Ми­хай­ло ФО­МЕН­КО: «ВИ­СТУ­ПИ ЗБІР­НОЇ ОЦІ­НЮЮ НА МІ­ЦНУ «ЧЕТВІРКУ»

НА­СТАВ­НИК НА­ЦІО­НАЛЬ­НОЇ ЗБІР­НОЇ УКРА­Ї­НИ ПІД­БИВ ПІДСУМКИ СЕ­ЗО­НУ, РОЗ­ПО­ВІВ ПРО ДЕБЮТАНТІВ, А ТА­КОЖ ПРО ВІД­СУ­ТНІСТЬ ЗА­БИВ­НО­ГО ФОР­ВАР­ДА

Ukrainskiy Futbol - - Національна збірна - Ро­ман КИРІЄНКО.

2014 ро­ку укра­їн­ці про­ве­ли всього ві­сім по­єдин­ків, у ше­сти з яких свя­тку­ва­ли пе­ре­мо­гу та ще по ра­зу зі­гра­ли вні­чию та про­гра­ли. Ста­ти­сти­ка не най­гір­ша, однак по­раз­ка в одно­му з клю­чо­вих ма­тчів се­зо­ну у від­бо­рі до ЧЄ-2016 про­ти збір­ної Сло­вач­чи­ни за­ли­ши­ла пев­ний осад. «УФ» зв’язав­ся з го­лов­ним тре­не­ром збір­ної Укра­ї­ни Ми­хай­лом Фо­мен­ком, аби він осо­би­сто оці­нив ви­сту­пи сво­єї ко­ман­ди ни­ні­шньо­го ро­ку.

«ЗІ­БРА­ТИ ОПТИ­МАЛЬ­НИЙ СКЛАД НЕ МА­ЛИ ЗМО­ГИ»

— Ми­хай­ле Іва­но­ви­чу, по­рів­ня­но з ми­ну­лим се­зо­ном, ко­ли ва­ша ко­ман­да в ша­ле­но­му ма­ра­фо­ні до остан­ньо­го спе­ре­ча­ла­ся за ви­хід на бра­зиль­ський мун­ді­аль, ни­ні­шній рік на­вряд чи мо­жна на­зва­ти на­си­че­ним на фут­боль­ні по­дії. Як оці­ни­те ви­сту­пи сво­їх підопічних 2014 ро­ку?

— На мі­цну «четвірку». Цьо­го­річ ми справ­ді про­ве­ли не­ба­га­то ма­тчів, але так по­бу­до­ва­ний ка­лен­дар ФІФА, тут ні­чо­го не вді­єш. Є кон­кре­тні да­ти, ко­ли до­зво­ля­ють гра­ти збір­ним. Окрім ма­тчів від­бо­ру вда­ло­ся взя­ти участь у кіль­кох то­ва­ри­ських зу­стрі­чах. І це та­кож до­бре, бо пра­кти­ка є пра­кти­ка, і чим ча­сті­ше зби­ра­ти­ме­ться збір­на ра­зом, тим кра­ще. Зре­штою, цьо­го­рік Укра­ї­на по­сту­пи­ла­ся тіль­ки Сло­вач­чи­ні, однак у тій зу­стрі­чі для до­ся­гне­н­ня по­зи­тив­но­го ре­зуль­та­ту нам ста­ла на за­ва­ді низ­ка при­чин.

— Про які са­ме при­чи­ни ви го­во­ри­те, адже ця по­раз­ка зна­чно ускла­дни­ла жи­т­тя збір­ній Укра­ї­ни в бо­роть­бі за пря­му пу­тів­ку на фран­цузь­кий чем­піо­нат Європи?

