Ушир, углиб і ввись

Ко­ли­шній ке­рів­ник агро­хол­дин­гу ство­рив під­при­єм­ство, стій­ке до не­спо­ді­ва­них ви­бри­ків ві­тчи­зня­ної еко­но­мі­ки та по­лі­ти­ки

The Ukrainian Farmer - - 5 - ІННА БІРЮКОВА

ТОВ «Сен­ча» (Ло­хви­цький р-н, Пол­тав­ська обл.) без пе­ре­біль­ше­н­ня мо­жна на­зва­ти го­спо­дар­ством но­вої фор­ма­ції, за та­ки­ми (спо­ді­ва­є­мо­ся!) — май­бу­тнє агро­бі­зне­су Укра­ї­ни. Вла­сник го­спо­дар­ства Юрій Ко­лє­снік на 3 тис. ге­кта­рах про­тя­гом ко­ро­тко­го ча­су збу­ду­вав успі­шне вер­ти­каль­но ін­те­гро­ва­не під­при­єм­ство, яке пра­цює тіль­ки на су­ча­сних те­хно­ло­гі­ях. Тут як у до­бро­го го­спо­да­ря є все: ро­слин­ни­цтво, тва­рин­ни­цтво, пта­хів­ни­цтво, вла­сний ком­бі­кор­мо­вий за­вод, еле­ва­тор, кру­по­ру­шка, хлі­бо­пе­кар­ня, мо­ло­чний цех, і на­віть ви­ро­щу­ють яго­ди та фру­кти.

Ми від­ві­да­ли ТОВ «Сен­ча», по­спіл­ку­ва­ли­ся з вла­сни­ком (одно­ча­сно ге­не­раль­ним ди­ре­кто­ром) під­при­єм­ства Юрі­єм Ко­лє­сні­ком, який, зокре­ма, роз­по­вів про те, чо­му він ви­рі­шив не зу­пи­ня­ти­ся на роз­ви­тку ро­слин­ни­цтва, а ство­ри­ти ба­га­то­про­філь­не під­при­єм­ство.

«Ком­па­нію „Райз” я за­ли­шав із бо­лем і ра­ді­стю»

Юрію Ві­кто­ро­ви­чу, в аграр­них ко­лах вас біль­ше зна­ють як екс-ке­рів­ни­ка ком­па­нії «Райз». Скіль­ки ро­ків ке­ру­ва­ли агро­хол­дин­гом?

— За­га­лом у ком­па­нії «Райз» я пра­цю­вав із 1994 по 2011 рік. Роз­по­чи­нав із ме­не­дже­ра з про­да­жу за­со­бів за­хи­сту ро­слин і на­сі­н­ня (то­ді під­при­єм­ство ще на­зи­ва­ло­ся «Райз Ін­вест»), а пі­шов із по­са­ди ге­не­раль­но­го ди­ре­кто­ра «Райз Ма­ксим­ко» і ві­це-пре­зи­ден­та з агро­ви­ро­бни­цтва ком­па­нії «Райз».

Справ­жньої при­чи­ни, че­рез яку за­ли­ши­ли та­ку ви­со­ку по­са­ду, ви, ма­буть, опри­лю­дню­ва­ти не бу­де­те… — Ком­па­нію «Райз» я за­ли­шив пі­сля її про­да­жу. Ска­жу, ТОВ «Райз Ма­ксим­ко» фа­кти­чно бу­ло на­шим ді­ти­щем — у 2004 ро­ці роз­по­чи­на­ли йо­го роз­ви­ва­ти, по­чи­на­ю­чи з 3 тис. ге­кта­рів зем­лі, а на мо­мент про­да­жу під­при­єм­ство пра­цю­ва­ло на по­над 160 тис., ви­ро­щу­ва­ло міль­йон тонн са­мих тіль­ки цукро­вих бу­ря­ків (на 20 тис. га) й пе­ре­ро­бля­ло їх на вла­сно­му цукро­во­му за­во­ді у Ло­хви­ці, який ми при­дба­ли в за­не­дба­но­му ста­ні й швид­ко від­но­ви­ли. Жо­ден ге­ктар зем­лі не з’явив­ся ні звід­ки: по­стій­но до­во­ди­ло­ся зу­стрі­ча­ти­ся з лю­дьми й пе­ре­ко­ну­ва­ти їх під­пи­са­ти до­го­во­ри орен­ди са­ме з на­ми.

