Зо­ло­ти­стий су­сі­да

Пов­ні­стю оздо­ро­ви­ти по­го­лів’я ко­рів від но­сій­ства зо­ло­ти­сто­го ста­фі­ло­ко­ка не­мо­жли­во. Про­те кіль­кість цьо­го мі­кро­ор­га­ні­зму мо­жна мі­ні­мі­зу­ва­ти

The Ukrainian Farmer - - Молочна ферма -

МИКОЛА КУХТИН, д-р вет. на­ук, про­фе­сор

Тер­но­піль­ська до­слі­дна стан­ція Ін­сти­ту­ту ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни НААН

Роль мо­ло­ка й мо­ло­чних про­ду­ктів у ви­ни­кнен­ні ста­фі­ло­ко­ко­вих то­кси­ко­зів по­стій­но зро­стає і до­ся­гає по­над 30% ви­пад­ків ма­со­вих спа­ла­хів то­кси­ко­зів лю­дей. Ува­жа­є­ться, що мо­ло­чна за­ло­за ко­ро­ви за на­яв­но­сті за­па­ле­н­ня є основ­ним дже­ре­лом ен­те­ро­то­кси­ген­них ста­фі­ло­ко­ків.

Окре­ма гру­па вче­них ува­жає, що у вим’я ко­рів че­рез дій­ко­вий ка­нал по­стій­но про­ни­кає мі­кро­фло­ра зов­ні­шньо­го се­ре­до­ви­ща.

Основ­на її ма­са зни­щу­є­ться чин­ни­ка­ми не­спе­ци­фі­чно­го за­хи­сту мо­ло­чної за­ло­зи, але най­стій­кі­ша ча­сти­на ці­єї мі­кро­фло­ри, зокре­ма S. aureus, мо­же ви­жи­ва­ти у цих умо­вах, спри­чи­ня­ю­чи ма­стит рі­зної фор­ми. На цьо­му ба­зу­ва­ли­ся їхні під­хо­ди що­до оздо­ров­ле­н­ня ко­рів від ма­сти­ту шля­хом ізо­ля­ції но­сі­їв па­то­ген­но­го ста­фі­ло­ко­ка.

Ми спро­бу­ва­ли до­слі­ди­ти за­ко­но­мір­ність про­це­су кон­та­мі­на­ції мо­ло­ка зо­ло­ти­стим ста­фі­ло­ко­ком за­ле­жно від те­хно­ло­гій утри­ма­н­ня й до­ї­н­ня ко­рів, рів­ня са­ні­тар­ної куль­ту­ри мо­ло­чних ферм, по­ши­ре­н­ня за­хво­рю­ва­но­сті ко­рів на ма­стит, а та­кож від те­хно­ло­гії пер­вин­ної оброб­ки мо­ло­ка та пе­ре­да­чі на пе­ре­ро­бне під­при­єм­ство.

За пе­рі­од з 2001-го по 2014 ро­ки до­слі­дже­но на на­яв­ність зо­ло­ти­сто­го ста­фі­ло­ко­ка по­над 600 проб збір­но­го мо­ло­ка си­ро­го, яке на­ді­йшло на мо­ло­чні за­во­ди Укра­ї­ни. До­слі­дже­но по­над 1000 проб мо­ло­ка з окре­мих чвер­ток ви­ме­ні 350 ко­рів (17 го­спо­дарств), по­над 2000 зми­вів із рук до­я­рок, зі шкі­ри ді­йок ко­рів, із мо­ло­чно­го по­су­ду та до­ї­ль­них апа­ра­тів. До­слі­дже­но зраз­ки ґрун­тів ви­гуль­них май­дан­чи­ків і по­лів, які вдо­бря­ли гно­єм із мо­ло­чних ферм.

