Statusquo фі­нан­со­вої грамотності кра­ї­ни

Ukraine Business Review - - Актуальна тема -

Про­тя­гом жов­тня-гру­дня 2017 ро­ку у най­біль­ших мі­стах Укра­ї­ни про­йшли дні фі­нан­со­вої обі­зна­но­сті – се­рія за­хо­дів, ме­та яких – при­вер­ну­ти ува­гу гро­мад­ських і дер­жав­них ор­га­ні­за­цій, на­вчаль­них за­кла­дів до пи­та­н­ня під­ви­ще­н­ня фі­нан­со­вої грамотності гро­ма­дян. Се­ред уча­сни­ків про­сві­тни­цьких за­хо­дів бу­ли пред­став­ни­ки На­ціо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни, Уні­вер­си­те­ту бан­ків­ської спра­ви, Не­за­ле­жної асо­ці­а­ції бан­ків Укра­ї­ни та Фон­ду га­ран­ту­ва­н­ня вкла­дів фі­зи­чних осіб.

Одним зі спі­ке­рів про­гра­ми фі­нан­со­вої обі­зна­но­сті ви­сту­пив за­сту­пник ди­ре­кто­ра-роз­по­ря­дни­ка Фон­ду га­ран­ту­ва­н­ня вкла­дів Ан­дрій Олен­чик. «До остан­ньої фі­нан­со­вої кри­зи у сві­ті, як у Єв­ро­пі, так і за оке­а­ном, мо­жна бу­ло по­чу­ти, що ста­біль­ність фі­нан­со­вої си­сте­ми три­ма­є­ться на трьох стов­пах — га­ран­ту­ва­н­ня вкла­дів, ефе­ктив­ність пру­ден­цій­но­го на­гля­ду, ефе­ктив­не вре­гу­лю­ва­н­ня про­блем бан­ків. Пі­сля кри­зи ж за­го­во­ри­ли, що у цьо­го «стіль­ця» та­ки не ви­ста­чає че­твер­тої ніж­ки — фі­нан­со­вої грамотності та за­хи­сту прав спо­жи­ва­чів. Як ре­зуль­тат, ба­га­то кра­їн з роз­ви­не­ним рин­ком фі­нан­со­вих по­слуг зро­би­ли на­ле­жні ви­снов­ки і зро­би­ли все не­об­хі­дне, щоб ви­рів­ня­ти цей дис­ба­ланс. То­му ми ма­є­мо до­свід, який вар­то ви­вчи­ти і за­по­зи­чи­ти. На цьо­му тлі по­ста­ло пи­та­н­ня, де зна­хо­ди­ться на­ша кра­ї­на в цьо­му пла­ні на кар­ті сві­ту. По­ки-що, якщо спро­бу­ва­ти одною фра­зою оха­ра­кте­ри­зу­ва­ти ста­тус-кво, то – Укра­ї­ні на­ра­зі осо­бли­во не­ма чим пи­ша­ти­ся. Не те, щоб не ро­би­ло­ся ні­чо­го в кра­ї­ні, ні. Основ­ні грав­ці– На­ціо­наль­ний банк Укра­ї­ни, Фонд га­ран­ту­ва­н­ня вкла­дів, та­кі ін­сти­ту­ції як Уні­вер­си­тет бан­ків­ської спра­ви, про­фе­сій­ні асо­ці­а­ції – ко­жен на сво­є­му по­лі на­ма­га­ли­ся щось зро­би­ти і ба­га­то що вда­ло­ся. Так, зокре­ма, Фон­дом бу­ло під­го­тов­ле­но низ­ку осві­тніх ау­діо- та ві­део­ро­ли­ків, які транс­лю­ва­ли­ся у ра­діо- та те­ле­е­фі­рах, роз­ро­бле­но осві­тній курс з фі­нан­со­вої грамотності, ви­пу­ще­но ряд ін­фор­ма­цій­них бро­шур для вкла­дни­ків, по­стій­но про­во­дя­ться ле­кції та тре­нін­ги для рі­зних ці­льо­вих ау­ди­то­рій. Тоб­то, всі