­ві лу­со­чки й на­сі­н­ня. Зер­но мо­же ма­ти змор­шку­ва­ту по­верх­ню, мен­шу ма­су або ж не від­рі­зня­ти­ся від здо­ро­во­го. В ра­зі ура­же­н­ня ро­слин збу­дни­ком S. tritici утво­рю­ю­ться пля­ми ви­дов­же­ної пря­мо­ку­тної фор­ми, со­лом’яно­го ко­льо­ру, ма­сля­ни­сті на ви­гляд уна­слі­док чи­слен­но­го фор­му­ва­н­ня пі­кнід. Ура­же­н­ня ли­стя пше­ни­ці St. nodorum при­зво­дить до по­яви лін­зо­по­ді­бних плям.

У се­пто­рі­о­зу пер­вин­ним іно­ку­лю­мом є сум­ко­спо­ри, які фор­му­ю­ться в пе­ре­те­ці­ях на ро­слин­них реш­тках, скир­тах со­ло­ми. За під­ви­ще­ної во­ло­го­сті по­ві­тря сум­ко­спо­ри ви­віль­ню­ю­ться і мо­жуть роз­но­си­ти­ся ві­тром та до­щем, ура­жу­ю­чи мо­ло­ді ро­сли­ни. Вто­рин­ним дже­ре­лом ін­фе­кції є ін­фі­ко­ва­ні ро­сли­ни, на яких сфор­му­ва­ло­ся ко­ні­ді­аль­не спо­ро­но­ше­н­ня. Пі­кно­спо­ри утво­рю­ю­ться все­ре­ди­ні пі­кнід. За спри­я­тли­вих умов па­то­ген дає від 6–12 ге­не­ра­цій за ве­ге­та­цій­ний пе­рі­од.

Дже­ре­лом ін­фе­кції се­пто­рі­о­зу ко­ло­су є ро­слин­ні реш­тки (стер­ня, со­ло­ма, по­ло­ва) і зер­но, де збу­дник збе­рі­га­є­ться у ви­гля­ді пі­кнід зі спо­ра­ми або пе­ри­те­ці­їв із сум­ка­ми, звід­ки ін­фе­кція пе­ре­хо­дить на схо­ди, а по­тім упро­довж усі­єї ве­ге­та­ції роз­ви­ва­є­ться на всіх над­зем­них ор­га­нах, ура­жу­ю­чи ко­лос і зер­но. Слід за­зна­чи­ти, що са­ме ста­те­ва ста­дія обох збу­дни­ків є імо­вір­ним дже­ре­лом ви­ни­кне­н­ня мо­жли­вої ре­зи­стен­тно­сті до рі­зних хі­мі­чних кла­сів фун­гі­ци­дів.

До­да­тко­вим дже­ре­лом ін­фе­кції обох ви­дів се­пто­рі­о­зу мо­жуть бу­ти ди­ко­ро­слі зла­ко­ві.

Опти­маль­ною тем­пе­ра­ту­рою для роз­ви­тку се­пто­рі­о­зу є +20…+22 °С. Ін­тен­сив­но­му роз­ви­тку спри­я­ють ча­сті до­щі, за во­ло­го­сті по­ві­тря по­над 80%. Пі­кно­спо­ри S. tritici мо­жуть про­ро­ста­ти на ли­сті за 12–18 го­дин, а St. nodorum — у 8 ра­зів швид­ше, і за­ра­же­н­ня від­бу­ва­є­ться про­тя­гом 7–15 год.

Ін­ку­ба­цій­ний пе­рі­од ста­но­вить 6–10 діб. Ви­со­кий ін­фе­кцій­ний по­тен­ці­ал збу­дни­ків, а St. nodorum фор­мує до 10 тис. пі­кно­спор, S. tritici — до 20 тис. в одній пі­кні­ді, при­ско­рює по­ши­ре­н­ня за­хво­рю­ва­н­ня. До­щі спри­я­ють ви­віль­нен­ню пі­кно­спор та пі­кнід, і во­ни ра­зом із кра­пли­на­ми во­ди ві­тром пе­ре­но­ся­ться на ве­ли­кі від­ста­ні.

За­хист пше­ни­ці ози­мої в су­ча­сних умо­вах ускла­дню­є­ться вна­слі­док то­го, що спе­ці­а­лі­за­ція та ін­тен­си­фі­ка­ція сіль­сько­го­спо­дар­сько­го ви­ро­бни­цтва обме­жу­ють мо­жли­во­сті за­сто­су­ва­н­ня про­фі­ла­кти­чних за­хо­дів, які стри­му­ють чи­сель­ність і шко­до­чин­ність фі­то­па­то­ге­нів. У ре­зуль­та­ті збіль­шу­є­ться ви­ко­ри­ста­н­ня фун­гі­ци­дів, що за­без­пе­чу­ють при­ріст уро­жай­но­сті, але не обме­жу­ють роз­ви­ток хво­роб. Для за­хи­сту пше­ни­ці ози­мої від се­пто­рі­о­зу не­об­хі­дний ком­пле­ксний під­хід з ура­ху­ва­н­ням про­гно­зу роз­ви­тку хво­ро­би у кон­кре­тно­му ре­гіо­ні.

У зв’яз­ку з тим, що ін­фе­кція збу­дни­ків се­пто­рі­о­зної пля­ми­сто­сті ли­стя під час ве­ге­та­цій­но­го пе­рі­о­ду по­ши­рю­є­ться ае­ро­ген­ним шля­хом, не­зва­жа­ю­чи на рі­зні агро­те­хні­чні за­хо­ди та про­тру­ю­ва­н­ня на­сі­н­ня, у по­льо­вих умо­вах мо­жли­ві спа­ла­хи вто­рин­но­го про­яв­ле­н­ня хво­ро­би. У цьо­му ра­зі бу­де ефе­ктив­ним за­сто­су­ва­н­ня фун­гі­ци­дів.