Мі­кро­біо­ло­гі­чні до­слі­дже­н­ня мо­ло­ка, зми­вів і зраз­ків ґрун­ту ви­ко­ну­ва­ли за за­галь­но­за­ве­де­ни­ми ме­то­да­ми. Для ви­яв­ле­н­ня ко­а­гу­ла­зо­по­зи­тив­них ста­фі­ло­ко­ків до­слі­джу­ва­ний ма­те­рі­ал і йо­го де­ся­ти­кра­тні роз­ве­де­н­ня в об­ся­зі 1 см³ вно­си­ли на Baird-Parker agar (bioMerieux, Фран­ція). Пі­сля 24–48 год ін­ку­ба­ції за тем­пе­ра­ту­ри +37 °С ти­по­ві ба­кте­рі­аль­ні ко­ло­нії під­ра­хо­ву­ва­ли на ча­шках Пе­трі. По­тім ви­ді­ля­ли чи­сті куль­ту­ри й іден­ти­фі­ку­ва­ли до ви­ду за до­по­мо­гою те­сту API ID32STAPF test (bioMerieux). До ро­ду Staphylococcus за­ра­хо­ву­ва­ли ко­ко­ві ка­та­ла­зо­по­зи­тив­ні куль­ту­ри, які фер­мен­ту­ва­ли глю­ко­зу на се­ре­до­ви­ща Хью-Лей­фсо­на. До ви­ду S. aureus за­ра­хо­ву­ва­ли куль­ту­ри, які ко­а­гу­лю­ва­ли пла­зму кро­ли­ка. В ра­зі по­тре­би ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли до­да­тко­ві те­сти (фер­мен­та­ція ма­ні­ту, зда­тність про­ду­ку­ва­ти фо­сфа­та­зу, ле­ци­ти­на­зу).

Тип ге­мо­лі­зи­нів ви­зна­ча­ли за S.D. Elek, E. Levy і J. arks, A. Vaugan, на­яв­ність ДНКа­зи — за C.D. Jeffris, D.F. Heltman, D. Guse. Фа­го­ти­пу­ва­н­ня про­во­ди­ли з ви­ко­ри­ста­н­ням фа­гів Да­вид­со­на.

Ре­зуль­та­ти до­слі­джень

До­слі­дже­н­ня ви­яви­ли, що близь­ко 70% клі­ні­чно здо­ро­вих ко­рів є но­сі­я­ми ста­фі­ло­ко­ків у мо­ло­чній за­ло­зі, з них S. aureus — від 6 до 15%. Зі зми­вів зі шкі­ри ді­йок у 100% до­слі­дже­них ко­рів ви­ді­ля­ли ста­фі­ло­ко­ки, але тіль­ки близь­ко 30% ко­рів бу­ли но­сі­я­ми S. аureus. Ста­фі­ло­ко­ки по­стій­но ви­ді­ля­ли зі шкі­ри ви­ме­ні й вну­трі­шньої по­верх­ні шкі­ри сте­гна те­лиць і не­те­лей, але S. aureus був ви­ді­ле­ний із се­кре­ту мо­ло­чної за­ло­зи не­те­лей тіль­ки у 0,8% до­слі­дже­них тва­рин. До­слі­див­ши рі­зні ді­лян­ки шкі­ри ор­га­ні­зму ко­рів, а та­кож сли­зо­ву обо­лон­ку ро­то­вої по­ро­жни­ни, ми ді­йшли ви­снов­ку, що еко­ло­гі­чною ні­шею S. aureus у ко­рів є шкі­ра ви­ме­ні. Кіль­кість тва­рин — но­сі­їв S. aureus змен­шу­є­ться влі­тку до 15%, а взим­ку збіль­шу­є­ться до 80%. Ко­ро­ви, зі шкі­ри ви­ме­ні яких ви­ді­ля­ли S. aureus, по­ді­ля­ли­ся на по­стій­них но­сі­їв (до 20% тва­рин) і тим­ча­со­вих, та­кож спо­сте­рі­га­ло­ся своє­рі­дне чер­гу­ва­н­ня, ко­ли в одних ко­рів но­сій­ство зни­ка­ло й з’яв­ля­ло­ся в ін­ших.

