Ва­силь ІВЕ­ГЕШ: «ДА­ЛИ СО­БІ СЛО­ВО — НІ­ХТО НІ­КУ­ДИ НЕ ЙДЕ, ХО­ЧА ПІВ­КО­МАН­ДИ ХО­ЧУТЬ «РО­ЗІ­БРА­ТИ»

НА­СТАВ­НИК «ТЕР­НО­ПО­ЛЯ», ЯК НІ­КО­ЛИ, МАВ ПРО ЩО РОЗ­ПО­ВІ­СТИ

Ukrainskiy Futbol - - Перша Ліга - Єв­ген ДЕМЯН.

«СПО­ЧА­ТКУ ЗАГЛЯДАВ НА ОСТАН­НІ КО­МАН­ДИ»

— Ва­си­лю Пе­тро­ви­чу, як оці­ни­те ви­сту­пи підопічних у пер­шій ча­сти­ні се­зо­ну?

— Най­пер­ше, ска­жу, що ко­ман­ду не роз­пу­сти­ли, адже біль­шість хло­пців іще на на­вчан­ні. Від­так пла­ну­є­мо по­ки від­нов­лю­ва­ти­ся за до­по­мо­ги по­хо­дів у са­у­ну, а роз­про­ща­є­мо­ся п’ято­го гру­дня. Збе­ре­мо­ся 21 сі­чня.

Що­до під­сум­ків: згла­ди­ла нам не­при­єм­ність зу­стріч із «Ни­вою». Пе­ре­бу­ва­є­мо на че­твер­тій схо­дин­ці — на­чеб­то ге­рої, а який сму­ток за­ли­шив­ся за той дру­гий тайм! До­сі не зро­зумі­ла при­чи­на, чо­му так зі­гра­ли за­клю­чний про­мі­жок по­єдин­ку. На­віть уже по­ча­ли нам за­ки­да­ти, що ми «зда­ли» матч. Утім, ні­хто не ду­має, що в нас бу­ло двоє грав­ців дис­ква­лі­фі­ко­ва­но, а Се­ме­нець і Атла­сюк гра­ли з тем­пе­ра­ту­рою. Прав­да, в пе­ре­р­ві во­ни ме­ні зі­зна­ли­ся, що біль­ше не мо­жуть, бо тяж­ко. Хо­ча не хо­чу цей мо­мент (та­ка со­бі «пля­ма») від­но­си­ти до під­сум­ків. По­за­як та­кий ре­зуль­тат, як че­твер­те мі­сце, для де­бю­тан­та лі­ги з обме­же­ним бю­дже­том, який ви­сту­пає зав­дя­ки сво­їм ви­хо­ван­цям, без­сум­нів­но, — успіх.

— За­га­лом, 2014 рік у всіх «пла­нах» для вас був успі­шним: під­ви­ще­н­ня в кла­сі з ко­ман­дою, на­ро­дже­н­ня вну­чки, а не­дав­но й вну­ка.

— Так, у мої 53 ро­ки ме­ні по­ща­сти­ло: ві­дни­ні маю вну­чку та вну­ка, ко­ман­ду в пер­шій лі­зі, ко­тра по­сі­дає че­твер­те мі­сце, та у сту­дент­ській пер­шо­сті, де за­вер­ши­ли пер­ше ко­ло на чо­ло­пку тур­нір­ної та­бли­ці. Так, ми не хо­че­мо за­ли­ша­ти сту­дент­ський футбол. Це — чу­до­во. До­дам, що мої грав­ці (Дуб­чак, Кле­кот і Атла­сюк) та­кож ма­ють ді­тей, тож на їхні іме­ни­ни зро­би­ли хо­ро­ший по­да­ру­нок у ви­гля­ді хо­ро­ших по­ка­зни­ків. Дай, Бог, аби та­кі ро­ки в нас іще бу­ли.

— Якщо від­вер­то, чи не зди­ву­вав ви­со­кий про­мі­жний ре­зуль­тат?

