Ми­ро­слав СТУПАР: «АРАНОВСЬКИЙ — ЛІ­ДЕР ЗА КІЛЬ­КІ­СТЮ ПО­МИ­ЛОК»

ЕКС-АР­БІТР ФІФА ПРО­КО­МЕН­ТУ­ВАВ ТЕН­ДЕН­ЦІЇ В РО­БО­ТІ СУД­ДІВ У ПЕР­ШІЙ ЧА­СТИ­НІ СЕ­ЗО­НУ

Ukrainskiy Futbol - - Прем’єр-ліга - Сер­гій ТАЛИМОНЧИК.

ОСНОВ­НА ПРИ­ЧИ­НА ПО­МИ­ЛОК — СЛАБ­КА ПСИ­ХО­ЛО­ГІ­ЧНА СТІЙ­КІСТЬ АР­БІ­ТРІВ

— У 113 ма­тчах осін­ньої ча­сти­ни се­зо­ну (97 по­єдин­ків чем­піо­на­ту, один — «Чор­но­мо­рець» — «Ме­та­ліст» не від­був­ся, та 16 ма­тчів 1/8 Куб­ка кра­ї­ни) ар­бі­три при­пу­сти­ли­ся 31 ре­зуль­та­тив­ної по­мил­ки, — від­зна­чив Ми­ро­слав Ступар. — По-пер­ше, в 21 ви­пад­ку по­мил­ки пов’яза­ні з при­зна­че­н­ням або не при­зна­че­н­ням 11-ме­тро­вих уда­рів. Тоб­то на­ші суд­ді не зав­жди пра­виль­но тра­кту­ва­ли єди­но­бор­ства у штра­фно­му май­дан­чи­ку. По-дру­ге, ба­га­то по­ми­ля­ли­ся аси­стен­ти, ко­трі не­пра­виль­но ви­зна­ча­ли по­ло­же­н­ня по­за грою. По-тре­тє, бу­ло чи­ма­ло м’ячів, за­би­тих із по­ру­ше­н­ням ата­ку­валь­ною сто­ро­ною, ко­ли про­пу­ска­ли по­штов­хи чи ін­ший фол. По-че­твер­те, ви­ста­ча­ло ди­сци­плі­нар­них сан­кцій, які впли­ва­ли на хід і ха­ра­ктер гри.

Які при­чи­ни цих по­ми­лок? Основ­на — це слаб­ка пси­хо­ло­гі­чна стій­кість ар­бі­трів, тоб­то не зав­жди во­ни на­ва­жу­ю­ться на смі­ли­ві рі­ше­н­ня, осо­бли­во це сто­су­є­ться си­ту­а­цій, ко­ли за­вер­шу­є­ться матч. Іще одна при­чи­на — втра­та кон­цен­тра­ції чи нев­мі­н­ня швид­ко пе­ре­клю­ча­ти ува­гу з об­ся­гу на дрі­бні де­та­лі. Та­кож має мі­сце не­пра­виль­ний ви­бір по­зи­ції. Мо­жли­во, по­зна­ча­є­ться не кра­ща фі­зи­чна під­го­тов­ка, хо­ча біль­шість на­ших ар­бі­трів не­по­га­но під­го­тов­ле­ні, та не­рід­ко тра­пля­ю­ться мо­мен­ти, ко­ли не всти­га­ють за роз­ви­тком по­дій, втра­ча­ють по­зи­цію, не пе­ре­бу­ва­ють на дов­гій ді­а­го­на­лі, тож та­ким чи­ном не­пра­виль­но ви­зна­ча­ють ті чи ін­ші по­ру­ше­н­ня. Ча­сто-гу­сто за­ли­шає ба­жа­ти кра­що­го ко­ман­дна ро­бо­та. Про­бле­ма в то­му, що аси­стен­ти не зав­жди на­ва­жу­ю­ться до­по­ма­га­ти ар­бі­тру в мо­мен­тах із 11-ме­тро­ви­ми чи грою ру­кою. Ува­жаю, не­при­пу­сти­мо, ко­ли аси­стент ба­чить фол, але ви­рі­шує про­мов­ча­ти, ду­ма­ю­чи: а на­ві­що це ро­би­ти, моя ж ха­та скраю, я ні­чо­го не знаю, не­хай сам від­ду­ва­є­ться. Та­ка ко­ман­дна ро­бо­та не па­сує су­д­дям. По­вин­на бу­ти пси­хо­ло­гі­чна су­мі­сність ар­бі­тра з аси­стен­та­ми. Та­кож бу­ло ба­га­то мо­мен­тів, ко­ли аси­стен­ти зри­ва­ли не­без­пе­чні ви­хо­ди сам на сам із гол­кі­пе­ром, із за­ра­ху­ва­н­ням і не­за­ра­ху­ва­н­ням м’ячів. Про­те чо­мусь у На­та­лі Ра­чин­ської та­ких про­блем не­має. Чо­му чо­ло­ві­ки так не мо­жуть? Ма­буть, пи­та­н­ня в не­пра­виль­но­му від­бо­рі з бо­ку суд­дів­сько­го ко­мі­те­ту, який, ви­ни­кає пі­до­зра, не на­дає цьо­му ве­ли­ко­го зна­че­н­ня.