Са­ні­тар­на оброб­ка ви­ме­ні ко­рів — по­стій­них но­сі­їв 0,25%-м роз­чи­ном де­змо­лу чи роз­чи­ном хло­ра­мі­ну з умі­стом 0,05% актив­но­го хло­ру не звіль­ня­ла шкі­ру ви­ме­ні від S. aureus.

Пі­сля­до­їль­на оброб­ка ді­йок ан­ти­се­пти­чною емуль­сі­єю про­тя­гом трьох мі­ся­ців різ­ко змен­ши­ла рі­вень ін­фі­ко­ва­но­сті шкі­ри, але та­кож не усу­ва­ла її.

Кіль­кість S. аureus в 1 см³ асе­пти­чно ви­до­є­но­го мо­ло­ка здо­ро­вої ко­ро­ви ко­ли­ва­є­ться від 10 до 150. У ра­зі суб­клі­ні­чно­го ста­фі­ло­ко­ко­во­го ма­сти­ту вміст цьо­го мі­кро­ор­га­ні­зму збіль­шу­вав­ся до (6–8) × 10³ КУО/см³, і тіль­ки за на­яв­но­сті клі­ні­чних ознак ця кіль­кість збіль­шу­ва­ла­ся в 5–6 і біль­ше ра­зів.

За від­су­тно­сті де­зін­фе­кції до­ї­ль­них апа­ра­тів і мо­ло­чно­го по­су­ду з їхніх по­вер­хонь по­стій­но ви­ді­ля­ли S. аureus. Зо­ло­ти­стий ста­фі­ло­кок ви­ді­ляв­ся зі зми­вів із під­ло­ги і з по­ві-

тря ко­рів­ни­ків, але йо­го не бу­ло ви­яв­ле­но в ґрун­ті обор, а та­кож ґрун­тів, які ін­тен­сив­но вдо­бря­ли гно­єм із мо­ло­чних ферм.

От­же, ми не ви­яви­ли зна­чно­го роз­по­всю­дже­н­ня па­то­ген­них ста­фі­ло­ко­ків у дов­кіл­лі.

Аре­ал по­ши­ре­н­ня S. аureus ви­явив­ся обме­же­ним об’єкта­ми, які без­по­се­ре­дньо кон­та­кту­ють із ко­ро­ва­ми та мо­ло­ком.

У зми­вах із рук до­я­рок S. аureus ви­ді­ля­ли в се­ре­дньо­му в 50–55% ви­пад­ків. Як пра­ви­ло, в зми­вах бу­ли на­яв­ни­ми S. aureus var. вovis i var. hominis у рів­них кіль­ко­стях.

Ін­тен­сив­ність ін­фі­ку­ва­н­ня бу­ла в ме­жах 100–200 мі­кро­бних клі­тин в 1 см³ зми­ву, але ця кіль­кість мі­кро­ор­га­ні­змів збіль­шу­ва­ла­ся до (5–10) × 104 КУО/см³ за на­яв­но­сті трі­щин і еро­зій шкі­ри.

У мо­ло­ці, до­став­ле­но­му на пе­ре­ро­бні під­при­єм­ства з мо­ло­чних ферм без йо­го охо­ло­дже­н­ня, вміст S. аureus був рі­зним. Мо­ло­ко, до­став­ле­не на за­вод не­охо­ло­дже­ним, че­рез 3–4 год пі­сля ви­до­ю­ва­н­ня взим­ку мі­сти­ло (2,7±0,3) × 10³ КУО/см³ S. аureus, а влі­тку — (57±5) × 104 КУО/см³.