Я зав­жди пи­шав­ся успі­ха­ми ком­па­нії «Райз», усві­дом­лю­ю­чи, що у цьо­му є і моя за­слу­га (пев­но, чи­ма­ла). То­му про­даж ком­па­нії осо­би­сто для ме­не ви­явив­ся бо­лі­сним.

Окрім то­го, жит­тє­ва си­ту­а­ція скла­ла­ся так, що в нас із дру­жи­ною на­ро­ди­ли­ся один за одним (че­рез два ро­ки) двоє ді­ток, і я ви­рі­шив при­ді­ли­ти біль­ше ча­су сім’ї. Адже, со­ром­но ска­за­ти, що, роз­ви­ва­ю­чи ком­па­нію, я май­же не при­ді­ляв ува­ги ви­хо­ван­ню ді­тей. На­дмір­не за­хо­пле­н­ня ро­бо­тою, як ува­жа­ють пси­хо­ло­ги, — це щось схо­же з нар­ко­ма­ні­єю чи ал­ко­го­лі­змом. Я ви­ріс без ба­тька й то­му не хо­тів, щоб мої ді­ти та­кож не зна­ли бать- ків­ської лю­бо­ві. То­му і ви­рі­шив бу­ти біль­ше вдо­ма, ство­ри­ти вла­сне, так би мо­ви­ти, сі­мей­не під­при­єм­ство.

Чи від­рі­зня­є­ться ке­рів­ни­цтво хол­дин­гом і вла­сним під­при­єм­ством?

— Зви­чай­но. І спра­ва на­віть не в біль­шій сво­бо­ді дій. Ке­ру­ю­чи хол­дин­гом, не­мо­жли­во осо­би­сто кон­тро­лю­ва­ти про­цес із са­мо­го ни­зу — від ро­бо­ти тра­кто­ри­ста на по­лі або до­яр­ки на фер­мі. На вла­сне ке­ру­ва­н­ня хол­дин­гом, роз­роб­ку те­хно­ло­гі­чних аспе­ктів, роз­по­діл бю­дже­тів ви­тра­ча­є­ться стіль­ки ча­су, що ви­їха­ти без­по­се­ре­дньо на по­ле чи на фер­му вда­є­ться до­сить не­ча­сто. То­му ви­хо­дить так, що ти чу­до­во обі­зна­ний із тим, яким має бу­ти ви­ро­бни­чий про­цес, а як усе від­бу­ва­є­ться на­справ­ді — не зна­єш. Сьо­го­дні ж я маю мо­жли­вість без­по­се­ре­дньо пра­цю­ва­ти з лю­дьми, які пра­цю­ють на тра­кто­рі, в пе­кар­ні, на фер­мі, у сви­нар­ни­ку і т. д. Це при­но­сить не ли­ше кра­щий ре­зуль­тат, а й ве­ли­ке мо­раль­не за­до­во­ле­н­ня, до­зво­ляє бу­ду­ва­ти пла­ни, вті­лю­ва­ти їх у жи­т­тя й ру­ха­ти­ся впе­ред.

«Чи­ма­ло тва­рин­ни­цьких го­спо­дарств на зи­му вже „па­ку­ють ре­чі”»

Що со­бою яв­ляє ТОВ «Сен­ча» сьо­го­дні?