— Че­сно, спо­ча­тку заглядав на остан­ні ко­ман­ди, ду­мав, як би по­да­лі від них ві­ді­рва­ти­ся. Ближ­че до се­ре­ди­ни тур­нір­но­го шля­ху зро­зу­мів, що мо­жна смі­ли­во чі­пля­ти­ся за во­сьме мі­сце. Зго­дом по­ба­чив, що ми пе­ре­бу­ва­є­мо за крок од омрі­я­них по­зи­цій, які ке­рів­ни­цтво по­ста­ви­ло за ме­ту, — бу­ти в п’ятір­ці. По­че­сний пре­зи­дент пан На­дал іще в дру­го­му ди­ві­зіо­ні нас на­ди­хав, аби зав­жди пе­ре­бу­ва­ли в лі­де­рах пер­шо­сті. Як ро­зу­мі­є­те, з під­ви­ще­н­ням кла­су йо­го ам­бі­цій не по­мен­ша­ло. Упро­довж чем­піо­на­ту ми жи­ли цим, але, во­дно­час, не ро­би­ли гу­чних за­яв, не роз­по­від­а­ли, які ми кла­сні, а гра­ли по­ти­хень­ку, так, що із ча­сом із на­ми по­ча­ли ра­ху­ва­ти­ся.

«БОР­ГИ Є, ВТІМ ЇХ ЛІ­КВІ­ДУ­ЮТЬ ДО ЗА­ВЕР­ШЕ­Н­НЯ РО­КУ»

— Найв­лу­чні­шо­го грав­ця ко­ле­кти­ву Се­мен­ця (дев’ять ре­зуль­та­тив­них уда­рів) уже «за­си­па­ли» про­по­зи­ці­я­ми?

— Не хо­тів би ви­окрем­лю­ва­ти Бо­г­да­на на тлі ін­ших. Наш най­кра­щий бом­бар­дир — лі­нія на­па­ду, а про­від­ний обо­ро­нець — лі­нія за­хи­сту. Від­так усі ра­зом обо­ро­ня­ю­ться та ата­ку­ють. Пам’ята­є­мо, як Се­ме­нець то­рік зро­бив по­мил­ку, ко­ли за­ли­шив нас узим­ку, а по­тім по­вер­нув­ся. На сьо­го­дні ми всі да­ли со­бі сло­во — ні­хто ні­ку­ди не йде, до­гра­є­мо се­зон до кін­ця, а да­лі — бу­де ви­дно. Бо­г­да­ну скла­дно без нас, а нам — без ньо­го. Отож намагаємося збе­рег­ти ни­ні­шній склад. Та­кож спо­ді­ва­ю­ся, що ско­ро від­нов­ля­ться Чор­ний, Бо­г­да­нов, Во­ло­ши­но­вич, до­да­сться «мо­ло­дняк». Ду­маю, ще по­бо­ре­мо­ся в пер­шій лі­зі. А з лі­та вже ду­ма­ти­ме­мо, як во­но да­лі бу­де, зва­жа­ю­чи на си­ту­а­цію в кра­ї­ні й з на­шим фут­бо­лом.

— Чи пі­дуть тер­но­піль­ці на від­по­чи­нок без за­бор­го­ва­но­стей?

— Не знаю та­ких клу­бів, у яких пи­та­н­ня що­до фі­нан­су­ва­н­ня не сто­їть го­стро. Ні­ко­ли не го­во­рив, що в нас бі­ди в цьо­му пла­ні, адже знаю, хто ми та­кі й що в нас є. Зі­зна­ю­ся, пев­ні бор­ги існу­ють, утім наш бю­джет пе­ред­ба­чає їхню лі­кві­да­цію до за­вер­ше­н­ня ро­ку. У пер­шу чер­гу, це сто­су­є­ться фут­бо­лі­стів, які ма­ють сім’ї та біль­ше гра­ли в «осно­ві». Якраз не­дав­но зу­стрі­чав­ся з ке­рів­ни­ка­ми, во­ни за­пев­ни­ли, що про­блем не по­вин­но бу­ти. Якщо з бор­га­ми роз­бе­ру­ться, то все в нас бу­де. Не ду­маю, що че­рез за­бор­го­ва­ні ко­шти хтось мо­же по­сва­ри­ти­ся чи пі­ти з ко­ман­ди. Від­так жа­лі­ти­ся чи на­рі­ка­ти не бу­ду.

— Пе­рей­ду до го­ре­зві­сно­го дер­бі. При­найм­ні не від­ки­да­є­те мо­жли­вість, що хтось із ва­ших під­ле­глих міг «за­йма­ти­ся сво­ї­ми спра­ва­ми»?

