Ан­дрій ТО­ТО­ВИ­ЦЬКИЙ: «Я ПЕ­РЕ­ЙШОВ ДО «ЗО­РІ» НЕ ЧЕ­РЕЗ ГРО­ШІ, А ЩО­БИ ПРО­ГРЕ­СУ­ВА­ТИ»

НОВАЧОК КО­МАН­ДИ ЮРІЯ ВЕР­НИ­ДУ­БА ЕКСКЛЮЗИВНО РОЗ­ПО­ВІВ «УФ» ПРО СВІЙ ПЕ­РЕ­ХІД, СИ­ТУ­А­ЦІЮ В «ІЛ­ЛІ­ЧІВ­ЦІ» ТА ПЛА­НИ НА МАЙ­БУ­ТНЄ

Ukrainskiy Futbol - - Прем’єр-ліга - Во­ло­ди­мир БОБИР.

— Ан­дрію, ви вже офі­цій­но ста­ли грав­цем лу­ган­ської «Зо­рі», однак іще до­не­дав­на бу­ла ін­фор­ма­ція, що мо­же­те за­ли­ши­ти­ся в «Іл­лі­чів­ці». Роз­ка­жіть, як вза­га­лі ви­ник ва­рі­ант із ко­ман­дою Юрія Вер­ни­ду­ба і чо­му ви­рі­ши­ли пе­ре­йти са­ме до скла­ду лу­ган­чан?

— Одра­зу хо­чу за­зна­чи­ти, що не бу­ло та­кої си­ту­а­ції, що­би я міг за­ли­ши­ти­ся в «Іл­лі­чів­ці». Це все ли­ше чу­тки. У ме­не бу­ли пе­ре­мо­ви­ни з дво­ма клу­ба­ми — «Зо­рею» та ще одні­єю ко­ман­дою. Зре­штою, до­бре по­мір­ку­вав­ши, зу­пи­нив ви­бір са­ме на лу­ган­сько­му клу­бі.

— Тоб­то, ви із са­мо­го по­ча­тку хо­ті­ли за­ли­ши­ти «Іл­лі­чі­вець». Я пра­виль­но ро­зу­мію? — Ду­маю, мо­жна й так ска­за­ти… — Ска­жіть, що ста­ло го­лов­ною при­чи­ною прийня­ти про­по­зи­цію й пе­ре­йти до ко­ман­ди Юрія Вер­ни­ду­ба?

— Го­лов­ним фа­кто­ром тут ста­ла змі­стов­на гра ко­ман­ди та її бо­роть­ба за мі­сце в єв­ро­куб­ках. Лу­ган­ча­ни вже ко­трий се­зон де­мон­стру­ють ду­же не­по­га­ний футбол у чем­піо­на­ті Укра­ї­ни. До того ж, у ме­не є ба­га­то дру­зів у «Зо­рі», які ме­ні й по­ра­ди­ли при­єд­на­ти­ся до їхньо­го ко­ле­кти­ву. То­му я ду­же за­до­во­ле­ний, що все так скла­лось.

— У ва­ших сло­вах від­чу­ва­є­ться, що це но­вий ви­клик для вас, крок упе­ред у кар’єрі… — Зви­чай­но, так і є на­справ­ді. — Із ін­шо­го бо­ку, чи мо­жна ска­за­ти, що у ва­шо­му пе­ре­хо­ді ва­го­му роль зі­гра­ло і фі­нан­со­ве пи­та­н­ня, адже остан­нім ча­сом спра­ви в «Іл­лі­чів­ці», на жаль, йдуть не кра­щим чи­ном?

— Як вам ска­за­ти… У «Іл­лі­чів­ці», мо­жли­во, й не все га­разд, але зар­пла­тню там хло­пцям пла­тять, що­прав­да, по кур­су один до во­сьми. Але, ро­зу­мі­є­те, я не мо­жу ска­за­ти, що я пі­шов са­ме че­рез гро­ші. Ні. Я пе­ре­йшов до лу­ган­ської «Зо­рі» са­ме для того, що­би про­гре­су­ва­ти як фут­бо­ліст, аби роз­ви­ва­тись і зро­ста­ти про­фе­сій­но.

— Із Юрі­єм Вер­ни­ду­бом уже зу­стрі­ча­ли­ся? Бу­ли якісь роз­мо­ви?

— Ні, з Юрі­єм Ми­ко­ла­йо­ви­чем ми ще не роз­мов­ля­ли, адже я тіль­ки сьо­го­дні при­їхав до ко­ман­ди (ін­терв’ю від­бу­ва­лось у вів­то­рок. — В. Б.). То­му мо­жна ска­за­ти, що я зараз у при­єм­но­му очі­ку­ван­ні.

— А як що­до Ми­ко­ли Па­вло­ва? Як він по­ста­вив­ся до ва­шо­го вчин­ку?