Тем­пи роз­мно­же­н­ня S. аureus у збір­но­му мо­ло­ці за­ле­жа­ли як від тем­пе­ра­ту­ри, так і від кіль­ко­сті ме­зо­філь­ної мі­кро­фло­ри мо­ло­ка. За на­яв­но­сті в мо­ло­ці ме­зо­філь­них мі­кро­ор­га­ні­змів (6,0–7,0) × 104 КУО/см³ кіль­кість зо­ло­ти­сто­го ста­фі­ло­ко­ка че­рез 6 год за тем­пе­ра­ту­ри +37 °С збіль­шу­ва­лась у 107 ра­зів, ме­зо­філь­них ба­кте­рій — у 122 ра­зи. За цих са­мих умов, але за на­яв­но­сті в мо­ло­ці (7,0–8,0) × 105 КУО/см³ ме­зо­філь­них мі­кро­ор­га­ні­змів кіль­кість S. аureus збіль­шу­ва­лась у 50 ра­зів, ме­зо­філь­них мі­кро­ор­га­ні­змів — у 880 ра­зів. За тем­пе­ра­ту­ри мо­ло­ка +25 °С че­рез 6 год уміст S. аureus збіль­шив­ся тіль­ки в 5 ра­зів, ме­зо­філь­на мі­кро­фло­ра — у 62 ра­зи.

І ли­ше за тем­пе­ра­ту­ри +6±1 °С тем­пи роз­мно­же­н­ня S. аureus і ме­зо­філь­ної мі­кро­фло­ри зрів­ня­ли­ся, їхня кіль­кість про­тя­гом 24 год збіль­шу­ва­ла­ся у 2–3 ра­зи.

За до­три­ма­н­ня пра­вил са­ні­тар­ної оброб­ки до­ї­ль­них апа­ра­тів і мо­ло­чно­го ін­вен­та­ря, пе­ред­до­їль­ної де­зін­фе­кції ви­ме­ні ко­рів і від­окрем­ле­н­ня в окре­му гру­пу ко­рів, хво­рих на суб­клі­ні­чний ма­стит, кіль­кість зо­ло­ти­стих ста­фі­ло­ко­ків у збір­но­му мо­ло­ці від­ра­зу пі­сля ви­до­ю­ва­н­ня не пе­ре­ви­щу­ва­ла 300 КУО/см³.

До­слі­дже­н­ня ви­яви­ли, що в скла­ді S. аureus, ви­ді­ле­них зі збір­но­го мо­ло­ка, до S. aureus var. вovis на­ле­жа­ло до 90% куль­тур (ко­а­гу­ля­ція пла­зми кро­ві ко­ней і ВРХ, утво­ре­н­ня на се­ре­до­ви­щі з кри­ста­лі­чним фі­о­ле­то­вим жов­тих і по­ма­ран­че­вих ко­ло­ній, ти­пу­ва­н­ня фа­га­ми Да­вид­со­на, від­су­тність про­ду­ку­ва­н­ня ле­ци­ти­на­зи на се­ре­до­ви­щі Чи­сто­ви­ча за +42 °С ). Ін­ші на­ле­жа­ли до S. aureus var. hominis (не ко­а­гу­лю­ва­ли пла­зму кро­ві ко­ро­ви, про­ду­ку­ва­ли в основ­но­му аль­фа-ге­мо­лі­зи­ни, ле­ци­ти­на­зу, не чу­тли­ві до фа­гів Да­вид­со­на). S. aureus var. вovis про­ду­ку­вав в основ­но­му бе­та-ге­мо­лі­зин на ага­рі з кров’ю ВРХ або ба­ра­на. Жо­дна куль­ту­ра

S. aureus var. вovis і S. aureus var. hominis, які зда­тні бу­ли про­ду­ку­ва­ти бе­та-ге­мо­лі­зин, не утво­рю­ва­ли зо­ни бе­та-ге­мо­лі­зу на ага­рі з ери­тро­ци­та­ми кро­ли­ка.

