Сер­гій СИМІНІН: «ІЩЕ НІ З КИМ НЕ ПРОЩАВСЯ ТА НЕ ЗНА­ЙО­МИВ­СЯ»

КА­ПІ­ТАН «ВО­ЛИ­НІ» — ПРО ПЕР­ШІ ДНІ ПІ­СЛЯ ВІД­ПУС­ТКИ, КА­ДРО­ВІ АСПЕ­КТИ ТА НЕПОГАШЕНУ ЗА­БОР­ГО­ВА­НІСТЬ

Ukrainskiy Futbol - - Прем’єр-ліга - Єв­ген ДЕМЯН.

— Сер­гію, пев­не, пі­сля від­по­чин­ку по-ін­шо­му ди­ви­те­ся на ре­зуль­та­ти першого ко­ла?

— Та ні, як ра­ні­ше до них ста­вив - ся, оці­ню­вав, так і зараз. Ду­маю, за ве­ли­ким ра­хун­ком, ма­є­мо бу­ти за­до­во­ле­ні ви­сту­па­ми. Іще б у кін­ці пе­ре­мо­гли «Ме­та­ліст», то­ді би то­чно пи­ша­ли­ся со­бою.

— Ви, як зав­ше, ба­га­то ві­ді­гра­ли. Упро­довж від­пус­тки всти­гли від­но­ви­ти си­ли?

— Так, зви­чай­но! Т им па­че, ча­су бу­ло пре­до­ста­тньо — біль­ше мі­ся­ця. Як від­по­чив? Т а, в прин­ци­пі, ні­чо­го осо­бли­во не ро­бив. По­їха­ли зра - зу із сім’єю за кор­дон на два ти­жні, а по­вер­нув­шись у Луцьк, уже ні­ку­ди не ви­ру­ша­ли. Від­так усі свя­та від­зна - ча­ли вдо­ма, в ро­дин­но­му ко­лі.

— Як про­йшла пер­ша зу­стріч у но­во­му ро­ці з го­лов­ним тре­не­ром Ві­та­лі­єм Квар­ця­ним?

— Та все як зав­жди. Зу­стрі­ли­ся, при­ві­та­ли один одно­го зі свя­та­ми, ко­трі ми­ну­ли. Да­лі Ві­та­лій Во­ло­ди - ми­ро­вич ого­ло­сив план дій, як і де бу­де­мо пра­цю­ва­ти. Здо­ров’я на­став­ни­ка? Нор­маль­но на­че.

— «Хре­сто­но­сці» вже всти­гли про­ве­сти дво­сто­рон­ку, ко­тра від­бу­лась у не­стан­дар­тно­му фор­ма­ті «12 на 12». Ча­сто керманич ті­шить та­ки­ми ці­ка­ви­ми за­ня­т­тя­ми?

— Бу­ває. До того ж, це ще не все. Одно­го ра­зу гра­ли з ду­блем «11 на 14». Без­пе­ре­чно, та­кі но­ва­тор­ства по­трі­бні. Ці­ка­во бу­ло це ви­про­бу­ва­ти на по­лі. Оче­ви­дно, що за та­кої кіль - ко­сті су­пер­ни­ків по­трі­бно бу­ло біль­ше зу­силь при­кла­да­ти на по­лі, що­би ні­ве­лю­ва­ти рі­зни­цю в три грав­ці.

— Зараз по­бу­тує чи­ма­ло ін­фор­ма­ції, хто мо­же пі­ти (Но­вак, Ро­гач, Фе­дор­чук, Ма­тей, Бі­кфал­ві), хто при­єд­на­ти­ся до лу­чан (Ра­хма­нов). Уже всти­гли з ки­мось по­зна­йо­ми­ти­ся чи по­про­ща­ти­ся?

— Ні, ще ні з ким не прощався та й не зна­йо­мив­ся. По­ки з на­ми, з но - вих облич, тре­ну­ва­ли­ся ли­ше мо­ло­ді мі­сце­ві ви­хо­ван­ці. Не знаю, по­їдуть во­ни з на­ми на збо­ри чи ні. Про ін­ших не мо­жу ска­за­ти. Ймо­вір­но, до нас пі­зні­ше при­єд­на­ю­ться по­тен­цій­ні но­ва­чки.

— Офі­цій­ний сайт за­свід­чує, що зга­да­ні юні ви­ко­нав­ці ле­ті­ти­муть із ва­ми на ту­ре­цьке зі­бра­н­ня. Пев­не, в тій дво­сто­рон­ці хтось зміг се­бе про­я­ви­ти?

— Ду­маю, кра­ще що­до цьо­го за­пи - ту­ва­ти тре­нер­ський штаб, хто се­бе про­я­вив, і, від­по­від­но, за­слу­жив шанс по­ле­ті­ти з го­лов­ною ко­ман­дою на збо­ри.