За­хи­сні за­хо­ди

Ни­ні за­хист ро­слин у всіх кра­ї­нах сві­ту пе­ре­хо­дить на прин­ци­по­во но­вий еко­ло­го-еко­но­мі­чний рі­вень, який одер­жав на­зву ін­те­гро­ва­но­го ґрун­то­ко­ри­сту­ва­н­ня. За­хист ро­слин узго­джу­є­ться із за­хо­да­ми ґрун­то­вої й ро­слин­ної гі­гі­є­ни, вклю­чно із фі­то­са­ні­тар­ною ді­єю рі­зно­ма­ні­тних сі­во­змін, за­сто­су­ва­н­ня стій­ких і то­ле­ран­тних сор­тів, еко­ло­гі­чно без­пе­чних фі­то­фар­ма­ко­ло­гі­чних за­со­бів за­хи­сту з ура­ху­ва­н­ням охо­ро­ни нав­ко­ли­шньо­го се­ре­до­ви­ща. Та­кож ва­жли­ве зна­че­н­ня ма­ють лу­ще­н­ня й зя­бле­ва оран­ка до по­яви схо­дів ози­мих для обе­рі­га­н­ня їх від за­ра­же­н­ня збу­дни­ка­ми хво­роб во­се­ни, від­окрем­ле­н­ня по­сі­вів ярих куль­тур як го­лов­них дже­рел ін­фе­кцій­них хво­роб. Сів­ба пше­ни­ці ози­мої по­вин­на від­бу­ва­ти­ся в опти­маль­ні стро­ки, адже за ран­ньої сів­би ози­мі біль­шою мі­рою ура­жу­ю­ться збу­дни­ка­ми хво­роб. Це пов’яза­но з тим, що зна­чна час­тка ін­фе­кції за­ра­жає схо­ди з не­зо­ра­них по­лів, і роз­ви­ток хво­ро­би збе­рі­га­є­ться на них до зи­ми.

Об­при­ску­ва­н­ня фун­гі­ци­да­ми про­во­ди­ться у ра­зі про­гно­зу­ва­н­ня ма­со­во­го роз­ви­тку хво­ро­би на­ве­сні (на ран­ніх по­сі­вах за спри­я­тли­вих по­го­дних умов і во­се­ни), за 1% і біль­ше ура­же­ної по­верх­ні ро­слин.

Ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти фун­гі­ци­ди на осно­ві фен­про­пі­ди­ну та про­пі­ко­на­зо­лу мо­жна на 1–2,5 ти­жні ра­ні­ше від ін­ших фун­гі­ци­дів — за тем­пе­ра­ту­ри по­ві­тря +5…+8 °С. На рин­ку Укра­ї­ни від­су­тні фун­гі­ци­ди, за­хи­сна дія яких про­яв­ля­є­ться за та­ких тем­пе­ра­тур: як пра­ви­ло, во­ни за­сто­со­ву­ю­ться за се­ре­дньо­до­бо­вої тем­пе­ра­ту­ри +12 °С і ви­ще. Про­фі­ла­кти­чна оброб­ка на­ба­га­то де­шев­ша і ефе­ктив­ні­ша в за­хи­сті від хво­роб по­рів­ня­но з оброб­ка­ми в пе­рі­од ве­ге­та­ції. Ді­ю­чі ре­чо­ви­ни пре­па­ра­ту пе­ре­мі­щу­ю­ться по кси­ле­мі ро­слин у її верх­ні ча­сти­ни, що до­зво­ляє ефе­ктив­но за­хи­сти­ти мо­ло­ді лис­тки й за­по­біг­ти ура­жен­ню куль­ту­ри, зав­дя­ки чо­му фун­гі­цид за­без­пе­чує пе­рі­од за­хи­сної дії від 3 до 54 ти­жнів.

Ре­зуль­та­та­ми про­ве­де­них на­ми до­слі­джень уста­нов­ле­но, що одно­ра­зо­ве за­сто­су­ва­н­ня фун­гі­ци­дів на осно­ві ци­про­ко­на­зо­лу й азо­кси­стро­бі­ну з нор­мою ви­тра­ти 0,5 л/га змен­шу­ва­ло по­ши­ре­ність бо­ро­шни­стої ро­си на 10–11%, а роз­ви­ток хво­ро­би — на 5–7%, те­хні­чна ефе­ктив­ність ста­но­ви­ла 69,5%, при­ріст уро­жай­но­сті пше­ни­ці ози­мої До­рі­дна в по­рів­нян­ні з кон­тро­лем ста­но­вив 0,42 т/га. Це по­ясню­є­ться тим, що фун­гі­цид по­ру­шує жит­тє­вий цикл гри­бів під час про­ро­ста­н­ня спор, ін­фі­ку­ва­н­ня та ро­сту па­то­ге­нів. У лис­тку пше­ни­ці він пе­ре­мі­щу­вав­ся акро­пе­таль­но і транс­ла­мі­нар­но, зна­чно впли­ва­ю­чи на фі­зіо­ло­гі­чні про­це­си ро­слин шля­хом ре­гу­лю­ва­н­ня гор­мо­наль­но­го ба­лан­су, акти­ву­ва­н­ня ан­ти­о­кси­дан­тно­го за­хи­сту, опти­мі­за­ції во­дно­го обмі­ну й за­сво­є­н­ня азо­ту.

Озна­ки ура­же­н­ня пше­ни­ці ози­мої се­пто­рі­о­зом

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.