Ри­зик бу­ти пер­шим

Уні­каль­ність те­хно­ло­гії ноу-тілл у то­му, що в ній не­має го­то­вих від­по­від­ей на про­блем­ні за­пи­та­н­ня. Нав­ча­ти­ся до­во­ди­ться на вла­сних по­мил­ках

The Ukrainian Farmer - - Рослинництво - ЛЮДМИЛА МОРОЗОВА

Во­че­видь ноу-тілл — те­хно­ло­гія для на­по­ле­гли­вих і тер­пля­чих. А ще ви­на­хі­дли­вих. Адже по­ки що ані на­у­ка, ані ма­ши­но­бу­ді­вель­на га­лузь не при­ді­ля­ють по­си­ле­ної ува­ги по­тре­бам ноу-тіль­ни­ків. От і до­во­ди­ться до всьо­го до­хо­ди­ти вла­сним ро­зу­мом. Як це вда­є­ться одно­му з піо­не­рів ноу-тілл Пол­тав­щи­ни ди­ре­кто­ру АПОП «Ве­ли­ко­обу­хів­ське»

Пе­тро­ві Вар­чен­ку, ми ді­зна­ли­ся, по­бу­вав­ши в йо­го го­спо­дар­стві.

Пе­тре Ми­хай­ло­ви­чу, на­сам­пе­ред тра­ди­цій­не на­при­кін­ці сіль­сько­го­спо­дар­сько­го се­зо­ну за­пи­та­н­ня: яким ви­дав­ся для вас цей рік?

— Мо­жна ска­за­ти, цей рік для ле­да­чих — на вро­жай ви­дав­ся, а на гро­ші — ні. Зер­на пов­но, а ці­ни на ньо­го не­має. Я зав­жди ка­зав: нас вря­тує тіль­ки не­вро­жай. Адже ко­шти ви­тра­ча­єш ті са­мі, на­то­мість за­трат мен­ше — на пе­ре­вал­ку, до­очи­ще­н­ня, від­ван­та­же­н­ня, пе­ре­ве­зе­н­ня то­що.

А якщо сер­йо­зно, то вро­жай ще­дрий, по­го­да — якнай­кра­ща. Осо­бли­во во­се­ни — су­хо, те­пло. Ве­сна теж ви­да­ла­ся не­по­га­на, хі­ба що влі­тку тро­хи при­пе­кло, але спе­ка не­га­тив­но впли­ну­ла хі­ба що на пі­зні сор­ти сої, то­му вро­жай цьо­го ро­ку ма­є­мо ниж­чий, ніж за­зви­чай — 23 ц/га. Пше­ни­цю ми всти­гли зі­бра­ти до до­щів — у се­ре­дньо­му вро­ди­ла по 61 ц/га, ку­ку­ру­дза — по 112 ц/га в су­хо­му зер­ні.

За­га­лом сі­є­мо три куль­ту­ри: пше­ни­цю — оде­ської се­ле­кції, ку­ку­ру­дзу — аме­ри­кан­ської, сою — ка­над­ської. Та ще по­крив­ні си­де­ра­ти по пше­ни­ці — редь­ку олій­ну й гір­чи­цю. Про­бу­ва­ли сі­я­ти на сої, але то­ді їм бра­кує сві­тло­во­го дня, тем­пе­ра­ту­ри для до­зрі­ва­н­ня.

По­мі­ти­ла, що ноу-тіль­ни­ки — лю­ди від­кри­ті, з го­тов­ні­стю ді­ля­ться до­сві­дом. От і до вас теж чи­ма­ло при­їздять, щоб по­вчи­ти­ся. А в ко­го ви на­вча­ли­ся? І вза­га­лі, що вас спо­ну­ка­ло пе­ре­йти на но­у­тілл?

— Ми пра­кти­ку­є­мо ноу-тілл дев’ятий рік.

Са­ме АПОП «Ве­ли­ко­обу­хів­ське» пра­цює з 2000 ро­ку, ми є пра­во­на­сту­пни­ком КСП ім. Іва­щен­ка, що спе­ці­а­лі­зу­ва­ло­ся на вів­чар­стві. Вів­ці йо­го й по­гу­би­ли — го­спо­дар­ство збан­кру­ту­ва­ло. Від по­пе­ре­дни­ка нам ді­ста­ло­ся тва­рин­ни­цтво, але ми йо­го по­збу­ли­ся — не­ви­гі­дно три­ма­ти. Ни­ні ви­ро­щу­є­мо тіль­ки зер­но­ві, ма­є­мо в обро­бі­тку по­над ти­ся­чу ге­кта­рів ріл­лі.