— То­ді ми зі­штов­хну­ли­ся зі зна­чни­ми ка­дро­ви­ми про­бле­ма­ми, ви­рі­ши­ти які нам так і не вда­ло­ся. У під­сум­ку, за­зна­ли при­крої по­раз­ки, хо­ча ма­ли шан­си, що­би ві­ді­гра­ти­ся. За­га­лом, цьо­го ро­ку

в ква­лі­фі­ка­цій­но­му ра­ун­ді нам жо­дно­го ра­зу не вда­ло­ся за­лу­чи­ти всіх най­силь­ні­ших. То один трав­му­є­ться, то ін­ший, від­так зі­бра­ти опти­маль­ний склад не ма­ли змо­ги.

— На­скіль­ки в пси­хо­ло­гі­чно­му пла­ні ва­шим підопічним бу­ло скла­дно від­но­ви­ти­ся від того по­єдин­ку, адже бу­ло по­мі­тно, що хло­пці ви­кла­ли­ся ма­кси­маль­но, й на за­клю­чних хви­ли­нах на­віть за­би­ли та­кий ба­жа­ний м’яч, який, що­прав­да, не за­ра­ху­ва­ли…

— У сло­ва­ків не бу­ло ба­га­то мо­мен­тів, яко­їсь те­ри­то­рі­аль­ної пе­ре­ва­ги. Усе ви­рі­ши­ли дві гру­бі по­мил­ки в обо­ро­ні, одну з яких су­пер­ник ре­а­лі­зу­вав, а іншу — ні. Без­пе­ре­чно, при­чи­ни по­трі­бно шу­ка­ти ви­ня­тко­во у со­бі. Спо­ді­ва­ю­ся, на­сту­пно­го ро­ку всі хло­пці бу­дуть здо­ро­ві, й змо­жуть до­по­мог­ти збір­ній ви­йти на єв­ро­пей­ську пер­шість. А що сто­су­є­ться пси­хо­ло­гі­чної скла­до­вої, то це по­трі­бно пи­та­ти са­мих фут­бо­лі­стів. Біль­шість із них — це тер­ті ка­ла­чі, ма­ють хо­ро­ший до­свід ви­сту­пів на клу­бно­му рів­ні, гра­ють у єв­ро­куб­ках. Як на ме­не, на­вряд чи на­ші грав­ці че­рез одну по­раз­ку па­ли ду­хом. Тим па­че, в на­сту­пних ма­тчах во­ни до­ве­ли, що з пси­хо­ло­гі­чною стій­кі­стю в них усе га­разд.

— Хто з ві­тчи­зня­них фут­бо­лі­стів, на ва­шу дум­ку, за цей рік до­сяг най­біль­шо­го про­гре­су?

— Ан­дрій Яр­мо­лен­ко. По­мі­тно, що хло­пець із ко­жним ро­ком до­дає, про­гре­сує. У ньо­го на­ра­зі хо­ро­ший фут­боль­ний вік, йо­му ще є ку­ди зро­ста­ти. Га­даю, якщо він й надалі про­гре­су­ва­ти­ме та­ки­ми ж тем­па­ми, змо­же ста­ти одним із най­кра­щих фут­бо­лі­стів Європи, а то і сві­ту. Ан­дрій до­бре пра­цює на тре­ну­ва­н­нях, сум­лін­но ста­ви­ться до сво­єї спра­ви. По­ди­ви­мо­ся, як у подаль­шо­му роз­гор­та­ти­ме­ться кар’єра цьо­го, без­пе­ре­чно, обда­ро­ва­но­го хло­пця.

— А як сто­сов­но Си­дор­чу­ка? Сер­гій — один із не­ба­га­тьох, хто за пів­ро­ку здо­був мі­сце не тіль­ки в осно­ві збір­ної Укра­ї­ни, а й сто­ли­чно­го «Ди­на­мо».

— Сер­гій та­кож про­я­вив се­бе з най­кра­що­го бо­ку, че­рез що йо­го й за­про­си­ли до на­ціо­наль­ної ко­ман­ди. До­бре, що йо­му вда­ло­ся до­во­лі швид­ко впи­са­ти­ся в ігро­ву мо­дель збір­ної, й від­зна­чи­ти­ся ре­зуль­та­тив­ни­ми ді­я­ми. Ми Сер­гію ду­же вдя­чні, спо­ді­ва­є­мо­ся, він і надалі де­мон­стру­ва­ти­ме ви­со­кий рі­вень гри.

