Во­ло­го­ви­три­ва­лі тра­ви

В умо­вах пе­ре­зво­ло­же­них ґрун­тів По­ліс­ся тра­ди­цій­ні сі­но­кі­сні тра­ви не зав­жди да­ють очі­ку­ва­ний ре­зуль­тат. Про­те їм на за­мі­ну мо­жна за­про­по­ну­ва­ти ін­ші

The Ukrainian Farmer - - Рослинництво - МИКОЛА ЗОСИМЧУК, канд. с.-г. на­ук, за­сту­пник ди­ре­кто­ра з на­у­ко­вої ро­бо­ти Сар­нен­ська до­слі­дна стан­ція ІВПіМ НААН

Ба­га­то­рі­чні тра­ви є осно­вою ство­ре­н­ня мі­цної та пов­но­цін­ної кор­мо­вої ба­зи тва­рин­ни­цтва в зо­ні По­ліс­ся. Са­ме во­ни, де­мон­стру­ю­чи ви­со­ку про­ду­ктив­ність і кор­мо­ву цін­ність, по­сі­да­ють пер­ше мі­сце се­ред ін­ших груп кор­мо­вих куль­тур, а ще — ві­ді­гра­ють ва­жли­ву роль у збе­ре­жен­ні ро­дю­чо­сті ґрун­ту. Про­бле­мі лу­ків­ни­цтва на осу­шу­ва­них тор­фо­вих ґрун­тах при­свя­че­но ба­га­то до­слі­джень, однак во­на до­сі є акту­аль­ною.

Ва­жли­ве зна­че­н­ня має пра­виль­ний під­бір від­по­від­них тра­во­су­мі­шок, які зда­тні за­без­пе­чу­ва­ти ви­со­ку про­ду­ктив­ність і до­бру якість кор­му.

Тра­ди­цій­ни­ми ви­да­ми ба­га­то­рі­чних трав у ство­рен­ні тра­во­сто­їв сі­но­кі­сно­го ви­ко­ри­ста­н­ня на осу­шу­ва­них тор­фо­ви­щах ува­жа­ю­ться сто­ко­лос без­о­стий, ти­мо­фі­їв­ка лу­чна, ко­стри­ця лу­чна, гря­сти­ця збір­на, ко­ню­ши­на лу­чна або гі­бри­дна. Однак на­у­ко­ви­ми до­слі­дже­н­ня­ми до­ве­де­но, що не всі ви­ди лу­чних трав, осо­бли­во бо­бо­вих, а та­кож їх тра­во­су­мі­шки, на ме­лі­о­ро­ва­них тор­фо­вих ґрун­тах мо­жуть за­без­пе­чу­ва­ти ви­со­кі та ста­біль­ні вро­жаї. Крім то­го, вка­за­ні ви­ди роз­ра­хо­ва­ні на ви­ро­щу­ва­н­ня на до­бре осу­ше­них тор­фо­вих ґрун­тах, а в умо­вах тим­ча­со­во­го та три­ва­лі­шо­го пе­ре­зво­ло­же­н­ня во­ни істо­тно зни­жу­ють про­ду­ктив­ність.

То­му на­бу­ває акту­аль­но­сті по­шук но­вих ви­со­ко­про­ду­ктив­них ви­дів ба­га­то­рі­чних трав — на­сам­пе­ред во­ло­го­ви­три­ва­лих, які по­вин­ні за­без­пе­чи­ти істо­тне під­ви­ще­н­ня про­ду­ктив­но­сті лу­чно­го кор­мо­ви­ро­бни­цтва на осу­шу­ва­них зем­лях.