По­чи­на­ли пра­цю­ва­ти у важ­кий пе­рі­од — ре­сур­сів не бу­ло, на­віть со­ляр­ки, тіль­ки тра­ктор по­ла­ма­ний і плуг. Ора­ли, со­ло­му па­ли­ли — бо її ж важ­ко при­орю­ва­ти. Тоб­то ро­би­ли чи­ма­ло дур­ниць. Однак із ча­сом ро­зум­ні­ша­ли, на­би­ра­ли­ся до­сві­ду — пі­сля оран­ки пе­ре­йшли на мі­ні­мал­ку, по­тім два ро­ки пра­кти­ку­ва­ли стрип-тілл. У 2011 ро­ці на се­мі­на­рі по­зна­йо­мив­ся з про­фе­со­ром Ми­ко­лою До­лею — спо­до­ба­ла­ся йо­го до­по­відь, по­чув у ній ба­га­то від­по­від­ей на за­пи­та­н­ня, яких дов­го шу­кав, тож по­ча­ли з ним спів­пра­цю­ва­ти.

Кіль­ка ра­зів по­бу­вав в «Агро-Со­ю­зі», зу­стрі­чав­ся з ар­ген­тин­ськи­ми, бра­зиль­ськи­ми, аме­ри­кан­ськи­ми фер­ме­ра­ми, які при­їзди­ли в Укра­ї­ну. Якось, не ва­га­ю­чись, без пе­ре­хі­дно­го пе­рі­о­ду пе­ре­йшли на ноу-тілл — за ці­єю те­хно­ло­гі­єю пра­цю­є­мо й по сьо­го­дні. Тоб­то за­про­ва­дже­н­ня ноу-тілл — це ло­гі­чне за­вер­ше­н­ня на­ших по­шу­ків, як під­ви­щи­ти ро­дю­чість ґрун­ту, уро­жай­ність і до то­го ж змен­ши­ти ви­тра­ти на ви­ро­бни­цтво. В ін­ші кра­ї­ни пе­ре­йма­ти до­свід не їздив — ува­жаю, не­має сен­су, бо си­ту­а­ція на рі­зних по­лях одно­го го­спо­дар­ства мо­же ра­ди­каль­но від­рі­зня­ти­ся, що вже й ка­за­ти про ін­ші кра­ї­ни чи кон­ти­нен­ти.

До ре­чі, ноу-тілл успі­шно пра­кти­ку­ють як у зо­нах із на­дмір­ним зво­ло­же­н­ням, на­при­клад, в Ар­ген­ти­ні, так і в по­су­шли­вих. Як ви по­ясню­є­те та­кий фе­но­мен?

— Тут по­ясне­н­ня про­сте. При­ро­да ство­ре­на не на­ми, а ми на­ма­га­є­мо­ся її по­ла­ма­ти. А ноу-тілл — те­хно­ло­гія, яка чує при­ро­ду. Ми ж ле­гень­ко в ґрунт щось по­кла­ли, до­гля­ну­ли й за­бра­ли тіль­ки те, що нам по­трі­бно, — зер­но. Все ре­шта за­ли­ша­є­ться на по­лі.

Я би не ска­зав, що в ноу-тілл основ­не — во­ло­га. У нас во­ло­ги на­віть біль­ше, ніж нам по­трі­бно: за рік в се­ре­дньо­му ви­па­дає 300–400 мл опа­дів, хоч для тра­ди­цій­ної те­хно­ло­гії це й ма­лу­ва­то. Осо­бли­во ба­га­то на її на стар­ті, во­на на­віть зай­ва. Адже за­ли­ша­є­мо на зи­му в по­лях си­де­рат — він по по­яс сніг три­має; та­кож за­ли­ша­є­мо стер­ню. То­му на­ве­сні дов­го в по­ле зай­ти не мо­же­мо — я десь на ти­ждень пі­зні­ше по­чи­наю сі­я­ти, на­віть за ін­ших ноу-тіль­ни­ків. Бо ґрунт мок­рий, не­до­зрі­лий, під по­ду­шкою з по­жнив­них ре­шток лі­пи­ться. Вже всі сі­ють, а я ще не мо­жу…

Го­лов­не — те­пло. От те­пла в на­шій зо­ні не­до­ста­тньо. Та ще й до­ки сон­це про­гріє на­шу тов­щу по­жнив­них ре­шток… То­му ро­сли­ни на стар­ті дов­го си­дять, хво­рі­ють. Однак вже як ру­шать…

То, ви­хо­дить, для вас чим по­су­шли­ві­ший рік, тим кра­ще?

— Ви­хо­дить, так. От бу­ли та­кі до­брі ро­ки, ко­ли 30 кві­тня тем­пе­ра­ту­ра по­ві­тря під­ні­ма­ла­ся до 31 гра­ду­са, су­хо­вій дме — то­ді зем­ля кра­ще про­грі­ва­є­ться. У су­сі­дів зем­ля

Пе­тро Вар­чен­ко

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.