— Обро­бля­є­мо 3 тис. ге­кта­рів зем­лі, ма­є­мо 1500 го­лів ВРХ, 460 — дій­них ко­рів, за­галь­не по­го­лів’я сви­ней на від­го­дів­лі — 3500 (із них сви­но­ма­ток — 370), пта­хів­ни­цтво — ку­ри­не­су­чки, ін­ди­ки, гу­си — всьо­го 5 тис. го­лів.

Основ­ні куль­ту­ри — ози­ма пше­ни­ця (цьо­го ро­ку се­ре­дня вро­жай­ність — близь­ко 60 ц/га), со­ня­шник (32 ц/га), ку­ку­ру­дза (95 ц/га у су­хо­му зер­ні), соя (34 ц/га); сі­є­мо та­кож гре­чку, про­со, твер­ду яру пше­ни­цю, ку­ку­ру­дзу спе­ці­аль­них гі­бри­дів для круп, кор­мо­ві куль­ту­ри, рі­зно­трав’я. Ма­є­мо вла­сну пе­ре­роб­ку (хлі­бо­пе­кар­ня, мо­ло­чний цех), еле­ва­тор, ком­бі­кор­мо­вий за­вод.

Чи­ма­ло аграр­них під­при­ємств сьо­го­дні пра­цю­ють тіль­ки на ро­слин­ни­цтві, ма­ють ви­со­кі при­бу­тки і все в них до­бре. Чо­му пі­шли шля­хом ство­ре­н­ня ба­га­то­про­філь­но­го го­спо­дар­ства?

— У ме­не зав­жди бу­ла мрія ство­ри­ти під­при­єм­ство, щоб во­но бу­ло успі­шним, ефе­ктив­но вер­ти­каль­но ін­те­гро­ва­ним, ви­со­ко­ді­є­зда­тним, а най­го­лов­ні­ше — стій­ким

«Важ­ко ска­за­ти, чо­го бра­кує в на­шо­му не­ве­ли­ко­му го­спо­дар­стві»

ни­цтва об­хо­дя­ться зна­чно де­шев­ше, ніж їх

— Про­тя­гом дня пе­ре­ро­бля­є­мо близь­ко 5 тонн мо­ло­ка. Ви­пу­ска­є­мо ки­сло­мо­ло­чну про­ду­кцію (сме­та­ну, ке­фір, чо­ти­ри ви­ди йо­гур­тів, три ви­ди сир­ко­вої ма­си), ря­жан­ку, твер­дий сир (шість ви­дів), мо­ро­зи­во. За­га­лом асор­ти­мент — до 30 ви­дів про­ду­кції. За­вод пра­цює 6 днів на ти­ждень, 7-й — са­ні­тар­ний.

«Ки­сло­мо­ло­чку» ви­ро­бля­є­мо за ізра­їль­ською те­хно­ло­гі­єю, си­ри — за швей­цар­ською (для цьо­го наш пра­ців­ник про­хо­див на­вча­н­ня у Швей­ца­рії).

Осо­бли­вість на­шо­го не­ве­ли­ко­го мо­ло­чно­го за­во­ду в то­му, що він яв­ляє со­бою ви­ро­бни­цтво пов­ні­стю за­кри­то­го ти­пу. Пря­мо із су­ча­сної до­ї­ль­ної за­ли (одно­ча­сно ви­до­ю­є­ться 28 ко­рів) по мо­ло­ко­про­во­ду мо­ло­ко, не кон­та­кту­ю­чи з по­ві­трям, про­хо­дить че­рез два філь­три й по­тра­пляє в танк, де охо­ло­джу­є­ться до +4 °С. Ма­сти­тні ко­ро­ви (їх у нас — оди­ни­ці) до­я­ться окре­мою гру­пою, мо­ло­ко по­тра­пляє в спе­ці­аль­ну міст-

Юрій Ко­лє­снік

При­мі­ще­н­ня для дій­них ко­рів збу­до­ва­не за ні­ме­цькою те­хно­ло­гі­єю

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.