Ви­до­ве біо­рі­зно­ма­ні­т­тя лу­чних зла­ків у зо­ні По­ліс­ся є до­во­лі ши­ро­ким. Це до­зво­ляє ре­ко­мен­ду­ва­ти для ви­ро­бни­цтва низ­ку ви­со­ко­про­ду­ктив­них, але ма­ло по­ши­ре­них у ви­ро­бни­цтві ви­дів ба­га­то­рі­чних трав, які від­зна­ча­ю­ться ви­со­кою вро­жай­ні­стю та є до­бре ада­пто­ва­ни­ми до спе­ци­фі­чних ґрун­то­во-клі­ма­ти­чних умов ці­єї зо­ни. Їх упро­ва­дже­н­ня у ви­ро­бни­цтво до­зво­лить істо­тно під­ви­щи­ти про­ду­ктив­ність лу­ко­па­со­ви­щних угідь і по­кра­щи­ти якість одер­жа­них кор­мів.

На ла­ві за­па­сних

Згі­дно з ре­зуль­та­та­ми до­слі­джень Сар­нен­ської до­слі­дної стан­ції Ін­сти­ту­ту во­дних про­блем і ме­лі­о­ра­ції НААН, на ува­гу за­слу­го­ву­ють на­сам­пе­ред оче­ре­тян­ка зви­чай­на, ли­со­хвіст лу­чний, бе­кма­нія зви­чай­на та ко­зля­тник схі­дний. До­слі­дни­ки вста­но­ви­ли, що за вро­жай­ні­стю во­ни ні­чим не по­сту­па­ю­ться та­ким тра­ди­цій­ним ви­дам трав, як ти­мо­фі­їв­ка лу­чна, ко­стри­ця лу­чна, гря­сти­ця збір­на й ін.

Оче­ре­тян­ка зви­чай­на (Digraphis arundinaceae) — це ба­га­то­рі­чний ко­ре­не­ви­щний вер­хо­вий злак, цін­на ви­со­ко­про­ду­ктив­на дов­го­ві­чна кор­мо­ва куль­ту­ра ін­тен­сив­но­го ти­пу.

Її ви­ко­ри­сто­ву­ють на сі­но, ви­пас, зе­ле­ну під­го­дів­лю, сі­наж, трав’яне бо­ро­шно та си­лос. Оче­ре­тян­ка зви­чай­на — ран­ньо­сти­глий, зи­мо- та по­су­хо­стій­кий вид, стій­кий до ви­ля­га­н­ня, по­шко­дже­н­ня шкі­дни­ка­ми та хво­ро­ба­ми. Ду­же во­ло­го­стій­кий вид, ви­три­мує за­то­пле­н­ня до 50 і біль­ше діб. Во­на швид­ко від­ро­стає на­ве­сні та пі­сля ско­шу­ва­н­ня й страв­лю­ва­н­ня. За сі­но­кі­сно­го ви­ко­ри­ста­н­ня три­ма­є­ться у тра­во­стої до 20–25 ро­ків і біль­ше, да­ю­чи 3–5 ран­ніх уко­сів за ве­ге­та­цію. Обли­ств­ле­ність ду­же ви­со­ка: в сі­ні пер­шо­го уко­су — 70–80%, дру­го­го уко­су — 100%. По­тен­цій­на вро­жай­ність сі­на за два-три уко­си — 130–150 ц/га, на­сі­н­ня — 2–3,5 ц/га. Се­ле­кція здій­сню­є­ться ме­то­дом ба­га­то­ра­зо­во­го ма­со­во­го від­бо­ру з на­сту­пним ство­ре­н­ням скла­дно­гі­бри­дних по­пу­ля­цій.

Ли­со­хвіст лу­чний (Alopecurus pratensis L.) — це ба­га­то­рі­чний не­щіль­но ку­що­вий вер­хо­вий ко­ре­не­ви­щний злак, цін­на ви­со­ко­про­ду­ктив­на кор­мо­ва куль­ту­ра дов­го­три­ва­ло­го сі­но­кі­сно-лу­ко­па­со­ви­щно­го ви­ко­ри­ста­н­ня.