«НЕ СТА­НУ ВИ­КЛЮ­ЧА­ТИ МО­ЖЛИ­ВО­СТІ ПО­ВЕР­НЕ­Н­НЯ МІЛЕВСЬКОГО ДО НА­ШОЇ КО­МАН­ДИ»

— Із змі­ною кер­ма­ни­ча фут­бо­лі­сти дні­про­пе­тров­сько­го «Дні­пра» ста­ли гра­ти гір­ше не тіль­ки у скла­ді сво­єї ко­ман­ди, а й за «си­ньо-жов­тих». Мо­же­те по­ясни­ти, із чим пов’яза­ний регрес Ко­но­плян­ки та Зо­зу­лі?

— Одвер­то ка­жу­чи, тяж­ко від­по­ві­сти на ва­ше за­пи­та­н­ня. Про це, на­сам­пе­ред, по­трі­бно за­пи­та­ти са­мих фут­бо­лі­стів, чо­му во­ни ста­ли гра­ти гір­ше?! Не ду­маю, що при­чи­на тут ле­жить у змі­ні го­лов­но­го тре­не­ра «Дні­пра». Тут, ско­рі­ше, про­бле­ма у са­мих фут­бо­лі­стах. — Що ма­є­те на ува­зі? — Мо­жли­во, їм по­трі­бно від­по­від­аль­ні­ше ста­ви­ти­ся до сво­їх обов’яз­ків.

— Себ­то го­ле­ву «за­су­ху» Зо­зу­лі, який за пів­ро­ку в жо­дно­му офі­цій­но­му ма­тчі так і не зміг від­зна­чи­ти­ся бо­дай одним за­би­тим м’ячем, мо­жна по­ясни­ти не­на­ле­жним став­ле­н­ням до сво­їх обов’яз­ків?

— Я ж не знаю на­пев­но. Мо­жли­во, й так, а мо­жли­во, й ні. Тут є оче­ви­дний факт — Ро­ман пе­ре­став за­би­ва­ти. А що для фор­вар­да озна­чає від­су­тність за­би­тих м’ячів? Ро­ма­но­ві по­трі­бно ро­зі­бра­ти­ся в при­чи­нах, зро­би­ти не­об­хі­дні ви­снов­ки, й по­ча­ти за­би­ва­ти. Тут усе за­ле­жить тіль­ки від ньо­го.

— Востан­нє фор­вар­ди від­зна­ча­ли­ся за збір­ну ще в бе­ре­зні, в то­ва­ри­ській зу­стрі­чі про­ти США. Зро­бив це Мар­ко Де­вич, який від­то­ді біль­ше не ви­кли­ка­є­ться до лав «си­ньо-жов­тих». Чо­му екс-гра­вець «Ме­та­лі­ста» втра­тив до­ві­ру тре­нер­сько­го шта­бу?

— Тут усе до­во­лі про­сто — в Де­ви­ча від­су­тня ігро­ва пра­кти­ка, він пе­ре­став гра­ти за свій клуб. Я не знаю, які в ньо­го там ви­ни­кли про­бле­ми, про­те якщо він не ви­хо­дить на фут­боль­не по­ле, за що ж йо­го то­ді ви­кли­ка­ти до збір­ної?

— А ви з ним зв’язок під­три­му­є­те? — Ні, не під­три­мую. — У ві­тчи­зня­них ЗМІ остан­нім ча­сом по­лю­бля­ють пі­а­ри­ти Мілевського, сва­та­ю­чи йо­го до лав збір­ної. Вра­хо­ву­ю­чи, як Ар­тем про­вів кі­нець чем­піо­на­ту Хор­ва­тії, чи мо­жна роз­гля­да­ти мо­жли­вість того, що він та­ки отри­має ви­клик до на­ціо­наль­ної ко­ман­ди?