— Си­ту­а­ція дов­ко­ла пер­сон Ма­тея та Бі­кфал­ві вас, як ка­пі­та­на ко­ле­кти­ву, нур­тує?

— Без­умов­но, всі хо­чуть, аби во­ни за­ли­ши­ли­ся. За час, проведений у Лу­цьку , во­ни зму­си­ли го­во­ри­ти про се­бе, ста­ли лі­де­ра­ми ко­ман­ди. Якщо в них є хо­ро­ші ва­рі­ан­ти, то чо­му во­ни ма­ють од них від­мов­ля­ти­ся? Т им біль­ше, якщо во­ни ви­ру­шать у на­прям­ку Європи. По­вір­те, всі бу­дуть за них ра­ді, якщо їм уда­сться по­тра­пи­ти у силь­ний клуб і за­крі­пи­ти­ся в ньо­му.

— Отож із ро­зу­мі­н­ням ста­ви­те­ся до їхньо­го пра­гне­н­ня змі­ни­ти об­ста­нов­ку, й не­має жо­дних образ?

— Ав­жеж! По­вто­рюю: тіль­ки зра ді­є­мо, якщо в них ви­йде вхо­пи­ти­ся за та­ку мо­жли­вість.

— Ві­до­мо, що ви зав­тра ( в не­ді - лю. — Є.Д.) ви­лі­та­є­те. Чи вже всю про­гра­му вам ого­ло­си­ли?

— Че­сно, ще не го­во­ри­ли, чим кон­кре­тно за­йма­ти­ме­мо­ся в Т уреч­чи­ні. Однак я ж не пер­ший рік у «Во­ли­ні». Ду­маю, що всі дні про­хо­ди­ти­муть у три­ра­зо­во­му ре­жи­мі: ран­ко­ва за - ряд­ка та два тре­ну­ва­н­ня. Хо­ча, хто­зна, мо­же, щось тре­не­ри вже змі­ни­ли.

— Як оці­ни­те су­пер­ни­ків (азер­бай­джан­ський «Не­фтчі», ма­ке­дон­ський «Вар­дар», поль­ський «По­дбе­ски­дзе» та серб­ську «Яго­ді­ну»), з яки­ми гра­ти­ме­те на пер­шо­му ета­пі під­го­тов­ки?

-

— У прин­ци­пі, на збо­рах усі ко ман­ди рів­ні. Ду­маю, зараз із бу­дья­ким ко­ле­кти­вом бу­де тяж­ко. Від­так на лег­кі кон­троль­ні по­єдин­ки ні­хто не спо­ді­ва­є­ться. На­віть упро­довж під­го­тов­ки по­трі­бно зав­жди ви­кла­да­ти­ся спов­на.

— До ре­чі, дня­ми ви­йшло ін­терв’ю ва­шо­го ко­ле­ги Ки­ча­ка, ко­трий за­явив, що пе­ред «хре­сто­но­сця­ми» існує не­зна­чна за­бор­го­ва­ність, яку, прав­да, обіцяють якнай­швид­ше по­га­си­ти. Уже від­бу­ли­ся якісь зру­ше­н­ня?

— Обі­ця­ли з усі­ма роз­ра­ху­ва­ти­ся. При­найм­ні нам так ска­за­ли. Зу­стріч із ке­рів­ни­цтвом? Ні, із фун­кціо­не­ра - ми ще не спіл­ку­ва­ли­ся. Зро­зу­мій­те, ми ли­ше не­дав­но зі­бра­ли­ся. Ува­жаю, що ба­га­то мо­мен­тів про­ясни­ться вже на збо­рах, де бу­де кон­кре­тні­ше все обго­во­рю­ва­ти­ся. Ча­су для цьо­го нам ви­ста­чить.

— На­сам­кі­нець: як го­во­рив, ни­ні ви­ни­кає чи­ма­ло роз­мов що­до пе­ре­хо­дів грав­ців. Отож, чи не ви­хо­ди­ли на вас пред­став­ни­ки ін­ших ФК?

— Ска­жу так: кон­кре­тних про­по зи­цій не бу­ло.

— Га­разд, а якщо го­во­ри­ти про не­кон­кре­тні?

— Да­вай­те по­ки за­ли­ши­мо це пи - та­н­ня осто­ронь.

— А чи ще є ба­жа­н­ня й надалі ви­сту­па­ти в лу­цько­му клу­бі?

— Зна­є­те, на­ра­зі ме­не все вла­што­вує, втім, по­ди­ви­мо­ся, як усе скла­да­ти­ме­ться надалі.

-

-

«Одно­го ра­зу гра­ли з ду­блем «11 на 14».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.