У чи­стих по­сі­вах куль­ту­ра ви­ко­ри­сто­ву­є­ться на ран­ній зе­ле­ний корм. Ли­со­хвіст лу­чний є най­більш ран­ньо­сти­глим ви­дом се­ред усіх ба­га­то­рі­чних лу­чних трав. Він зи­мо­стій­кий і стій­кий до ви­ля­га­н­ня, по­шко­дже­н­ня шкі­дни­ка­ми та хво­ро­ба­ми, ті­ньо­ви­три­ва­лий. Це во­ло­го­стій­кий вид, який ви­три­мує ве­сня­не за­то­пле­н­ня до 40–50 діб. Ли­со­хвіст най­швид­ше се­ред трав від­ро­стає ве­сною, швид­ко пі­сля ско­шу­ва­н­ня та страв­лю­ва­н­ня. Пе­рі­од від по­ча­тку ве­сня­но­го від­ро­ста­н­ня до пер­шо­го уко­су — 45 днів, до до­сти­га­н­ня на­сі­н­ня — 60–65 днів.

За сі­но­кі­сно-па­со­ви­щно­го ви­ко­ри­ста­н­ня три­ма­є­ться у тра­во­стої 20 ро­ків і біль­ше.

Обли­ств­ле­ність: у сі­ні пер­шо­го уко­су — 60–65%, дру­го­го — 90%. По­тен­цій­на вро­жай­ність сі­на за два-три уко­си ста­но­вить 120–130 ц/га, на­сі­н­ня — 2,5–3 ц/га.

Host) — це ба­га­то­рі­чний ко­ре­не­ви­щний вер­хо­вий злак, цін­на ви­со­ко­про­ду­ктив­на кор­мо­ва куль­ту­ра дов­го­три­ва­ло­го сі­но­кі­сно­го ви­ко­ри­ста­н­ня.

Ха­ра­кте­ри­зу­є­ться як се­ре­дньо­сти­гла, зи­мо- та мо­ро­зо­стій­ка, стій­ка до ви­ля­га­н­ня, по­шко­дже­н­ня шкі­дни­ка­ми та хво­ро­ба­ми. Ви­три­мує дов­го­три­ва­лі за­то­пле­н­ня на­ве­сні, до­бре ро­сте на пе­ре­зво­ло­же­них лу­ках. Швид­ко від­ро­стає ве­сною, але цві­те пі­зно, да­ю­чи які­сне сі­но на­віть у пе­рі­од цві­ті­н­ня. До­бре від­ро­стає пі­сля ско­шу­ва­н­ня. Пе­рі­од від по­ча­тку ве­сня­но­го від­ро­ста­н­ня до пер­шо­го уко­су — 65 днів, до до­сти­га­н­ня на­сі­н­ня — 95 днів. За сі­но­кі­сно­го ви­ко­ри­ста­н­ня три­ма­є­ться у тра­во­стої до 10 ро­ків і біль­ше. Обли­ств­ле­ність ви­со­ка: в сі­ні пер­шо­го уко­су — 60–70%, дру­го­го — 100%. По­тен­цій­на вро­жай­ність сі­на за два уко­си — 80–105 ц/га, на­сі­н­ня — 2–2,5 ц/га.

Тон­ко­ніг бо­ло­тний (Poa palustris) — ба­га­то­рі­чний ко­ре­не­ви­щний не­щіль­но ку­що­вий на­пів­вер­хо­вий злак. Це одна з най­кра­щих ба­га­то­рі­чних трав ви­со­кої кор­мо­вої яко­сті для ство­ре­н­ня дов­го­три­ва­лих сі­но­ко­сів і па­со­вищ на осу­ше­них бо­ло­тах і во­ло­гих лу­ках.

Тон­ко­ніг бо­ло­тний ха­ра­кте­ри­зу­є­ться як се­ре­дньо­сти­глий, стій­кий до по­шко­дже­н­ня шкі­дни­ка­ми та хво­ро­ба­ми, зи­мо­стій­кий. Він ра­но від­ро­стає на­ве­сні, а пі­сля ско­шу­ва­н­ня утво­рює гу­сті, тон­кі, ні­жні па­го­ни.