ДИ­СЦИ­ПЛІ­НАР­НА САН­КЦІЯ — ЦЕ ЯК КРАЙ­НІЙ ЗА­ХІД

На чем­піо­на­ті сві­ту в Бра­зи­лії ар­бі­три по­ка­за­ли свій рі­вень, умі­н­ня ке­ру­ва­ти грою, й за­сто­со­ву­ва­ли кар­тки ли­ше у ви­ня­тко­вих мо­мен­тах. Ди­сци­плі­нар­на сан­кція — це як край­ній за­хід, ко­ли да­лі вже не мо­жна. На­то­мість, у ко­жно­го на­шо­го ар­бі­тра є із цим про­бле­ми. Ма­буть, ли­ше три­ма­ють у го­ло­ві, як до­три­ма­ти­ся ре­ко­мен­да­цій Кол­лі­ни, який, су­дя­чи з усьо­го, на­ка­зав їм ка­ра­ти, а він уже за­хи­стить. І що ми з того ма­є­мо? Ду­же ча­сті апе­ля­ції з бо­ку фут­бо­лі­стів і тре­не­рів, не­за­до­во­ле­них рі­ше­н­ня­ми що­до ди­сци­плі­нар­них сан­кцій, і во­ни в біль­шо­сті ви­пад­ків ма­ють слу­шність. Але не мо­же ж ар­бітр від­мі­ни­ти своє рі­ше­н­ня. Це най­слаб­кі­ша лан­ка, адже суд­ді не по­вин­ні лі­во­руч і пра­во­руч роз­ки­да­ти­ся кар­тка­ми. Вла­сне, це не при­кра­шає наше суд­дів­ство, яке від­зна­ча­є­ться за­ве­ли­ким фор­ма­лі­змом. Так, ні­хто не за­стра­хо­ва­ний від по­ми­лок, які бу­ва­ють на­віть на най­ви­що­му рів­ні, але в будь-яко­му ви­пад­ку тре­ба від­чу­ва­ти дух гри й пра­гну­ти до єди­ної ін­тер­пре­та­ції рі­шень. Якщо не пра­цю­ва­ти у цьо­му на­прям­ку, то по­мил­ки ні­ку­ди не ді­ну­ться. Для ви­зна­че­н­ня пси­хо­ло­гі­чної стій­ко­сті є те­сти, впра­ви, які допомагають по­кра­щу­ва­ти цю якість. Ро­зу­мію, в Кол­лі­ни ба­га­то справ, і він рід­ко бу­ває в Укра­ї­ні, але тре­ба зна­ти сво­їх ар­бі­трів, їхню мен­таль­ність. Із на­ши­ми ар­бі­тра­ми так не мо­жна: якщо при­пу­стив­ся по­мил­ки, по­ви­нен за­зна­ти по­ка­ра­н­ня. Має бу­ти від­по­від­аль­ність за ско­є­не. А в нас май­же ні­хто не був по­ка­ра­ний, ли­ше один Сер­гій Скри­пак, який у пер­шо­му ту­рі по­ми­лив­ся з 11-ме­тро­вим і пропу­стив п’ять на­сту­пних ту­рів. Усе! Із фі­зи­чної під­го­тов­ки в Ко­мі­те­ті ар­бі­трів пра­цює спе­ці­аль­ний ви­кла­дач, за­йма­ю­ться те­о­рі­єю, але якщо не пра­цю­ва­ти з лю­дьми в пла­ні пси­хо­ло­гії, ні про які по­зи­тив­ні зру­ше­н­ня не вар­то ве­сти мо­ву. А мо­жли­во, на ко­гось із суд­дів уза­га­лі не мо­жна по­кла­да­ти­ся?

Хо­тів би та­кож при­вер­ну­ти ува­гу до про­блем із си­му­ля­ці­єю. На­ші ар­бі­три ча­сто не роз­би­ра­ю­ться у цьо­му. На­при­клад, у ма­тчі «Олім­пік» — «Кар­па­ти» ма­ли мі­сце три мо­мен­ти з пе­наль­ті, й ар­бітр по­ми­лив­ся, ко­ли тре­ба бу­ло, а ко­ли й ні вка­зу­ва­ти на «по­зна­чку». Ці мо­мен­ти ду­же роз­по­всю­дже­ні в на­шо­му чем­піо­на­ті, ін­ко­ли ар­бі­три пра­виль­но ро­блять за та­ке по­пе­ре­дже­н­ня, але й по­ми­лок ви­ста­чає.