— Моя по­зи­ція та­ка: я знаю сво­їх грав­ців, отож зга­да­ний ва­рі­ант від­па­дає. Я впев­не­ний у них, до­ві­ряю їм. Отож або всі, або ні­хто! Не мо­же та­ко­го бу­ти, що­би їх під­штур­ка­ли до цьо­го чи що­би бу­ло двоє хи­трих та­ких, аби під­во­ди­ти всіх. Однак, яка ціль у них бу­ла та чи це бу­ло вза­га­лі, я не мо­жу ска­за­ти. Я ба­чив сво­ї­ми очи­ма, як во­ни за­хо­ди­ли в роз­дя­галь­ню зі сльо­за­ми на очах. Хо­ча пер­ший тайм зі­гра­ли так, що са­мі бу­ли шо­ко­ва­ні. Роз­слі­ду­ва­н­ня зараз тяж­ко зро­би­ти. Я їх пи­таю, а во­ни си­дять ти­хень­ко, на очах сльо­зи, й ле­две ви­ти­ску­ють: «Ми ні­чо­го, ми ні­чо­го». Ледь по­чну за­йма­ти­ся слід­ством, то так і все роз­ва­ли­ться. Зараз ЗМІ обго­во­рю­ють цей по­єди­нок, але прой­де кіль­ка мі­ся­ців, а прав­ди так ні­хто й не зна­ти­ме. Ни­ні це все во­ру­ши­ти, ста­ви­ти паль­ці в две­рі, вва­жаю, що це — не ви­хід. Мо­жли­во, ли­ше із ча­сом про­ясни­ться, що ж то бу­ло на­справ­ді. До того ж, по­трі­бно ро­зу­мі­ти, що «Ни­ва» гра­ла до кін­ця, адже во­ни бу­ли но­мі­наль­ни­ми го­спо­да­ря­ми та пра­гну­ли по­кра­щи­ти своє ста­но­ви­ще в та­бе­лі ко­манд.

Жо­дних до­мов­ле­но­стей не бу­ло ні на рів­ні тре­не­рів, ні ке­рів­ни­цтва — то­чно знаю. Пе­ред й пі­сля гри по­ти­сну­ли з ни­ми ру­ки, а вся «спе­ка» по­ча­ла­ся на­сту­пно­го дня. Час нас роз­су­дить, тре­ба йти да­лі. Це вже істо­рія. Хо­ча по­го­джу­ся, що по­трі­бно по­кла­сти край по­ді­бно­му, що­би не бу­ло та­ких ма­тчів, як отой у дру­гій лі­зі. Маю на­дію, біль­ше не сти­ка­ти­ме­мо­ся з та­ким.

«ЯКЩО НАС ОБІГРАЮТЬ, ТО ВЕ­ЛИ­ЧА­ЮТЬ, ЯКЩО ПО­СТУ­ПЛЯ­ТЬСЯ, ЗРА­ЗУ — ПРИ­МІ­ТИВ­НИЙ ФУТБОЛ»

— У пер­шій лі­зі вам не до­ку­ча­ли ар­бі­три, на яких ба­га­то на­рі­ка­ють?

— Усі ми ро­зу­мі­є­мо, що про­бле­ми у цій пло­щи­ні є, про­те ни­ні си­ту­а­ція кра­ща, ніж бу­ла ра­ні­ше. Є в нас «друг» Ан­дрій Кутаков, який на­пе­ре­до­дні тернопільського дер­бі в дво­бої з «Гір­ни­ком» ви­лу­чив двох на­ших клю­чо­вих ви­ко­нав­ців. Ми бо­я­ли­ся то­ді на­віть жов­тку кар­тку отри­ма­ти, що­би ви­йти пов­ним скла­дом на на­сту­пний матч, а він… Ми тут без­си­лі, якщо на­віть на­ші «му­жі» ні­чо­го не мо­жуть вді­я­ти. Хо­че­ться, що­би по­ми­лок бу­ло мен­ше.

Ко­ли пра­цю­вав у Че­хії, то зга­ду­вав, яка в Укра­ї­ні мо­ро­ка із су­д­дя­ми: хви­лю­ва­ти­ся, чи во­ни при­їха­ли, по­їли, ро­змі­сти­ли­ся. А там за­пи­тую ке­рів­ни­ків ФК, чи во­ни зу­стрі­ли та на­го­ду­ва­ли ар­бі­трів, а во­ни ме­ні: «Та ти що? У нас так не ро­блять. На­віть не зна­є­мо, де во­ни хо­дять». Ба­чу, що ми ру­ха­є­мо­ся до Європи, то­му спо­ді­ва­ю­ся, що й у нас так ско­ро бу­де. Го­лов­не — не по­спі­ша­ти.