За сі­но­кі­сно­го ви­ко­ри­ста­н­ня три­ма­є­ться у тра­во­стої по­над 15 ро­ків. Обли­ств­ле­ність ду­же ви­со­ка: у сі­ні пер­шо­го уко­су — 70–80%, дру­го­го — 100%. Пе­рі­од від по­ча­тку від­ро­ста­н­ня до пер­шо­го уко­су — 60 днів, до пе­рі­о­ду до­сти­га­н­ня на­сі­н­ня — 100 днів. Тон­ко­ніг бо­ло­тний має ви­со­ку кор­мо­ву цін­ність. По­тен­цій­на вро­жай­ність сі­на за два уко­си — 120–130 ц/га, на­сі­н­ня — 2,5-3 ц/га.

Бо­бо­ва за­мі­на

Як уже за­зна­ча­ло­ся ви­ще, істо­тною про­бле­мою у ве­ден­ні лу­ків­ни­цтва на осу­шу­ва­них тор­фо­вих ґрун­тах є те, що та­кі ви­со­ко­про­ду­ктив­ні ви­ди бо­бо­вих трав, як ко­ню­ши­на лу­чна та лю­цер­на у ви­ро­щу­ван­ні на цих ґрун­тах уже на пер­ший чи дру­гий рік ви­па­да­ють із тра­во­стою. Одним з аль­тер­на­тив­них ви­дів бо­бо­вих трав, зда­тних ро­сти й роз­ви­ва­тись у спе­ци­фі­чних умо­вах осу­шу­ва­них тор­фо­вищ, є ко­зля­тник схі­дний, або Га­ле­га схі­дна (Galega orientalis L.). Це ба­га­то­рі­чна бо­бо­ва куль­ту­ра, яка ро­сте в чи­стих по­сі­вах 10 і біль­ше ро­ків.

Ма­кси­маль­ну про­ду­ктив­ність куль­ту­ра за­без­пе­чує на тре­тій рік. Га­ле­га схі­дна дає ран­ній корм на­ве­сні, то­му її мо­жна ко­си­ти одно­ча­сно з ози­ми­ми на зе­ле­ний корм. Ро­сли­ни ма­ють ви­со­ку обли­ств­ле­ність (60–70%), під­со­хле ли­стя не об­па­дає. У 100 кг зе­ле­ної ма­си мі­сти­ться 20–22 к. о., у сі­ні — 57–58 к. о. У ра­зі го­дів­лі ко­зля­тни­ком у ху­до­би зна­чно під­ви­щу­є­ться мо­ло­ко­від­да­ча. Тра­ву, ско­ше­ну до по­ча­тку цві­ті­н­ня й до­бре по­дрі­бне­ну, охо­че по­їда­ють як ве­ли­ка ро­га­та ху­до­ба, так і сви­ні. Оскіль­ки в мо­ло­дій тра­ві ко­зля­тни­ку ви­со­кий уміст про­те­ї­ну, він мо­же за­мі­ни­ти кон­цен­тро­ва­ні кор­ми й ши­ро­ко ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти­ся для від­го­дів­лі сви­ней ран­ньою ве­сною, ко­ли ін­ші тра­ви ще не всти­га­ють до­ста­тньо від­ро­сти.

Зав­дя­ки до­бре роз­ви­не­ній ко­ре­не­вій си­сте­мі має ґрун­то­за­хи­сне зна­че­н­ня. Фор­мує ве­ли­ку кіль­кість буль­бо­чок — до 1500 шт. на одну ро­сли­ну. Ко­зля­тник — до­брий по­пе­ре­дник для по­льо­вих куль­тур. Він має кра­щу вро­жай­ність, ніж ко­ню­ши­на, лю­цер­на й ін­ші куль­ту­ри. По­тен­цій­на вро­жай­ність зе­ле­ної ма­си — 300–400 ц/га, сі­на — 80–100 ц/га, на­сі­н­ня 2–6 ц/га і біль­ше.