— Я вже стіль­ки ра­зів го­во­рив, що две­рі до збір­ної від­чи­не­ні всім, по­трі­бно ли­ше за­слу­жи­ти за­про­ше­н­ня. Не ста­ну ви­клю­ча­ти мо­жли­во­сті по­вер­не­н­ня Мілевського до на­шої ко­ман­ди. Усе за­ле­жить тіль­ки від ньо­го: якщо й в подаль­шо­му Ар­тем пра­цю­ва­ти­ме з та­кою ж на­по­ле­гли­ві­стю, як це він ро­бить остан­нім ча­сом, чо­му би, вла­сне, й ні? Усе мо­жли­во, по­ба­чи­мо, як він гра­ти­ме на­сту­пно­го ро­ку. Зре­штою, як він сам за­яв­ляв, йо­го ни­ні­шня фор­ма не від­по­від­ає рів­ню збір­ної. Отож на­ра­зі не­має про що го­во­ри­ти.

— Пі­сля того, як зі збір­ної пі­шов Шев­чен­ко, в ко­ман­ді вза­га­лі пе­ре­ве­ли­ся за­бив­ні фор­вар­ди. Із чим це пов’яза­но?

— Тут є ба­га­то при­чин. На­ра­зі в усьо­му сві­ті за­бив­них фор­вар­дів ду­же ма­ло, їх мо­жна пе­ре­лі­чи­ти на паль­цях одні­єї ру­ки. Що вже го­во­ри­ти про Україну, де ка­дро­вий по­тен­ці­ал до­ста­тньо обме­же­ний. Наш тре­нер­ський штаб ви­хо­дить із тих мо­жли­во­стей, ко­трі є в на­яв­но­сті. По­вір­те, хо­ро­ший за­бив­ний на­па­дник — це ве­ли­ка рід­кість, і ми бу­де­мо тіль­ки ра­ді, якщо хтось із на­ших фор­вар­дів по­чне ста­біль­но від­зна­ча­ти­ся.

«ІЗ НО­ВА­ЧКІВ НАС НІ­ХТО НЕ РОЗ­ЧА­РУ­ВАВ»

— Цьо­го­річ тре­нер­ський штаб на­ціо­наль­ної ко­ман­ди за­про­сив чи­ма­ло но­ва­чків. Зва­жа­ю­чи на то­ва­ри­ську зу­стріч із Ли­твою, хтось із ви­кли­ка­них вас роз­ча­ру­вав?

— Ні, ні­хто не роз­ча­ру­вав. Усі гра­ли з ве­ли­ким ба­жа­н­ням та са­мо­від­да­чею. Ми дя­ку­є­мо збір­ни­кам за до­по­мо­гу, всі во­ни — мо­лод­ці.

— Та­кож ви актив­но за­лу­ча­є­те до лав збір­ної вчо­ра­шніх грав­ців «мо­ло­діж­ки» — Буд­ків­сько­го, Ор­де­ця, Бол­ба­та та Шев­чен­ка. Що ска­же­те про мо­лодь?

— Ми дав­но слід­ку­ва­ли за ци­ми фут­бо­лі­ста­ми, й усі во­ни сво­єю грою до­ве­ли, що го­то­ві ви­сту­па­ти за го­лов­ну ко­ман­ду кра­ї­ни. Ми й у подаль­шо­му слід­ку­ва­ти­ме­мо за ни­ми. Спо­ді­ва­ю­ся, що во­ни нас не роз­ча­ру­ють, і ста­нуть май­бу­тнім стри­жнем збір­ної.

— Хто вже най­ближ­чим ча­сом мо­же під­си­ли­ти збір­ну Укра­ї­ни?

— Ми за ба­га­тьма фут­бо­лі­ста­ми слід­ку­є­мо, але кон­кре­тні прі­зви­ща на­зи­ва­ти не ста­ну.