— Із під­ви­ще­н­ням у кла­сі вас ча­сто зви­ну­ва­чу­ють, що, мов­ляв, гра­є­те в при­мі­тив­ний футбол. Як га­да­є­те, це від за­здро­щів до ва­ших ре­зуль­та­тів?

— Якщо нас обіграють, то так ве­ли­ча­ють! Зга­даю, Шаран так хва­лив, як ні­ко­ли. А тіль­ки ми ви­гра­є­мо, зра­зу — при­мі­тив­ний футбол. Якось пе­ре­мо­гли «Сталь» (Дні­про­дзер­жинськ), яка зараз «ва­лить» у чем­піо­на­ті, ви­дно, прем’єр­лі­га — не за го­ра­ми. Пі­сля ма­тчу те й чув: ко­ман­да в нас не­пер­спе­ктив­на, ні­ко­го, мов­ляв, не за­про­шу­ють «на під­ви­ще­н­ня»… Та це не­прав­да — вже пів­ко­ман­ди хо­чуть «ро­зі­бра­ти»! У «Во­линь», на­при­клад. Зараз у ме­не спо­кою не­має від отих аген­тів.

Не кри­ви­ти­му ду­шею, ми вчимося гра­ти. Пер­ший тайм дер­бі зі­гра­ли так, що всі шо­ко­ва­ні бу­ли! Те­пер гра­є­мо в один-два до­ти­ки, а ра­ні­ше й три, і чо­ти­ри, й п’ять бу­ло. З’яви­ли­ся швид­ко­сті. Ме­не це ті­шить.

Дру­гий мо­мент: який мо­же бу­ти при­мі­тив­ний футбол, ко­ли ми вдо­ма пе­ре­ма­га­є­мо 3:0, 3:2; ко­ли за ра­хун­ку 1:0 бі­жи­мо, 2:0 — бі­жи­мо, 3:0 — і то­ді ні­хто не ду­має зу­пи­ня­ти­ся; ко­ли що­ма­тчу при­хо­дить на кіль­ка со­тень гля­да­чів біль­ше; ко­ли ми ле­две ді­тей стри­му­є­мо, що­би во­ни в роз­дя­галь­ню не прор­ва­ли­ся, бо хо­чуть ро­зді­ли­ти ра­дість із грав­ця­ми? Мо­же для ко­гось це й при­мі­тив­ний ногом’яч, але на­шим убо­лі­валь­ни­кам, для яких ми, вла­сне, й жи­ве­мо, він по­до­ба­є­ться. На­го­ло­шу, що на на­ших ма­тчах най­біль­ше від­ві­ду­ва­н­ня. На при­мі­тив­ний футбол так хо­дять, ні?

«ПО­БУ­ДУ­ВА­ЛИ МАЙ­ДАН­ЧИК ІЗ ШТУ­ЧНИМ ПО­КРИ­Т­ТЯМ, ДО­ВО­ДИ­МО ДО ЛА­ДУ БА­ЗУ»

— Як збе­ре­те­ся, то пра­цю­ва­ти­ме­те ви­ня­тко­во в Тер­но­по­лі?