ШВЕЦОВ ПІД­ТРИ­МАВ СВІЙ ІМІДЖ, ХО­ЧА ВІН У НЬО­ГО БУВ УТРА­ЧЕ­НИЙ

Якщо кон­кре­тно, за під­сум­ка­ми пер­шої ча­сти­ни се­зо­ну мо­жна від­зна­чи­ти п’ятьох ар­бі­трів. Це — Ві­ктор Швецов, який від­су­див най­біль­шу кіль­кість ма­тчів. Спо­ча­тку се­зо­ну в ньо­го бу­ло нор­маль­не за­ван­та­же­н­ня, че­рез матч, а оскіль­ки за­вер­шу­вав кар’єру, то в остан­ніх трьох ту­рах пра­цю­вав не­змін­но. У прин­ци­пі, ві­сім із дев’яти ма­тчів Швецов від­пра­цю­вав на на­ле­жно­му рів­ні, ли­ше в одно­му («Зо­ря» — «Дні­про») по­ми­лив­ся з не­при­зна­че­н­ням 11-ме­тро­во­го, але, за­га­лом, успі­шно впо­рав­ся з обов’яз­ка­ми й під­три­мав свій імідж, хо­ча він у ньо­го був утра­че­ний. До сло­ва, ФІФА від­мі­ни­ла ві­ко­вий ценз. Не знаю, чи в Укра­ї­ні так зро­блять. Сер­гій Бе­рез­ка й Юрій Вакс від­су­ди­ли по сім ма­тчів — шість у чем­піо­на­ті й один у Кубку — без осо­бли­вих за­ува­жень. Сім ма­тчів у акти­ві Яро­сла­ва Ко­зи­ка, хоч остан­ній — «Олім­пік» — «Вор­скла» — йо­му не вдав­ся, адже при­зна­чив не­зро­зумі­лий віль­ний удар, пі­сля яко­го пол­тав­ці за­би­ли м’яч. За­те ін­ші по­єдин­ки про­вів до­ста­тньо впев­не­но. Не­по­га­но впо­рав­ся зі сво­ї­ми обов’яз­ка­ми Юрій Мо­жа­ров­ський, який від­су­див шість ма­тчів. Єди­не — гра «Ди­на­мо» з «Ша­хта­рем», ко­ли пе­ре­брав із ди­сци­плі­нар­ни­ми сан­кці­я­ми.

Одним із на­ших про­від­них ар­бі­трів ува­жаю Ана­то­лія Жаб­чен­ка. Що­прав­да, матч дру­го­го ту­ру «Ме­та­ліст» — «Ди­на­мо» він про­вів, м’яко ка­жу­чи, не най­кра­щим чи­ном. При­чо­му, під час ці­єї гри отри­мав сер­йо­зну трав­му. Це бу­ло на по­ча­тку сер­пня, а при­зна­че­н­ня на дру­гий матч Жабченко отри­мав уже в ли­сто­па­ді. І кі­нець, чо­ти­ри ту­ри по­спіль, від­пра­цю­вав на гі­дно­му рів­ні. Не­хай про­дов­жує в то­му ж ду­сі, це ар­бітр, який уміє ана­лі­зу­ва­ти свої про­ма­хи й ро­бить пра­виль­ні ви­снов­ки. Не­дар­ма він — ар­бітр ФІФА.

А ось іще один наш ар­бітр ФІФА Єв­ген Арановський ви­явив­ся лі­де­ром за кіль­кі­стю по­ми­лок. Він від­су­див шість ма­тчів — чо­ти­ри у чем­піо­на­ті й два в Кубку, й у чо­ти­рьох ви­пад­ках при­му­дрив­ся не ро­зі­бра­ти­ся у си­ту­а­ці­ях із при­зна­че­н­ням 11-ме­тро­во­го уда­ру. Це для ре­фе­рі, яко­го П’єр­лу­ї­джі Кол­лі­на ло­бі­ює, ду­же ве­ли­кий мі­нус. На пре­ве­ли­кий жаль. Хо­ча у ці­ло­му Арановський уміє су­ди­ти, але ось має про­бле­ми зга­да­но­го ха­ра­кте­ру.