Ко­зля­тник схі­дний мо­жна ви­ро­щу­ва­ти в усіх ґрун­то­во-клі­ма­ти­чних зо­нах Укра­ї­ни. Це хо­ло­до­стій­ка й зи­мо­стій­ка куль­ту­ра, яка ви­три­мує мо­ро­зи без сні­го­во­го по­кри­ву до –25 °С, до­бре ви­три­мує ве­сня­ні й осін­ні при­мо­роз­ки до –3…–5 °С. За ви­мо­гли­ві­стю до во­ло­ги по­сі­дає про­мі­жне мі­сце між лю­цер-

ною й ко­ню­ши­ною. До­бре ро­сте в ре­гіо­нах, де за рік ви­па­дає не мен­ше як 450–500 мм опа­дів.

Що на те­ре­зах

Як по­ка­за­ли ре­зуль­та­ти до­слі­джень, про­ве­де­них стан­ці­єю у 2015–2017 рр. на осу­шу­ва­них тор­фо­вих ґрун­тах за умов що­рі­чно­го вне­се­н­ня мі­не­раль­них до­брив у нор­мі N45Р60К120, найу­ро­жай­ні­шою се­ред ві­до­мих ви­дів ба­га­то­рі­чних зла­ко­вих трав ви­яви­ла­ся оче­ре­тян­ка зви­чай­на. В се­ре­дньо­му за три ро­ки куль­ту­ра за­без­пе­чи­ла 129,6 ц/га су­хої ма­си. Ін­ші ма­ло­по­ши­ре­ні ви­ди трав — бе­кма­нія зви­чай­на, ли­со­хвіст лу­чний, тон­ко­ніг бо­ло­тний — ма­ли по­над 90 ц/га су­хої ма­си.

Тоб­то вка­за­ні ви­ди ма­ло­по­ши­ре­них лу­чних трав не по­сту­па­ли­ся ко­стри­ці лу­чній, яка є одним із най­по­ши­ре­ні­ших ви­дів трав у лу­чно­му кор­мо­ви­ро­бни­цтві. Ра­зом із тим їхня про­ду­ктив­ність бу­ла де­що ниж­чою, ніж у та­ких тра­ди­цій­них ви­дів трав, як ти­мо­фі­їв­ка лу­чна, гря­сти­ця збір­на та сто­ко­лос без­о­стий.

Однак сут­тє­вою пе­ре­ва­гою зга­да­них ма­ло­по­ши­ре­них ви­дів трав є їхня ви­со­ка во­ло­го­ви­три­ва­лість, що ро­бить їх не­за­мін­ни­ми за ви­ро­щу­ва­н­ня на тим­ча­со­во пе­ре­зво­ло­же­них зем­лях, яких че­рез по­сту­по­ве по­гір­ше­н­ня те­хні­чно­го ста­ну ме­лі­о­ра­тив­них си­стем стає де­да­лі біль­ше.

Слід за­зна­чи­ти, що ко­зля­тник схі­дний за вро­жай­ні­стю де­що по­сту­пав­ся всім до­слі­джу­ва­ним зла­ко­вим ви­дам трав. Однак кор­мо­ва цін­ність йо­го сі­на є зна­чно ви­щою про­ти зла­ків, що ком­пен­сує де­що ниж­чу вро­жай­ність. То­му цей вид та­кож за­слу­го­вує на ува­гу ви­ро­бни­ків як цін­ний бо­бо­вий ком­по­нент для до­да­ва­н­ня до скла­ду тра­во­су­мі­шок лу­ко­па­со­ви­щно­го ви­ко­ри­ста­н­ня.

Ли­со­хвіст лу­чний

Га­ле­га схі­дна

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.