ми пра­цю­ва­ли і про­дов­жу­є­мо актив­но пра­цю­ва­ти в цьо­му на­прям­ку. Але го­во­ри­ти про си­стем­ний ре­зуль­тат, про си­стем­ний ефект, м’яко ка­жу­чи, за­ра­но. І най­го­лов­ні­ше. Остан­ні чо­ти­ри ро­ки, ні для ко­го це не се­крет, у нас від­бу­ва­ло­ся очи­ще­н­ня бан­ків­ської си­сте­ми. Фон­ду га­ран­ту­ва­н­ня вкла­дів бу­ло пе­ре­да­но біль­ше 90 не­пла­то­спро­мо­жних бан­ків. Ми ви­пла­ти­ли май­же двом міль­йо­нам лю­дей га­ран­то­ва­ну су­му, яка за­га­лом за­раз на­бли­жа­є­ться до 88 мі­льяр­дів. Для цих лю­дей все скла­ло­ся успі­шно. Але на­справ­ді по­за тим ми ма­ли мо­жли­вість без­по­се­ре­дньо бу­ти в кон­та­кті, спо­сте­рі­га­ти де­ся­тки ти­сяч люд­ських істо­рій, у яких є облич­чя. І у ду­же ба­га­тьох ви­пад­ках ми ма­ли мо­жли­вість пе­ре­ко­на­ти­ся, що для зна­чної ча­сти­ни цих лю­дей істо­рія ви­гля­да­ла б іна­кше, якщо б во­ни вже на стар­ті, то­ді, ко­ли роз­по­чи­на­ли свої вза­є­мо­від­но­си­ни з фі­нан­со­вим се­кто­ром, ма­ли шанс ді­я­ти більш сві­до­мо, зва­же­но і від­по­від­аль­но. Як­би у них бу­ло до­ста­тньо знань для то­го, щоб оці­ни­ти ри­зи­ки і пра­виль­но ско­ри­ста­ти­ся мо­жли­во­стя­ми. То­му, ко­ли ми го­во­ри­мо про фі­нан­со­ву гра­мо­тність – це не тіль­ки пи­та­н­ня, як бу­де пра­цю­ва­ти фі­нан­со­вий се­ктор. За будь-яких об­ста­вин Фонд га­ран­ту­ва­н­ня зав­жди ви­ко­ну­ва­ти­ме свої зо­бов’яза­н­ня що­до за­хи­сту прав вкла­дни­ків. Але тут, в пер­шу чер­гу, по­трі­бно оці­ню­ва­ти ва­жли­вість то­го, що ми на­зи­ва­є­мо «за­без­пе­че­н­ням на­ле­жно­го рів­ня фі­нан­со­вої обі­зна­но­сті на­се­ле­н­ня». Бо це не без­ли­ке на­се­ле­н­ня – це на­ші ба­тьки, бра­ти, се­стри, це на­ші ді­ти. Це - укра­їн­ці. На­ра­зі, пі­сля де­ся­ти ро­ків та­ких час­тко­вих успі­хів і про­ри­вів, це все по­ки-що не да­ло нам сут­тє­вих си­стем­них змін, які мо­гла б від­чу­ти кра­ї­на в ці­ло­му, чи на­ція в ці­ло­му. За­раз у нас є на­дія, що ми - і дер­жав­ні ін­сти­ту­ції, і не­дер­жав­ні уста­но­ви чи ор­га­ні­за­ції, і на­вчаль­ні за­кла­ди – все-та­ки всі об’єд­на­є­мо зу­си­л­ля. І змо­же­мо вре­шті-решт ство­ри­ти ту єди­ну на­ціо­наль­ну дов­го­стро­ко­ву про­гра­му, про яку так дов­го роз­мов­ля­є­мо ба­га­то ро­ків, і дій­сно за кіль­ка ро­ків змі­ни­ти ста­тус-кво. Во­но то­го вар­тує. І це по­трі­бно на­шій кра­ї­ні. Я впев­не­ний, що ми це обов’яз­ко­во зро­би­мо».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.