— А як що­до Лу­чке­ви­ча? Хло­пець чу­до­во про­вів се­зон, не­по­га­но за­ре­ко­мен­ду­вав се­бе у скла­ді «Дні­пра». Чи змо­же він отри­ма­ти за­про­ше­н­ня?

— Ми слід­ку­є­мо за фут­бо­лі­стом.

— Уже в бе­ре­зні на­сту­пно­го ро­ку на­шу ко­ман­ду че­кає не­про­стий по­єди­нок про­ти Іспа­нії. Як га­да­є­те, в якій фор­мі пі­ді­йдуть до цьо­го ма­тчу укра­їн­ські фут­бо­лі­сти, вра­хо­ву­ю­чи від­су­тність на­ле­жної ігро­вої пра­кти­ки?

— Тяж­ко зараз про це го­во­ри­ти. По­ба­чи­мо, як хло­пці про­ве­дуть під­го­тов­чі збо­ри у сво­їх клу­бах, який ма­ти­муть ви­гляд у стар­то­вих ту­рах чем­піо­на­ту. Зві­сно, го­ту­ва­ти­ме­мо­ся ду­же сер­йо­зно, спро­бу­є­мо під­ве­сти фут­бо­лі­стів до опти­маль­них кон­ди­цій.

— По­раз­ка від «фу­рії ро­хи» по­хо­ває шан­си Укра­ї­ни на мі­сце в за­ві­тній двій­ці?

— Ду­маю, що ні. По­пе­ре­ду ще бу­де ба­га­то по­єдин­ків, у то­му чи­слі й матч-від­по­відь про­ти іспан­ців. Але ми й на Пі­ре­не­ях спро­бу­є­мо за­че­пи­ти­ся за очки.

— У кон­текс­ті ва­жли­во­сті зу­стрі­чі з Іспа­ні­єю, на­скіль­ки не­об­хі­дним для ва­шої ко­ман­ди є про­ве­де­н­ня хо­ро­шо­го спа­рин­гу? Адже в ЗМІ не­о­дно­ра­зо­во по­ві­дом­ля­ло­ся про те, що в рам­ках під­го­тов­ки до бе­ре­зне­во­го ма­тчу «на­ціо­нал­ка» мо­же зі­гра­ти про­ти «мо­ло­діж­ки»?

— Ро­зу­мі­є­те, там ду­же сти­слі тер­мі­ни. На­вряд чи ви­йде ор­га­ні­зу­ва­ти якийсь спа­ринг. Хо­ча він би нам не за­ва­див.

— Чи мо­жна бун­де­стім на­ра­зі вва­жа­ти за­ко­но­дав­цем мод у су­ча­сно­му фут­бо­лі?

— Так, а чо­му б і ні? Нім­ці по пра­ву ста­ли чем­піо­на­ми сві­ту. Га­даю, на сьо­го­дні са­ме Ні­меч­чи­на за­дає темп у фут­бо­лі.

— Осо­би­сто для се­бе щось ко­ри­сне в грі бун­де­сті­му по­чер­пну­ли? Мо­жли­во, якісь та­кти­чні на­пра­цю­ва­н­ня то­що?

— Ро­зу­мі­є­те, що­би гра­ти, як Ні­меч­чи­на, по­трі­бно ма­ти у сво­є­му роз­по­ря­джен­ні ви­ко­нав­ців на­ле­жно­го рів­ня. Зві­сно, якісь мо­мен­ти я для се­бе ви­окре­мив, але та­кий футбол, який де­мон­стру­ють «чор­но-бі­лі», ви­ма­гає не тіль­ки сер­йо­зної кон­ку­рен­ції в ко­жній лан­ці, а й хо­ро­шої та­кти­чної під­ко­ва­но­сті та ви­со­кої ви­ко­нав­чої май­стер­но­сті.

цим

«На сьо­го­дні са­ме Ні­меч­чи­на за­дає темп у фут­бо­лі».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.