Слід взя­ти до ува­ги та­ку осо­бли­вість, що де­яка ча­сти­на ко­а­гу­ла­зо­не­га­тив­них ста­фі­ло­ко­ків, ви­ді­ле­них із мо­ло­чної за­ло­зи й шкі­ри ви­ме­ні ко­рів, за де­яки­ми те­ста­ми мо­гли бу­ти за­ра­хо­ва­ні до па­то­ген­них ва­рі­ан­тів (та­бли­ця). Як ви­дно з да­них та­бли­ці, ко­а­гу­ла­зо­не­га­тив­ні куль­ту­ри ста­фі­ло­ко­ків, що зда­тні бу­ли про­ду­ку­ва­ти аль­фа-бе­та ге­мо­лі­зи­ни, в 97,3% ви­пад­ків утво­рю­ва­ли ДНК-азу, 87,8% — фо­сфа­та­зу, 93,2% — зо­ло­ти­стий чи по­ма­ран­че­вий пі­гмент.

Ви­снов­ки

Мі­кро­ор­га­ні­зми ро­ду Staphylococcus тре­ба роз­гля­да­ти як скла­до­ву ча­сти­ну ау­то­мі­кро­фло­ри шкі­ри ви­ме­ні ко­рів. Во­ни та­кож є скла­до­вою ча­сти­ною мі­кро­біо­це­но­зу мо­ло­чної за­ло­зи. То­му на­яв­ність S. aureus на шкі­рі ви­ме­ні та в мо­ло­чній за­ло­зі є яви­щем за­ко­но­мір­ним. Цей мі­кро­біо­це­ноз фор­му­вав­ся міль­йо­ни ро­ків у про­це­сі фі­ло­ге­не­ти­чно­го роз­ви­тку ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би як ви­ду. До­ка­зом то­го, що Staphylococcus на­ле­жить до ау­то­мі­кро­фло­ри шкі­ри ви­ме­ні й мо­ло­чної за­ло­зи ВРХ, є той факт, що цей мі­кро­ор­га­нізм си­сте­ма­ти­чно ви­ді­ля­є­ться зі шкі­ри те­ли­чок, а S. aureus тра­пля­є­ться на­віть у ви­ме­ні не­те­лей. На­яв­ність ста­фі­ло­ко­ків, зокре­ма й зо­ло­ти­сто­го, на шкі­рі ви­ме­ні і в мо­ло­чній за­ло­зі не зав­жди при­зво­дить до за­хво­рю­ва­н­ня сво­го го­спо­да­ря. І тіль­ки за пев­них умов S. aureus, а мо­жли­во й ко­а­гу­ла­зо­не­га­тив­ні ва­рі­ан­ти, які ма­ють ін­ші озна­ки па­то­ген­но­сті, про­яв­ля­ють се­бе як па­то­ге­ни, спри­чи­ня­ю­чи за­па­ле­н­ня мо­ло­чної за­ло­зи. З ін­шо­го бо­ку, ви­яв­ле­н­ня ста­фі­ло­ко­ків у се­кре­ті ви­ме­ні ко­рів, не хво­рих на ма­стит, свід­чить про те, що ці мі­кро­ор­га­ні­зми є ко­мен­са­ла­ми мі­кро­фло­ри ви­ме­ні. Во­дно­час чин­ни­ки за­хи­сту за­ло­зи не мо­жуть від­рі­зни­ти зо­ло­ти­сто­го ста­фі­ло­ко­ка від ін­ших ви­дів ро­ду Staphylococcus, то­му S. aureus мо­же за­се­ля­ти за­ло­зу за ти­ми са­ми­ми за­ко­на­ми фор­му­ва­н­ня мі­кро­біо­це­но­зу, як й ін­ші йо­го пред­став­ни­ки (ко­ри­не­ба­кте­рії, стре­пто­ко­ки, ко­а­гу­ла­зо­не­га­тив­ні ви­ди ста­фі­ло­ко­ка).