РА­НІ­ШЕ КУТАКОВ БУВ ЗА ПРИ­КЛАД

Ми зга­ду­ва­ли про матч, що не від­був­ся, а був іще й та­кий, який не за­вер­шив­ся — це «Во­линь» — «Ме­та­ліст». Ра­ні­ше Дми­тро Кутаков був за при­клад ар­бі­тра, ко­трий де­мон­струє не­а­би­яку ста­біль­ність. Йо­му до­ві­ря­ли прин­ци­по­ві ма­тчі, але гру в Лу­цьку він про­ва­лив, при­пу­скав­ся не­ха­ра­ктер­них для ньо­го по­ми­лок. Він не при­зна­чив не­пра­во­мір­ний 11-ме­тро­вий чи за­ра­ху­вав не­пра­виль­ний м’яч. Ні, ні­чо­го та­ко­го не бу­ло, до за­би­тих м’ячів і пе­наль­ті не­має за­пи­тань, але сво­ї­ми ді­я­ми Кутаков спо­ну­кав і тре­нер­ський штаб, і фут­бо­лі­стів, і вбо­лі­валь­ни­ків лу­чан до агре­сив­них дій. До­сі не­має рі­ше­н­ня по цьо­му ма­тчу, ма­буть, ди­сци­плі­нар­ні ор­га­ни не хо­чуть псу­ва­ти со­бі й ін­шим но­во­рі­чний на­стрій, а що­до Ку­та­ко­ва, не знаю, чо­му подібне з ним ста­ло­ся. Ро­зу­мію, що ні фа­на­ти, ні Квар­ця­ний не­пра­ві, але це ж не на рів­но­му мі­сці ви­ни­кло.

За­зна­чу, що цьо­го се­зо­ну різ­ко здав Ана­то­лій Абду­ла. Не то­му, що він не вміє су­ди­ти. Це якраз він ро­бить нор­маль­но, але став гу­би­ти­ся в мо­мен­тах у штра­фно­му. У Абду­ли бу­ло два про­валь­них ма­тчі: «Го­вер­ла» — «Вор­скла» й «Олім­пік» — «Кар­па­ти». У пер­шо­му ви­пад­ку два мо­мен­ти, пов’яза­ні з 11-ме­тро­ви­ми, в дру­го­му — аж три. Фі­зи­чно він під­го­тов­ле­ний пре­кра­сно, в усіх тих епі­зо­дах він був по­руч, але ухва­лю­вав не­пра­виль­ні рі­ше­н­ня. Ма­буть, є про­бле­ми з кон­цен­тра­ці­єю ува­ги, пси­хо­ло­гі­єю.

ПЕР­СПЕ­КТИВ­НІ? ЧИ НЕ ЄДИ­НИЙ — ТРУХАНОВ

Які в нас є пер­спе­ктив­ні ар­бі­три? Чи не єди­ний — це Ко­стян­тин Труханов. Але в йо­го ма­тчах ча­сто тра­пля­ю­ться не­ща­сли­ві ви­пад­ки, які він про­сто не ба­чить. Не то­му, що обрав не­ви­гі­дну по­зи­цію, а че­рез ску­пче­н­ня грав­ців про­пу­скав гру ру­кою та ін­ші по­ру­ше­н­ня. Він бу­де су­ди­ти, в ньо­го є ха­ра­ктер, ро­зу­міє гру. А це ду­же ва­жли­во, бо ба­га­то на­ших ар­бі­трів од цьо­го да­ле­кі. Ува­жа­ють, що футбол — для них. Ні! Во­ни — для фут­бо­лу, й по­вин­ні не за­ва­жа­ти са­мій грі, цьо­му свя­ту й ухва­лю­ва­ти тіль­ки рі­ше­н­ня, вкрай обов’яз­ко­ві в тій чи ін­шій си­ту­а­ції. То­ді суд­дів бу­дуть ро­зу­мі­ти й грав­ці, й тре­не­ри, й убо­лі­валь­ни­ки.

Ста­ра­є­ться під­твер­ди­ти свою пер­спе­кти­ву Ві­та­лій Ро­ма­нов, але йо­му бра­кує ста­біль­но­сті. Та­кож йо­му тре­ба ще пра­цю­ва­ти в пла­ні вза­є­мо­від­но­син із сво­ї­ми аси­стен­та­ми, й під­хо­ди­ти до спра­ви більш твор­чо, а не фор­маль­но. Усім ін­шим тре­ба ще пра­цю­ва­ти й пра­цю­ва­ти. Це сто­су­є­ться й Оле­ксан­дра Бі­ло­ку­ра, який про­вів усьо­го два ма­тчі, й Оле­ксан­дра Іва­но­ва, й Іва­на Бон­да­ра, ін­ших. Во­ни всі су­дять із по­мил­ка­ми. Мо­жли­во, це — брак до­сві­ду чи не ро­зу­мі­ють футбол, бо са­мі не гра­ли. Як би ми не хо­ті­ли, але лю­ди­на, яка ви­сту­па­ла на пев­но­му рів­ні, ро­зу­міє дух гри, ха­ра­ктер єди­но­борств, і це — ві­зи­тів­ка хо­ро­ших ар­бі­трів.

«Ува­жаю, не­при­пу­сти­мо, ко­ли аси­стент ба­чить фол, але ви­рі­шує про­мов­ча­ти».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.