— Си­ту­а­ція та­ка: ще пе­ред остан­ньою то­рі­шньою грою чем­піо­на­ту він нас ви­кли­кав і ска­зав, що до двад­ця­то­го гру­дня ма­є­мо ви­сло­ви­ти свою то­чку зо­ру з при­во­ду того, чи за­ли­ша­є­мо­ся ми в «Іл­лі­чів­ці». Але він ме­ні не те­ле­фо­ну­вав, на­то­мість, по­дзво­нив йо­го по­мі­чник, яко­му я ска­зав, що за­ли­ша­ти­ся не бу­ду. Осо­би­сто з Ми­ко­лою Пе­тро­ви­чем я ще не роз­мов­ляв.

— Ви зга­да­ли, що в «Зо­рі» ма­є­те дру­зів і хо­ро­ших зна­йо­мих. Із ким най­біль­ше під­три­му­є­те дру­жні сто­сун­ки?

— Із Ми­ки­тою Шев­чен­ком, Ру­сла­ном Ма­ли­нов­ським, але йо­го на­ра­зі не­має в ко­ман­ді. Та­кож це Ми­хай­ло Пи­ско… Одне сло­во — ба­га­то із ким.

— За ми­ну­лі се­зо­ни у чем­піо­на­ті Укра­ї­ни ви всти­гли до­во­лі ба­га­то по­гра­ти й про­ти ко­ле­кти­ву Юрія Вер­ни­ду­ба. На ва­шу дум­ку, чим най­біль­ше «Зо­ря» ви­окрем­лю­є­ться з-по­між ре­шти на­ших клу­бів?

— Ду­же до­бре по­став­ле­на гра ко­ле­кти­ву, що, до ре­чі, чу­до­во про­де­мон­стру­ва­ли ма­тчі про­ти на­ших гран­дів — «Ди­на­мо», «Ша­хта­ря» та «Дні­пра». На моє пе­ре­ко­на­н­ня, у цьо­му ве­ли­че­зна за­слу­га са­ме Юрія Ми­ко­ла­йо­ви­ча, який зу­мів при­ще­пи­ти ко­ман­ді та­кий стиль. Зві­сно, і хло­пці та­кож мо­лод­ці, що до­три­му­ю­ться всіх йо­го вка­зі­вок.

— За­пи­таю й про ва­ших ко­лег. Окрім вас, «Іл­лі­чі­вець» за­ли­ши­ли Бо­г­дан Бу­тко та Вла­ди­слав Ку­лач. Чи не зна­є­те, як у них зараз спра­ви з по­шу­ком но­вих клу­бів?

— Це бу­де про­сто не ко­ре­ктно з мо­го бо­ку, якщо го­во­ри­ти­му про цих хло­пців. Пе­ре­ко­на­ний, кра­ще про це за­пи­та­ти без­по­се­ре­дньо в них. Ду­маю, ви ме­не зрозумієте.

— На по­ча­тку на­шої роз­мо­ви ви зга­да­ли ще про «ін­ший клуб», який ра­зом із «Зо­рею» ва­ми ці­ка­вив­ся. Це, ча­сом, не до­не­цький «Олім­пік»?

— Зна­є­те, я та­кож чи­тав у ЗМІ, що ні­би­то ко­ман­да Ро­ма­на Сан­жа­ра ці­ка­ви­ться моєю пер­со­ною, але зі мною осо­би­сто ні­хто не ви­хо­див на зв’язок. Це був про­сто ін­ший клуб. — Який са­ме? — Ду­маю, зараз уже не­має сен­су го­во­ри­ти на цю те­му. Яка рі­зни­ця? Єди­не, що мо­жу ска­за­ти, це бу­ла ко­ман­да не з Укра­ї­ни. — Не з Ро­сії, ча­сом? — Ні, та­кож не вга­да­ли. — Га­разд. Да­вай­те про май­бу­тнє. Ва­ша орен­дна уго­да із «Зо­рею» роз­ра­хо­ва­на на один рік. Які осо­би­сто пе­ред со­бою ста­ви­те ці­лі на цей рік?

— Ба­чи­те, не хо­чу зараз го­во­ри­ти яки­хось «гу­чних слів», ти­пу що ось я при­йшов і заб’ю двад­цять із чи­мось м’ячів і ми по­ся­де­мо тре­тє мі­сце. Ні, цьо­го го­во­ри­ти не бу­ду. Бу­ду про­сто ма­кси­маль­но ста­ра­ти­ся за­ра­ди того, що­би «Зо­ря» ква­лі­фі­ку­ва­ла­ся до єв­ро­куб­ків за під­сум­ка­ми ни­ні­шньо­го се­зо­ну. Я в жо­дно­му ра­зі не бо­ю­ся кон­ку­рен­ції з бо­ку сво­їх ко­лег, від­чу­ваю се­бе го­то­вим до сер­йо­зних ви­про­бу­вань, а то­му робитиму все, що­би до­по­мог­ти сво­їй но­вій ко­ман­ді.

«Бу­ду ма­кси­маль­но ста­ра­ти­ся, що­би «Зо­ря» ква­лі­фі­ку­ва­ла­ся до єв­ро­куб­ків».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.