— Для по­ча­тку ска­жу, що хло­пці на час від­пус­тки отри­ма­ють від­по­від­ні про­гра­ми. У на­шій пер­шо­сті ви­пад­ко­ві фут­бо­лі­сти не гра­ють, по­трі­бно до­бре го­ту­ва­ти­ся. Ду­же вдя­чний, що нам по­бу­ду­ва­ли май­дан­чик із шту­чним по­кри­т­тям (а то все на асфаль­ті то­пта­ли­ся), до­во­ди­мо до ла­ду на­шу ба­зу. За мо­жли­во­сті, по­їде­мо на За­кар­па­т­тя. Це мій рі­дній край, то­му ме­ні мо­жуть до­по­мог­ти з по­ля­ми, ста­діо­на­ми. Го­лов­не, що­би во­ни бу­ли в на­ле­жно­му ста­ні. Та­кож ва­жли­во, що­би бу­ли спа­ринг-пар­тне­ри. На пер­шо­му збо­рі бу­де­мо за­йма­ти­ся від­нов­ле­н­ням фі­зи­чних кон­ди­цій, а на на­сту­пно­му, ігро­во­му, доведеться шу­ка­ти су­пер­ни­ків. У прин­ци­пі, мо­же­мо по­їха­ти до Льво­ва, у Чер­нів­ці. А «за­чи­ня­ти­ся» на 15 діб на За­кар­пат­ті без кон­троль­них по­єдин­ків, то нам бу­де тяж­ко по­тім. Утім, усе це — дум­ки. Що в на­шій си­ту­а­ції мо­жна за­пла­ну­ва­ти? Мо­же, ще на ти­ждень-дру­гий впе­ред, але не біль­ше. Ду­маю, від­те­пер і «Кар­па­ти» не бу­дуть со­ро­ми­ти­ся з на­ми гра­ти, й «Во­линь». Про «Бу­ко­ви­ну» не за­бу­ва­є­мо. Га­даю, про­блем не бу­де із цим. Ду­маю, і з «Ни­вою» зі­гра­є­мо, а не бу­де­мо дур­ни­ця­ми за­йма­ти­ся — зви­ну­ва­чу­ва­ти одне одно­го в за­ла­штун­ко­вих спра­вах.

— Зна­ю­чи рі­вень усіх ва­ших опо­нен­тів у лі­зі, чи ба­чи­те «Тер­но­піль» на че­твер­то­му мі­сці за під­сум­ка­ми се­зо­ну?

— Ва­ші сло­ва, та й до Бо­га! Я так би хо­тів, але знаю, що ве­сною бу­де ли­ше тяж­че. Го­ло­сно не бу­ду про це за­яв­ля­ти, адже смі­я­ти­ся бу­дуть. І в дру­гій лі­зі са­ме то­му не го­во­рив про на­ші ам­бі­цій­ні на­мі­ри. А зараз як ска­жу, що пра­гне­мо за­ли­ши­ти­ся в п’ятір­ці, то всі го­во­ри­ти­муть, що Іве­геш ви­рує в не­бе­сах, по­ра на зем­лю опу­сти­ти­ся. Бу­де­мо ду­ма­ти, ста­ра­ти­ся, го­ту­ва­ти­ся, вком­пле­кто­ву­ва­ти­ся. Ін­ко­ли ба­жа­н­ня сто­їть ви­ще кла­су та май­стер­но­сті.

— А до­че­ка­є­мо­ся та­ко­го ча­су, ко­ли з Ва­си­ля Пе­тро­ви­ча смі­я­ти­му­ться че­рез йо­го ба­жа­н­ня ви­йти в елітний ди­ві­зіон?

— Хо-хо… До сло­ва, вже по­бу­ту­ють у Тер­но­по­лі чу­тки, що якась мі­сце­ва ко­ман­да не­за­ба­ром опи­ни­ться у ви­щій лі­зі. «Сталевари» куб­ко­вим ма­тчем із «Чор­но­мор­цем» до­ве­ли, що мо­жна ви­сту­па­ти з та­ки­ми ко­ман­да­ми на рів­них. Не ска­жу, «Тер­но­піль» або «Ни­ва», про­те хо­тів, що­би тер­но­піль­ський футбол мав пред­став­ни­ка в прем’єр-лі­зі. Ту­те­шнім клу­бам це пі­де на ко­ристь, ко­ли при­їжджа­ти­муть сю­ди іме­ни­ті ФК. До того ж, уже зараз на на­шо­му ста­діо­ні зби­ра­є­ться зна­чно біль­ше лю­дей, ніж на де­яких ма­тчах го­лов­ної пер­шо­сті кра­ї­ни. Скла­дно уяви­ти, що ста­не­ться, як­би ми під­ви­щи­ли­ся в кла­сі. Ду­маю, Тер­но­піль би «гу­дів»: з’їха­ли­ся би з усі­єї обла­сті, адже за ве­ли­ким фут­бо­лом тут ску­чи­ли. Тим па­че, в нас є кла­сний стадіон, на яко­му на­віть ви­сту­пає жі­но­ча збір­на. Ду­маю, він би пі­ді­йшов під усі по­трі­бні кри­те­рії. Го­лов­не — ві­ри­ти у це.

Го­лов­ний тре­нер «Тер­но­по­ля» Ва­силь Іве­геш (лі­во­руч) та по­че­сний пре­зи­дент клу­бу Сер­гій На­дал.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.