От­же, ви­яв­ле­н­ня кри­ти­чних то­чок ри­зи­ку кон­та­мі­на­ції мо­ло­ка зо­ло­ти­стим ста­фі­ло­ко­ком у про­це­сі йо­го отри­ма­н­ня слід пов’язу­ва­ти з ро­л­лю цьо­го мі­кро­ор­га­ні­зму як скла­до­вої ча­сти­ни ау­то­мі­кро­фло­ри шкі­ри ви­ме­ні й мо­ло­чної за­ло­зи. За­се­ле­н­ня шкі­ри ви­ме­ні ста­фі­ло­ко­ком мо­ло­чної за­ло­зи, яка на­віть ще не фун­кціо­нує, спо­сте­рі­га­є­ться за­дов­го до пер­шо­го оте­ле­н­ня. Пі­сля оте­ле­н­ня й по­ча­тку до­ї­н­ня S. aureus актив­ні­ше за­се­ляє мо­ло­чну за­ло­зу. Це за­се­ле­н­ня від­бу­ва­є­ться за пев­ни­ми за­ко­но­мір­но­стя­ми фор­му­ва­н­ня мі­кро­біо­це­но­зу мо­ло­чної за­ло­зи, на­сам­пе­ред що­до кіль­кі­сно­го вмі­сту й спів­від­но­ше­н­ня ста­фі­ло­ко­ка й ін­ших чле­нів ау­то­фло­ри. То­му кіль­кі­сна нор­ма S. aureus у мо­ло­ці здо­ро­вої мо­ло­чної за­ло­зи не пе­ре­ви­щує 100 КУО/см³.

Ба­жа­н­ня пов­но­го оздо­ров­ле­н­ня по­го­лів’я ко­рів від но­сій­ства S. aureus пра­кти­чно не­здій­снен­не й те­о­ре­ти­чно не об­ґрун­то­ва­не. Адже в ра­зі но­сій­ства та суб­клі­ні­чної фор­ми ма­сти­ту зо­ло­ти­стий ста­фі­ло­кок в основ­но­му пе­ре­бу­ває в ек­зо­по­лі­са­ха­ри­дній біо­плів­ці. Мо­ва мо­же іти тіль­ки про різ­ке зни­же­н­ня вмі­сту цьо­го мі­кро­ор­га­ні­зму в мо­ло­ці шля­хом за­про­ва­дже­н­ня ефе­ктив­но­го са­ні­тар­но­го ре­жи­му: ви­бра­ку­ва­н­ня ко­рів, хво­рих на хро­ні­чний не­ви­лі­ков­ний ста­фі­ло­ко­ко­вий ма­стит, ефе­ктив­ну са­но­броб­ку до­ї­ль­но­го й мо­ло­чно­го обла­дна­н­ня, а та­кож ви­ме­ні ко­рів, до­три­ма­н­ня гі­гі­є­ни рук до­я­рів, охо­ло­дже­н­ня мо­ло­ка до +3±1 °С не пі­зні­ше як че­рез 2 год пі­сля ви­до­ю­ва­н­ня.

Як об’єктив­на ре­аль­ність існує пев­ний при­ро­дний рі­вень об­сі­ме­ні­н­ня мо­ло­ка зо­ло­ти­стим ста­фі­ло­ко­ком, усу­ну­ти який не­мо­жли­во. Під цим рів­нем ми вва­жа­є­мо ту кіль­кість S. aureus, яка зда­тна на­ді­йти в мо­ло­ко зі здо­ро­вої мо­ло­чної за­ло­зи, зі шкі­ри ви­ме­ні ко­рів і рук до­я­рок. По­ка­зни­ком ефе­ктив­но­сті са­ні­тар­но­го ре­жи­му на мо­ло­чній фер­мі мо­же слу­гу­ва­ти пев­ний уміст S. aureus у сві­жо­на­до­є­но­му збір­но­му мо­ло­ці. Орі­єн­тов­но мо­жна вва­жа­ти та­ким по­ка­зни­ком на­яв­ність в 1 см³ мо­ло­ка не біль­ше як 500 ко­ло­ні­є­утво­рю­ва­них оди­ниць зо­ло­ти­сто­го ста­фі­ло­ко­ка.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.